вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" лютого 2022 р. Справа№ 910/11076/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Руденко М.А.
Кропивної Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021
у справі № 910/11076/21 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 9 929,91 грн.,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 9 929,91 грн, з яких 8 658,92 грн інфляційні втрати та 1 270,99 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування, обов'язок сплачувати за ліквідованого страховика інфляційні втрати і 3 % річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» інфляційні втрати у розмірі 8 658 грн 92 коп., 3 % річних у розмірі 1 270 грн 99 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000 грн 00 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 року у справі №910/11076/21 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено строк позовної давності, а також покладено додатковий обов'язок на Моторне (транспортне) страхове бюро України щодо виплати інфляційних втрат, пені та 3% річних.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/11076/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М. А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України у справі №910/11076/21 та роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/477/22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Пономаренко Є.Ю. на лікарняному.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/11076/21 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Барсук М.А., судді Кропивна Л.В., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.
Позиції учасників справи.
13.12.2021 року на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що строк позовної давності з вимогами до відповідача про стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат не пропущений, при цьому відповідачем була проведена частково сплата боргу, що свідчить про визнання боргу в цілому; нормами чинного законодавства на відповідача покладено обов'язок виконання договірних зобов'язань страховиків-банкротів за рахунок коштів страхового резервного фонду, у тому числі щодо виплати 3% річних, інфляційних втрат і пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми відшкодування, оскільки ці нарахування є невід'ємною складовою части боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
29.09.2014 о 17 год. 25 хв. на 21 км + 750 м автодороги Київ-Одеса, поблизу с. Віта Поштова, Києво-Святошинського району, Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля «Ssang Yong», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.10.2014 у справі № 369/10011/14-п ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль «Ssang Yong», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві власності належав ОСОБА_2 .
Згідно з наявним у матеріалах справи Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0715461 (далі - Поліс) цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП, була застрахована у ПрАТ «СК »Україна».
Відповідно до Звіту № 1455 з оцінки транспортного засобу від 19.12.2014 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ssang Yong», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок пошкодження при ДТП, складає 17 356,12 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2015 між ОСОБА_2 (цедент) та ФОП Шиян Д.С. (цесіонарій) було укладено Договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, за умовами пунктів 1.1, 1.3 якого цедент відступив, а цесіонарій прийняв і зобов'язався оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв'язку з фактом настання вищевказаного ДТП, за участю автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «СК »Україна» на підставі Полісу. Загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається цесіонарію цедентом, складає 14 398,27 грн.
30.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі - фактор, позивач) та ФОП Шиян Д.С. (клієнт) було укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-09/2015 (далі - Договір факторингу), згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку № 1 до цього договору. В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
За умовами пунктів 1.3, 1.4 Договору факторингу загальна сума боргу, яка передана фактору клієнтом за цим договором, складає 830 719,70 грн. Зобов'язана особа (боржник): відповідно до Додатку № 1 до цього договору (пункт 7 вказаного додатку - Усатенко О.О.); ПрАТ «СК »Україна»; Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - відповідач) у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Як зазначає позивач, починаючи з 30.09.2015 він є кредитором у договірному зобов'язанні за Полісом, яке виникло в результаті вищевказаного ДТП.
Позивач також зазначає, що ПрАТ «СК »Україна», порушуючи умови договору обов'язкового страхування (полісу), не здійснило виплату страхового відшкодування до 23.03.2015 потерпілій особі та, в подальшому, позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК'Україна».
30.03.2018 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ «СК »Україна».
24.04.2018 позивачем було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ «СК »Україна» у справі № 910/842/18, які стосувались детального розрахунку заборгованості ПрАТ «СК »Україна» перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 позивача визнано кредитором ПрАТ «СК »Україна» першої черги на суму 9 547 674,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн та шостої черги на суму 1 835 120,95 грн (загальна сума грошових вимог - 15 298 994,30 грн).
За твердженнями позивача, його грошові вимоги до ПрАТ «СК »Україна» у зобов'язанні, яке виникло на підставі Полісу, були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ «СК »Україна», у зв'язку з неможливістю виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
Як зазначає позивач, 19.08.2019, у зв'язку з ліквідацією ПрАТ «СК »Україна», він звернувся до МТСБУ із заявою про виплату боргу.
