ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 січня 2022 року м. Київ № 640/27637/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код - 43141267, ел. пошта - kyiv.official@tax.gov.ua) (надалі - відповідач або ГУ ДПС у м. Києві), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 05.01.2021 № 0000042402;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 05.01.2021 № 0000052402.
В якості підстав позову позивач зазначає, що податковим органом проведено камеральну перевірку податкової декларації та встановлено порушення п.п. 170.2.1. п. 170.2. ст. 170, п.п. 170.2.2. п. 170.2 ст. 170, п.п. 170.2.6. п. 170.2. ст. 17, п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України внаслідок зменшення податкового зобов'язання у звітному періоді з податку на доходи фізичних осіб і військового збору на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що були утримані податковим агентом за минулі податкові періоди. Позивач переконаний, що висновок, викладений у акті перевірки, є помилковим з огляду на належне дотримання всіх покладених законом обов'язків щодо сплати податків у відповідні періоди у минулому та наявність права на виправлення самостійно виявленої помилки у раніше поданій декларації у межах строку давності - 1095 днів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/27637/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечив та вказав, що оскільки гр. ОСОБА_1 подано звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, то нормами чинного законодавства не передбачено заповнення розділу VI декларації «Розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах», а саме шляхом зменшення податкового зобов'язання звітного періоду з податку на доходи фізичних осіб і військового збору на суму податку на доходи фізичних осіб і військового збору, що були утримані податковим агентом за минулі податкові періоди. Наведене стало підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, у порядку ст. 76 та вимог ст. 176 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи № 66623 від 03.07.2020, за результатами якої було складено акт від 04.12.2020 № 8361/Ж5/26-15-33-08-27.
Контролюючим органом встановлено, що 03.07.2020 до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві позивачем було подано звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2019 рік № 66623.
В зазначеній декларації задекларовано:
- в рядку 10.4 дохід від надання майна в лізинг, оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) у сумі 2 306 739,92 грн, з якого податковим агентом утримано (сплачено) податок на доходи фізичних осіб в сумі 415 213,19 грн та військовий збір у сумі 34 601,10 грн;
- в рядку 10.5 інвестиційний прибуток в сумі 1 703 851,70 грн, з якого податковим агентом утримано (сплачено) податок на доходи фізичних осіб в сумі 12 253,81 грн та військовий збір у сумі 1 021,15 грн та з якого платником самостійно визначено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 294 439,50 грн та військового збору у сумі 24 536,63 грн;
- рядок 10.10 інші доходи у сумі 2 209 409,94 грн з якого податковим агентом утримано (сплачено) податку на доходи фізичних осіб в сумі 118 012,58 грн та військовий збір у сумі 33 139,54 грн.
При заповненні податкової декларації про майновий стан і доходи було заповнено Розділ VI декларації «Розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах» та уточнено податкові зобов'язання минулих періодів шляхом зменшення сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору звітного періоду 2019 року.
Так, платником податку заповнено р. 22.2 Декларації (сума податку з доходів фізичних осіб, на яку зменшуються податкові зобов'язання, яка підлягала зарахуванню до бюджету) та вказано з податку на доходи фізичних осіб - 201 800,36 грн, з військового збору - 16 824,21 грн.
Вказані суми, на які зменшуються податкові зобов'язання, контролюючим органом визначено як відхилення.
З урахуванням наведеного камеральною перевіркою встановлено порушення вимог:
- п.п.170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу, відповідно до якого облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року;
- п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами);
- п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення;
- п. 50.1 ст. 50 Кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
- пп. 4 п. 6 розділу III Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №859 від 02.10.2015 року (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2019 року №177).
У висновку зазначено, що оскільки ОСОБА_1 подано звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, то нормами чинного законодавства не передбачено заповнення Розділу VI декларації «Розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах», а саме шляхом зменшення податкового зобов'язання звітного періоду з податку на доходи фізичних осіб і військового збору на суму податку на доходи фізичних осіб і військового збору, що були утримані податковим агентом за минулі податкові періоди.
Позивач, не погоджуючись з висновками перевірки, направив на адресу Головного управління ДПС у м. Києві заперечення до акту камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи (від 22.12.2020 б/н).
Листом від 31.12.2021 № 4338/І/26-15-33-08-20 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило про залишення висновків акту перевірки від 04.12.2020 без змін, а заперечення на акт камеральної перевірки без задоволення.
