вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" лютого 2022 р. Справа№ 925/703/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Кропивної Л.В.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Денисевич К.Ю.,
за участю представників:
від позивача - Лоза Г.П., адвокат, ордер серії СА №1020991 від 16.12.2021;
від відповідача-1 - Пушкарьов Д.Є., адвокат, ордер серії ВА №1026289 від 25.01.2022;
від відповідача-2 - не прибув,
від третьої особи - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2021 у справі №925/703/21 (суддя Чевгуз О.В., повний текст складено - 25.10.2021) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСНИК ТРЕЙД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.
ВСТАНОВИВ наступне.
До Господарського суду Черкаської області звернувся з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ВІСНИК ТРЕЙД" (також по тексту - ТОВ) від 20.10.2018, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Позовні вимоги мотивовані неможливістю відчуження ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі ТОВ, у зв'язку з тим, що станом на момент укладення договору вона не була ним оплачена, а також відсутністю, складеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , Акту приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ з нотаріальним засвідченням справжності підписів та/або з використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.10.2021 у справі №925/703/21 позов задоволено повністю, визнано недійсним договір № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ВІСНИК ТРЕЙД" від 20.10.2018, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач 2, вчиняючи дії з укладення спірного правочину, за яким відчужувалася частка у статутному капіталі ТОВ, фактично здійснив розпорядження корпоративними правами ТОВ, власником яких він не був, оскільки учасник товариства має право відчужити свою частку у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою. Натомість, належних та допустимих доказів оплати єдиним учасником частки в статутному капіталі ТОВ на момент укладання спірного правочину матеріали справи не містять.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - 1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що оскільки згідно умов оскаржуваного договору перехід права власності на частку відбувається з моменту укладення договору та відповідного акту приймання - передачі, який було, в свою чергу, складено 20.11.2018, тобто після оплати ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі, тому підстави для визнання недійсним оскаржуваного правочину відсутні.
Також, скаржник вказує про відсутність порушення прав позивача, укладенням оскаржуваного договору, а також зазначає про невірність обраного способу захисту.
Представник апелянта - першого відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Другий відповідач та третя особа не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Так, згідно витягу з офіційного сайту акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень третьою особою було отримано ухвалу суд від 11.01.2022 про відкладення розгляду справи на 07.02.2022 - 25.01.2022.
Стосовно повідомлення другого відповідача, то судом апеляційної інстанції ухвала від 11.01.2022 про відкладення розгляду справи на 07.02.2022 була направлена за адресою реєстрації вказаної особи.
Проте, згідно витягу з офіційного сайту акціонерного товариства "Укрпошта" вказана ухвала суду другим відповідачем не отримана, з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.
Так, згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням того, що неявка представників вказаних осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд" є юридичною особою, що зареєстроване та діє відповідно до законодавства України (дата запису про державну реєстрацію: 18.10.2018, номер запису: 10681020000052679).
Відповідно до діючої редакції Статуту ТОВ та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним засновником (учасником) є ОСОБА_3 (відповідач 2).
Між ОСОБА_1 (покупець, відповідач 1) та ОСОБА_3 (продавець, відповідач 2) 20 жовтня 2018 року було укладено договір № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Вісник Трейд", відповідно до якого продавець передає у власність покупця частку у статутному капіталі ТОВ у розмірі 575 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу ТОВ "Вісник Трейд", а покупець приймає цю частку та сплачує за неї грошову суму у розмірі та в порядку, визначеному договором.
Згідно з Договором, при передачі частки у статутному капіталі одночасно та у розмірі відчужуваної частки до покупця переходять усі корпоративні права та обов'язки учасника у обсязі відповідно до даної частки (право на володіння, користування і розпорядження майном, що не обтяжене вимогами третіх осіб, на участь в управлінні Товариством, на призначення посадових осіб Товариства, на отримання прибутку від господарської діяльності, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства (пункт 1.2.).
Розмір статутного капіталу Товариства становить 1 150 000,00 грн (пункт 1.3.).
