номер провадження справи 12/188/21
24.12.2021 Справа № 908/3001/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши матеріали справи № 908/3001/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек.Інк." (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 1, адреса для листування: 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 36-Д, офіс 4-Г)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 137)
про стягнення 34 639,83 грн.
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Евотек.Інк." звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 27/318 від 11.10.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт", в прохальній частині якої просить стягнути заборгованість за отриману партію продукції в сумі 29079,53 грн., пеню в сумі 2234,71 грн., інфляційні нарахування в сумі 2440,32 грн. та три проценти річних в сумі 885,27 грн. за договором № 7 від 05.10.2020, що разом складає 34639,83 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 25.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3001/21, присвоєно справі номер провадження 12/188/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
На адресу суду від відповідача надійшло повідомлення пошти з позначкою “за закінченням терміну зберігання”.
Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” № 755-IV від 15.05.2003).
Відповідно до наявної у відкритому доступі інформації на сайті Міністерства юстиції України Безкоштовний запит https://usr.minjust.gov.ua/ з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялась ухвала суду від 25.10.2021 у даній справі, а саме: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 137.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 242 ГПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Частиною 6 (пунктами 4, 5) ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи № 908/3001/21, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 24.12.2021.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що 05.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Евотек.Інк.", далі Постачальник (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-АГРО-ПРОДУКТ», далі Замовник (відповідач) укладено договір № 7, далі Договір, з протоколом розбіжностей, відповідно до умов п. 2.1. - 2.2. договору Постачальник відповідно до умов цього Договору зобов'язується виготовляти та поставляти Замовнику продукцію згідно заявок і специфікацій і у порядку, передбаченому умовами цього Договору, а Замовник приймає та оплачує продукцію у порядку, передбаченому умовами цього Договору. Предметом поставки за даним договором є продукція виробництва ПрАТ «Укрпластик» (код за ЄДРПОУ 00203589, Україна, 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 1).
Згідно із п. 3.1., 3.2., 3.4. Договору поставка продукції здійснюється партіями (партія продукції) на підставі Заявок Замовника та узгоджених сторонами Специфікацій. Згідно технічних умов виробництва за пакування продукції при поставці допускається відхилення від кількості продукції, зазначеної у Специфікації, однак не більше ніж на 10%. Фактична кількість виготовленої та поставленої продукції вказується в товарно-транспортних накладних на партію продукції. Для кожного виду продукції при узгодженні сторонами специфікації на новий вид продукції погоджується окрема технічна специфікація.
Умовами п. 4.1. - 4.4. Договору сторони узгодили, що поставка продукції здійснюється транспортом Постачальника та за його рахунок на умовах DDР (Інкотермс 2000). Конкретна адреса поставки партії продукції зазначається у Специфікації. Навантаження продукції на транспорт здійснюється силами Постачальника та за його рахунок. Інші умови можуть бути погодженні сторонами в Специфікації. Датою поставки партії продукції вважається фактична дата отримання цієї партії продукції Замовником, згідно товарно-транспортної накладної, що підтверджується підписом уповноваженої особи Замовника на товарно-транспортній накладній. Всі ризики та право власності на партію продукції переходять до Замовника з моменту її отримання Замовником, що підтверджується підписом уповноваженої особи Замовника на товарно-транспортній накладній. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або дата внесення готівкових коштів у касу Постачальника.
Відповідно до п. 5.1. - 5.6., 5.10., 5.11. Договору загальну суму договору складає загальна вартість партій продукції, поставлених в строк дії цього договору на підставі специфікацій. Ціна продукції по цьому договору встановлюється за 1 кг продукції і включає в себе вартість тари, пакування, транспортні витрати (якщо обов'язок доставки покладений на Постачальника) і узгоджується сторонами в специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна продукції встановлюється у гривнях у сумі, еквівалентній Євро. Оплата партії продукції по Договору здійснюється Замовником у строк не пізніше 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати поставки партії продукції, якщо інше не узгоджено сторонами в Специфікації. Постачальник поставляє продукцію за цінами, зазначеними та погодженими сторонами в Специфікації на партію продукції. Оплата партії продукції здійснюється Замовником у національній валюті України - гривнях. Вартість партії продукції у гривнях визначається за правилами, визначеними у п. 5.7. цього Договору. Незалежно від призначення платежу, вказаного Замовником в платіжному дорученні, Постачальник має право зарахувати платежі Замовника в рахунок погашення грошових зобов'язань, які виникли у Замовника перед Постачальником, за цим Договором раніше. Обов'язок по оплаті вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника.
Пунктами 6.1., 6.2., 6.5. Договору передбачено, що Постачальник виготовляє та поставляє партію продукції у строк, встановлений у Додатку № 1 до цього Договору. Строк виготовлення починає відраховуватись з дати узгодження сторонами специфікації на цю партію продукції, при умові підписання сторонами технічної специфікації. Замовник повинен направити Постачальнику заявку, підписану уповноваженою особою Замовника і скріплену печаткою Замовника. Постачальник надає на кожну партію продукції товарно-транспортну накладну, рахунок, видаткову накладну, документ про якість.
Згідно із п. 11.5. Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року включно. Якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору ні одна із сторін не зажадає розірвання (переукладення) договору чи зміни його окремих умов, цей договір визнається продовженим на цих же умовах на кожний наступний календарний рік але не більше, ніж на 3 (три) роки.
Матеріали справи свідчать, що сторонами 05.10.2020 була підписана Специфікація № 1 до Договору, яка є його невід'ємною частиною.
Умовами пунктів 1 та 2 Специфікації № 1 узгоджено, що Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити партію продукції згідно умов Договору, а саме плівку ВОРР без друку 480 мм кількістю 700 кг вартістю 45 780,96 грн. (1377,60 Євро) у тому числі ПДВ.
Пунктом 4 Специфікації № 1 передбачено, що оплата партії продукції здійснюється згідно із пунктом 5.4. Договору.
На виконання умов пункту 3.2. Договору пунктом 5 Специфікації № 1 передбачено, що фактична кількість продукції може відрізнятися від кількості продукції, що передбачена даною специфікацією на +/- 10 % за вибором Замовника.
Так, на виконання умов укладеного Договору Постачальник (позивач) поставив Замовнику (відповідачу) продукцію - матеріал пакувальний ВОРР (GТ 300) Плівка_ВОРР_35 мкм без друку_шир. 480 мм тов. 35 мкм кількістю 704,58 кг на суму 46 079,53 грн. (у тому числі ПДВ 7679,92 грн.), що підтверджується підписаними між сторонами товарно-транспортною накладною № Р553 від 12.10.2020 та видатковою накладною № 533 від 12.10.2020.
З матеріалів справи вбачається, що Постачальник виписав Замовнику на оплату поставленої партії продукції рахунок № 559 від 12.10.2020 на суму 46079,53 грн.
Позивач в позові вказує, що 29.01.2021 із порушенням строків, передбачених умовами пункту 5.4. Договору, відповідачем здійснено часткову оплату за отриману партію продукції у сумі 17 000 грн. При цьому зазначає, що в подальшому за отриману партію продукції відповідач розрахунків всупереч умовам договору з позивачем не здійснював, у зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість в сумі 29079,53 грн.