На підставі акту камеральної перевірки від 04.12.2020 № 8361/Ж5/26-15-33-08-27 Головним управлінням ДПС у м. Києві складено податкові повідомлення-рішення:
№ 0000042402 від 05.01.2021 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 201 890,36 грн;
№ 0000052402 від 05.01.2021 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 16824,21 грн.
ОСОБА_1 подано скаргу до ДПС України від 18.01.2021 на податкові повідомлення-рішення від 05.01.2021 № 0000042402 та № 0000052402, однак рішенням від 23.03.2021 № 1701/Г/99-00-06-01-04-09 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Відповідно до п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
У відповідності до пункту 86.2. статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як вбачається з акту перевірки від 04.12.2020 № 8361/Ж5/26-15-33-08-27 предметом камеральної перевірки була декларація про майновий стан і доходи ОСОБА_1 від 03.07.2020 № 66623.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Абз. 1 п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України передбачає, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п.п. 49.1., 49.2 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Підпунктами 170.2.1, 170.2.2 п. 170.2. ст. 170 Податкового кодексу України передбачено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
При застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.
Фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податку. При цьому платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.
Відповідно до ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:
а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;
б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Згідно абз. 1 п. 49.3 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
При цьому, відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть:
- юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи;
- фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом;
- податкові агенти.
За приписами п. 50.1, 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Суд відмічає, що процедура, форма та строки подання податкової декларації про майновий стан і доходи, встановлена Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (далі - Інструкція № 859).
Відповідно до Інструкції № 859, подання податкової декларації про майновий стан і доходи (далі - декларація) передбачено Конституцією України, Кодексом.
У розділі VI декларації «Розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах» значення сум податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах відображаються окремо з податку на доходи фізичних осіб та військового збору в графах «податок на доходи фізичних осіб» та «військовий збір» розділу VI декларації:
1) у рядку 20 вказуються сума податку та/або збору, які підлягали перерахуванню до бюджету або поверненню, за даними раніше поданої декларації за звітний (податковий) період, у якому виявлена помилка;
2) у рядку 21 вказуються уточнені суми податкових зобов'язань або сума до повернення за звітний податковий період, у якому виявлена помилка;
3) у рядку 22.1 вказується сума, на яку збільшується податкове зобов'язання з податку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Рядок 22.1 заповнюється у разі, якщо внаслідок виправлення самостійно виявлених помилок виявлено факт заниження податкових зобов'язань (значення рядка 21 декларації більше, ніж значення рядка 20 декларації).
Значення рядка 22.1 обчислюється як різниця між значеннями рядка 20 та рядка 21.
У разі заповнення рядка 22.1 платник податку зобов'язаний відобразити суму штрафу у рядку 23 декларації;
4) у рядку 22.2 вказується сума, на яку зменшується податкове зобов'язання з податку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Рядок 22.2 заповнюється у разі, якщо внаслідок виправлення самостійно виявлених помилок виявлено факт завищення податкових зобов'язань (значення рядка 21 декларації менше ніж значення рядка 20 декларації).
Значення рядка 22.2 обчислюється як різниця між значеннями рядка 21 та рядка 20, значення вказується без знака «-».
Як встановлено судом, позивачем 03.07.2020 до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві подано звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2019 рік № 66623.
В зазначеній декларації задекларовано в Розділі VI «Розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах» суми податку з доходів фізичних осіб, на яку зменшуються податкові зобов'язання, яка підлягала зарахуванню до бюджету, а саме:
рядок 20 «Сума податку та/або збору, які підлягали перерахуванню до бюджету або поверненню, за даними звітного (податкового) періоду, в якому виявлена помилка» з податку на доходи фізичних осіб - 839 919,08 грн, з військового збору - 93 299,48 грн;
рядок 21 «Уточнені суми податкових зобов'язань або сума до повернення за звітний (податковий) період, у якому виявлена помилка» з податку на доходи фізичних осіб - 638 028,72 грн, з військового збору - 76 824,21 грн;
рядок 22.2. «Зменшення суми, яка підлягала перерахуванню до бюджету» з податку на доходи фізичних осіб - 201 890,36 грн, з військового збору - 16 824,21 грн.
З Додатку Ф1 до податкової декларації за звітний 2019 рік вбачається, що інвестиційний прибуток в 2019 році склав 1703851,70 грн, при цьому сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку самостійно становить 306693,31 грн, військового збору відповідно - 25557,78 грн.