На день укладення Договору частка у статутному капіталі Товариства належить продавцеві на праві власності (пункт 1.4.).
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, право власності на частку до покупця переходить з моменту підписання сторонами даного Договору та Акта приймання-передачі частки. З дня переходу до покупця права власності на частку у статутному капіталі Товариства, до останнього переходять всі права та обов'язки Продавця, як учасника Товариства в межах частки, що продається.
В пунктах 4.1., 4.2. Договору № 1 від 20.10.2018 передбачено, що вартість частки становить 575 000,00 грн. Покупець провела розрахунок, зобов'язаний провести розрахунок з Продавцем в момент підписання даного Договору.
ОСОБА_3 20 жовтня 2018 року складено розписку про отримання від ОСОБА_1 120 000,00 доларів США, що є еквівалентним 3 360 000,00 грн, в якості оплати за 100 % статутного капіталу ТОВ "Вісник Трейд".
Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 20 листопада 2018 року складено Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ, за змістом якого ОСОБА_3 передає у власність, а ОСОБА_1 приймає частину частки у статутному капіталі ТОВ у розмірі 575 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу ТОВ.
Згідно з протоколом № 20/11-18 від 20.11.2018 загальних зборів учасників ТОВ вирішено звільнити з посади директора ОСОБА_3 та призначити директором ОСОБА_1 .
За змістом протоколу зазначено про присутніх на зборах ОСОБА_3 - власника 50 % статутного капіталу ТОВ і ОСОБА_1 - власника 50 % статутного капіталу ТОВ.
За наказом Міністерства юстиції України № 1172/5 від 10.04.2019 скаргу ОСОБА_3 від 05.03.2019 задоволено частково. Скасовано реєстраційні дії у ЄДРПОУ від 11.02.2019 № 10681070001052679 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язанні зі змінами в установчих документах", проведені державним реєстратором Комунального підприємства "Правочин" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Примаком Д.Ф. стосовно ТОВ "Вісник Трейд".
07 лютого 2019 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав, за змістом якого продавець продав корпоративні права, які складаються з частки у Статутному капіталі ТОВ, розмір якої складає 100 (сто) відсотків Статутного капіталу товариства та відповідає 100 відсотків голосів на загальних зборах, а покупець придбав вказану частку та сплатив за неї грошові кошті у сумі та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до Договору від 07.02.2019, номінальна вартість частки складає 1 150 000,00 грн, частка фактично сплачена на 1 150 000,00 грн, договірна ціна корпоративних прав складає 1 150 000 грн (пункти 1.2., 1.3.).
В Договорі від 07.02.2019 вказано, що цей Договір укладений на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ, протокол № 2/2019 від 6 лютого 2019 року (пункт 2.1.).
Продавець отримав грошові кошті, які вказані в п. 1.2. Договору готівкою в день його підписання, що підтверджується письмовою розпискою про отримання коштів (пункт 2.2.).
Покупець набуває встановлених Законом прав та обов'язків власника частки у Статутному капіталі товариства з моменту підписання цього договору (пункт 2.3.).
Покупець є правонаступником всіх прав та обов'язків засновника і учасника ТОВ "Вісник Трейд" (пункт 2.4.).
Продавець гарантує, що частка у Статутному капіталі ТОВ "Вісник Трейд" на час підписання цього договору нікому не продана, не подарована, не відчужена будь-яким іншим шляхом, стосовно неї відсутні судові спори, арешти чи зазіхання третіх осіб (п. 2.5.).
Відповідно до пункту 2.7. Договору від 07.02.2019, з моменту підписання цього договору о 9 год. 00 хв. 6 лютого 2019 року продавець підтверджує, що він усвідомлює факт втрачання будь-яких прав щодо ТОВ "Вісник Трейд", не має права приймати будь-які рішення стосовно майна товариства, корпоративного управління, в тому числі призначення чи зміну керівних виконавчих органів, видачу довіреностей, доручень, повноважень будь-якого характеру, в тому числі і як директор товариства.
