вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" лютого 2022 р. Справа№ 910/15874/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Барсук М.А.
при секретарі Реуцькій Т.О.
За участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2020
у справі №910/15874/19 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом фізичної особи-підприємця Жайворонок Тетяни Юріївни
до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
про усунення перешкод у користуванні банківським рахунком,
Позов заявлено про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем відкритим у відповідача банківським рахунком № НОМЕР_1 шляхом його розблокування та надання вільного доступу до грошових коштів в готівковій формі, належних позивачу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем грубо порушені права позивача шляхом необґрунтованого заблокування з 20.06.2019 рахунку позивача для зняття готівкових коштів з рахунку.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2020, повний текст якого складений 09.06.2020, по справі № 910/15874/19 позов задоволено повністю, зобов'язано відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем банківським рахунком № НОМЕР_1 в акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» шляхом його розблокування та надання вільного доступу до грошових коштів в готівковій формі, належних позивачу, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 1 921,00 грн. судового збору.
Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять жодних фактів та підстав для блокування зняття готівкових коштів з рахунку позивача, а відповідачем не доведено суду наявність вказаних фактів та підстав для встановлення обмеження у видачі готівки при використанні карти позивачем.
Не погоджуючись з судовим рішенням, акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2020 по справі №910/15874/19 та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.
У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався те, що:
- суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що відповідач, не маючи мотивованих підстав, створив обмеження у користуванні рахунком позивача, встановленням позивачу ліміту у розмірі 0,00 грн. на зняття позивачем готівкових коштів з спірного рахунку;
- за змістом положень чинного законодавства фізична особа, яка здійснює підприємницьку/незалежну/професійну діяльність має відкрити у банку окремі рахунки - для здійснення підприємницької/незалежної/професійної діяльності та для власних потреб. При цьому, кошти з підприємницького рахунку мають витратитися виключно для здійснення підприємницької діяльності, а кошти для власних потреб витрачаються з особистих поточних рахунків фізичних осіб, які відкриті виключно для власних потреб;
- з матеріалів справи слідує, що відповідач не здійснював блокування поточного рахунку позивача, позивач мав можливість вільно розпоряджатися коштами за виключенням можливості зняти готівкові кошти з картки «ключ до рахунку», який прив'язаний до поточного рахунку № НОМЕР_1 ;
- позивач звертався до відповідача з метою встановлення підстави неможливості зняття готівкових коштів з картки, з огляду на що відповідач запропонував позивачу надати підтвердження витрачання раніше знятих коштів з вказаної картки саме на здійснення підприємницької діяльності, оскільки кошти, з рахунку відкритого для здійснення підприємницької діяльності мають витрачатися виключно на таку діяльність, проте позивач проігнорував вказане повідомлення;
- вказані обставини свідчать про те, що відповідач не порушував прав позивача та діяв у відповідності до умов укладеного договору.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/15874/19 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про доплату судового збору у розмірі 779, 00 грн.
17.11.2020 листом № 910/15874/19/09.1-23/1/1251/20 Північний апеляційний господарський суд направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду матеріали справи №910/15874/19, в зв'язку з надходженням касаційної скарги акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, з проханням повернути матеріали справи до Північного апеляційного господарського суду після розгляду касаційної скарги.
При цьому, 19.11.2020, в межах встановленого судом десятиденного строку для усунення недоліків, через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 про усунення недоліків апеляційної скарги, з доказами сплати судового збору.
08.12.2020 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про відмову у відкритті апеляційного провадження яка обґрунтована порушенням відповідачем строків для звернення з апеляційною скаргою.
15.01.2021 супровідним листом №25.2-16/910/15874/19/14/2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду направив матеріали справи до господарського суду міста Києва.
Враховуючи те, що Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду матеріали справи №910/15874/19, після розгляду касаційної скарги, були направлені до господарського суду міста Києва, 25.10.2021 супровідним листом №910/15874/19/09.1-14/2063/21 Північний апеляційний господарський суду витребував справу у господарського суду міста Києва.
03.11.2021 господарський суду міста Києва супровідним листом №910/15874/19/8662/2021 направив на адресу Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/15874/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/15874/19, відкрито апеляційне провадження у справі №910/15874/19, справу призначено до розгляду на 14.12.2021 о 12 год. 00 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 розгляд справи відкладено на 01.02.2022.
01.02.2022 у судове засідання представники сторін не з'явились про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 25-31 т. 2).
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору про відкриття рахунку, позивач має відкритий поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 у акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» (далі Рахунок).
Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що 20.06.2019 відповідачем заблоковано зняття готівкових коштів з Рахунку.
Вказані факти сторонами не заперечуються та, зокрема, підтверджуються:
- як змістом апеляційної скарги, так і листа відповідача від 18.07.2019 вих.№ 20.1.0.0.0/7-190712/1540 в якому відповідач, з посиланням на положення п.п. 22 ст. 6, ст.ст. 10,11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність», пп. 2 п. 2 р. І Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, зазначив про те, що ним позивачу встановлено обмеження у видачі готівки при використанні карки «Ключ до рахунку», а для зняття вказаних обмежень рекомендував позивачу подати заявку через систему Приват24 для бізнесу та додати копії документів (договори, накладні, акти виконаних робіт тощо), які будуть підтверджувати джерело походження грошових коштів та мету здійснення таких фінансових операцій;
- наявною у матеріалах справи банківською випискою з Рахунку за період з 01.01.2018 по 14.01.2020, з якої слідує, що за період 23.08.2018 по 20.06.2019 позивачем знімалися готівкові кошти (вказана операція позначається як «видача»), проте за період з 20.06.2019 по 14.01.2020 позивачем здійснюватися такі операції по Рахунку, як «оплата», «перевод», «комісія», але відсутні будь які операції за карткою, що були пов'язані з «видачею» готівкових коштів.
З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем Рахунком шляхом його розблокування та надання вільного доступу до грошових коштів в готівковій формі, належних позивачу.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 ЦК України).
Частина 3 ст. 1068 ЦК України встановлює, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Частиною 1 ст. 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Отже, за приписами чинного законодавства, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків, визначених у законодавстві, а відтак, відповідач, за відсутності вказаних випадків, не має права чинити позивачу відповідні перешкоди.
Як слідує з матеріалів справи відповідач у листі від 18.07.2019 вих. № 20.1.0.0.0/7-190712/1540, як на підставу для встановлення обмежень позивачу у знятті готівки за Рахунку, послався на положення п.п. 22 ст. 6, ст.ст. 10,11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст.64 Закону України «Про банки та банківську діяльність», пп. 2 п. 2 р. І Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.
За змістом Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII, який був чинним на дату спірних правовідносин та в редакції, яка була чинною у вказаний період, цей закон спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.
Згідно з положенням пп. 22 ч. 6 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний проводити аналіз відповідності фінансових операцій, що проводяться клієнтом, наявній інформації про зміст його діяльності та фінансовий стан з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.
Статтею 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII встановлено, що:
- суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний: відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; відмовитися від проведення переказу в разі відсутності даних, передбачених частинами 12 і 13 статті 9 цього Закону; відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, та встановлення вигодоодержувача є неможливим; відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ним під час здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (поглибленої перевірки клієнта) недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу;
- суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися: від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів та/або для виконання суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. У випадках, передбачених цією частиною статті, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про проведення операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про осіб, які мають або мали намір встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції;
- суб'єкт первинного фінансового моніторингу в порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, зобов'язаний уточнювати інформацію про клієнта у випадках, визначених законодавством;
- суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит суб'єкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії);
- суб'єктам первинного фінансового моніторингу забороняється встановлювати ділові відносини (проводити валютно-обмінні фінансові операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівкою (готівковими коштами) з юридичними чи фізичними особами, яких включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції. Про спроби встановлення ділових відносин (проведення валютно-обмінних фінансових операцій, фінансових операцій з банківськими металами, з готівкою (готівковими коштами) такими особами суб'єкти первинного фінансового моніторингу зобов'язані негайно повідомляти спеціально уповноваженому органу;
- у разі виявлення суб'єктом первинного фінансового моніторингу за результатами внесення змін до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, особи клієнта (з яким установлені ділові відносини), яку включено до зазначеного переліку, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний негайно повідомити спеціально уповноваженому органу про таку особу.
В свою чергу ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII встановлює, що:
- суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта;
- суб'єкт первинного фінансового моніторингу під час здійснення управління ризиками враховує рекомендації, визначені чи надані відповідними суб'єктами державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу;
- оцінювання ризиків клієнтів суб'єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу;
- суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.
Статтею 15 та 16 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» віл 14.10.2014 № 1702-VII визначені фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу та фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу.
При цьому ч. 1 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного КК України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, суб'єкт первинного фінансового моніторингу (відповідач) дійсно має право зупинити проведення фінансової операції на строк до двох робочих днів, проте такі дії можливі і допустимі тільки у випадку наявності мотивованої підозри, щодо проведення позивачем легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом, або у разі, якщо фінансова операція містить ознаки, передбачені статтями Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII.
Аналіз фінансових операцій згідно з п.п. 2 п. 2 розділу І Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджених постановою правління Національного банку України від 26.06.2015 №417 це комплекс ризик-орієнтованих заходів, які здійснюються на постійній основі та встановлені внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу, проведення яких дає змогу з'ясувати суть і мету фінансових операцій, зробити висновок про відповідність/невідповідність фінансових операцій фінансовому стану клієнта та/або змісту його діяльності, регулярність здійснення фінансових операцій та спрямований на виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу
Як вказано відповідачем у апеляційній скарзі підставою для встановлення позивачу обмежень у видачі готівки стало те, що, на думку відповідача, позивач зняті з Рахунку кошти витрачав не на здійснення підприємницької діяльності, а для власних потреб фізичної особи, що є порушенням положень чинного законодавства.
Водночас відповідачем не доведено, а колегією суддів не встановлено наявності у банківської установи права на блокування зняття з рахунку фізичної особи-підприємця готівки з підстав наявності у банківської установи сумнівів щодо використання знятих з банківського рахунку фізичної особи-підприємця коштів не на здійснення підприємницької діяльності, тобто використання таких коштів для власних потреб фізичної особи.
При цьому, колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що ч. 3 ст. 1066 ЦК України забороняє банку визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі та зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем банківським рахунком № НОМЕР_1 , відкритому у відповідача шляхом його розблокування та надання вільного доступу до грошових коштів в готівковій формі, належних позивачу.
Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/15874/19, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/15874/19 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/15874/19 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/15874/19 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 16.02.2022.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Барсук