вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2022 р. Справа№ 910/14810/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Грека Б.М.
за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.
у присутності представників сторін:
від скаржника: Бондарчук І.О. - ордер серії АІ №1090826 від 10.11.2021
від АТ "Правекс Банк": Радченко В.Ю. - довіреність №16 від 13.01.2021
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року
у справі №910/14810/21 (суддя Омельченко Л.В.)
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність боржника фізичної особи
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року у справі №910/14810/21 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення вимог.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року у справі №910/14810/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги боржника щодо застосування заходів забезпечення вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 22.11.2021 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року у справі №910/14810/21, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14810/21 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника фізичної особи.
29.12.2021 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/14810/21/9884/2021 від 24.12.2021 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження по справі №910/14810/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року у справі №910/14810/21 залишено без руху у зв'язку з неподанням документів, які підтверджують відправлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів керуючому реструктуризацією боргів боржника арбітражному керуючому Бандуристому Р.С., кредитору - АТ "Правекс Банк", а також приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Маляру Я.А., та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі, протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
10.01.2022 року, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали від 30.12.2021 року надано докази направлення копії апеляційної скарги з доданими до неї документами арбітражному керуючому Бандуристому Р.С., АТ "Правекс Банк" та приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Маляру Я.А.
Ухвалою суду від 13.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/14810/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 03.02.2022 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник АТ "Правекс Банк" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
У зв'язку з перебуванням судді Копитової О.С. на лікарняному протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2022 року для розгляду справи № 910/14810/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Грек Б.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 02.02.2022 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/14810/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року.
02.02.2022 року через відділ документального забезпечення суду засобами електронного зв'язку від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Бандуристого Р.С. надійшла заява про проведення судового засідання 03.02.2022 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 03.02.2022 року відмовлено у її задоволенні.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 03.02.2022 року відкладено справи розгляд на 10.02.2022 року на підставі положень ст. 216 ГПК України.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшло клопотання про поновлення строку для надання доповнень до апеляційної скарги від 02.02.2022 року, а від представника АТ "Правекс Банк" - відзив на апеляційну скаргу з урахуванням поданих скаржником доповнень.
Представник скаржника в судовому засіданні 10.02.2022 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року у справі №910/14810/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги боржника щодо застосування заходів забезпечення вимог.
Представник АТ "Правекс Банк" проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Бандуристий Р.С. в судове засідання не з'явився, надіславши до його початку засобами електронного зв'язку клопотання про розгляд справи без його участі.
10.02.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року у даній справі - залишити без змін, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак цього дня застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/14810/21 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , провадження у якій відкрито ухвалою суду від 04.10.2021 року.
29.10.2021 року боржник звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення вимог шляхом накладення арешту на майно майнового поручителя боржника та іпотекодавця, а саме квартиру АДРЕСА_1 , заборони кредитору - АТ "Правекс Банк" вчиняти будь-які реєстраційні дії з нерухомим майном майнового поручителя боржника та іпотекодавця, а саме: квартирою АДРЕСА_1 ; зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маляра Я.А. зупинити стягнення за виконавчими документами відносно боржника фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), номер виконавчого провадження 67028555.
Подана заява мотивована тим, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Маляром Я.А. здійснюються виконавчі дії у виконавчому провадженні №67028555 за виконавчими документами відносно боржника фізичної особи ОСОБА_2 , яка є майновим поручителем боржника та іпотекодавцем вищевказаною квартири.
Водночас, за твердженням заявника, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 , то на фізичну особу, що є майновим поручителем, поширюється статус боржника у справі про неплатоспроможність у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, як наслідок стягнення за виконавчими документами також підлягає зупиненню.
За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року у справі №910/14810/21 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення вимог відмовлено у зв'язку з її безпідставністю та недоведеністю, оскільки накладення арешту на майно майнового поручителя боржника та іпотекодавця, який не є боржником у відповідній судовій справі, суперечить чинному законодавству та самій суті інституту неплатоспроможності боржника фізичної особи.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність прийняття даної ухвали, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), у пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до його положень.
Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І ГПК України, тоді як спеціальним законом про банкрутство (ст.ст.40, 118 КУзПБ) визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду.
Стосовно застосування заходів забезпечення позову у справі про банкрутство, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 року у справі №50/790-43/173 сформував правовий висновок, за яким господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, не позбавлений процесуального права за клопотанням кредитора вжити заходів забезпечення його вимог у справі про банкрутство шляхом накладення заборони на відчуження майна боржника в ліквідаційній процедурі, виходячи із доводів кредитора та фактичних обставин справи, а також керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності в силу статей 2, 14, 15 ГПК України та з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство.
Такі процесуальні дії господарського суду, відповідають принципу судового контролю у справі про банкрутство, адже можуть бути засобами забезпечення як справедливого балансу між інтересами кредиторів і боржника, так і законності здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень у відповідній судовій процедурі банкрутства, в тому числі щодо продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі.
Також у вказаній постанові суд касаційної інстанції у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначив, що в силу ст.ст. 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями ст. 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна з а змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №910/2010/19, від 08.04.2019 у справі №925/100/15, від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі №910/13208/19).
Відповідно до положень ст. 118 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням сторін у справі про неплатоспроможність чи за своєю ініціативою вжити заходів для забезпечення вимог кредиторів. Заходи для забезпечення вимог кредиторів вживаються господарським судом у порядку та на умовах, визначених у Книзі третій цього Кодексу. До заходів для забезпечення вимог кредиторів належать, зокрема: заборона боржнику укладати правочини (договори); зобов'язання боржника передати майно, інші цінності на зберігання третім особам; вчинення або утримання від вчинення певних дій; заборона боржнику розпоряджатися його нерухомим майном та цінними паперами; накладення арешту на конкретне майно боржника; інші заходи для збереження майна боржника; заборона виїзду боржника за кордон.
Відповідно до положень ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Господарський суд має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання зазначених обставин, про що постановляє ухвалу.
Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд також звертає увагу на те, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Одночасно, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається із заяви боржника та встановлено судом, боржником у справі №910/148010/21 про неплатоспроможність є ОСОБА_1 , але майновим поручителем та власником переданого в іпотеку нерухомого майна є ОСОБА_2 . Квартира, яка є предметом забезпечення, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі №756/15541/15-ц позов АКБ "Правекс Банк" було задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором № 5-009/06Ф від 15.02.2006 року у розмірі 192 639,84 доларів США та судовий збір у розмірі 62 705 грн.
Рішення суду набрало чинності та у зв'язку з цим Оболонським районним судом м.Києва у справі був виданий виконавчий лист.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маляра Я.А. від 05.10.2021 року відкрито виконавче провадження №67028555 з виконання виконавчого листа по стягненню з боржника - фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь АКБ "Правекс Банк" заборгованості на виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30.05.2016 року.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маляра Я.А. від 13.10.2021 року арештовано та проведено опис майна боржника - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) а саме: об'єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 .
20.10.2021 року Постановою приватного виконавця призначено суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадження та для виготовлення оцінки предмета нерухомості з метою передачі його на реалізацію за допомогою майданчика СЕТАМ.
Скаржник у поданій суду заяві вказує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а оскільки кредитором відповідно до кредитного договору №5-009/06Ф від 15.02.2006 року є АКБ "Правекс Банк", який в свою чергу, також є стороною виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за цим же самим кредитним договором, то в силу положень п. 2 ч. 2 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства стягнення за виконавчими документами відносно боржника фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) та боржника фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) - підлягає зупиненню.
З огляду на викладене, засобами електронного зв'язку з використанням цифрового електронного підпису на адресу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маляра Я.А. скаржником було надіслано листа з додаванням копії ухвали суду від 04.10.2021 з вимогою про зупинення стягнення за виконавчими документами відносно боржника фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) - номер виконавчого провадження 67028555, проте жодних дій з боку виконавця вчинено не було, що послужило підставою для звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою про забезпечення вимог у справі №910/14810/21 про свою неплатоспроможність.