За змістом Договору від 07.02.2019 викладено розписку про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 1 150 000,00 грн.
07 лютого 2019 року до Договору від 07.02.2019 підписано додаткову угоду, за змістом якої сторони виклали пункт 1.3. в наступній редакції: "Договірна ціна корпоративний прав складає 3 080 000,00 грн. Суму доплати 1 930 000 грн Покупець зобов'язаний сплатити продавцю до 8 лютого 2019 року включно".
В додатковій угоді міститься розписка про одержання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 доплати в сумі 1 913 000,00 грн.
07 лютого 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 складено Акт приймання передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Вісник Трейд", за змістом якого громадянин ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ "Вісник Трейд", код в ЄДРПОУ 42559913, юридична адреса: 03022, м. Київ, вул. Василя Жуковського, будинок 22-А, статутний капітал 1 150 000 грн, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: 18.10.2018, номер запису 1 068 102 0000 052679.
В Акті зазначено, що розмір частки складає 100 відсотків статутного капіталу ТОВ "Вісник Трейд", номінальною вартістю 1 150 000,00 грн. Сторони не мають один до одного будь-яких матеріальних претензій у зв'язку з передачею зазначених корпоративних прав (частки у статутному капіталі).
Відповідно до протоколу № 2/2019 загальних зборів ТОВ "Вісник Трейд" від 07.02.2019 вирішено звільнити з посади директора ТОВ ОСОБА_3 за власним бажанням та призначено на посаду директора ОСОБА_2 (питання 1 порядку денного).
По питанню 2 порядку денного міститься рішення - вийти (виключити) зі складу засновників (учасників) ТОВ та включити до складу засновників (учасників) ТОВ з часткою 100 % статутного капіталу Товариства нового учасника ОСОБА_2 .
Згідно з питанням 3 прядку денного, затверджено статут ТОВ у новій редакції, у зв'язку з повною зміною складу засновників (учасників) Товариства.
Крім того, 07 лютого 2019 року ОСОБА_3 подано загальним зборам ТОВ заяву про вихід зі складу засновників (учасників) Товариства та повідомлено про відступлення частки в розмірі 100 % статутного капіталу Товариства громадянину ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ від 13.04.2019, вирішено звільнити ОСОБА_3 з посади директора ТОВ, обрано директором ТОВ ОСОБА_5 , змінено місцезнаходження ТОВ; затверджено статут ТОВ в новій редакції.
Наведені обставини були встановленні у судових рішеннях по справі №912/3711/19.
Так, ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в якому просила:
визнати недійсним укладений 07.02.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд" в розмірі 100% статутного капіталу, а також додаткову угоду від 07.02.2019 до цього договору;
- визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд", оформлене протоколом № 2/2019 від 07.02.2019.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2021, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним укладений 07.02.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу корпоративних прав в частині продажу корпоративних прав в розмірі 50% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд".
Суди мотивували свої висновки тим, що оскільки на підставі договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Вісник Трейд" від 20.10.2018 позивач набув право власності на 50 % частки у статутному капіталі Товариства, то оспорюваний правочин купівлі-продажу прав ТОВ "Вісник Трейд" в розмірі 100% статутного капіталу, укладений 07.02.2019 між відповідачами, підлягає визнанню недійсним в частині продажу корпоративних прав в розмірі 50% частки, яка належить позивачу.
Верховний Суд постановою від 24.01.2022 залишив вказані постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2021 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2021 у справі №912/3711/19 без змін.
Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, наведені обставини, встановлені у вказаних судових актах по справі №912/3711/19 є преюдиціальними та не потребують повторного доведення.