05.09.2019 відповідачем було частково виконано зобов'язання за договором обов'язкового страхування та виплачено страхове відшкодування у розмірі 14 398,27 грн, відтак, як зазначає позивач, розмір невиконаного зобов'язання становить 9 929,91 грн.
З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 8 658,92 грн та 3 % річних у розмірі 1 270,99 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
Закон №1961-IV регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 9.1 ст. 9 Закону № 1961-IV визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині третій ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі №303/2147/14-ц, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 28.02.2018 у справі № 149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15, від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).
З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов'язана на підставі частини другої статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов'язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою.
Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» та закрито провадження у справі.
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та законодавством про банкрутство.
Норми статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК «Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п'ятої статті 45 вказаного Законувстановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Як вірно вказав суд першої інстанції, розмір грошових вимог в сумі 27 927,75 грн, з яких 14 398,27 грн - сума страхового відшкодування, 8 658,92 грн - інфляційні втрати, 1 270,99 грн - 3 % річних та 3 599,57 грн - пеня та обґрунтованість такої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (як нового кредитора) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» встановлені судовим рішенням у справі № 910/842/18, мають преюдиційне значення і не підлягають повторному доказуванню.
Норми статті 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК »Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п'ятої статті 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість спеціальні норми Закону № 1961-IV встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закон № 1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом «ґ» пункту 41.1. статті 41 Закон № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов'язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
При цьому преамбула статті 41 Закон №1961-IV - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв'язку із положеннями підпункту «ґ» пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 Закону, пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов'язань, має місце винятково договірний характер обов'язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому.
Отже, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону №1961-IV) суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Зазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що 3% річних та інфляційні - це відповідальність страховика-банкрота, які ухвалою суду визнано погашеними, і така відповідальність не входить до зобов'язань МТСБУ.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 270,99 грн 3% річних та 8 658,92 грн інфляційних втрат коштів.
Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності та зазначено, що початок перебігу строку позовної давності пов'язано саме з датою настання страхової події - ДТП, а тому висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні, стосовно позовної давності є необґрунтованими.
Колегія суддів не погоджується із наведеними доводами скаржника, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика.
Аналіз положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV свідчить, що обов'язок із виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.
Тому, на переконання колегії суддів, з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
Правильність цієї позиції опосередковано підтверджується правовими висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 521/15071/14-ц (постанова від 25.03.2020), предметом розгляду якої була заява про заміну боржника (з ліквідованого страховика на МТСБУ) у виконавчому провадженні з виконання судового рішення про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Так, касаційним судом зауважено, що за змістом зазначених вище положень (підпункти "а", "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV) вбачається, що МТСБУ відшкодовує шкоду, на умовах, визначених Законом, тільки у разі недостатності коштів та майна страховика, що визнаний банкрутом та/або ліквідований.
Відтак, право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважає апелянт.
Аналогічної позиції щодо початку обліку строку позовної давності в подібних правовідносинах дотримується Верховний Суд в постанові від 07 вересня 2021 року у справі №910/14293/19.
Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна».
Враховуючи, у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, колегія суддів зазначає, що оскільки ліквідація страховика (ПрАТ «СК «Україна») відбулася за ухвалою суду від 17.07.2019, саме 17.07.2019 є початком перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах.
Відтак, враховуючи звернення позивача з позовом до суду у даній справі 06.07.2021 (згідно поштової відмітки на конверті, в якому надіслано позов до Господарського суду міста Києва), позовні вимоги заявлені в межах загального трирічного строку позовної давності, у зв'язку із чим твердження відповідача про застосування позовної давності до даних вимог є безпідставними.
Наведеними обставинами спростовуються аргументи Моторного (транспортного) страхового бюро України, викладені в апеляційній скарзі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 року у справі №910/11076/21.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 року у справі №910/11076/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 року у справі №910/11076/21 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/11076/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді М.А. Руденко
Л.В. Кропивна