Оскільки мало місце прострочення оплати вартості поставленого товару позивач в прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 26.11.2020 по 26.05.2021 в сумі 2234,71 грн. на підставі п. 8.3. Договору. Так, вказаним пунктом договору передбачено, що у випадку прострочення розрахунку проти строків, передбачених п. 5.4. Договору, Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості поставленої партії продукції за кожний день прострочення оплати, до повного виконання зобов 'язань.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим в прохальній частині позовної заяви просить стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 26.11.2020 по 11.10.2021 в сумі 885,27 грн. та інфляційні витрати за загальний період з грудня 2020 по серпень 2021 в сумі 2440,32 грн.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладений договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну та суму договору, порядок приймання товару, умови поставки товару, порядок здійснення оплати, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, договір вважається укладеним, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору Постачальник (позивач) поставив Замовнику (відповідачу) продукцію - матеріал пакувальний ВОРР (GТ 300) Плівка_ВОРР_35 мкм без друку_шир. 480 мм тов. 35 мкм кількістю 704,58 кг на суму 46 079,53 грн. (у тому числі ПДВ 7679,92 грн.), що підтверджується підписаними між сторонами товарно-транспортною накладною № Р553 від 12.10.2020 та видатковою накладною № 533 від 12.10.2020.
Порядок та умови оплати продукції сторони визначили в розділі 5 Договору, а саме в пункті 5.4., яким визначено, що оплата партії продукції по Договору здійснюється Замовником у строк не пізніше 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати поставки партії продукції, якщо інше не узгоджено сторонами в Специфікації.
При цьому в пункті 4.2. Договору зазначено, що датою поставки партії продукції вважається фактична дата отримання цієї партії продукції Замовником, згідно товарно-транспортної накладної, що підтверджується підписом уповноваженої особи Замовника на товарно-транспортній накладній.
Таким чином, з урахуванням умов п. 5.4. та 4.2. Договору строк оплати продукції, отриманої відповідачем згідно товарно-транспортної накладної № Р553 від 12.10.2020 та видаткової накладної № 533 від 12.10.2020 настав 26.11.2020 року, прострочка виникла з 27.11.2020 року.
Позивач в позові самостійно зазначив, що 29.01.2021 із порушенням строків, передбачених умовами пункту 5.4. Договору, відповідачем здійснено часткову оплату за отриману партію продукції у сумі 17 000 грн., проте до справи докази оплати 29.01.2021 відповідачем коштів в сумі 17 000,00 грн. позивач не надав.
Відповідач факт здійснення часткової оплати 29.01.2021 на суму 17000,00 грн. не заперечував.
Частиною 1 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Враховуючи те, що позивач самостійно визнає факт здійснення відповідачем часткової оплати 29.01.2021 на суму 17000,00 грн., а відповідач проти вказаного не заперечив, вказані обставини не підлягають доказуванню згідно із ч. 1 ст. 75 ГПК України, оскільки суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Таким чином, суд враховує вказані обставини при визначенні суми заборгованості за поставлену продукцію за Договором.
З врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати заборгованість за поставлену продукцію за Договором складає 29079,53 грн.
Втім відповідач обов'язок з оплати вартості поставленої продукції за Договором у повному обсязі не виконав.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором щодо не здійснення в повному обсязі оплати за поставлену продукцію та наявність непогашеної заборгованості в розмірі 29079,53 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 553 від 12.10.2020 та товарно-транспортною накладною № Р553 від 12.10.2020 з урахуванням зазначеної часткової оплати боргу. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек.Інк." про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" заборгованості за отриману партію продукції в сумі 29079,53 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції залишились невиконаними в повному обсязі відповідачем.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Матеріали справи свідчать, що у зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язань за Договором позивач в прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 26.11.2020 по 26.05.2021 в сумі 2234,71 грн. на підставі п. 8.3. Договору. Так, вказаним пунктом договору передбачено, що у випадку прострочення розрахунку проти строків, передбачених п. 5.4. Договору, Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості поставленої партії продукції за кожний день прострочення оплати, до повного виконання зобов 'язань.
З аналізу змісту умов п. 8.3. Договору вбачається, що ним передбачено нарахування пені до повного виконання зобов 'язань, тобто за період більший, ніж визначено приписами ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленої продукції, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України в прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 26.11.2020 по 11.10.2021 в сумі 885,27 грн. та інфляційні витрати за загальний період з грудня 2020 по серпень 2021 в сумі 2440,32 грн.
