ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 січня 2022 року м. Київ №640/22978/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання протиправними та скасування повідомлень,
встановив:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому, з урахуванням уточнень, просили суд:
-визнати протиправними і скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22 липня 2021 року і 26 липня 2021 року про повернення виконавчого документу №826/3985/17 від 24 червня 2020 року стягувачу без прийняття до виконання;
-зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про примусове виконання судового рішення із врахуванням висновків суду.
При цьому, просили задовольнити їх клопотання щодо, зокрема, залучення до участі у справі Міністерство юстиції України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
Свої позовні вимоги позивачі обгрунтовували тим, що на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №826/3985/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Рішенням суду від 22 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, позов задоволено частково. Судом визнано протиправними дії Держгеокадастру, які виразились у наданні цим органом неповної відповіді на ряд заяв позивачів, та зобов'язано Держгеокадастр надати обгрунтовані та повні відповіді на ці заяви.
В зв'язку з невиконанням Держгеокадастром у добровільному порядку рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі №826/3985/17, судом 24 червня 2020 року були видані виконавчі листи. Боржником за цими виконавчими листами є ОСОБА_3 як керівник Держгеокадастру у період примусового виконання судового рішення, визначений ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі №826/3985/17.
Оскільки у 2021 році Держгеокадастр продовжував не виконувати рішення суду, позивачі, скориставшись наданою Міністерством юстиції України безоплатною правовою допомогою, 12 квітня 2021 року звернулись із аналогічними за змістом заявами про примусове виконання рішення за виконавчими листами №826/3985/17 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 12 квітня 2021 року про примусове виконання виконавчого листа №826/3985/17 державний виконавець надіслав повідомлення від 20 квітня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. В якості підстави для відмови у прийнятті виконавчого листа до виконання державний виконавець вказав на відсутність коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичної особи, що унеможливлює ідентифікувати юридичну особу.
В той же час, у відповідь на заяву ОСОБА_2 від 12 квітня 2021 року про примусове виконання виконавчого листа №826/3985/17, державний виконавець надіслав повідомлення від 26 квітня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, зазначивши в якості підстави невідповідність пред'явленого до виконання виконавчого документу підвідомчості відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, так як ОСОБА_3 на момент на момент пред'явлення виконавчого документа до виконання не є посадовою особою та керівником Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України.
Повторно скориставшись безоплатною правовою допомогою Міністерства юстиції України позивачі 19 липня 2021 року звернулись з аналогічними за змістом заявами про примусове виконання виконавчих листів №826/3985/17 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 19 липня 2021 року державний виконавець надіслав повідомлення від 22 липня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, зазначивши підставу, що боржником за виконавчим документом виступає посадова особа центрального органу виконавчої влади, з огляду на що примусове виконання виконавчого листа за підвідомчістю відноситься до компетенції відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
У відповідь на заяву ОСОБА_2 від 19 липня 2021 року державним виконавцем у повідомленні від 26 липня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання зазначені аналогічні підстави, як і у повідомленні від 22 липня 2021 року стосовно заяви ОСОБА_1 .
Вважаючи наведені повідомлення державного виконавця від 22 липня 2021 року та від 26 липня 2021 року протиправними, позивачі звернулись за захистом своїх прав з позовом до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, визначеними статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, при відкритті провадження у справі судом відхилене клопотання позивачів щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Міністерство юстиції України, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Згідно з частиною четвертою цієї статті у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Згідно з частиною п'ятою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України
про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Звертаючись із клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Міністерства юстиції України, позивачами не зазначено, а судом не встановлено: на стороні позивачів чи відповідача слід залучити цю особу, на яких підставах, на які права, свободи, інтереси або обов'язки цієї особи може мати вплив рішення суду у справі та яким чином.
Отже, за відсутності вказаної інформації підстави для залучення Міністерства юстиції України до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору відсутні.
В судове засідання 12 жовтня 2021 року учасники справи не з'явились.
Позивачі заявили клопотання про розгляд справи без їх участі.
В зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання 12 жовтня 2021 року, останнє відкладено на 26 жовтня 2021 року.
26 жовтня 2021 року у судове засідання сторони не прибули, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення судового засідання.
Відповідач відзиву на позов не надав. В той же час надіслав на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження від 05 жовтня 2021 року копії матеріалів виконавчого провадження.
З огляду на наявність клопотання позивачів про розгляд справи без їх участі, неявки відповідача у судове засідання, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
З приводу належного визначення відповідача за даним адміністративним позовом, слід вказати на наступне.
Частиною третьою статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
За цивільним законодавством юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю та дієздатністю, яка може бути позивачем і відповідачем у суді.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статуту юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація), регулюється Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі Закон про реєстрацію) та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону про реєстрацію один з основних принципів, на якому базується державна реєстрація, є публічність державної реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та документів, що стали підставою для її проведення.
За кодом ЄДРПОУ 43315602, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована юридична особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ). Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є структурним підрозділом Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відтак, належним відповідачем у даній справі є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи 24 червня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва був виданий виконавчий лист №826/3985/17 за наслідками розгляду судом 03 березня 2020 року заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про невиконання відповідачем судового рішення та застосування заходів в порядку судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
За змістом вказаного виконавчого листа судом накладено на керівника Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий) штраф у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 42040,00 грн. (2 102,00 х 20) за наслідками розгляду звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі №826/3985/17. Половину штрафу у розмірі 21020,00 грн. ухвалено стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), іншу половину у розмірі 21020,00 грн. - на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача:UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету: 21081100).
12 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім'я начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про примусове виконання виконавчого листа №826/3985/17, виданого 24 червня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва.
З заявою від 12 квітня 2021 року аналогічного змісту звернулась також і ОСОБА_2 .
Розглянувши заяву стягувача ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа №826/3985/17, виданого 24 червня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. 20 квітня 2021 року виніс повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
В якості підстави для такого повідомлення вказано, що в пред'явленому на виконання виконавчому документі боржником зазначено посадову особу юридичної особи, однак не зазначено код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичної особи, що унеможливлює ідентифікувати юридичну особу. Відсутність необхідної інформації щодо юридичної особи унеможливлює виконання даного рішення суду в примусовому порядку та застосування до боржника заходів примусового характеру.
Розглянувши заяву стягувача ОСОБА_2 щодо примусового виконання виконавчого листа №826/3985/17, виданого 24 червня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва, головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. 26 квітня 2021 року виніс повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
В якості підстави для такого повідомлення вказано, що пред'явлений на виконання виконавчий документ не відповідає підвідомчості відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби так як ОСОБА_3 на момент пред'явлення виконавчого документа до виконання не є посадовою особою та керівником Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України.
Повідомлення державних виконавців від 20 квітня 2021 року та від 26 квітня 2021 року за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12 квітня 2021 року, останніми не оскаржувалися.
19 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення, а саме виконавчого листа №826/3985/17, виданого 24 червня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва.
З аналогічною заявою 19 липня 2021 року до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернулася ОСОБА_2 .
Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібенін Л.І. за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 22 липня 2021 року виніс повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
В якості підстави для повернення виконавчого документу стягувачу без виконання державним виконавцем зазначено, що боржником за виконавчим документом виступає посадова особа центрального органу виконавчої влади, з огляду на що примусове виконання вищезазначеного виконавчого документу за підвідомчістю відноситься до компетенції відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (поштова адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).
Крім того зазначено, що у пред'явленому на примусове виконання вищезазначеному виконавчому документі відсутні чіткі відомості про особу боржника, зокрема, не зазначено повне найменування боржника, його місцезнаходження, код ЄДРПОУ боржника.
За наслідками розгляду заяви від 19 липня 2021 року ОСОБА_2 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялим М.Г. 26 липня 2021 року винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
В якості підстави для винесення такого повідомлення виконавцем зазначено, що боржником за виконавчим документом виступає посадова особа центрального органу виконавчої влади, відтак примусове виконання вищезазначеного виконавчого документу за підвідомчістю відноситься до компетенції відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (поштова адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).
Вважаючи повідомлення державних виконавців про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22 липня 2021 року та від 26 липня 2021 року протиправними, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку правомірності винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22 липня 2021 року та повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 26 липня 2021 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень.
Відповідно до пункту 1 Інструкції ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених частиною другою статті 5 Закону) (далі - виконавці) (пункт 2 Інструкції).
Згідно з пунктом 3 Інструкції органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);
відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;
управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);
відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;
районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
Відповідно до пункту 4 Інструкції відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:
боржниками є Апарат Верховної Ради України, Офіс Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада правосуддя, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи, а також розташовані у місті Києві територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.
Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:
боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.
Рішення, що підлягають примусовому виконанню, виконавчі документи визначені статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з пунктом 1 частини першої Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом статті 4 вказаного Закону у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
У відповідності до пункту 4 розділу III Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
В силу частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема:
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Згідно з пунктом 6 розділу I Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За пред'явленим позивачами згідно заяв від 19 липня 2021 року до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчим листом №826/3985/17, виданим 24 червня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва, боржником зазначено: «Керівник Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України - ОСОБА_3 (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий);».
При цьому, відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
Отже, боржником за виконавчим документом №826/3985/17, виданим 24 червня 2021 року, є посадова особа центрального органу виконавчої влади - Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України.
З огляду на вимоги частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3 та 4 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавчий лист №826/3985/17, виданий 24 червня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва, за підвідомчістю підлягає виконанню відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
В той же час, за заявами позивачів від 19 липня 2021 року виконавчий лист №826/3985/17, виданий 24 червня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва, був пред'явлений до виконання Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що не узгоджується з вимогами вищенаведених норм, зокрема, пунктів 3 та 4 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Разом з тим, відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Таким чином дії державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при винесенні повідомлень про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22 липня 2021 року та від 26 липня 2021 року з підстав порушення правил підвідомчості узгоджуються з наведеними вище правовими нормами.
Що стосується посилання державного виконавця у повідомленні від 22 липня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на відсутність чітких відомостей про особу боржника, а саме, що не зазначено повне найменування боржника, його місцезнаходження, код ЄДРПОУ боржника, слід вказати на таке.
З огляду на зміст виконавчого листа №826/3985/17, виданого 24 червня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва, в останньому зазначено повне найменування боржника, а саме - керівник Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України - ОСОБА_3 , його місцезнаходження - 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3. Отже твердження державного виконавця, викладені у повідомленні від 22 липня 2021 року щодо відсутності чітких відомостей про особу боржника, а саме, що не зазначено повне найменування боржника, його місцезнаходження - спростовуються даними виконавчого документу.
Що стосується відсутністю вказівки у виконавчому документі на код ЄДРПОУ боржника, то дана обставина не є визначальною підставою для відмови у прийнятті виконавчого документа до виконання та його повернення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразового вказував зокрема, що пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, , № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання (ВС/КЦС, справа № 471/283/17-ц, 22.08.18).
Водночас, зважаючи на те, що визначальною ознакою у прийнятті до виконання виконавчого документу є додержання правил підвідомчості, а в даному спорі щодо визнання протиправними та скасування повідомлень державних виконавців про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22 липня 2021 року та від 26 липня 2021 року, правила пред'явлення стягувачами за їх заявами від 19 липня 2021 року до примусового виконання виконавчого листа №826/3985/17, виданого 24 червня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва, не були додержані, - підстави для визнання протиправними та скасування згаданих повідомлень про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відсутні.
За наведених обставин позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими та не підлягають задоволенню судом.
Відповідно не підлягають до задоволення і похідні вимоги щодо зобов'язання Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про примусове виконання судового рішення із врахуванням висновків суду.
Суд зважає на те, що позивачі раніше, а саме в квітні 2021 року зверталися до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявами щодо примусового виконання виконавчого листа №826/3985/17, виданого 24 червня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва, і повідомленнями державних виконавців від 20 квітня 2021 року та від 26 квітня 2021 року позивачам були повернуті виконавчі документи без прийняття до виконання. В той же час, предметом спору у даній справі є саме повідомлення державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22 липня 2021 року та від 26 липня 2021 року.
Саме цим актам індивідуальної дії суд надає оцінку і перевіряє їх на відповідність вимогам, визначеним частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо повідомлень Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20 квітня 2021 року та від 26 квітня 2021 року, то позивачі не позбавлені були можливості оскаржити їх у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку, про що власне і зазначено у згаданих повідомленнях. Також не позбавлені були можливості оскаржити ці повідомлення у судовому порядку за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
В той же час учасниками справи не надано доказів оскарження вказаних повідомлень від 20 квітня 2021 року та від 26 квітня 2021 року.
Крім того, позивачі не позбавлені можливості на повторне пред'явлення виконавчого листа №826/3985/17, виданого 24 червня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва, до примусового виконання у межах встановленого строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати відсутні.
Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 287, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297, з урахуванням перехідних положень, Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко