вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" січня 2022 р. Справа№ 910/14848/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі: Денисевич К.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Махмет Б.Ю.;
від відповідача: Кравець Д.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-26" та Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року
у справі №910/14848/21 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-26"
про стягнення 393 342,67 грн., -
Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-26", в якому просило стягнути 328 332,71 грн. заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі, 34 921,23 грн. інфляційних втрат, 11 807,33 грн. 3% річних, 1 864,76 грн. пені та 16 416,64 грн. штрафу за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі № 07126/4-02 від 19.12.2006 року на підставі ст. 526, 527, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України, ст. 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-26" 13 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що у відповідача відсутнє право виступати стороною в договорі. Саме позивач, як виконавець послуг, зобов'язаний був з 26.04.2014 укласти прямі договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які й повинні їх оплачувати.
Крім того, враховуючи складність справи та обсяг проведеної адвокатом роботи, суд зазначив, що понесені відповідачем витрати з оплати послуг адвоката, які він просить стягнути з позивача, є неспіврозмірними та завищеними, у зв'язку з чим суд першої інстанції визначив розмір витрат на послуги адвоката, які підлягають відшкодуванню позивачем у сумі 13 500 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Житлово-будівельний кооператив "Арсеналець-26" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №910/14848/21 в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-26" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 000,00 грн.
За доводами апелянта, судом першої інстанції, приймаючи рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 13 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, належним чином не обґрунтував своє рішення в цій частині та не взяв до уваги наявність всіх доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також належним чином не дослідив пов'язаність цих витрат із розглядом справи, їх розумністю, обґрунтованістю, співвідношенням із складністю справи та ціною позову.
Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №910/14848/21 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи даної апеляційної скарги зводяться до того, висновки суду першої інстанції, що у зв'язку із змінами у законодавстві відповідач втратив підстави виступати стороною у договорі на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі є помилковими та такими, що не відповідають нормам матеріального права. Так, апелянт зазначив, що Законом України № 1198-VII не обмежено у праві на укладення договорів на житлово-комунальні послуги з житлово-будівельними кооперативами, тоді як Законом України № 2189-VIII передбачено, що усі договори, які укладенні до набрання чинності цим законом, зберігають чинність до моменту укладання нових договорів між виробниками та їх споживачами.
Також, за твердженням апелянта, судом залишено поза увагою, що відповідач є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, який зобов'язався отримувати та оплачувати за спожиті послуги. За доводами апелянта, суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про законодавчу заборону щодо суб'єктів господарювання, які не провадять господарську діяльність з централізованого водопостачання, виступати виконавцями послуг без відповідної ліцензії.
Також апелянт не погоджується з присудженою до стягнення сумою витрат на професійну правничу допомогу, вважає їх завищеними та не співмірними відповідно до ст. 126 ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягами з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/13532/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М. А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-26»та призначено до розгляду на 18.01.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» для спільного розгляду з апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-26» та призначено до на 18.01.2022.
Позиції представників сторін
28.12.2021 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги відповідача та просив залишити її без задоволення.
24.12.2021 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги позивача та просив залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
19.12.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Арсеналець-26" (абонент) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07126/4-02 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір укладається у відповідності до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Пунктом 1.2 договору погоджено, що за договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо).
Згідно з п. 1.3 договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії Договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.
Пунктом 2.1.1 договору встановлено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом документів, якими визначена площа поливу.
Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги - доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові Тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (п. 2.2.1 договору).
Пунктом 2.2.2 договору визначено, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівкові формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.
В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.3 договору).
Пунктом 2.2.4. договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.
Згідно з п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.
Відповідно до п. 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.
Цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (п. 7.1 договору).
Позивач зазначає, що відповідно до актів обстеження та зняття показань з лічильників (приладів обліку) та реєстру надходження грошових коштів, які містяться в матеріалах справи позивач надав відповідачу послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі у період з 01.08.2019 року по 30.06.2021 року загальною вартістю 1 379 112,44 грн., з яких сплачено 1 052 433,20 грн.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 328 332,71 грн. заборгованості за надані послуги, 34 921,23 грн. інфляційних втрат, 11 807,33 грн. 3% річних, 1 864,76 грн. пені та 16 416,64 грн. штрафу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07126/4-02 від 19.12.2006 є договором про надання послуг.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються у період спірних правовідносин Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004, який втратив чинність з 01.05.2019 у зв'язку із введенням в дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017, який розповсюджує свою дію на послуги надані з 01.05.2019, а також Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) послуги з централізованого постачання холодної, централізованого постачання гарячої води та водовідведення за своїм функціональним призначенням належать до житлово-комунальних послуг.
Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоуправління, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 02.10.2012 № 5400-VI) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
26.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VII, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Враховуючи внесені Законом України від 10.04.2014 № 1198-VII зміни, ст. 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" (на момент спірних правовідносин з 01.08.2019 року по 30.06.2021 року) встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Також, вказаним Законом № 1198-VII від 10.04.2014 внесені зміни до статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" шляхом її доповнення частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець комунальної послуги зобов'язаний: підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Тому саме на виконавця послуг покладено обов'язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 11.10.2019 у справі №910/3319/18 вказала, що з 26.04.2014 з огляду на набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VII від 10.04.2014 існує законодавча заборона для суб'єктів господарювання, які не провадять господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення та не є ліцензіатами у цій сфері, виступати виконавцями цих послуг за відсутності відповідної ліцензії та заборона на укладення з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем багатоквартирного будинку договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Разом з цим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 279 від 10.08.2012 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", яка діяла до 18.05.2017 включно, та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.
Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 № 2047-VIII) передбачено, що питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення. Споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 № 2047-VIII) суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом).
В той же час, Житлово-будівельний кооператив "Арсеналець-26" не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та не є ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення.
Частина 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Вказане узгоджується з ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в новій редакції.
Позивачем не подано належні та допустимі докази в обґрунтування того, що відповідач є балансоутримувачем житлового та не житлового фонду, зокрема будинків, що знаходиться за адресами: м. Київ, вул. Вербицького 6 та 10.
Відповідно до ст.ст. 6, 19 та 191 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.
Член житлово-будівельного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Позивачем не подано належні та допустимі докази в обґрунтування того, що квартири у будинках, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 6 та 10 перебувають у власності відповідача - Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-26", а не його мешканців та наявності у кооперативу, як власника квартир (будинку) права споживати надані позивачем за укладеним між ними договором комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню та, відповідно наявності права виступати стороною цього договору.
Позивачем не надано суду доказів того, що усі співвласники вказаних будинків є членами Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-26", тому доводи позивача про те, що відповідач є колективним споживачем відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є необґрунтованими.
Також, позивачем не надано доказів укладення колективного договору про надання комунальної послуги в порядку, передбаченому ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в новій редакції.
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила). Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими, виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил).
Згідно з п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.
Позивачем не подано належні та допустимі докази в обґрунтування того, що відповідач є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води.
Як вже було зазначено вище, відповідач не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання, у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення "та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення.
Тобто у відповідача відсутнє право виступати стороною в договорі. Саме позивач, як виконавець послуг, зобов'язаний був з 26.04.2014 укласти прямі договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які й повинні їх оплачувати.
Аналогічні за змістом положення щодо зобов'язання виконавця послуг, яким є позивач готувати та укладати із споживачами договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором визначено і Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017, який розповсюджує свою дію на послуги надані з 01.05.2019.
Відповідно до ст.ст. 509, 607 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
У даному випадку неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає.
Внаслідок внесення зазначених змін, оскільки відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення по відношенню до власників квартир та орендарів багатоквартирного будинку, а тому він на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з водопостачання та/або водовідведення.
А тому, відповідач втратив право виступати стороною договору у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає - набранням чинності 26.04.2014 року Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким внесено зміни, зокрема, до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тоді як, на позивача з 26.04.2014 року покладено законодавцем обов'язок укладення договорів на водопостачання та водовідведення зі споживачами вказаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 16.04.2018 у справі № 910/1541/16, від 10.01.2020 у справі № 910/17776/17 та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, і тому в позові про стягнення 328 332,71 грн. заборгованості за період з 01.08.2019 року по 30.06.2021 року за договором №07126/4-02 від 19.12.2006 року на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі та похідних вимогах про стягнення 34 921,23 грн. інфляційних втрат, 11 807,33 грн. 3% річних, 1 864,76 грн. пені та 16 416,64 грн. штрафу слід відмовити.
Крім того, відповідачем у суді першої інстанції були заявлені до стягнення з позивача 27 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано належні та допустимі докази, а саме: договір про надання правничої (адвокатської) допомоги №23/09 від 23.09.2021 року, додаткову угоду № 1 від 23.09.2021 року до вказаного договору, ордер серія АІ №1156667, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5393/10, платіжні доручення № 411 від 27.09.2021 року на суму 17 000,00 грн. та № 412 від 29.09.2021 року на суму 10 000,00 грн., звіт № 1 про надані послуги від 20.10.2021, акт приймання-передачі послуг № 1 від 20.10.2021 на суму 27 000,00 грн.
Так, відповідно до умов договору про надання правничої (адвокатської) допомоги №23/09 від 23.09.2021, клієнт (ЖБК «Арсеналець-26») доручає, а Бюро (Адвокатське бюро «Кравець») приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правничу (адвокатську) допомогу щодо представництва, захисту прав та інтересів клієнта у будь-яких справах, перед будь-якими особами з будь-яких питань, що стосуються прав та інтересів клієнта.
Згідно з актом наданих послуг №1 від 20.10.2021, складеним між Адвокатським бюро «Кравець» та ЖБК «Арсеналець-26» бюро надало, а клієнт прийняв послуги на суму 27 000,00 грн. згідно договору про надання правової допомоги від 23.09.2021, перелік яких наведено в акті.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд першої інстанції вірно врахував категорію спору у даній справі, яка не є малозначною та розглядалась без виклику сторін; характер спірних відносин, кількість наданих суду пояснень та доказів; обсяг виконаної адвокатом відповідача правової допомоги з огляду на те, що судова практика у даних спорах є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню спірні правовідносини не передбачають.
У зв'язку з чим, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу є 13 500 грн., яка відповідатиме критерію пропорційності, розумності, справедливості та збалансованості.
А тому, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині колегія суддів відхиляє.
В той же час, позивач в апеляційній скарзі не довів неспімірність присуджених судом до стягнення з нього на користь відповідача сум витрат на професійну правничу допомогу, їх захищеність або необґрунтованість.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі № 910/14848/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, понесені Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-26" та Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі № 910/14848/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі № 910/14848/21залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
4. Матеріали справи № 910/14848/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 15.02.2022 у зв'язку з перебуванням суддів Барсук М.А., Руденко М.А. та Пономаренка Є.Ю. на лікарняних.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко