номер провадження справи 12/190/21
04.01.2022 Справа № 908/3107/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши матеріали справи № 908/3107/21
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6 літ. В)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 34)
про стягнення 15 652,80 грн.
Без виклику представників сторін
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 20.09.2021 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 15 652,80 грн.
При цьому в прохальній частині поданої позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 6000,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3107/21, присвоєно справі номер провадження 12/190/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
18.11.2021 на адресу суду від відповідача у справі - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує частково, мотивуючи свою позицію наступним:
- відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовується витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством;
- згідно п. 32.7 ст. 32 Закону страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу;
- відповідно до пунктів 2.3, 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, ФДМ України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, зареєстрований в Мінюсті 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами (надалі - Методика) вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості);
- відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість;
- таким чином, ТДВ СК «Кредо» в межах Закону повинно відшкодовувати саме вартість матеріального збитку (реальні збитки) без урахування втрати товарної вартості, а не вартість відновлювального ремонту;
- відповідно до розрахунку страхового відшкодування, наданого позивачем разом з заявою на виплату страхового відшкодування коефіцієнт фізичного зносу автомобілю Mitsubishi АSХ, д.н.з. НОМЕР_1 дорівнює 0 %;
- пунктом 7.38 Методики, встановлено, що значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для фототехніки;
- рік випуску транспортного засобу Mitsubishi АSХ, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , тобто авто на момент ДТП 24.12.2020 р. було в експлуатації вже більше 8 років;
- відповідно до розрахунку вих. № 19545 1979751 СПР ЕЗ від 07.11.2021, проведеного оцінювачем Литвиненко Г.Г., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю Mitsubishi АSХ, д.н.з. НОМЕР_1 , визначена відповідно до вимог Закону, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,55 (ст. 29 Закону), склала 13494,56 грн.;
- франшиза згідно полісу № АР/4161719 - 2600,00 грн.;
- таким чином, з огляду на викладене ТДВ СК «Кредо» частково визнає позовні вимоги позивача у розмірі 10894,56 грн. з підстав викладених вище;
- заявляє, що підготовка відповідної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, оскільки вказана справа є малозначною та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін;
- при виготовленні позовної заяви не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів, адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюється нормами ЦК України та Законом;
- вважає, що ціна за таку послугу адвоката як: повний збір, аналіз та ознайомлення з усіма документами по страховій справі яка оцінена у - 2000,00 грн. є значно завищена, оскільки у відповідності до Додатку №1 від 20.09.2021 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020 року позивачем було передано матеріали страхової справи, відомості щодо зроблених адвокатом запитів до інших установ, щодо одержання якоїсь інформації по зазначеному ДТП в матеріалах справи не міститься;
- вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 1500,00 грн. Просить позов задовольнити частково у розмірі 10894,56 грн., в іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення, зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката до 1500,00 грн., розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, розглядати справу без участі представника відповідача.
22.11.2021 на електронну адресу суду із електронним цифровим підписом та 26.11.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та заперечення щодо заяви відповідача про зменшення витрат на правничу (правову) допомогу, в якій останній зазначає наступне:
- вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля «Mitsubishi» д/н НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням франшизи з полісом №АР/4761719 склала 10 894,56 грн.;
- у зв'язку з цим, право зворотної вимоги (суброгації) позивача до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків становить 10 894,56 грн.;
- щодо заяви відповідача про зменшення витрат на правничу (правову) допомогу через малозначність справи, то законодавством використання професійної правничої допомоги адвоката не ставиться в залежність від категорії та складності справи, в якій здійснюється представництво інтересів та захист сторони;
- втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам (постанова об'єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19);
- розмір винагороди за надання правової допомоги позивачеві, який визначений у договорі з адвокатським об'єднанням як фіксована сума не може змінюватися в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19);
- відповідач не довів належними та допустимими доказами не співмірність витрат, заявлених позивачем до відшкодування, а також не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката (ставки/розмір гонорару за надання окремих видів правової допомоги) є явно завищеними на ринку юридичних послуг). Просить зменшити розмір позовних вимог з 15 652,80 грн. до 10 894,56 грн.
До вказаної заяви позивач надав докази направлення копії заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача.
Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.
Приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 5 ст. 46 ГПК України визначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана у відповідності до вимог ч. 2 ст. 46 ГПК України з наданням доказів направлення її на адресу відповідача суд приймає її до розгляду.
Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги, викладені в заяві про зменшення розміру позовних вимог.
26.11.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2021, в якій останній зазначив наступне:
- задля врегулювання спору в досудовому порядку відповідачу було направлено заяву про виплату страхового відшкодування № 29949, яку відповідач отримав 14.05.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, на звороті якого вказано номер заяви № 29949;
- вказана претензія надсилалася рекомендованим відправленням, а не цінним листом з описом вкладення, тому у позивача відсутня об'єктивна можливість надати опис вкладення та фіскальний чек в оригіналі або належним чином засвідченій копії;
- виникнення права на отримання страхового відшкодування пов'язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов'язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов'язку у МТСБУ;
- такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає за можливе захист права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду;
- відтак, позивач має право без направлення заяви на виплату звернутися до відповідача із позовом до суду протягом одного року з дати ДТП, що є альтернативним способом отримання страхового відшкодування;
- у даній справі ДТП сталося 24.12.2020, позивач звернувся з позовом до суду 26.10.2021, відтак позивачем не пропущений 1-річний термін для звернення із позовом до суду, окрім того, заяву на виплату № 29949 відповідач отримав 14.05.2021;
- у позивача відсутня об'єктивна можливість надати копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 013940 щодо ДТП, яке сталося 24.12.2020 року, оскільки страхувальник на надавав позивачу копію протоколу про адміністративне правопорушення з додатком, та позивач не є учасником справи у справі про адміністративні правопорушення №759/1062/21, тому відсутня об'єктивна можливість ознайомитися з матеріалами справи №759/1062/21 задля отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 013940 щодо ДТП, яке сталося;
- проте інформація про ДТП 24.12.2020 року, яка міститься у протоколі про адміністративне правопорушення, міститься у відповіді від НПУ з бази МТСБУ (ідентифікатор картки ДТП в системі 3021004568396694), згідно якої вбачається, що на застрахованому у позивача транспортному засобі Mitsubishi АSХ д/н НОМЕР_1 було пошкоджено задню центральну частину.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.01.2022.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що 11.02.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА", далі Страховик, та ОСОБА_1 , далі Страхувальник, укладений договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 370014/4605/0000081, далі Договір, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) «Mitsubishi АSХ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Відповідно до п. 1.2.7 Договору строк дії договору з урахуванням розділу 3 Договору встановлено з 00 год. 00 хв. 12.02.2020 р. по 24 год. 00 хв. 11.02.2021 р.
24.12.2020 о 12 год. 42 хв. в м. Києві за адресою: Святошинський район, вул. Святошинська, буд. 1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю транспортних засобів «Mitsubishi АSХ», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «RENAULT ТRАFІС», державний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ТДВ "СК "КРЕДО" згідно полісу № АР/4761719. Факт настання дорожньо-транспортної пригоди підтверджено довідкою № 3021004568396694 про дорожньо-транспортну пригоду, в якій зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п. п. 2.3.б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та інших нормативних актів.
Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2021 у справі № 759/1062/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
В результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "УНІКА" транспортний засіб «Mitsubishi АSХ», державний номер НОМЕР_1 , який належить Страхувальнику на праві приватної власності.
Вартість відновлювального ремонту на підставі рахунку ТОВ «Автоград» № М_СчТ65863 від 29.12.2020 склала 20 037,80 грн.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 00394390 від 02.01.2021 та визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунків страхового відшкодування в розмірі 18 252,80 грн.
На підставі вищевказаних документів Страховик здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 18252,80 грн. шляхом перерахування на рахунок ТОВ "Автоград", що підтверджується платіжним дорученням № 192438 від 04.01.2021.
Позивач зазначає, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля «Mitsubishi», д/н НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням франшизи з полісом № АР/4761719 склала 10 894,56 грн.
З посиланням на ті обставини, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «RENAULT ТRАFІС», державний номер НОМЕР_3 , на момент вчинення ДТП була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР № 004761719, враховуючи ліміт полісу за шкоду, завдану майну, який становить 130 000,00 грн. та франшизу в розмірі 2600,00 грн., позивач наполягає на стягненні з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 10894,56 грн.