Предметом позову у цій справі (№925/703/21) є вимога ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Вісник Трейд" (також по тексту - ТОВ) від 20.10.2018, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Підставами вказаного позову позивач визначив дві обставини, а саме: неможливість відчуження ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі ТОВ, у зв'язку з тим, що станом на момент укладення договору вона не була ним оплачена; відсутність, складеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , Акту приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ з нотаріальним засвідченням справжності підписів та/або з використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов у даній справі, дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 вчиняючи дії з укладення спірного правочину, за яким відчужувалася частка у статутному капіталі ТОВ, фактично здійснив розпорядження корпоративними правами ТОВ, власником яких він не був, оскільки учасник товариства має право відчужити свою частку у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою. В свою чергу, належних та допустимих доказів оплати єдиним учасником частки в статутному капіталі ТОВ на момент укладання спірного правочину матеріали справи не містять.
Також, суд вказав, що Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з нотаріальним засвідченням справжності підписів та/або з використанням спеціальних бланків нотаріальних документів не складався, суду не надався.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог у даній справі, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
Стосовно визначеної позивачем підстави визнання недійсним договору № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Вісник Трейд" від 20.10.2018, яка визнана судом першої інстанції обґрунтованою, а саме неможливості відчуження ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі ТОВ, у зв'язку з тим, що станом на момент укладення договору вона не була ним оплачена, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
Згідно з положеннями ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов'язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.
Частинами 1, 2 ст. 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 334 Цивільного кодексу України).
У даному випадку, пунктом 2.1. Договору від 20.10.2018 встановлено, що право власності на частку до покупця переходить з моменту підписання сторонами даного Договору та Акта приймання-передачі частки.
Отже, сторони у договорі від 20.10.2018 передбачили, що перехід права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 на частку в статутному капіталі ТОВ "Вісник Трейд" пов'язаний із підписанням не тільки договору, а ще й акту приймання-передачі частки.
У матеріалах даної справи Акт приймання - передачі частки від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 відсутній.
Разом з тим, при розгляді справи №912/3711/19 оригінал акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Вісник Трейд" від 20.11.2018 було подано суду.
Так, у судових рішеннях по справі №912/3711/19 встановлено, що 20 листопада 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 складено Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ, за змістом якого ОСОБА_3 передає у власність, а ОСОБА_1 приймає частину частки у статутному капіталі ТОВ у розмірі 575 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу ТОВ.
Як вже вказувалося, вказана обставина в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальною та не потребує повторного доведення.
Дійсно, згідно ч. 3 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою (вказаного Закону).
Відповідно до виписки з банківського рахунку ТОВ "ВІСНИК ТРЕИД" НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_3 вніс внесок до статутного капіталу ТОВ "Вісник Трейд" у сумі 1 150 000,00 грн (100 % статутного капіталу товариства) 22.10.2018, тобто на другий день після укладення оскаржуваного правочину (20.10.2018).
Разом з тим, оскільки п. 2.1. Договору від 20.10.2018 передбачено перехід права власності на частку до покупця з моменту підписання, як договору, так і акта приймання-передачі частки, який, в свою чергу, було складено між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 20 листопада 2018 року (а не 20 жовтня 2018 року, як вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні), тому станом на дату передачу 50 % частки ОСОБА_1 за вказаним Актом (20.11.2018), вона (частка) було оплачена ОСОБА_3 .
Враховуючи наведене, висновок місцевого господарського суду про те, що правочин вчинений при відсутності у продавця права на відчуження визнається колегією суддів необґрунтованим.
Стосовно доводів позивача про необхідність нотаріального засвідчення справжності підписів на Акті приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ та/або використання спеціальних бланків нотаріальних документів, слід зазначити наступне.
Відповідно до пп. ґ п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції чинній на момент складання Акту приймання - передачі частки від 20.11.2018), для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю подається акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства. Справжність підписів на документі, зазначеному в підпункті " ґ " цієї частини, засвідчується нотаріально.
Отже, наведеним положенням Закону визначено вимогу для документу (акту приймання - передачі частки), який подається саме реєстратору для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства.
Таким чином, необхідність нотаріального засвідчення справжності підписів на акті вимагається лише для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства.
Законодавчі акти, які б визначали необхідність дотримання нотаріально посвідченої форми акту приймання - передачі частки для його дійсності, як для документу, на підставі якого відбувається передача частки від однієї особи до іншої, станом на момент складання спірного Акту були відсутні.
