43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
"04" жовтня 2007 р.
Справа № 01/122-64А.
за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до підприємця ОСОБА_1, м.Володимр-Волинський
про стягнення 4350грн. 02 коп.
суддя Якушева І.О.
секретар с/з Пономаренко О.О.
за участю представників:
від позивача: Дяченко С.І. (дов. № 06/10-24 від 24.07.2007р.)
від відповідача: н/з
Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 4350,02 грн., з них: 4190 грн. адміністративно-господарських санкцій, нарахованих відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за непрацевлаштування у 2006р. одного інваліда; 160,02 грн. пені, нарахованої на підставі ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
На обґрунтування пред'явлених до відповідача позовних вимог щодо стягнення 4350,02 грн. адміністративно-господарських санкцій позивач посилається на те, що відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів" передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.
Згідно поданого відповідачем звіту, середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві відповідача у 2006 році складала 20 чоловіки, працюючих інвалідів -0 осіб. Визначений відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив для працевлаштування інвалідів становить 1 інвалід.
Виходячи з розрахунку, що розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача у 2006р. складав 4190 грн., позивачем за непрацевлаштування відповідачем у 2006р. одного інваліда нараховано 4190 грн. адміністративно- господарських санкцій.
Посилаючись на порушення відповідачем термінів сплати адміністративно- господарських санкцій, позивачем на підставі ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нараховано 160,02 грн. пені за період з 16.04.2007р. по 20.08.2007р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги уточнила: просить стягнути 2908,02 грн. адміністративно-господарських санкцій, 160,02 грн. пені, від позову в частині стягнення 1281,98 коп. адміністративно-господарських санкцій відмовилась, посилаючись на добровільну оплату відповідачем цієї суми.
Відповідач в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується повідомленням №1276896, реєстром відправки поштової кореспонденції господарського суду від 19.09.2007р.; відзиву на позов не подав, проте в період судового розгляду сплатив 1281,98 коп. адміністративно-господарських санкцій. З метою забезпечення відповідачу права на захист, можливості подати пояснення по справі господарським судом 12.09.2007р. було прийнято ухвалу про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма №10- ПІ, затверджена наказом Мінпраці України від 29.12.2004р. №338) середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача у 2006 році складала 20 чоловік, фонд оплати праці -83800 грн. Отже, середньорічна заробітна плата штатного працівника складала 4190 грн. З огляду на визначені у звіті дані, враховуючи положення ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", норматив працевлаштування інвалідів для відповідача у 2006р. - 1 особа.
Позивачем нараховано відповідачу 4190 грн. адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування у 2006р. одного інваліда.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень представника позивача, господарський суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування у 2006р. одного інваліда обґрунтована і підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(із змінами, внесеними згідно із Законом України від 23.02.2006р. N3483-IV) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
У відповідності із ч.ч.2, 3, 5 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995р. «Про організацію робочих місць та працевлаштування: інвалідів", яке було чинним в той період, за який позивач нараховує адміністративно-господарські санкції, підприємства (об'єднання), установи і організації в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Згідно з пунктом 5 зазначеного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів; робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів (п.3).
Робоче місце згідно з п. 3 Положення вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
З наведеного вище випливає, що на підприємство покладається обов'язок створювати, належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформувати про кількість створених робочих місць, самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на підтвердження створення у встановленому порядку місць для працевлаштування інвалідів, доказів того, що підприємство розробляло заходи щодо створення робочого місця для інваліда, включало їх до колективного договору, атестувало створені місця спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, доказів працевлаштування інваліда не подав.
У відповідності із п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідачем добровільно сплачено 1281,98 грн. адміністративно-господарських санкцій.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006р., поданого відповідачем Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві за 2006р. складала 20 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб.
Таким чином, відповідачем у 2006р. не виконано нормативу працевлаштування одного інваліда.
Сума адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування відповідачем у 2006р. одного інвалідів становить: 4190 грн. х 1 = 4190 грн., де 4190 грн. -середня річна заробітна плата на підприємстві; 1 -кількість незайнятих інвалідами робочих місць.
Від позову в частині стягнення 1281,98 грн. адміністративно-господарських санкцій представник позивача відмовилась, посилаючись на добровільну сплату відповідачем цієї суми.
Оскільки відмова позивача від позову не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, відмову судом прийнято, наслідки відмови роз'яснено.
У зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 1281,98 грн. адміністративно-господарських санкцій на підставі п.2 ч.1 ст.157 КАС України слід припинити.
З огляду на викладене, позовна вимога Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в частині стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій підлягає до задоволення на суму 2908, 02 грн. (4190 -1281,98).
У відповідності із ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідачем адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006р. у строки, встановлені п.2. Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, не сплачено.
Згідно з розрахунком позивача сума пені за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2007р. по 20.08.2007р. складає 160,02 грн., обчислена відповідно до вимог законодавства, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підлягає до стягнення з відповідача.
Фонд соціального захисту інвалідів, Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є юридичними особами, наділені повноваженнями здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін - вживати заходів щодо їх стягнення в судовому порядку (п. 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, п.п. 3, 4 п. 4 Положення про Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів; п. 8 ст. 19, ст. 20 Закону).
Керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70, ст.ст. 87, 94, 98, 104, п.2 ст.157, ст.ст.160 -163, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
постановив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 2908 грн. 02 коп. адміністративно-господарських санкцій, 160 грн. 02 коп. пені, зарахувавши ці кошти до Державного бюджету (держбюджет м.Володимира-Волинська 50070000, номер рахунку 31212230700003, ідентифікаційний код 21740327, банк ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014).
3. Провадження у справі в частині стягнення 1281 грн. 98 коп. адміністративно-господарських санкцій закрити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження даної постанови суду подається протягом десяти днів з дня складення її у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.О.Якушева
Дата виготовлення повного тексту постанови: 8.10.2007р.