До ДПІ у Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві позивачем попередньо подано доповнення від 29.06.2020, в якому зазначено, що загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами за 2016-2019 роки склав 4326479,80 грн, з яких позивач повинен був сплатити за відповідні роки податок на доходи фізичних осіб - 778 766,36 грн та військовий збір - 64 897,20 грн.
Однак, через недосконалість законодавства з оподаткування, податковими агентами було утримано та перераховано до бюджету за 2016-2019 роки податок на доходи фізичних осіб - 686 217,22 грн та військовий збір - 57 184,77 грн.
Таким чином, до сплати позивачем підлягають суми податку на доходи фізичних осіб - 92 549,14 грн (778 766,36 - 686 217,22) та військовий збір - 7 712,42 грн (64 897,20 - 57 184,77).
При цьому, згідно з Додатком Ф1 до податкової декларації про майновий стан і доходи сума до сплати ПДФО збільшується на 201 890,36 грн і становить 294 439,50 грн, сума до сплати військового збору збільшується на 15 824,21 грн і дорівнює 24 536,63 грн (за вирахуванням сум, утриманих (сплачених) податковим агентом).
Позивач просив врахувати надані пояснення при прийнятті декларації та факт сплачених раніше податковими агентами сум податків за 2016-2018 роки. Окрім того, позивач направив додатково копії первинних документів, що підтверджують витрати у звітному періоді.
Таким чином, позивач, заповнюючи пункти 20-22.2 розділу VI декларації «Розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах» декларації, реалізував своє право на самостійне виправлення помилок у раніше ним поданій податковій декларації шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за наступний податковий період у спосіб, передбачений ст. 50 Податкового кодексу України та Інструкцією № 859.
Разом з тим, контролюючий орган прийшов до висновку, що нормами чинного законодавства не передбачено заповнення Розділу VI декларації «Розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах», а саме шляхом зменшення податкового зобов'язання звітного періоду з податку на доходи фізичних осіб і військового збору на суму податку на доходи фізичних осіб і військового збору, що були утримані податковим агентом за минулі податкові періоди.
При цьому, за висновком суду, контролюючим органом у акті камеральної перевірки та у відповіді на заперечення до акту позивача не надано вичерпного нормативного обґрунтування відсутності можливості заповнення Розділу VI декларації та зменшення податкового зобов'язання звітного періоду з податку на доходи фізичних осіб і військового збору на суму податку на доходи фізичних осіб і військового збору, що були утримані податковим агентом за минулі податкові періоди, враховуючи, що таке право прямо передбачено нормами податкового законодавства, а його реалізація можлива шляхом подання звітної декларації у наступному періоді з урахуванням виправлення самостійно виявлених помилок.
Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Контролюючим органом за даними камеральної перевірки вирахувано суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, на які зменшуються податкові зобов'язання, які підлягали перерахуванню до бюджету, що зазначені у рядку 22.2 Декларації, водночас не надано нормативного обґрунтування вирахування таких сум за наявності підстав для їх формування згідно з відомостями, зазначеними у рядках 20, 21 Декларації, які в свою чергу контролюючим органом у межах камеральної перевірки не досліджувались.
За відсутності оцінки контролюючим органом сум податку та/або збору, які підлягали перерахуванню до бюджету або поверненню, за даними звітного (податкового) періоду, в якому виявлена помилка, та уточнених сум податкових зобов'язань або сума до повернення за звітний (податковий) період, у якому виявлена помилка, висновок про заниження сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору є передчасним та необґрунтованим, що вказує на протиправність прийнятих рішень про збільшення податкових зобов'язань ОСОБА_1 на підставі акту перевірки від 04.12.2020 № 8361/Ж5/26-15-33-08-27.
Суд звертає увагу, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб'єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб'єкта приватного права).
За приписом ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, суд прийшов до висновку про необґрунтованість збільшення податкових зобов'язань ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а відтак податкові повідомлення-рішення від 05.01.2021 № 0000042402 та від 05.01.2021 № 0000052402 є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач у контексті спірних правовідносин не надав достатніх доказів та відповідних обґрунтувань на підтвердження правомірності прийнятих рішень, що вказує на наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправними оскаржуваних рішень.
У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 2187,57 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 05.01.2021 № 0000042402;
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 05.01.2021 № 0000052402.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код - 43141267, ел. пошта - kyiv.official@tax.gov.ua) судові витрати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зі сплати судового збору у розмірі 2187,57 грн (дві тисячі сто вісімдесят сім гривень 57 копійок).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя К.С. Пащенко