Регресна вимога (претензія на виплату страхового відшкодування) № 29949 про здійснення відшкодування шкоди в розмірі 18252,80 грн. була надіслана позивачем відповідачу на адресу: 69068, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд. 34.
На підтвердження факту отримання відповідачем вказаної регресної вимоги позивач надав суду копію рекомендованого повідомлення, з якого вбачається вручення 14.05.2021 представнику відповідача кореспонденції.
Оскільки вимоги претензії про виплату страхового відшкодування № 29949 залишились невиконаними з боку відповідача позивач намагається стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 10894,56 грн. в примусовому порядку.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини, пов'язані з виконанням умов договорів страхування, сторони досягли всіх їх істотних умов, а саме відносно предмету страхування, у тому числі страхової суми, дотримали його письмову форму, а тому відповідно до вимог ст. ст. 16 Закону України "Про страхування", приписів статей 627, 629, 979 ЦК України, ст. ст. 180, 181 ГК України вони вважаються укладеними. Право регресної вимоги позивача передбачено ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 993, 1166, 1191 ЦК України.
Так, статтею 27 Закону України “Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується з вимогами статті 1166 ЦК України.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так, в якості доказів на підтвердження розміру страхового відшкодування потерпілій особі, позивачем надано:
- рахунок ТОВ «Автоград» № М_СчТ65863 від 29.12.2020 на суму 20037,80 грн.;
- страховий акт № 00394390 від 02.01.2021, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 18252,80 грн.
Разом з тим відповідач надав суду розрахунки коефіцієнту фізичного зносу та ринкової вартості автомобіля «Mitsubishi ASX», державний номер НОМЕР_1 , виконані оцінювачем ОСОБА_3 . Відповідно до розрахунку коефіцієнт фізичного зносу складає 0,55.
В підтвердження завданих пошкоджень автомобілю «Mitsubishi ASX», державний номер НОМЕР_1 позивачем надана довідка № 3021004568396694 про дорожньо-транспортну пригоду, схема місця ДТП, протокол огляду транспортного засобу від 28.12.2020, складений представником Страховика Караченко В.В. за участю власника транспортного засобу ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви страхувальника - ОСОБА_1 про подію № 00394390 від 28.12.2020, останній просив позивача виплатити страхове відшкодування на СТО - ТОВ «Автоград».
В матеріалах справи міститься рахунок ТОВ «Автоград» № М_СчТ65863 від 29.12.2020, за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi ASX», державний номер НОМЕР_1 склала 20 037,80 грн.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 00394390 від 02.01.2021 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 18252,80 грн. В страховому акті зазначено виплатити страхове відшкодування Страхувальнику - ОСОБА_1 в сумі 18252,80 грн. шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ «Автоград».
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Обов'язковість звернення позивача до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування чинним законодавством не передбачена. Вказана позиція також викладена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/15/2014 від 14.01.2014 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування”. Натомість перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки узгоджується із вищевказаними нормами.
Отже, в даному випадку позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування.
В матеріалах справи міститься регресна вимога (претензія на виплату страхового відшкодування) № 29949 про здійснення відшкодування шкоди в розмірі 18252,80 грн. була надіслана позивачем відповідачу на адресу: 69068, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд. 34. На підтвердження факту отримання відповідачем вказаної регресної вимоги позивач надав суду копію рекомендованого повідомлення, з якого вбачається вручення 14.05.2021 представнику відповідача кореспонденції.
У зв'язку з відсутністю регресної виплати зі сторони відповідача позивач у даній справі реалізував своє право вимоги про стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування шляхом подання даного позову до господарського суду, що узгоджується з приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".
У частині 1 статті 1188 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України). Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.
З урахуванням приписів статей 993, 1191 Цивільного кодексу України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, в розумінні статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" № 1961-ІV від 01.07.2004 страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Із положень вказаної норми Закону вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється також і шкода, щодо якої страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки та без експертизи пошкодженого майна.
Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 22.2. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
Як визначено в абзаці 1 пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
В даному випадку позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 18252,80 грн. шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок ТОВ «Автоград», що підтверджується платіжним дорученням № 192438 від 04.01.2021.