Як стверджує боржник з посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №926/2987-6/20, оскільки провадження у справах про неплатоспроможність фізичних осіб здійснюється в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, передбачених книгою четвертою названого Кодексу, а також у зв'язку із встановленими обставинами в цій конкретній справі, то на фізичну особу ОСОБА_2 , що є майновим поручителем та власником переданого в іпотеку нерухомого майна (квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), поширюється статус боржника у справі про неплатоспроможність у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.
Однак, вказані твердження заявника є помилковими та правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки не ґрунтуються ані на нормах чинного Кодексу України з процедур банкрутства, ані на правових висновках, наведених заявником у згаданій постанові Верховного Суду.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 року, серед іншого, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ), припинено нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) з 04.10.2021 року, установлено, що строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) настав з 04.10.2021 року, установлено, що будь-яке відчуження та розпорядження майном фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) здійснюється виключно в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Вказана норма не містить жодних положень щодо майнового поручителя, його статусу у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи чи розповсюдження на нього положень ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи.
Більш того, відповідно до положень ст. 118 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням сторін у справі про неплатоспроможність чи за своєю ініціативою вжити заходів для забезпечення вимог кредиторів. Заходи для забезпечення вимог кредиторів вживаються господарським судом у порядку та на умовах, визначених у Книзі третій цього Кодексу. До заходів для забезпечення вимог кредиторів належать, зокрема: заборона боржнику укладати правочини (договори); зобов'язання боржника передати майно, інші цінності на зберігання третім особам; вчинення або утримання від вчинення певних дій; заборона боржнику розпоряджатися його нерухомим майном та цінними паперами; накладення арешту на конкретне майно боржника; інші заходи для збереження майна боржника; заборона виїзду боржника за кордон.
Тобто, забезпечення вимог у справі про неплатоспроможність може здійснюватись виключно щодо боржника, відносно якого відкрито провадження та направлено на збереження саме майна боржника, а не інших осіб.
В силу приписів п. 2 ст. 2 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів чи про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.
Водночас, як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи, зокрема Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також не заперечується скаржником, спірне іпотечне майно (квартира АДРЕСА_1 ), продаж якого здійснюється приватним виконавцем в межах виконавчого провадження, належить ОСОБА_2 , яка не є ні боржником, ні стороною у справі №910/14810/21 про неплатоспроможність.
Таким чином, оскільки нерухоме майно, на яке боржник просить накласти арешт, не є його власністю, і на нього не розповсюджується автоматично мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому задоволення поданої боржником заяви не відповідатиме положенням чинного законодавства.
Отже, твердження заявника щодо можливості накладення арешту на майно майнового поручителя боржника та іпотекодавця, заборони кредитору АТ "Правекс Банк" вчиняти будь-які реєстраційні дії з нерухомим майном майнового поручителя боржника та іпотекодавця, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , а також зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маляра Я.А. зупинити стягнення за виконавчими документами відносно боржника фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні №67028555, є безпідставними, такими що суперечать законодавству про банкрутство та самій суті інституту неплатоспроможності боржника фізичної особи.
Щодо посилання заявника на правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2021 року у справі №926/2987-6/20, то судова колегія наголошує, що у наведеній справі судом було встановлено, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність обґрунтована неспроможністю заявника (іпотекодавець) погасити заборгованість перед кредитором у розмірі 516 692,80 грн., що виникла у зв'язку з невиконанням позичальником своїх кредитних зобов'язань перед банком.
Тобто, у тому випадку саме іпотекодавцем було ініційовано відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність у зв'язку із неможливістю погашення ним заборгованості перед кредитором за зобов'язання позичальника, у зв'язку з чим колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що на іпотекодавця (майнового поручителя) поширюється статус боржника у справі про неплатоспроможність у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки він і є боржником у вказаній справі про неплатоспроможність.
Отже, обставини, встановлені у справі №926/2987-6/20, не є подібними обставинам справи, що наразі переглядається апеляційним господарським судом, а тому правомірно не взято до уваги судом першої інстанції.
За таких обставин, господарський суд міста Києва, розглянувши заявлені вимоги, дійшов заснованого на законі висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні поданої заяви про забезпечення вимог.
Доводи апелянта щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року у справі №910/14810/21 залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року у справі №910/14810/21 залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 15.02.2022 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.В. Отрюх
Б.М. Грек