27 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/2491/21 пров. № А/857/22018/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.
з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року (ухвалене головуючим-суддею Баб'юком П.М., час ухвалення судового рішення 11 год 30 хв у м. Тернополі, дата складання повного тексту судового рішення 02 серпня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімп Транс» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімп Транс» (далі - ТзОВ «Ексімп Транс», Товариство, позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209210/2021/00017, видану ТзОВ «Ексімп Транс» митним постом «Тернопіль» Галицької митниці Держмитслужби (далі - Галицька митниця, митний орган, відповідач).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 позовні вимоги були задоволенні повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволені позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією (далі - МД) №UA209210/2021/000768 від 19.01.2021 у митного органу виникли обґрунтовані сумніви в достовірності, поданого до митного оформлення сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 13.01.2021 №Y20188988, оскільки митниця володіла інформацією щодо непідтвердження митними органами зарубіжних країн (в даному випадку митними органами Королівства Нідерланди), сертифікатів з перевезення товару EUR.1, виданих експортеру ВAS TRUCKS В. V. на товари - транспортні засоби, що були у використанні, які є ідентичними товарам цього експортера. У зв'язку з цим, 19.01.2021 позивачу було відмовлено в митному оформленні товару за вказаною МД, про що складено оспорювану картку відмови.
У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Ексімп Транс» просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що на виконання зовнішньоекономічного контракту №VHO564164 від 29.12.2020 (далі - Контракт), укладеного між компанією «ВAS Trucks B.V.» (БАС Тракс Б.В.), Нідерланди та ТзОВ «Ексімп Транс», Україна, згідно з додатковою угодою від 08.01.2021 до Контракту, рахунку-фактури (інвойс) №VHIІ23670 від 08.01.2021, позивачем було ввезено на митну територію України товар, а саме : «б/у сідельний тягач DAF XF, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ».
19.01.2021 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_1 , було подано до митного оформлення МД типу ІМ40ДЕ №UA209210/2021/000789, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар «Сідельний тягач DAF XF 460 FT; 2016 року випуску, що був у використанні, модельний рік : 2016, колісна формула : 4x2; ідентифікаційний номер № шасі : НОМЕР_2 , об'єм двигуна : 12902 куб.см., потужність двигуна : 340 кВт, тип двигуна : дизельний, номер двигуна : не визначено, призначений для перевезення напівпричепів. Торговельна марка «DAF». Виробник : фірма «DAF Trucks», Нідерланди/EU».
Отримувач товару (гр. 8 МД) та особа відповідальна за фінансове врегулювання(гр. 9 МД) ТзОВ «Ексімп Транс» (код ЄДПОУ 38535484, адреса : 46016, м. Тернопіль, вул. Симоненка, 4/188, Україна).
Відправник товару (гр. 2 МД) «BAS Trucks B.V.» (5466 АР Veghel, Мас Arthurweg 2, Holland).
До даної МД, як вбачається із інформації, що міститься в графі 44, уповноваженою особою Товариства до митного оформлення були подані наступні документи, а саме : рахунок-фактура (інвойс) №VHI123670 від 08.01.2021; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №Y 20188988 від 13.01.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 19.05.2016; банківський платіжний документ, що стосується товару від 31.12.2020; калькуляція транспортних витрат №1802 від 18.01.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №VHO564164 від 29.12.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.01.2021; договір про надання послуг митного брокера №24/11/2014-1 від 25.11.2014; копія МД країни відправлення №21NLKJTX3OA7G5WD50 від 12.01.2021; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA. 014.01224-21 від 18.01.2021.
У графі 34 «Код країни походження» МД декларантом зазначено EU (Європейський Союз). Країна походження товару у графі 34 митних декларацій була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікаті форми EUR.1 від 13.01.2021 №Y20188988, наданих експортером ВAS Trucks B.V.
Відповідно до поданої МД позивачем до товару застосовано преференційну ставку ввізного мита - 0%, яка застосовується до товарів, що ввозяться з території Євросоюзу.
Відповідачем сформовано та видано картку відмови в прийнятті МД, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209210/2021/00017 від 19.01.2021. Причиною відмови у прийнятті поданої до митного оформлення МД вказано наступне : «Обґрунтовані сумніви в достовірності сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 13.01.2021 №Y 20188988 та статусі походження товару у зв'язку із тим, що сертифікат видано експортеру товарів, походження яких не підтверджено митними органами країни експорту за запитом Держмитслужби».
У рядку «Роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття МД, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» вказано : подання нової МД без надання тарифної преференції зі сплати ввізного мита у строк визначений ст.263 МК України на товари.
Вважаючи картку відмови протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.
Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сертифікат походження товару форми EUR.l №Y20188988 від 13.01.2021 та сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.014.01224-21 від 18.01.2021, долучені Товариством до МД, описують товар достатньо детально для того, щоб його можна було ідентифікувати, відтак, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оспорюваної картки відмови в прийнятті МД, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК України).
Відповідно до ч.5 ст.280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Згідно ч.2 ст.36 МК України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Відповідно до ч.6 ст.36 МК України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
У відповідності до ч.7 ст.36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України.
Згідно ч.1 ст.43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Відповідно до ч.3 ст.43 МК України, сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до ч.6 ст.43 МК України, засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями (частина 5), а декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
Частиною дев'ятою статті 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
У разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України (п.1 ч.3 ст.44 МК України).
Згідно з Протоколом І до Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України №1678-VII від 16.04.2014 (далі - Протокол), товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів : (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларація інвойс», надана екпортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу (ч. і ст. 16).
Відповідно до частини 1 статті 22 Протоколу, декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена: (а) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Як зазначено в частинах 2 і 3 статті 22 Протоколу, декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час, на вимогу митних органів експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього договору.
Статтею 3 цього Протоколу передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-які докази і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера, інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.
Частиною першою статті 45 МК України передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про проходження товару чи достовірності відомостей, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про проходження товару або надання додаткових відомостей.
Як видно з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.01.2021 Товариство подало митному органу для здійснення митного оформлення товару пакет документів, що посвідчують його походження, а саме : з метою підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування за ставкою ввізного мита 0% під час митного оформлення позивач надав митному органу сертифікат походження товару форми EUR.l №Y20188988 від 13.01.2021 та сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.014.01224-21 від 18.01.2021, в першому з яких (див. графу 2) місцем походження є Європейський союз (в оригіналі: EUROPESE UNIE), в другому (див пункт 0.5) - Нідерланди, що є країною Євросоюзу.
Суд критично оцінює лист №7-4-1-15/14/2708 від 03.02.2021 за підписом в.о. начальника митниці, оскільки право відповідача здійснювати перевірки підтверджень походження товару гарантоване чинним законодавством, його ніхто не оспорює і не ставить під сумнів.
Частинами 5-6 статті 32 (Перевірка підтверджень походження) Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження регламентовано: митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Отже, митні органи, що подали запит, вправі відмовити у наданні права на преференції лише після того, коли відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. У даній справі відповідач 19.01.2021 відмовив позивачу у преференційній ставці ввізного мита і лише 03.03.2021 скерував на адресу Державної митної служби України лист №7-4-1-15/14/2708 від 03.02.2021 про перевірку сертифікатів з перевезення EUR.1.
Проте, під час перевірки митним органом, крім іншого, використані свідоцтва про реєстрацію та рахунки-фактури, виставлені нідерландським контрагентом, у яких відображений VIN-код транспортного засобу XLRTEH4300G110290, який використовується більшістю автовиробників світу. Структура VIN-коду визначається міжнародним стандартом ISO 3779:2012, впровадженим Міжнародною організацією зі стандартизації. Стандарт застосовується для маркування механічних транспортних засобів, причіпних транспортних засобів, мотоциклів та мопедів, з метою їх однозначної ідентифікації.
В Україні діє Державний стандарт України ДСТУ ISO 3779:2012 «Колісні транспортні засоби. Номер ідентифікаційний транспортного засобу (V1N)...» вимоги якого гармонізовано з вимогами міжнародного стандарту ISO 3779:2012, який є відповідником цього міжнародного стандарту.
Згідно п.2.2. Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методи такої перевірки, затверджених однойменним наказом Міністерства Інфраструктури України №710 від 26.11.2012, ідентифікацію виробника, категорії, моделі, дати виготовлення завершеного ТЗ, його призначення, типу двигуна, окремих технічних характеристик здійснюють за даними міжнародного ідентифікаційного номера (VIN - Vehicle Identification Number). При цьому, відповідно до ДСТУ ISO 3779, VIN складається із таких трьох структурних частин: Перша частина - міжнародний ідентифікаційний код виробника (WMI), складається із трьох символів (арабських цифр та/або великих латинських літер), попередньо присвоєних виробникам КТЗ національною організацією згідно з ДСТУ ISO 3780 для їх ідентифікації. Перші дві літери коду «XL», в конкретному випадку визначають країну-виробника - Нідерланди. Лише за даними VIN-коду, який використовується митними органами для ідентифікації транспортних засобів, відповідач міг визначити країну походження транспортного засобу.
Втім, відповідачем при здійсненні митного оформлення залишено поза увагою дані про країну походження транспортного засобу та видано оспорювану картку відмови.
Таким чином, наведені вище документи підтверджують походження товару, індивідуальні характеристики і особливості товару.
При прийнятті рішення судом враховано судову практику Верховного Суду з питання достовірності походження товару.
Так, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 по справі №400/2924/18 зазначила, що суди попередніх інстанцій, дійшовши правильного висновку, що наявність у митного органу сумнівів щодо країни походження товару не є підставою для відмови у його митному оформленні, а є лише підставою для перевірки відповідних відомостей у встановленому законом порядку, не надали оцінки іншим доводам Митниці щодо невідповідності наданих Товариством сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 вимогам Протоколу 1, що, в свою чергу, послугувало підставою для відмови у застосуванні (відновленні) преференційного режиму до імпортованих Товариством товарів.
Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 по справі №803/1208/17 вказав, що основним документом, який свідчить про країну походження товару для надання товару режиму вільної торгівлі відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваної картки відмови та наявності підстав для її скасування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року по справі №500/2491/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
У зв'язку із перебуванням судді Носа С.П. у відпустці з 31.01.2022 по 01.02.2022 та з тимчасовою непрацездатністю та відсутністю судді Носа С.П. з 02.02.2022 по 11.02.2022, повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 14.02.2022.