09 лютого 2022 року м. Київ
Справа №759/23020/21
Провадження № 22-ц/824/1881/2022
Резолютивна частина постанови оголошена 09 лютого 2022 року
Повний текст постанови складено 10 лютого 2022 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Журавльова Д.Д.
учасники справи
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновал Зулейха Фаатівна
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Задорожною Людмилою Миколаївною, на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновал Зулейха Фаатівна про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, -
В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
08 жовтня 2021 року представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову та просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру за АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. за реєстровим номером 1192.
В обґрунтування заяви посилається на те, що позивач з 1981 року проживає в квартирі АДРЕСА_1 При цьому, позивач, разом із ОСОБА_4 (онук), ОСОБА_5 (дочка) та ОСОБА_6 (онук), на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 29.06.1995 р. Ленінградською районною радою народних депутатів міста Києва, згідно з розпорядженням від 29.06.1995р № 2014 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 17.07.1995р. записаного у реєстрову книгу за № 2447, володіли 4/5 часток Квартири та 1/5, частки квартири Позивач володів на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою 01.10.2009 р., зареєстрованого в реєстрі за № 3-2705 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 13.04.2009р. записаного у реєстрову книгу №д.698-162 за реєстровим № 2447.
Разом із Позивачем, з 2011 року у квартирі проживала троюрідна сестра його покійної дружини - відповідач ОСОБА_2 та її син.
З огляду на те, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 постійно проживають за кордоном, в 2015 році ними було складено довіреність, якою позивача ОСОБА_1 уповноважено здійснювати представництво їх інтересів з усіма необхідними повноваженнями з питання, продажу (передачі у власність), за ціну та на умовах на свій розсуд, належних ним по 1/5 частці, кожному окремо, квартири.
Зазначає, що останнім часом відповідачка із сином створювали умови, що унеможливлювали спільне проживання Позивача із ними, а у травні 2021 року стали вимагати від Позивача звільнити Квартиру, посилаючись на те, що вказана квартира належить Відповідачці на праві власності.
Задля встановлення обставин, за яких позивача було позбавлено права власності на Квартиру, владнання конфліктної ситуації та недопущення виселення із квартири Позивача до нього приїхав його син ОСОБА_7 , який постійно проживає у м. Бішкек, Киргизька Республіка. Під час візиту ОСОБА_8 до Позивача, Відповідачка повідомила їм про те, що оскільки квартира належить їх на праві власності вона заперечує проти тимчасово проживання сина Позивача у Квартирі та обмежує право Позивача у проживанні та змінює замки.
Відтак, в результаті протиправних дій Відповідачки Позивача позбавлено права власності на житло шляхом зміни вхідних замків у Квартиру та обмеження права Позивача у доступі до неї.
Зазначає, що предметом позову, є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, разом з тим Відповідачка фактично володіє Квартирою, а відтак може здійснити її відчуження іншій особі з метою ускладнення процедури повернення квартири Позивачу, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Враховуючи те, що позивач на даний момент може залишитись без житла, він змушений звернутись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову, задоволено .
Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру за АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. за реєстровим номером 1192 до набуттям чинності рішення по даній справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Задорожна Л.М. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про забезпечення позову, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Зазначає, що у суду першої інстанції не було підстав для забезпечення позову, оскільки позивачем не було наведено підстав, які б свідчили про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем не надано доказів,які б свідчили про існування обставин щодо відчуження об'єкту нерухомого майна.
Оскаржувана ухвала не містить доводів реальної загрози не виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, судом не вирішено питання щодо зустрічного забезпечення відповідно до вимог ч. 7 ст. 153 ЦПК України
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Задорожна Л.М. підтримала доводи апеляційної скарги із викладених в ній підстав.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Веліканов К.С. проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Третя особа ПН КМНО Коновал З.Ф. в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача та позивача, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним
08 жовтня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову та просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру за АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. за реєстровим номером 1192.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову, задоволено .
Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру за АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. за реєстровим номером 1192 до набуттям чинності рішення по даній справі.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, та задовольняючи заяву про забезпечення позов, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття забезпечення позову може порушити майнові права та інтереси позивача ОСОБА_1 , а тому дійшов висновку , що клопотання про забезпечення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26 квітня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. за реєстровим номером 1192, недійсним.
Порушуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 від 26 квітня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. за реєстровим номером 1192, ОСОБА_1 посилався на те, що предметом позову у даній справі є визнання вище зазначеного договору купівлі-продажу недійсним.
У разі невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, зокрема відповідач може вчиняти будь-які дії для затягування справи для того, щоб у останнього був час на відчуження майна, що буде не ефективним захистом порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Викладені обставини, ураховуючи положення ст. 149 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Оскільки предметом даного спору є визнання недійсним договору-купівлі-продажу нерухомого майна, яке може бути відчужене іншим особам до вирішення справи по суті, що утруднить чи зробить неможливим виконання майбутнього судового рішення, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про необхідність забезпечення позову.
Сам по собі факт звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до відповідача свідчить про наявність спору між сторонами, а оскільки предметом спору є нерухоме майно, заходи забезпечення позову обраний позивачем є співмірними з заявленими вимогами.
Накладення арешту на нерухоме майно не обмежує право власника на користування ним, в тому числі здавати таке майно в оренду чи використовувати його іншим чином, а лише тимчасово, на час розгляду справи, обмежує його у праві розпорядження майном.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Задорожною Людмилою Миколаївною - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна