09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 605/543/20 пров. № А/857/21030/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби у Підгаєцькому районі Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року, ухвалене суддею Подлісною І.М. у м. Тернополі о 11 год. 11 хв. у справі № 605/543/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби у Підгаєцькому районі Тернопільської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Білокриницької сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, Підгаєцької міської об'єднаної територіальної громади в особі Підгаєцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення, що набрало законної сили в адміністративній справі № 2а-655/11 та зобов'язати відповідача стягнути з Білокриницької сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області на користь позивача суму грошових коштів визначених у рішенні суду по справі № 2а-655/11.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України в Підгаєцькому районі Тернопільської області вчинити дії щодо виконання рішення Підгаєцького районного суду від 30.12.2013 року, згідно з виконавчим листом в адміністративній справі № 2-а-655/11.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної казначейської служби України в Підгаєцькому районі Тернопільської області понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 00 коп.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як орган державного казначейства, повноважна особа, яка виконує рішення щодо стягнення коштів з місцевого бюджету.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що рішення суду по справі № 2а-655/11 не підлягає виконанню органами казначейства, оскільки, містить вимоги зобов'язального характеру звернені до органу місцевого самоврядування.
Відповідач вважає, що таке рішення слід виконувати в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що, згідно з постановою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2013 року в справі № 2-а-655/11, виконавчий комітет Білокриницької сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області зобов'язано здійснити позивачці виплату заборгованості компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 36316, 88 грн..
Зазначена постанова набрала законної сили 10 січня 2014 року та звернена до виконання боржником у лютому 2014 року. Виконавчий лист пред'явлений на примусове виконання до Управління Державної казначейської служби України у Підгаєцькому районі Тернопільської області.
Рішенням двадцять четвертої сесії сьомого скликання Білокриницька сільська рада Тернопільської області від 24 грудня 2019 року № 217 вирішила виплатити позивачці заборгованість грошових коштів в сумі 36 316 грн. 88 коп., яка є не бюджетною заборгованістю та звернулася до відповідача за роз'ясненнями щодо виплати цієї заборгованості.
У відповідь відповідач надіслав Білокриницькій сільській раді Тернопільської області лист № 2-08-06/549 від 28.12.2019 року, у якому повідомив, що постанова Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2013 року в справі № 2-а-655/11 не підлягає виконанню, в порядку визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки є зобов'язального характеру.
Не погодившись із невиконанням відповідачем постанови Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 30.12.2013 року по справі № 2-а-655/11 позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно із частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:
державний орган;
державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);
юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Зважаючи на те, що судове рішення не є рішенням про стягнення коштів та не є рішенням про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, то дія норм цього Закону на спірні правовідносини не поширюється.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, якою затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок № 845).
У пункті 3 Порядку № 845 зазначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Виходячи із аналізу положень Порядку № 845 його дія поширюється на виконання органами казначейства судових рішень у яких передбачено стягнення коштів з боржників, в порядку безспірного списання вказаної у рішенні суми.
Однак, апеляційний суд встановив, що позивачка подала на виконання відповідачу рішення зобов'язального характеру, яким, зокрема, зобов'язано виконавчий комітет Білокриницької сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області здійснити виплату заборгованості компенсації за дні невикористаної відпустки в сумі 36316,88 грн.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що словосполучення «зобов'язати здійснити виплату заборгованості» та «стягнути заборгованість» є різними за змістом, що виключає виконання такого рішення відповідно до Порядку № 845.
На переконання апеляційного суду, зобов'язання відповідача здійснити виплату не є рішенням про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету
Отже, на думку апеляційного суду, постанова Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2013 року в справі № 2-а-655/11 підлягає виконанню в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Тому, апеляційний суд вважає, що відповідач правомірно повернув стягувачу без виконання виконавчий лист № 2-а-655/11 від 30.12.2013 року.
Наведене вище дає підстави для висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби у Підгаєцькому районі Тернопільської області задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року в справі № 605/543/20 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст постанови складений 14.02.2022 року