09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 608/957/16-а пров. № А/857/14024/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року постановлену суддею Чепенюк О.В. у м. Тернополі за заявою ОСОБА_1 поданою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 608/957/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про перерахунок пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо поновлення з 05 березня 2019 року виплати пенсії з урахуванням встановлених прав відповідно до рішень судів, які набрали законної сили, а саме: постанови Чортківського районного суду Тернопільської області від 01.06.2009 року у справі № 2а-159/19-16/09 щодо виплати пенсії з урахуванням доплати за службу на посаді слідчого 20 років і більше у розмірі 2334,22 грн.; постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 року та постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 року у справі № 608/957/16а щодо виплати пенсії з урахуванням виплаченої перед звільненням премії у розмірі 1410,00 грн.; рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 року у справі № 608/1836/17 щодо виплати пенсії з урахуванням індексації у розмірі 78,27 грн. та матеріальної допомоги у розмірі 1340 грн.
У обґрунтування вимог цієї заяви заявник зазначає те, що вказані вище судові рішення відповідач виконав. Проте, права позивача, встановлені вказаними судовими рішеннями, відповідач порушив, провівши перерахунок пенсії, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, те деяким іншим категоріям осіб», без врахуванням додаткових видів грошового забезпечення та після скасування цієї постанови, тобто з 05.03.2019 року, не відновив порушене право.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, повернуто заявникові.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача, подана в порядку статті 383 КАС України, не відповідає вимогам, які до неї ставляться.
Не погодившись із цією ухвалою, її оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року і задовольнити заяву, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції невмотивовано, без належних обґрунтувань повернув заяву позивачу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Апеляційний суд встановив те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року, за наслідками нового судового розгляду, після скасування рішень попередніх судових інстанцій Верховним Судом, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови врахувати премію в сумі 1410,00 грн, виплачену ОСОБА_1 перед звільненням, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та перерахувати у зв'язку з цим призначену пенсію відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХП (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з дати звільнення 28.01.2009 року і виплатити недоотриману суму пенсії.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Через допущення відповідачем, на думку позивача, протиправної бездіяльності, щодо виконання цього судового рішення, позивач звернувся із заявою, в порядку статті 383 КАС України.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частиною 2 статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються, зокрема, інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформація про хід виконавчого провадження.
Отже, звернення до суду із заявою, в порядку статті 383 КАС України, можливе за умови видачі виконавчого листа і перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Однак, заявник не надав доказів про те, що рішення суду у цій справі перебуває на примусовому виконанні.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував норму частини п'ятої статті 383 КАС України, згідно з якою, у разі невідповідності заяви вимогам, що передбачені частиною 2 статті 383 КАС України така, ухвалою суду, повертається заявнику.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 608/957/16 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст постанови складений 14.02.2022 року