Згідно із п. 8.3.2. Договору розмір страхового відшкодування (розрахункова вартість відновлення ТЗ) визначається наступним чином: до вартості ремонтно-відновлювальних робіт відповідно до нормативів заводу-виробника ТЗ додається вартість необхідних для ремонту матеріалів та вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту, з вирахуванням:
- зносу деталей, вузлів та агрегатів, який розраховується відповідно до п. 8.3.2.1 Умов, крім випадків, коли в п. 15.2. Договору передбачена умова «Без урахування зносу»;
- франшизи.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Mitsubishi ASX», державний номер НОМЕР_1 , виконаного оцінювачем ОСОБА_3 коефіцієнт фізичного зносу складає 0,55.
Позивач зазначає, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля «Mitsubishi», д/н НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням франшизи з полісом № АР/4761719 склала 10 894,56 грн.
Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Приписи статті 9 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 та статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють поняття франшизи, а саме франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Тобто, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Вина водія автомобіля «RENAULT ТRАFІС», державний номер НОМЕР_3 у вчиненні ДТП встановлена постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2021 у справі № 759/1062/21, засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи. Зокрема вказаною постановою встановлено, що 24.12.2020 в м. Києві на вул. Святошинська, водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом Renault Тrafic, державний номерний знак НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi ASX, державний номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив п. 12.1., 13.1., 2.3.б Правил дорожнього руху України. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог ч. 4 статті 75 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Так, з наявного в матеріалах справи полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР № 004761719, яким застрахований автомобіль «RENAULT ТRАFІС», державний номер НОМЕР_3 , вбачається, що він застрахований ТДВ «СК «Кредо», франшиза складає 2600,00 грн., та поліс є діючим станом на 24.12.2020 (дату настання дорожньо-транспортної пригоди).
З наданого позивачем до матеріалів справи полісу серії АР № 004761719 вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду майну складає 130 000,00 грн.
Таким чином, наявними у справі доказами доведено, що цивільно-правова відповідальність власника та володільця автомобіля «RENAULT ТRАFІС», державний номер НОМЕР_3 , на момент вчинення ДТП була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо».
Відтак, оскільки до позивача перейшло право регресних вимог до відповідача, враховуючи ліміт відповідальності за шкоду майну (130 000,00 грн.), з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи за полісом серії АР № 004761719 (2600,00 грн.), розмір страхового відшкодування, яке зобов'язаний відшкодувати відповідач складає 10 894,56 грн.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля «RENAULT ТRАFІС», державний номер НОМЕР_3 , має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах фактичних витрат, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведений факт заподіяння шкоди, в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, і її розмір, та право регресної вимоги суми в розмірі 10894,56 грн. на підставі статті 27 Закону України “Про страхування”, статті 993 ЦК України. Відповідач докази сплати страхового відшкодування на користь позивача суду не надав, визнав вимоги позивача в розмірі 10894,56 грн.
За такими обставинами, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" про стягнення страхового відшкодування в сумі 10894,56 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються: розподіл судових витрат.
Як зазначалося вище, 18.11.2021 на адресу суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позовні вимоги позивача у розмірі 10894,56 грн., завданої в результаті ДТП в порядку суброгації.
22.11.2021 на електронну адресу суду із електронним цифровим підписом та 26.11.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить зменшити розмір позовних вимог з 15 652,80 грн. до 10 894,56 грн.
Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.
З врахуванням викладеного вбачається, що відповідач визнав позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивачем при зверненні до суду з позовом в даній справі сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № 002739 від 22.09.2021 в сумі 2270,00 грн.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги в даній справі в повному обсязі, про що зазначив у відзиві, який надійшов на адресу суду до початку розгляду даної справи по суті, відтак суд на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України дійшов висновку про необхідність повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме в сумі 1135,00 грн.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 1135,00 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
В прохальній частині поданої позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 6000,00 грн.
В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, далі Договір № 1/20ю, укладений між АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» в особі керуючого бюро адвоката Лисова Олександра Олександровича, далі Бюро, та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА», далі Клієнт, відповідно до п. 1.1., 3.1. якого Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт приймає на себе наступні зобов'язання, зокрема: відшкодувати витрати, понесені Бюро під час виконання останнім доручення Клієнта, Клієнт зобов'язується прийняти виконану роботу Бюро та оплатити її у розміри та строки, встановлені в даному Договорі.
