Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
18.09.2007
Справа №2-15/5099-2007
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЄДРПОУ 00131400)
До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ід. код НОМЕР_1)
Про стягнення 628,86 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача - Ключнік О.О., довіреність № 172-Д від 26.03.2007 р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 628,86 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 569,99 грн. за період з 01.01.2006 р. по 20.12.2006 р., що і стало приводом для звернення Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування інфляційних втрат у розмірі 18,25 грн., пені у розмірі 40,62 грн.
Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
У судовому засіданні 07.08.2007 р. представником позивача надана заява про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 667,09 грн., в тому числі 569,99 грн. основного боргу, 43,25 грн. пені, 53,85 інфляційних втрат.
Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
23.11.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) (позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Споживач) (відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 911. (а.с.10-13)
Згідно розділу 1 Договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, по графіку погашення заборгованості, по актам порушення ПКЕЕ) згідно умовам цього Договору та Додаткам до нього, які є його невід'ємними частинами.
Відповідно до пункту 2.2.3 Договору Споживач зобов'язується Оплачувати Постачальнику вартість електроенергії а також інші нарахування, згідно до умов Додатків № 4.1 або 4.2 «Порядок розрахунків».
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У судовому засіданні 07.08.2007 р. представником позивача надана заява про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 667,09 грн., в тому числі 569,99 грн. основного боргу, 43,25 грн. пені, 53,85 інфляційних втрат.
Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Так, позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на порушення Споживачем строків оплати наданих позивачем послуг, та несплату виставлених рахунків, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість за період з 01.06.2005 р. по 20.12.2006 р. у розмірі 569,99 грн.
Однак суд критично ставиться до посилання позивача стосовно строку виконання відповідачем свого зобовязання оплачувати вартість поставленої електричної енергії в наступні розрахункові періоди: 12 числа кожного місяця - за електроенергію, спожиту в період з 12-го числа місяця по 12-те число наступного місяця.
Так, позивачем, всупереч вимогам суду документально обгрунтувати позовні вимоги, не представлено Додатків № 4.1 або 4.2 «Порядок розрахунків» до Договору № 911, про які йдеться в пункті 2.2.3 Договору. Таким чином, суду не можливо зробити обгрунтований висновок щодо строків виконання Споживачем свого зобовязання по оплаті наданих послуг, і взагалі про порядок розрахунків сторін.
Крім того, позивачем не представлено суду доказів направлення відповідачу або отримання відповідачем рахунків за спожиту електроенергію за спірний період.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. Позивачем в порушення вимог чинного законодавства та вимог суду таких доказів не представлено.
За таких обставин у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відноситься на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.