79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" лютого 2022 р. Справа №914/1880/21
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Матущака О.І.,
Якімець Г.Г.,
без повідомлення учасників справи
розглянув апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області за № 4601.6-10854/46.1-21 від 20.10.2021
на рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2021 суддя: Коссак С.М. м. Львів, повний текст рішення складено 05.10.2021
за позовом Львівського комунального підприємства “Агенція ресурсів Львівської міської ради”, м. Львів
до відповідача Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, м. Львів
про стягнення експлуатаційних витрат
Короткий зміст позовних вимог.
29.06.2021 Львівське комунальне підприємство “Агенція ресурсів Львівської міської ради” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про стягнення 54 431,46грн. (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договорів про надання послуг з управління нежитловим будинком, спорудою або групою будинків, чи їх частинами (відшкодування експлуатаційних витрат) № 26 від 21.02.2013, № 93 від 04.10.2013 та № 95 від 12.11.2013.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладених між сторонами договорів не оплатив надані йому послуги (експлуатаційні витрати) з обслуговування та утримання орендованих приміщень у період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року включно.
Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 11, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.09.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, м. Львів на користь Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат в сумі 36 287,64 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення 18 143,82 грн. відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області судові витрати.
Судове рішення в частині часткового задоволення позову мотивовано тим, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору відповідач не надав суду належних доказів про виконання в повному обсязі своїх зобов'язань щодо відшкодування позивачеві вартості експлуатаційних витрат з обслуговування та утримання орендованих приміщень у встановлений строк, отже, наявний борг за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягають стягненню на користь позивача.
Також, місцевим господарським судом враховано положення ст. 257 ЦК України та застосовано строк позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.
Судом першої інстанції безпідставно прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог від 17.09.2021 вх.№ 21872/21 та заяву про уточнення позовних вимог від 28.09.2021 вх.№22633/21, оскільки такі всупереч п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України подані після початку першого судового засідання.
Вважає,що судом першої інстанції безпідставно присуджено до стягнення з відповідача 36 287,64 грн. за період з 2017 по червень 2021, оскільки ставка вартості послуг у розмірі 1,59 грн. за кв.м., яка була погоджена сторонами у додатку № 1 до договорів №№26, 93, 96 та мала місце лише з 01.01.2013 по 31.12.2013 (до дати закінчення строку дії додатку до договору). Тобто вважає, що термін дії додатків до договорів №№26, 93, 96 сплив 31.12.2013, відтак відсутні підстави для нарахування експлуатаційних витрат за 2017, 2018, 2019,2020, 2021 роки, оскільки ставка вартості послуг на ці роки сторонами не погоджувалася. Посилається на постанову Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 926/324/30.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені в оскаржуваному рішенні.
В порядку ст. 42 ГПК України, відповідач подав суду заперечення щодо наведених у відзиві на апеляційну скаргу аргументів, просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.
У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 04.10.2013 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Головним управлінням державної міграційної служби України у Львівській області (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № Ш-8804-13 (а.с. 46-49).
26.12.2012 між тими ж сторонами укладено договір оренди нерухомого майна № Г-8515-12 (а.с. 42-44).
14.10.2013 між тими ж сторонами укладено договір оренди нерухомого майна № Г-8808-13 (а.с. 36-39).
За цими договорами орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що перебуває на балансі ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (балансоутримувач). Об'єктами оренди є приміщення:
за адресою: м. Львів, вул. Донецька, 3 загальною площею 283,00 кв.м. (розділ 1 договору № Ш-8804-13).
за адресою: м. Львів, вул. Б.Лепкого, 16 загальною площею 94,1 кв.м. (п. 1.1 договору № Г-8515-12);
за адресою: м. Львів, вул. Я.Мудрого, 12а загальною площею 151,2 кв.м. (розділ 1 договору № Г-8808-13).
Майно передано в оренду для службових потреб (п. 2.1 договору № Ш-8804-13, п. 2.1 договору № Г-8808-13 та розділ 2 договору №Г-8515-12).
За умовами зазначених договорів оренди орендар зобов'язаний укласти угоду з балансоутримувачем на відшкодування експлуатаційних витрат (п. 7.1.13 договору № Ш-8804-13, п. 7.1.13 договору № Г-8808-13 та п. 7.11 договору №Г-8515-12).
На виконання договору оренди № Г-8515-12, 21.02.2013 між Головним управлінням державної міграційної служби України у Львівській області (споживач) та ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (управитель) укладено договір № 26 про надання послуг з управління нежитловим будинком, спорудою або групою будинків, чи їх частинами (відшкодування експлуатаційних витрат) (а.с. 40-41).
