вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" лютого 2022 р. Справа№ 910/15060/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Чорногуза М.Г.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 09.02.2022 року у справі №910/15060/21 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОНЕКС"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2021
за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОНЕКС"
до Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО"
про розірвання договору
у справі №910/15060/21 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОНЕКС"
про стягнення 69 700 114,51 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №910/15060/21 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОНЕКС" про поновлення строку на подання зустрічного позову, а також зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОНЕКС" до Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" про розірвання договору та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.
Повертаючи зустрічну позовну заяву суд першої інстанції виходив із того, що остання подана з порушенням строку визначеного ч.1 ст.180 ГПК України, а причини пропуску такого строку суд визнав не поважними.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОНЕКС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №910/15060/21 та направити дану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, а також прийняте з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021, вказану скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 10.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОНЕКС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №910/15060/21; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОНЕКС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №910/15060/21 призначено на 09.02.2022 о 13:30 год.; витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження по справі №910/15060/21; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОНЕКС" надати суду до 31.01.2022 зустрічну позовну заяву та додані до неї документи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
24.01.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання разом із копією зустрічної позовної заяви.
04.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
09.02.2022 представником скаржника подано через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку з підозрою на наявність у нього вірусу COVID-19.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання та порадившись на місці, ухвалила залишити останнє без задоволення, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до вимог ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Згідно з ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Враховуючи викладене вище та оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, скаржник належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, причини неявки не є поважними, оскільки не підтвердженні жодними доказами, а також враховуючи наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та можливість розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю третьої особи. До того ж, колегія суддів враховано, що відповідне клопотання було подано самим представником скаржника безпосередньо до суду перед судовим засіданням, при цьому скаржник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
В даному судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Як встановлено вище, повертаючи зустрічну позовну заяву суд першої інстанції виходив із того, що остання подана з порушенням строку визначеного ч.1 ст.180 ГПК України, а причини пропуску такого строку суд визнав не поважними.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Так, відповідно до ч.1 ст.180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Колегію суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 при відкритті провадження у даній справі на виконання ст.176 ГПК України встановлено скаржнику строк для подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали суду.
Про відкриття провадження у справі №910/15060/21 відповідача було повідомлено ухвалою суду від 20.09.2021, що підтверджується розпискою представника відповідача про ознайомлення з матеріалам справи - 30.09.2021 та рекомендованим повідомленням №0105478538991 про вручення поштового відправлення відповідачем - 28.10.2021.
Крім того, 13.10.2021 від скаржника до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву.
Відтак, кінцевий строк для подачі зустрічного позову - 18.10.2021.
Натомість, всупереч вимогам ч.1 ст. 180 ГПК України, скаржник подав зустрічний позов лише 08.12.2021 (відповідна відмітка міститься копії вказаного позову), тобто з порушенням строків встановлених ч.1 ст.180 ГПК України.
В апеляційній скарзі скаржником вказані обставини не спростовуються. Разом з тим, скаржник вказує на поважність причин пропуску такого строку. З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов'язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов'язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.
При цьому, у відповідності до положень ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, учасники справи, незалежно від їх статусу (сторона у справі чи її представник/представники), повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов'язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.
Відповідно до положень статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Порядок поновлення та продовження процесуальних строків визначений в статті 119 ГПК України, відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і по'вязані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Із зустрічної позовної заяви вбачається, що скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на її подання. Обґрунтовуючи вказане клопотання скаржник зазначає, що у зв'язку з установленням карантину на території України та запровадженням Урядом обмежень, призвело до ряд обмежень для робити суб'єктів господарювання.
Обов'язок з доведення поважності причини пропуску покладається на сторону, яка клопоче про відповідне поновлення в порядку ст. 73, 76 - 79 ГПК України.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Водночас, з огляду на встановлені вище обставин, за висновками колегії суддів, можливість своєчасного подання зустрічного позову залежало виключно від волевиявлення самого заявника. Тобто, вчинення даної дії залежали лише від його суб'єктивної волі, а не від об'єктивно непереборних обставин.
До того ж, скаржником не надано жодного доказу на підтвердження обставин щодо неможливості подання зустрічного позову у визначений строк з підстав, які зумовлені саме обмеженням у зв'язку з карантином.
З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені скаржником підстави пропуску процесуального строку на вчинення відповідної дії не є поважними.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вказані вище висновки суду апеляційної інстанції. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277, 280 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване судове рішення відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни в цій частині. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОНЕКС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №910/15060/21 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №910/15060/21 залишити без змін.
3.Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОНЕКС".
4.Матеріали справи №910/15060/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 14.02.2022.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
М.Г. Чорногуз