Умовами п. 4.1. - 4.5. Договору № 1/20ю визначено, що ціна договору складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угоді до цього договору. Така угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. Вартість наданої юридичної допомоги Бюро визначає самостійно після одержання від Клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє Клієнту відповідний рахунок. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Бюро. Такий рахунок за вибором Бюро може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або поданий до канцелярії - Клієнта. Співробітники Бюро надають юридичну допомогу Клієнту, передбачену умовами даного Договору, в робочий час, тобто з 09.00 годин до 18.00 годин у робочі дні, визначені згідно чинного трудового законодавства України. Оплата за надання юридичних послуг у неробочий час здійснюється у подвійному розмірі. За результатами надання юридичної допомоги складається акт прийому-передачі послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті прийому-передачі наданих послуг вказується обсяг наданої Бюро юридичної допомоги, її вартість та ідентифікація. Акт прийому-передачі наданих послуг передається до канцелярії Клієнта Бюро особисто, або надсилається поштовою кореспонденцією.
Згідно із п. 6.1., 6.2. Договору № 1/20ю цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов і його підписання сторонами договору. Дія договору припиняється 31.12.2021 року.
В матеріалах справи міститься копія довіреності № 1 від 16.09.2021, виданої АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт», відповідно до якої Бюро уповноважує заступника керуючого бюро Білоконь Інну Вікторівну підписувати договори про надання правової допомоги та всі документи, що можуть виникнути на підставі договорів про надання правової допомоги (додатки до договорів, рахунки, акти надання послуг, тощо). У довіреності зазначено, що вона діє з 16.09.2021 по 31.12.2021 року.
До вказаного договору між його сторонами був підписаний Додаток № 1 від 20.09.2021, відповідно до п. 1 якого Клієнт доручає АБ «Адвокатське Бюро Олександра Лисова «ЕКВІТ» в особі заступника керуючого бюро Білоконь І.В. надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників Клієнта за цивільним або господарським судочинством за таким переліком справ Клієнта, зокрема: справа за ДТП, яке сталося 24.12.2020, страховий акт № 00394390, дата страхового відшкодування 04.01.2021, сума страхового відшкодування 18252,80 грн., страхувальник - ОСОБА_1 . АБ «Адвокатське Бюро Олександра Лисова «ЕКВІТ» в особі заступника керуючого бюро, адвоката Білоконь І.В., піс ля одержання матеріалів (справ) від Клієнта, Клієнт зобов'язаний здійснити оплату послуг протягом 5 робочих днів на рахунок АБ «Адвокатське Бюро Олександра Лисова «ЕКВІТ» у розмірі 6000 грн. за кожну справу з пе реліку в безготівковій формі на підставі виставленого рахунку АБ «Адвокатське Бюро Олександра Лисова «ЕК ВІТ», яке в свою чергу має здійснити такий чіткий перелік дій по кожній справі окремо, про що в подальшому звітує Клієнту та на вимогу Клієнта надсилає (надає) на його поштову (юридичну) адресу підтверджуючі доку менти та звіт про виконану роботу:
- здійснити повний збір та аналіз усіх документів у кожній справі окремо (за необхідності направити адвокатський запит та отримати платіжне доручення від установи банку на підтвердження виплати страхового відшкодування у кожній справі окремо; за необхідності направити адвокатський запит та отримати постанову суду 1 інстанції та/або апеляційної у адміністративній справі про притягнення винної особи до відповідальності у кожній справі окремо; за необхідності направити адвокатський запит до відповідного підрозділу Національної поліції та отримати розширену довідку про учасників ДТП у кожній справі окремо; за необхідності направити адвокатський запит до МТСБУ та отримати необхідні відомості про страховика у якого застрахована цивільно-правова відповідальність винува тця ДТП) із розрахунку 1 година по кожній справі окремо, що тарифікується за ціною 2000 грн. за одну повну або не повну годину роботи по кожній справі окремо (але не більше однієї години по кожній справі окремо) за даним пунктом правової допомоги;
- дослідження та оцінка переданих Клієнтом до Бюро документів на предмет належності, допусти мості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні; дослідження та оцінка са мостійно отриманих Бюро документів на предмет належності, допустимості, достовірності цих до кументів як доказів у судовому провадженні, обрання способу захисту прав та інтересів Клієнта. Да ні дії тарифікується за ціною 1000 грн. за повні або не повні 0,5 години роботи по кожній справі ок ремо (але не більше 0,5 години по кожній справі окремо) за даним пунктом правової допомоги;
- написати та подати позови до суду у кожній справі окремо та направити за потреби матеріал відпо відачу у кожній справі окремо (відправка засобами поштового зв'язку або особисто нарочно адвока том) до відповідного суду у кожній справі окремо, із розрахунку 1 година по кожній справі окремо, що тарифікується за ціною 3000 грн. за одну повну або не повну годину роботи по кожній справі ок ремо (але не більше однієї години по кожній справі окремо) за даним пунктом правової допомоги.