На виконання договору оренди № Ш-8804-13, 04.10.2013 між Головним управлінням державної міграційної служби України у Львівській області (споживач) та ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (управитель) укладено договір № 93 про надання послуг з управління нежитловим будинком, спорудою або групою будинків, чи їх частинами (відшкодування експлуатаційних витрат) (а.с. 45).
Та на виконання договору оренди № Г-8808-13, 12.11.2013 між Головним управлінням державної міграційної служби України у Львівській області (споживач) та ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (управитель) укладено договір № 95 про надання послуг з управління нежитловим будинком, спорудою або групою будинків, чи їх частинами (відшкодування експлуатаційних витрат) (а.с. 34-35).
Дані правовідносини врегульовано відповідними договорами між сторонами, нормами Глави 58 ЦК України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів виступає Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами договорів №№ 26, 93, 95:
управитель надає споживачу послуги з управління нежитловим будинком, спорудою або групою будинків, чи їх частинами, в якому розташоване майно, а споживач оплачує їх, відповідно до умов цього договору. Перелік та вартість послуг, що управитель надає споживачу, погоджується у додатку № 1 до цього договору (п. 1.2 договорів).
споживач зобов'язаний здійснювати оплату управителю, відповідно до умов п.1 договору, за попередній місяць не пізніше 10-го числа поточного місяця та згідно виставлених рахунків (п. 2.2.3 договорів).
договір про надання послуг з управління нежитловим будинком, спорудою або групою будинків ,чи їх частинами (відшкодування експлуатаційних витрат) укладено на термін до 03.10.2016 (договір №93), до 13.10.2016 (договір № 95) та до 31.12.2017 (договір № 26). Дострокове припинення договору відбувається в день і при умові, підписання акту прийому-передачі орендованого майна балансоутримувача (п. 5.2 договорів).
у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін, про припинення, або зміну умов цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його чинності, він вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах (п.5.3. договорів) .
Орендоване нежитлове приміщення, що обліковується на балансі балансоутримувача, було передано орендарю за актом приймання-передавання від 04.10.2013 (договір № 93) (а.с. 25), від 26.12.2012 (договір № 26) (а.с. 29) та від 12.11.2013 (договір № 95) (а.с. 30).
Відповідно до додатку № 1 до договорів № 26, 93, 95 (а.с. 61-66) управитель надає споживачу послуги:
виконання обов'язків балансоутримувача;
ведення бухгалтерської, статистичної та іншої звітності, відповідно до законодавства;
утримання необхідного штату працівників;
ведення документообігу та технічної документації;
забезпечення належної експлуатації будівлі та об'єктів благоустрою (у т.ч. забезпечення утримання у належному санітарному стані будівлі та об'єктів благоустрою та такого, що є у власності споживача або третіх осіб, майна;
укладення договорів на виконання послуг;
контроль виконання умов договору;
огляд основних конструктивних елементів, огороджуючих конструкцій будинків і споруд, інженерних мереж, об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях (зовнішніх та внутрішньобудинкових систем, під'їзних шляхів і тротуарів), і складання відповідних актів;
інші прямі витрати.
На виконання своїх зобов'язань за договорами № № 26, 93, 95 та додатками №1 до них, позивач у період із 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року включно надав відповідачеві обумовлені договором послуги пов'язані з обслуговуванням та утриманням орендованих останнім приміщень, за результатами яких складено відповідні акти звірки взаємних розрахунків на загальну суму 72 954,17 грн. (договір № 93 - 38 932,73 грн. (а.с. 31) + договір № 26 - 12 945,48 грн. (а.с. 32) + договір № 95 - 21 075,96 грн. (а.с. 33). Акти звірки взаємних розрахунків скеровані відповідачу 16.04.2021, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною № 7900826364447 та фіскальним чеком (а.с. 28).
При цьому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 54 431,46грн. заборгованості яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договорів про надання послуг з управління нежитловим будинком, спорудою або групою будинків, чи їх частинами (відшкодування експлуатаційних витрат) № 26 від 21.02.2013, № 93 від 04.10.2013 та № 95 від 12.11.2013 за період із 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року.
Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату витрат не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити витрати балансоутримувачу.
В матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості по відшкодуванню експлуатаційних витрат балансоутримувача, відповідачем балансоутримувачу (позивачу у справі) за спірні періоди.
Відповідно до п.2.6. додатку №1 до договорів № № 26, 93, 95 розрахована за домовленістю сторін ставка вартості послуг з управління на 2013 рік і станом на 2013 рік становить 1,59 грн. за м.кв. за місяць, без урахування ПДВ.
У додатку №1 до договору №93 вартість послуг з управління на 2013 рік визначається виключно за договором і складає 1 600,00 грн. з урахуванням ПДВ та без урахування інфляції.
У додатку №1 до договору №95 вартість послуг з управління на 2013 рік визначається виключно за договором і складає 500,00грн. з урахуванням ПДВ та без урахування інфляції (п.3).