Таким чином, доводи позивача про відсутність нотаріального засвідчення справжності підписів на акті приймання - передачі частки не можуть бути підставою для висновку про не набуття ОСОБА_1 права власності на частку у розмірі 50 % статутного капіталу Товариства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для визнання недійсним оскаржуваного договору від 20.10.2018 відсутні.
Окрім наведеного, щодо наявності у позивача порушеного права, слід зазначити наступне.
Суд виходить з того, що відповідно до змісту частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) та факту його порушення.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.06.2018 у справі № 910/11255/16, від 14.05.2019 у справі № 916/465/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18.
Суди, вирішуючи спір, зобов'язані перевірити наявність в позивача суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати в чому полягає порушення його прав.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).
Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.
Крім того, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення його порушеного права.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту (відновлення порушеного права чи інтересу) в обраний ним спосіб.
Окрім того, слід зазначити, що висновок про порушення чи не порушення прав позивача, а також його охоронюваних законом інтересів, суд має зробити за результатами розгляду справи, зазначивши про це в мотивувальній частині. У такому разі внаслідок задоволення позову позивач отримує належний судовий захист, оскільки буде встановлено факт порушення чи оспорювання його права. Якщо ж за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.
Отже, суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позову у цій справі повинен був обґрунтувати наявність порушення прав позивача.
Разом з тим, місцевим господарським судом не зазначено та не наведено мотивів за яких він дійшов висновку про порушення, невизнання чи оспорення прав та законних інтересів позивача наслідком чого є наявність права на оскарження договору.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору суд має вирішити питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2020 р. у справі №916/1411/19.
Так, за змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
У цій справі позов про визнання недійсним договору подала особа, яка не була його стороною - заінтересована особа.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Позивач в позовній заяві вказував, що оскаржуваний правочин порушує принцип правової визначеності по відношенню до нього, оскільки він придбав 100 % корпоративних прав Товариства та є їх єдиним легітимним власником.
Колегія суддів зазначає, що станом на дату укладення оскаржуваного у даній справі договору (20.10.2018) позивач ще не був власником частки у статутному капіталі Товариства, а тому відповідно станом на час укладення вказаного правочину права позивача не могли бути порушені.
Разом з тим, як було встановлено у справі №912/3711/19 позивач ( ОСОБА_2 ) згідно укладеного 07 лютого 2019 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) договору купівлі-продажу корпоративних прав, придбав частку у Статутному капіталі ТОВ, розмір якої, згідно умов договору складав 100 (сто) відсотків Статутного капіталу товариства.
При цьому, у справі №912/3711/19 за позовом ОСОБА_1 визнано недійсним укладений 07.02.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу корпоративних прав в частині продажу корпоративних прав в розмірі 50% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд".
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не визнавала та оспорювала права позивача у даній справі ( ОСОБА_2 ) на частку у статутному капіталі Товариства, що була ним придбана за договором від 07.02.2019 та звернулася до суду з позовом про визнання вказаного правочину недійсним, ОСОБА_2 в межах даного судового провадження подано позов про захист своїх невизнаних та оспорюваних прав на придбану ним частку.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи відмову у задоволенні позову витрати позивача за послуги професійної правничої допомоги слід покласти на нього.
Стосовно судового збору, сплаченого апелянтом за подання апеляційної скарги, слід зазначити наступне.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 129 ГПК України).
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, чинним законодавством не визначений порядок компенсації за рахунок держави, то відповідно до ч. 3 ст. 129 ГПК України, сплачений апелянтом до Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає компенсації за рахунок Державного бюджету України у розмірі 3 405 грн.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2021 у справі №925/703/21 задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2021 у справі №925/703/21 про задоволення позову скасувати.
3. Прийняти нове рішення у справі №925/703/21, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 405 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови (враховуючи перебування судді Барсук М.А. 14.02.2022 у відпустці) складено: 15.02.2022 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Барсук