вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" лютого 2022 р. Справа№ 910/15140/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Попікової О.В.
за участю:
секретаря судового засідання Звершховської І.А.,
представників сторін:
від позивача: не з'явились,
від відповідача: Хомич О.О.
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 (повний текст складено 01.12.2021)
у справі № 910/15140/21 (суддя Балац С.В.)
за позовом Державного підприємства «Спортивний комплекс «Атлет»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2»
про стягнення 13 325 631,95 грн
та за зустрічним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2»
до Державного підприємства «Спортивний комплекс «Атлет»
про стягнення 3 843 849,25 грн,-
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2» (далі - ТОВ «Мостицький 2») звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення зустрічного позову, у якій просило:
- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:009:0092 площею 0.4929 га з цільовим призначенням «для експлуатації та обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 778060480000);
- накласти арешт на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 7-А, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:009:0092 площею 0.4929 га з цільовим призначенням «для експлуатації та обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 778060480000), який належить Державному підприємству «Спортивний комплекс «Атлет» (далі - ДП «СК «Атлет»);
- заборонити ДП «СК «Атлет» та іншим особам, які на законних підставах володіють та користуються об'єктом незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 7-А, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:009:0092 площею 0.4929 га з цільовим призначенням «для експлуатації та обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 778060480000), проводити ремонтні, підрядні та будь-які інші будівельні роботи (зокрема, реконструкцію та ін.), спрямовані на зміну стану об'єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 7-А, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:009:0092 площею 0.4929 га з цільовим призначенням «для експлуатації та обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 778060480000).
В обґрунтування вимог заяви ТОВ «Мостицький 2» вказує, що з початку виконання будівельних робіт і до завершення будівництва (створення нового нерухомого майна) особа (замовник) вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, тобто, власником об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого така особа може укласти будь-який договір, а саме договір з третіми особами, спрямований на відчуження об'єкта незавершеного будівництва, знищення, зміну стану тощо. ДП «СК «Атлет» має право володіти і користуватися земельною ділянкою, що може призвести до втрати об'єкта незавершеного будівництва.
ТОВ «Мостицький 2» зазначає, що станом на дату подання цієї заяви будівництво об'єкта за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 7-А, яке є предметом договору підряду №БР1411 від 14.11.2019, ще не завершено, об'єкт не здано в експлуатацію, а право власності на нього ще не зареєстровано за ДП «СК «Атлет». Оскільки ДП «СК «Атлет» є є власником об'єкта незавершеного будівництва, воно у будь-який час може укласти будь-який господарський договір щодо цього об'єкта з третіми особами, спрямований на його відчуження, знищення, зміну стану тощо.
На думку ТОВ «Мостицький 2», невжиття вище вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Щодо вимоги заяви заборонити вчиняти ремонтні, підрядні та інші будівельні роботи ТОВ «Мостицький 2» зазначає, що до моменту ухвалення рішення в даній справі ДП «СК «Атлет» та/або інші особи мають реальну можливість провести такі ремонтні, підрядні та інші будівельні роботи (зокрема, реконструкцію) об'єкта незавершеного будівництва, що встановлення його фактичного стану станом на момент розгляду даної справи буде нереальним.
ТОВ «Мостицький 2» зауважує, що предметом поданого ним позову є стягнення з замовника коштів за фактично виконані будівельні роботи, а тому не виключено, що у справі буде потрібно проводити додаткову (повторну) судову будівельно-технічну експертизу щодо встановлення обставин реального фактичного виконання ТОВ «Мостицький 2» тих чи інших будівельних робіт, оскільки від цього залежить можливість повного або часткового задоволення зустрічного позову.
Щодо вимог заяви про накладення арешту ТОВ «Мостицький 2» вказує, що ДП «СК «Атлет» може укласти з третіми особами будь-який договір щодо передачі права володіння, користування та/або розпорядження на об'єкт незавершеного будівництва та/або на земельну ділянку. Такі треті особи можуть змінити об'єкт нерухомості після їх передачі їм настільки, що встановлення фактичного стану цього об'єкта станом на дату розгляду справи буде нереальним.
Крім того ТОВ «Мостицький 2» вважає, що ДП «СК «Атлет» до завершення розгляду справи може вжити всіх заходів для відчуження належного йому нерухомого майна задля ускладнення (унеможливлення) виконання рішення суду, оскільки має можливість у будь-який час розпорядитись цим майном на власний розсуд. Таким чином, у разі відсутності у ДП «СК «Атлет» грошових коштів та відчуження ним нерухомого майна до відкриття виконавчого провадження у разі невжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту, це може істотно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
На думку заявника, негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення зустрічного позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів судом, є повністю співмірними (адекватними та збалансованими щодо інтересів обох сторін). Крім того, забезпечення зустрічного позову у жодному разі не буде мати наслідком повне припинення господарської діяльності ДП «СК «Атлет».
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову відмовлено.
Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що заява ТОВ «Мостицький 2» не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду, так само як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021, ТОВ «Мостицький 2» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ТОВ «Мостицький 2» про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Мостицький 2» вказує про недотримання господарським судом першої інстанції вимог ст. 277 ГПК України, оскільки суд не застосував жодних заходів для захисту прав ТОВ «Мостицький 2», в той час як обставини справи прямо свідчать про порушення прав останнього. Місцевий господарський суд проігнорував ці обставини та дослідив їх неповною мірою, допустивши істотне порушення норм процесуального права (зокрема, ч. 1 ст. 136, ч. 4 ст. 137 ГПК України).
