Постанова від 26.01.2022 по справі 44/258-б

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2022 р. Справа№ 44/258-б (910/14110/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Грека Б.М.

Сотнікова С.В.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

За участю представників учасників процесу: відповідно до протоколу судового засідання від 26.01.2022.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 44/258-Б (910/14110/20) (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про стягнення заборгованості та неустойки за договорами оренди в розмірі 4 861 088,78 грн

в межах справи № 44/258-б

за заявою Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

17.09.2020 Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Сєрєбрєннікова Д.В. (надалі також позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі також відповідач/скаржник) про стягнення заборгованості та неустойки за договорами оренди в розмірі 4 861 088,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за договорами оренди в розрізі орендної плати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20) (суддя Чеберяк П.П.) позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» основний борг в розмірі 2 333 689,43 грн, неустойку в розмірі 619 215,07 грн; у іншій частині позов залишено без задоволення; стягнуто з Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в дохід Державного бюджету України 44 296,67 грн судового збору; стягнуто з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в дохід Державного бюджету України 28 619,66 грн.

Судове рішення прийнято із посиланням на ст.ст. 11, 509, 598, 602, 611, 612, 626, 627, 628, 629, 759, 760, 762, 785 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України, ст.ст. 193, 202, 203, 216, 218, 230, 283, 286 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 10, 18, 27, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували існування безспірної заборгованості позивача, а відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Дочірнє підприємство «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, зокрема: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20); переглянути рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20) в частині позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яке б відповідало фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що заборгованість за період з 01.05.2020 по 17.06.2020 станом на дату прийняття оскаржуваного судового рішення, відповідачем була сплачена у добровільному порядку.

Також, як вказує Дочірнє підприємство «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у апеляційній скарзі, 01.10.2020 на підставі акту звірки взаємних розрахунків останнє здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог 18.02.2021.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

05.01.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останнє просить суд, рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20) залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - без задоволення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2021 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Сотніков С.В.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5688/21 від 08.11.2021 у зв'язку з перебуванням судді Грека Б.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 44/258-б (910/14110/20).

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 44/258-б (910/14110/20) за позовом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості та неустойки за договорами оренди в розмірі 4 861088,78 грн; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20) до моменту надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 44/258-б (910/14110/20).

22.11.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 44/258-б (910/14110/20).

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/6127/21 від 25.11.2021 у зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 44/258-б (910/14110/20).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20) апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20) залишено без руху.

10.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» надійшло клопотання вих. № 502/12/21 від 09.12.2021 про виправлення недоліків відповідно до ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 25.11.2021 та долучення матеріалів до справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/6344/21 від 14.12.2021 у зв'язку з перебуванням судді Остапенка О.М. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 44/258-б (910/14110/20).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20) задоволено клопотання Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20); розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20) призначено на 26.01.2022.

Явка представників сторін

26.01.2022 у судове засідання з'явилися представники Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 26.01.2022 представник Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20) - скасувати.

Представники Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у судовому засіданні 26.01.2022 заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, у період з липня 2019 року по листопад 2019 року між Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (орендодавець, позивач) та Дочірнім підприємством «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (орендар, відповідач) укладено двадцять договорів оренди окремого індивідуально визначеного майна, а саме: №01/30/09/19 від 30.09.2019, №01-01/07/19 від 01.07.2019, №04-01/07/19 від 01.074.2019, №01/01/10/19 від 01.10.2019, №01/13/11/19 від 13.11.2019, №06/01/10/19 від 01.11.2019, №03-01/07/19 від 01.07.2019, №01/07/11/19 від 07.11.2019, №06-01/07/19 від 01.07.2019, №04/01/10/19 від 01.10.2019, №05-01/07/19 від 01.07.2019, №09-01/07/19 від 01.07.2019, №08-01/07/19 від 01.07.2019, №07-01/07/19 від 01.07.2019, №03/01/10/19 від 01.10.2019, №02/01/10/19 від 01.10.2019, №10-01/07/19 від 01.07.2019, №05/01/10/19 від 01.10.2019, №03/07/11/19 від 07.11.2019, №01- 08/07/19 від 08.07.2019 (надалі - договори).

У відповідності до умов вищезазначених договорів оренди орендодавець (позивач) передає орендарю (відповідачу) у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно.

В силу п. 1.2. договорів, майно передається в оренду для використання у виробничій діяльності.

За змістом п. 2.1. договорів орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, який вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною оцінкою.

Згідно з п. 9.1. договорів Договорами встановлено строк їх дії на два роки та одинадцять місяців з моменту їх підписання.

Відповідно до п. 3.1 договорів, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995.

Орендна плата перераховується орендарем на розрахункових рахунок балансоотримувача в розмірі 100 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих балансоотримувачем рахунків (п. 3.2. договорів).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач зобов'язання за договорами оренди не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість з орендної плати за період з 01.05.2020 по 13.07.2020 в розмірі 2 333 689,43 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

В силу положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права (ст. 760 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Приписами ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказує, що на адресу позивача направлено повідомлення (заяву) за вих. № 536/06/20 від 17.06.2020 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог з позивачем по поточній заборгованості, що утворилась у результаті поточної господарської діяльності підприємств станом на 01.06.2020 у розмірі 9 929 632,18 грн.

Положеннями ст.ст. 202, 203 ГК України передбачено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін (ст. 601 ЦК України).

Водночас, приписами статті 602 ЦК України визначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Також слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 вказано, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17 тощо.

Таким чином, безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Оскільки, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували існування безспірної заборгованості позивача, то доводи відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог є безпідставними.

З огляду на вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач в порушення вказаних вище норм ЦК України та умов договорів оренди не здійснив сплату орендної плати, а відтак, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 01.05.2020 по 13.07.2020 в розмірі 2 333 689,43 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2 527 399,35 грн, слід вказати таке.

За змістом ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Положеннями статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, у зв'язку з несплатою орендної плати по вищезазначених договорах оренди 12.06.2020 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про розірвання договорів оренди на підставі п. 7.3 договорів оренди. Отже, у відповідності до зазначених повідомлень, договори оренди розриваються з 13.07.2020.

Разом з тим, 25.01.2021 та 01.02.2021, в порушення умов договорів оренди, предмети оренди були повернуті відповідачем позивачу, що підтверджується актами приймання-передачі майна, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Слід зазначити, що позивачем заявлено вимоги, які складають неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 14.07.2020 по 31.08.2020 у сумі 2 527 399,35 грн.

Однак, згідно з п. 8.6 договорів оренди, у випадку неповернення орендованого майна орендодавцеві в разі припинення дії договорів орендар сплачує неустойку в розмірі 1 % від розміру орендної плати за кожен день прострочення обов'язку з повернення майна. Орендар сплачує неустойку в строк до повного повернення орендованого майна.

Таким чином, розмір неустойки за період з 14.07.2020 по 31.08.2020 становить 619 215,07 грн.

З урахуванням вищенаведеного, місцевий господарський суд належним чином оцінивши матеріали справи, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника про зарахування зустрічних однорідних вимог є недоведеними, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували правову природу виникнення заборгованості позивача перед відповідачем.

При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20) та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 44/258-б (910/14110/20) підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача (скаржника).

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 44/258-Б (910/14110/20) залишити без змін.

3. Справу № 44/258-Б (910/14110/20) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано - 14.02.2022 (у зв'язку із перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці).

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Грек

С.В. Сотніков