Також позивач надав разом із позовом до суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1639 від 21.05.2019 та копію ордеру на надання правової допомоги серії КС № 138683 від 16.09.2021 на адвоката Білоконь Інну Вікторівну.
Позивач надав до матеріалів справи розрахунок витрат на правову допомогу на загальну суму 6000,00 грн., за надання наступних послуг:
- повний збір та аналіз усіх документів по страховій справі (вартість послуг - 2000,00 грн.);
- дослідження та оцінка переданих Клієнтом до Бюро документів на предмет належності, допусти мості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні, обрання способу захисту прав та інтересів Клієнта (вартість послуг - 1000,00 грн.);
- написання та подання позовної заяви до суду та копію відповідачу (вартість послуг - 3000,00 грн.).
З матеріалів справи вбачається, що АБ «Адвокатське Бюро Олександра Лисова «ЕКВІТ» був виписаний позивачу рахунок № 142 від 20.09.2021 на оплату за надання правової допомоги за Договором № 1/20ю та Додатком № 1 до нього на суму 6000,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що між АБ «Адвокатське Бюро Олександра Лисова «ЕКВІТ» та Клієнтом був підписаний акт надання послуг № 142 від 20.09.2021 згідно Договору № 1/20ю, за змістом якого Адвокатом надані послуги по страховій справі № 29949 (страховий акт № 00394390):
- повний збір, аналіз та ознайомлення з усіма документами по страховій справі 1 година (вартість послуг - 2000,00 грн.);
- дослідження та оцінка переданих Клієнтом до Бюро документів на предмет належності, допусти мості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні, обрання способу захисту прав та інтересів Клієнта 1 година (вартість послуг - 1000,00 грн.);
- написання та подання позовної заяви до суду та копію відповідачу 1 година (вартість послуг - 3000,00 грн.). Загальна вартість послуг склала 6000,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що позовна заява від 20.09.2021 в даній справі оформлена за підписом адвоката Білоконь І.В. та подана до господарського суду адвокатом Білоконь І.В.
Докази у справі свідчать, що позивач здійснив оплату за надання правової допомоги за Договором № 1/20ю згідно рахунку № 142 від 20.09.2021 в сумі 6000,00 грн. на користь АБ «Адвокатське Бюро Олександра Лисова «ЕКВІТ», що підтверджується копією платіжного доручення № 2750 від 22.09.2021.
Згідно із ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката до 1500,00 грн. При цьому відповідач зазначив, що при виготовленні позовної заяви не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюються нормами ЦК України та Законом. Вважає, що ціна за таку послугу адвоката як: повний збір, аналіз та ознайомлення з усіма документами по страховій справі, яка оцінена у - 2000 грн. є значно завищена, оскільки у відповідності до Додатку №1 від 20.09.2021 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020 позивачем було передано матеріали страхової справи, відомості щодо зроблених адвокатом запитів до інших установ, щодо одержання якоїсь інформації по зазначеному ДТП в матеріалах справи не містяться.
В матеріалах справи міститься копія адвокатського запиту від 20.09.2021, оформленого за підписом адвоката Білоконь І.В. до Святошинського районного суду м. Києва з проханням надати копію постанови від 10.02.2021 у справі № 759/1062/21.
Дослідивши зміст наданої адвокатом Білоконь І.В. професійної правничої допомоги, про яку зазначено в акті надання послуг № 142 від 20.09.2021, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020 та Додатку № 1 від 20.09.2021 до нього, а час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим, оскільки виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Сторонами врегульовано порядок оплати наданих послуг.
Правомірність та дійсність понесення відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що 6000,00 грн. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 1500,00 грн.
Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, ч. 4 ст. 75, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (69068, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789) на користь:
- Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в сумі 10894 (десять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 56 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп., видавши наказ.
3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В, ідентифікаційний код 20033533) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп., про що винести відповідну ухвалу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 14.02.2022 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.