10 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 260/1084/19 пров. № А/857/20428/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
секретар судового засідання Ільченко А.З.
за участю представників:
від позивача Войніканіс-Мирський Я.С.
від відповідача Жуган І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року (головуючий суддя Луцович М.М., проголошено в м. Ужгород о 14:30:42, повний текст складено 07.10.2021) у справі № 260/1084/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання незаконним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Фонду державного майна України, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на займаній посаді.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що 26.06.2019 року ОСОБА_2 було звільнено з посади першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області. Підставою звільнення було попередження про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією. Позивач вказує, що у повідомленні про звільнення їй було запропоновано лише одну вакантну посаду - заступника начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях. В подальшому, листом від 18.06.2019 року №10-09-11285, відповідач запропонував позивачеві 10 інших посад, які на думку позивача, явно не відповідають її досвіду роботи та рівню кваліфікації. Позивач вказує, що в системі органів Фонду державного майна України вона працювала з 1994 року та їй присвоєно 5 ранг державного службовця категорії «5», заохочувалася почесними грамотами та подяками. Позивач наголошує, що були наявні інші вакантні посади, які відповідач був зобов'язаний їй запропонувати, зокрема - посада заступника начальника РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях - начальника управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області. З огляду на викладене позивач вважає її звільнення з роботи незаконним, а тому просила задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача проти поданої апеляційної скарги заперечує, просить в задоволені такої відмовити, та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 перебувала на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області.
Наказом Фонду від 06.03.2019 № 232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області реорганізовано шляхом злиття з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
Відомості про початок припинення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області внесені 13.03.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань з зазначенням - в стані припинення.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 14.03.2019 № 00079 затверджено План заходів, пов'язаних з реорганізацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області.
Відповідно до п. 4 Плану заходів передбачено - «Попередження персонально (під особистий підпис) працівників регіонального відділення про можливе наступне вивільнення».
Пункт 13 Плану заходів визначає, звільнення працівників регіонального відділення, в порядку переведення, до утвореного регіонального відділення.У разі відмови від працевлаштування до утвореного регіонального відділення, працівники Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області підлягають звільненню (п.14 Плану заходів).
Посада першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області відповідно до наказу Фонду від 06.03.2019 № 232 підлягала скороченню.
Так, згідно листа Фонду державного майна України від 18.04.2019 року №10-09-7666 зазначено, що у зв'язку з утворенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області - Фонд державного майна України просить ознайомити з попередженням про наступне вивільнення працівників зазначених регіональних відділень, які займають посади начальників регіональних відділень, а також перших заступників та заступників начальників цих регіональних відділень (а.с. 90, Т.1).
У зв'язку з реорганізацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області позивача 18.04.2019 року було попереджено про наступне вивільнення та одночасно запропоновано вакантну посаду заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами.
Однак, в судовому засіданні встановлено, що позивач не надала згоди на зайняття запропонованої їй вакантної посади заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами.
03.06.2019 року №10-09-10300 ФДМ України повторно направив на адресу Регіональних відділень лист де зазначалось, що у разі прийняття працівниками, які підпадають під звільненняя, рішення про призначення на запропоновані посади направити на адресу Фонду попередження про наступне вивільнення з відміткою про згоду та відповідні заяви; у разі відмови працівників від запропонованих посад надати не пізніше ніж за 5 днів до дати, що не перевищує двох місяців з моменту вручення попередження про наступне вивільнення, на адресу Фонду перелік всіх вакантних посад, наявних у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, що не запропоновані іншим працівникам.
Така відповідь була надана регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях листом від 13.06.2019 №01-05-00592 разом із списком вакантних посад, наявних у регіональному відділенні, що не запропоновані іншим працівникам.
Листом від 18.06.2019 № 10-09-11285 Фонд державного майна України направив позивачеві перелік вакантних посад, незапропонованих іншим працівникам, наявних у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
Листом від 26.06.2019 № 01-09-01402 Голова комісії з реорганізації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області надіслала на адресу Фонду державного майна України повідомлення позивача від 26.06.2019, згідно якого позивач вказує, що не погоджується на призначення на жодну із запропонованих їй у листі від 18.06.2019 року за №10-09-11285 посад (а.с. 45-47, Т.1).
Наказом Фонду державного майна України від 27.06.2019 №260-р позивача було звільнено з посади першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (а.с. 48, Т.1).
Підставою звільнення позивача слугувало попередження про наступне вивільнення, у зв'язку з реорганізацією державного органу - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Фонд вжив усіх заходів щодо працевлаштування позивача, у зв'язку із реорганізацією державного органу та скороченням її посади, зокрема попередив позивача у визначений законодавством строк про наступне вивільнення, запропонував посаду відповідно до її кваліфікації категорії «Б», запропонував усі наявні вакантні посади на час звільнення, від яких остання відмовилась. Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку що відповідачем вчинено всіх дій, які передбачені законодавством, щодо працевлаштування позивачки, та прийшов до висновку про відмову у задоволені позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ст.1, ч.1 ст.3 Закону України «Про державну службу» №889-VIII (далі по тексту постанови іменовано Закон №889-VIII) державною службою є публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець є громадянином України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон №889-VIII.
Частинами 2 3 ст. 5 Закону №889-VIII передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення визначені, статтею 87 Закону України «Про державну службу», зокрема, відповідно до п.1 ч.1 цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Отже, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII регулюється нормами КЗпП України.
Частиною четвертою статті 40 КЗпП України (в редакції на день звільнення позивача) передбачалося, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.40, а також особливості застосування до них положень ч.2 ст.40, ст.42, 42-2, ч.ч.1, 2, 3 ст.49-2 КЗпП України встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Так, у зв'язку з реорганізацією державного органу посада першого заступника начальника регіонального відділення, яка належала до категорії «Б» та яку обіймала позивач у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Закарпатській області була скорочена та рівноцінна посада в даному регіональному відділені була відсутня.
Матеріалами справи підтверджується, що під час попередження позивача про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області позивачеві була запропонована вакантна посада заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами.
Таким чином, позивачеві було запропоновано для переведення посаду, яка відповідала її кваліфікації та віднесена до категорії «Б» посад державної служби.
З попередженням про наступне вивільнення та запропонованою вакантною посадою заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами - позивач ознайомилася 18.04.2019 року, що підтверджується її особистим підписом на попередженні (а.с. 84,Т.1).
Згідно попередження про наступне вивільнення зазначено, що у разі згоди позивача на переведення на запропоновану вакантну посаду позивачеві необхідно подати відповідну заяву, а у разі відмови від переведення на запропоновану вакантну посаду по закінченню двох місяців з моменту вручення попередження трудовий договір з позивачем буде припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
Як доведено в судовому засіданні, та не заперечується сторонами, позивач не надала згоди на переведення її на запропоновану вакантну посаду - заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про державну службу» переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
Отже, відсутність заяви позивача на переведення її на запропоновану вакантну посаду - фактично є відмовою позивача від запропонованої, згідно повідомлення про наступне вивільнення посади.
З метою дотримання вимог п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», відповідач листом від 18.06.2019 року запропонував позивачеві усі вакантні посади наявні у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
Листом від 26.06.2019 року позивач повідомила, що не погоджується на призначення на жодну із запропонованих у листі від 18.06.2019 року №10-09-11285 посад (а.с. 47, Т.1).
Щодо посилання позивача на те, що з 17.10.2019 року відпала правова підстава для винесення наказу від 27.06.2019 року №260-р «Про звільнення ОСОБА_1 », оскільки наказ від 06.03.2019 року №323 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» було скасовано судом, то суд першої інстанції вірно зазначив наступне.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі № 640/7773/19 апеляційну скаргу начальника Регіонального відділення Фонду по Закарпатській області Андруся В. В. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 640/7773/19 задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 скасовано.
Позовні вимоги начальника Регіонального відділення Фонду по Закарпатській області Андруся В. В. задоволено. Визнано протиправними дії Фонду щодо проведення реорганізації регіональних відділень Фонду шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду по Волинській області та створення нового Регіонального відділення Фонду по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на підставі наказу Фонду від 06.03.2019 № 232 «Про проведення реорганізації регіональних відділень Фонду державного майна України». Визнано протиправним та скасовано наказ Фонду від 06.03.2019 № 232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України».
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 640/7773/19 визнано протиправними дії Фонду щодо проведення реорганізації регіональних відділень Фонду шляхом злиття Регіонального відділення Фонду по Львівській області, Регіонального відділення Фонду по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду по Волинській області та створення нового Регіонального відділення Фонду по Львівській, Закарпатській, та Волинській областях на підставі наказу Фонду від 15.05.2019 № 459 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях». Визнано протиправним та скасовано наказ Фонду від 15.05.2019 № 459 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях».
Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 640/7773/19 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 640/7773/19.
Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 640/7773/19 заяву Фонду про зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 та додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 640/7773/19 задоволено. Зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 та додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 640/7773/19 до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 07.10.2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі№640/7773/19. Закрито провадження у справі № 640/7773/19 за позовом начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до вимог абз. 3 ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Однак позивач, вважаючи, що відпали обставини, які слугували підставою її звільнення та як наслідок наявності в державному органі посади, що відповідає її кваліфікації протягом шести місяців з дня звільнення не зверталася до відповідача із заявою про повторне прийняття її на службу. Доказів протилежного позивач до суду не надала.
Апеляційний суд вважає за можливе застосувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58), відповідно до якої принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» серія A. 303-A від 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Одночасно суд апеляційної інстанції зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 139, 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 260/1084/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 14.02.2022.