До позовної заяви позивач надав розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат, відповідно до яких пеня нарахована в розмірі 2234,73 грн., три проценти річних нараховані в розмірі 855,28 грн., а інфляційні витрати - в розмірі 2440,35 грн.
Таким чином, існують розбіжності в розмірах пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат, які зазначені в прохальній частині позовної заяви, з розмірами пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат, зазначеними в розрахунках.
Суд під час розгляду даної справи вирішує спір між сторонами виходячи саме із сум пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат, які зазначені позивачем в прохальній частині позовної заяви.
Дослідивши розрахунок пені та трьох процентів річних суд дійшов висновку про їх перерахунок, у зв'язку з допущенням позивачем помилок, а саме: позивачем невірно визначений початок періоду прострочення, а також безпідставно включено в період прострочення дату здійснення відповідачем часткової оплати боргу, а саме 29.01.2021.
Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені та трьох процентів річних.
Пеня та три проценти річних розраховані судом наступним чином:
1) на заборгованість за видатковою накладною № 553 від 12.10.2020, строк оплати якої згідно умов п. 5.4. Договору настав 26.11.2020 року, прострочка виникла з 27.11.2020 року, враховуючи часткову оплату 29.01.2021 відповідачем боргу в сумі 17000,00 грн.
- за період з 27.11.2020 по 28.01.2021 (63 дні прострочення) від суми боргу 46079,53 грн. пеня складає 952,96 грн., три проценти річних складають - 238,25 грн.;
- за період з 29.01.2021 по 26.05.2021 (118 днів прострочення) від суми боргу 29079,53 грн. пеня складає 1259,58 грн.;
- за період з 29.01.2021 по 11.10.2021 (256 днів прострочення) від суми боргу 29079,53 грн. три проценти річних складають - 611,87 грн.
Так, з врахуванням викладеного за розрахунком суду загальний розмір пені складає 2212,54 грн., загальний розмір трьох процентів річних - 850,12 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек.Інк." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" про стягнення пені та трьох процентів річних підлягають задоволенню частково, а саме пеня в розмірі 2212,54 грн., три проценти річних в розмірі 850,12 грн.
Дослідивши викладений позивачем розрахунок інфляційних витрат суд дійшов висновку про їх перерахунок у зв'язку з допущенням позивачем помилок, а саме позивачем не враховано, що інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно із п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок інфляційних витрат.
Інфляційні витрати розраховані судом наступним чином:
1) на заборгованість за видатковою накладною № 553 від 12.10.2020, строк оплати якої згідно умов п. 5.4. Договору настав 26.11.2020 року, прострочка виникла з 27.11.2020 року, враховуючи часткову оплату 29.01.2021 відповідачем боргу в сумі 17000,00 грн.
- за грудень 2020 від суми боргу 46079,53 грн. інфляційні витрати складають 414,72 грн.;
- за січень 2021 від суми боргу 46079,53 грн. інфляційні витрати не підлягають нарахуванню, оскільки прострочення її сплати складало менше місяця у зв'язку з частковою оплатою 29.01.2021 коштів в сумі 17000,00 грн.;
- за період з січня 2021 по серпень 2021 від залишку боргу в сумі 29079,53 грн. інфляційні витрати складають 1817,05 грн.
Так, з врахуванням викладеного за розрахунком суду загальний розмір інфляційних витрат складає 2231,77 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек.Інк." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" про стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 2231,77 грн.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек.Інк." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 137, ідентифікаційний код 35105397) на користь:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек.Інк." (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 1, адреса для листування: 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 36-Д, офіс 4-Г, ідентифікаційний код 42874645) заборгованість за отриману партію продукції в сумі 29079 (двадцять дев'ять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 53 коп., пеню в сумі 2212 (дві тисячі двісті дванадцять) грн. 54 коп., три проценти річних в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 12 коп., інфляційні витрати в сумі 2231 (дві тисячі двісті тридцять одна) грн. 77 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2252 (дві тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 58 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек.Інк." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 14.02.2022 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.