15 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 260/1180/21 пров. № А/857/23481/21
Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року (ухвалене головуючим - суддею Гаврилко С.Є. у м. Ужгород) у справі № 260/1180/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_2 , грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової соціальної відпустки, передбаченої ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки» та грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05.11.2018 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити, ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2012, 2013, 2014, 2015,2016, 2017, 2018 роки, що передбачена ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, та за невикористані дні щорічної додаткової соціальної відпустки за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, що передбачена ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки», виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05.11.2018 року;
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач проходила військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ). Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Чопського прикордонного загону від 05.11.2018 № 295-ос позивача виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення. Позивач вказує, що вона звернулася із заявою щодо виплати грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку тривалістю 10 календарних днів, як матері, що має двох дітей віком до 15 років за 2012-2018 роки, оскільки у зазначений період перебування на службі мала на утриманні та вихованні дітей віком до 15 років. Однак, відповідач відмовив позивачу у виплаті грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів, передбаченої ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки» за 2012-2018 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Крім цього вважає, що відповідач протиправно не виплатив при звільненні компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011 та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» (далі - Перелік №702).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов'язків, яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 із врахуванням висновків суду по даній справі. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (як матері, що має трьох дітей віком до 15 років) в період з 19.06.2016 по 05.11.2018. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (як матері, що має трьох дітей віком до 15 років) в період з 19.06.2016 по 05.11.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення. У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні з військової служби в запас позивач мала право на отримання грошової компенсації за невикористану в спірний період додаткову відпустку, передбачену п. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, а тому наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати такої.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що в особливий період надання додаткових відпустко військовослужбовцям припинено, відтак вважає, що виплата грошової компенсації за такі не передбачена.
Позивач скористалася своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивач проходила військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ).
За період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 займала наступні посади:
з 15.03.2011 по 12.03.2012 - молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби 1 «Ужгород» - 1 категорії (тип «Б») - підтверджено витягом з наказу начальника загону «По особовому складу» від 15.03.2011 № 78-ос (а.с. 94);
з 12.03.2012 по 23.07.2016 - молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ужгород» 1 категорії (тип Б) - підтверджено витягом з наказу начальника загону «По особовому складу» від 12.03.2012 № 76-ос (а.с. 95);
з 23.07.2016 по 06.03.2017 - молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » І категорії (тип Б) - підтверджено витягом з наказу начальника загону «По особовому складу» від 23.07.2016 № 128-ос (а.с. 96);
з 06.03.2017 по 03.10.2017 - інспектор прикордонної служби 3 категорії - дозиметрист 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » І категорії (тип Б) - підтверджено витягом з наказу начальника загону «По особовому складу» від 06.03.2017 № 49-ос (а.с. 97);
з 03.10.2017 по 31.07.2018 - інспектор прикордонної служби 2 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » І категорії (тип Б) - підтверджено витягом з наказу начальника загону «По особовому складу» від 03.10.2017 № 223-ос (а.с. 98);
з 31.07.2018 по 05.11.2018 - інспектор прикордонної служби 2 категорії - начальник групи документального забезпечення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » І категорії (тип Б) - підтверджено витягом з наказу начальника загону «По особовому складу» від 31.07.2018 № 193-ос (а.с. 99).
31.10.2018 прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальник групи документального забезпечення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » І категорії (тип Б), звільнено з військової служби - підтверджено витягом з наказу начальника загону «По особовому складу» від 31.10.2018 № 289-ос (а.с. 100).
Наказом начальника 94 прикордонного загону Чопського прикордонного загону від 05 листопада 2018 року № 295-ос позивача виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення за ст. 26 ч. 5 п.2 пп. «г» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (жінка, яка має дитину (дітей) до 18 років) (а.с 15).
З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 має трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 22), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 23), ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 24).
13.01.2021 позивач звернулася із запитом до Чопського прикордонного загону про надання інформації щодо виплачути їй грошової компенсація за невикористанні дні додаткової відпустки, передбаченої Переліком військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 (а.с. 17).
Також заявою від 05.01.2021 позивач звернулася про виплату їй компенсації за невикористані у період служби дні щорічної додаткової відпусти, що передбачена ст. 19 Закону України «Про відпустки» (а.с. 16).
Проте, листом від 16.01.2021 № 12/К-4 відповідачем було відмовлено у здійсненні виплати позивачу компенсації щорічної додаткової відпусти, що передбачена ст. 19 Закону України «Про відпустки». З вказаного листа вбачається, що відповідачем не заперечується факт набуття ОСОБА_1 права на щорічну додаткову відпустку передбачену ст. 19 Закону України «Про відпустки», а також на компенсацію за невикористані дні такої відпустки відповідачем не заперечується (а.с. 18).
Також листом від 02.02.2021 № 12/К-14 відповідач повідомив, що посади, на яких позивач проходила військову службу у Чопському прикордонному загоні не входять до Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 у зв'язку із чим позивачу було відмовлено у здійсненні виплати компенсації щорічної додаткової відпусти, що передбачена ст. 10-1 ч. 4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с. 19).
Позивач вважаючи такі відмови відповідача протиправними, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.
Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено Перелік військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служб, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2-5. Вказаною постановою Уряду затверджено також Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що додається.
Відповідно до додатку 4, 4-1 Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та Інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах інспектора прикордонної служби 1, 2 та 3 категорії, інспектор прикордонної служби - майстер встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.
Відповідно до п. 1 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
Відповідно до п. 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Крім цього, згідно з ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону України «Про відпустки» додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Згідно з ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством закріплені гарантії військовослужбовців на отримання, окрім основної щорічної відпустки, за наявності передбачених законом підстав, додаткових відпусток військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я та додаткові відпустки працівникам, які мають дітей надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону України «Про відпустки», а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами
Як стверджується матеріалами справи, позивач проходила військову службу у підрозділах Державної прикордонної служби України
Судом встановлено, що при звільненні позивачки з військової служби відповідач не провів виплати компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов'язків, яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я та за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (як матері, що має трьох дітей віком до 15 років) з а спірні періоди.
Доказів протилежного ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не подано.
Відповідач вказаних обставин не заперечував. Втім, стверджував, що згідно з п. 17-19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена.
Щодо цих доводів відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 17 та 18 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Пунктом 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Отже, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової соціальної відпуски.
Однак, вказаним Законом не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набула за період проходження нею військової служби.
Водночас, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Крім цього, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18).
За ознаками, вказаними Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішення від 16.05.2019 справі № 620/4218/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/4/19), вказана справа є типовою.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18 (ПЗ/9901/4/19) (провадження № 11-550заі19), зокрема, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 залишене без змін.
Відповідно до ч .3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Виходячи із вказаної норми, при ухваленні даного рішення судом першої інстанції правильно враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18).
Отже, в силу вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що, в свою чергу, не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористання дні такої відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, при звільненні зі служби.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, не використала додаткові дні відпустки у спірний період, а отже набула право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв'язку із звільненням зі служби.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі № 260/1180/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді В. З. Улицький
Р. М. Шавель