ТОВ «Мостицький 2» за текстом апеляційної скарги наводить підстави, за яких, на його думку, має бути забезпечено зустрічний позов у цій справі, а також доводи щодо співмірності заходів забезпечення позову та пред'явлених позовних вимог.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15140/21. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 до надходження матеріалів справи №910/15140/21.
19.01.2022 матеріали справи № 910/15140/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2022 поновлено ТОВ «Мостицький 2» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Мостицький 2» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 910/15140/21. Розгляд справи призначено на 16.02.2022. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Позиції учасників справи.
Від ДП «СК «Атлет» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
ДП «СК «Атлет» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Мостицький 2» про стягнення 13 325 631,95 грн невикористаного авансового платежу.
В обґрунтування заявлених вимог ДП «СК «Атлет» вказує про порушення ТОВ «Мостицький 2» зобов'язання з виконання робіт за договором підряду №БР1411 від 14.11.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 позовну заяву ДП «СК «Атлет» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/15140/21 та розгляд справи вирішено здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження.
ТОВ «Мостицький 2» звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою, у якій просило стягнути з ДП «СК «Атлет» 3 843 849,25 грн різниці вартості виконаних робіт і розміру сплаченого авансу.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «Мостицький 2» вказує, що ДП «СК «Атлет» порушило грошове зобов'язання за договором підряду №БР1411 від 14.11.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 зустрічну позовну заяву ТОВ «Мостицький 2» до ДП «СК «Атлет» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №910/15140/21, об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №910/15140/21.
ТОВ «Мостицький 2» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:009:0092 площею 0.4929 га з цільовим призначенням "для експлуатації та обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 778060480000) та на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за цій земельній ділянці та який належить ДП «СК «Атлет»; заборони ДП «СК «Атлет» та іншим особам, які на законних підставах володіють та користуються спірним об'єктом незавершеного будівництва, проводити ремонтні, підрядні та будь-які інші будівельні роботи (зокрема, реконструкцію та ін.), спрямовані на зміну його стану.
Доводи в обґрунтування вказаної заяви ТОВ «Мостицький 2» наведені вище за текстом цієї постанови.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У свою чергу, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має виходити з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №904/5876/19, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Колегія суддів встановила, що ТОВ «Мостицький 2» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, до якої не додало жодного доказу на підтвердження покладених в її обґрунтування обставин.
Водночас чинне процесуальне законодавство містить вимогу щодо обов'язку особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Таким чином, оскільки ТОВ «Мостицький 2» не надало доказів на підтвердження покладених в обґрунтування заяви про забезпечення позову обставин, суд позбавлений можливості перевірити наявність фактичних обставин, з якими заявник пов'язує застосування заявленого виду забезпечення позову.
Заява не містить і документального обґрунтування наявності фактичних обставин загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Крім того апеляційний суд відзначає, що за текстом поданої заяви ТОВ «Мостицький 2» також не посилається на докази, вже наявні у матеріалах справи, які підтвердили б обставини, покладені в обґрунтування заяви про забезпечення позову.
Отже, загалом заява про забезпечення позову базується на непідтверджених припущеннях.
Апеляційний суд також зауважує, що вимоги про арешт земельної ділянки і об'єкта незавершеного будівництва аж ніяк не співвідносяться з позовними вимогами про стягнення коштів як за первісним, так і за зустрічним позовами, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зазначені об'єкти не виступають будь-яким засобом забезпечення виконання грошових зобов'язань.
Крім того і земельна ділянка, і об'єкт незавершеного будівництва належать Державному підприємству, що само собою зумовлює те, що такі об'єкти не можуть бути відчужені, передані в користування тощо без дотримання спеціальних визначених законом процедур з розпорядження таким майном.
За таких підстав висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Мостицький 2» про забезпечення позову є законним та обґрунтованим.
Колегія суддів також відзначає, що з обґрунтування поданої ТОВ «Мостицький 2» заяви вбачається, що ця заява частково є заявою про забезпечення доказів, оскільки заявник неодноразово вказував, що метою накладення арешту є збереження стану майна, оскільки до моменту ухвалення рішення в даній справі ДП «СК «Атлет» та/або інші особи мають реальну можливість провести такі ремонтні, підрядні та інші будівельні роботи (зокрема, реконструкцію) об'єкта незавершеного будівництва, що встановлення його фактичного стану станом на момент розгляду даної справи буде нереальним. Крім того, ТОВ «Мостицький 2» у цій заяві зауважує, що предметом поданого ним позову є стягнення з замовника коштів за фактично виконані будівельні роботи, а тому не виключено, що у справі буде потрібно проводити додаткову (повторну) судову будівельно-технічну експертизу щодо встановлення обставин реального фактичного виконання ТОВ «Мостицький 2» тих чи інших будівельних робіт, оскільки від цього залежить можливість повного або часткового задоволення зустрічного позову. Також ТОВ «Мостицький 2» вказує, що ДП «СК «Атлет» може укласти з третіми особами будь-який договір щодо передачі права володіння, користування та/або розпорядження на об'єкт незавершеного будівництва та/або на земельну ділянку. Такі треті особи можуть змінити об'єкт нерухомості після їх передачі їм настільки, що встановлення фактичного стану цього об'єкта станом на дату розгляду справи буде нереальним.
Але така заява подається заявником та розглядається судом в порядку ст. ст. 110-112 ГПК України.
Зокрема, ч. ч. 1, 2 ст. 110 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду у цій справі є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі №910/15140/21 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі №910/15140/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на апелянта.
4. Справу №910/15140/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
О.В. Попікова