У додатку №1 до договору №26 вартість послуг з управління на 2013 рік визначається виключно за договором і складає 2 170,00 грн. з урахуванням ПДВ та без урахування інфляції (п.3).
Пунктом 5 цих додатків до Договорів передбачено, що їх термін дії з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.
Спростовуючи доводи апелянта про те, що термін дії додатків до договорів №№26, 93, 96 спливає 31.12.2013, відтак відсутні підстави для нарахування експлуатаційних витрат за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, оскільки ставка вартості послуг на ці роки сторонами не погоджувалася, апеляційний господарський суд зазначає.
Відповідно до додатку № 1 до договорів № 26, 93, 95 (а.с. 61-66) послуги з управління нежитловими будинками, якими користується відповідач, позивачем надавалися, доказів протилежного відповідачем не подано та матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 5.3 договорів №№ 26, 93, 95 у разі відсутності письмової згоди однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його чинності він вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах. Доказів припинення цих договорів відповідачем не надано, отже дія договорів цих продовжена.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі № 917/265/18 зазначив, що необхідно розрізняти поняття "додаток до договору" та "додаткова угода до договору". Так, додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз'яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов.
Водночас додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. і саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК України, а також положення про нікчемність.
Таким чином, за правовою природою додаток до договору є невід'ємною частиною договору і у випадку продовження (пролонгації) умов договору, якщо інше не передбачено умовами договору, застосовуються і положення додатку до цього договору, зокрема в частині оплати вартості послуг з управління.
Факт чинності договорів №№ 26, 95,93 сторони не заперечили.
У додатках № 1 до договорів №№26, 95,93 зазначено, що вони укладені відповідно до п.1.2. договору (договорів №№ 26, 95, 93).
Враховуючи те, що жодного повідомлення про припинення чи зміну договорів №№ 26, 93, 95 на адресу ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» від ГУ ДМС у Львівській області не надходило, отже такі договори є чинними.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат в сумі 54 431,46грн. (за договором № 93 на суму 29 157,84 грн. + за договором № 26 на суму 9 695,16 грн. + за договором № 95 на суму 15 578,46 грн.). Сума відшкодування експлуатаційних витрат розрахована з ставки вартості послуг з управління і становить 1,59 грн. за м.кв. за місяць.
При цьому, враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, суд першої інстанції з врахуванням положень ст. ст. 256, 257, 261 ГПК України, а також здійснивши перерахунок заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача експлуатаційних витрат в сумі 36 287,64грн. за період з 29.06.2018 по 29.06.2021 (а саме за 36 місяців), виходячи з п. 2.6 додатку №1 до договорів № № 26, 93, 95, відповідно до якого ставка вартості послуг з управління на 2013 рік і станом на 2013 рік становить 1,59 грн. за м.кв. за місяць.
Крім того, доказів зупинення чи переривання перебігу строку позовної давності позивачем не надано.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог від 17.09.2021 вх.№ 21872/21 та заяву про уточнення позовних вимог від 28.09.2021 вх.№22633/21, оскільки такі всупереч п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України подані після початку першого судового засідання, апеляційний господарський суд зазначає.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;
Судом з'ясовано, що визначена сума експлуатаційних витрат у заяві від 28.09.2021 вх.№22633/21 є нижчою ніж заявлена позивачем при поданні позову, що в свою чергу ставить відповідача у краще становище.
Крім того, судом першої інстанції оцінено ці уточнення як арифметичний підрахунок прохальної частини позову в частині стягнення грошових коштів, які прийняті судом до розгляду.
Що ж до визначення подібності правовідносин у справі № 926/324/30 та справі № 914/1880/21, то апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 305/1180/15-ц, № 922/2383/16, № 757/31606/15-ц).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Предметом позовних вимог у справі № 926/324/20 є визнання незаконним та скасування пункту договору, відповідно до якого позивач зобов'язався впродовж 12 місяців з дати його укладання сплатити борг по орендній платі попереднього орендаря.
Предметом позовних вимог у справі № 914/1880/21 є стягнення експлуатаційних витрат, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договорів про надання послуг з управління нежитловим будинком, спорудою або групою будинків, чи їх частинами (відшкодування експлуатаційних витрат).
Отже, апеляційний господарський суд зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб'єктами, об'єктами та змістом (правами й обов'язками суб'єктів правовідносин) у конкретній справі, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Заперечення позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому суд враховує їх як обґрунтовані.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір в розмірі 3405,00 грн., сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги покладається на нього.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області за № 4601.6-10854/46.1-21 від 20.10.2021 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2021 у справі №914/1880/21 - залишити без змін.
Судовий збір у розмірі 3405,00 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: С.М. Бойко
Судді: О.І. Матущак
Г.Г. Якімець