Провадження № 11-сс/824/1151/2022 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Справа № 757/143/22 Доповідач: ОСОБА_2
08 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор» матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 січня 2022 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 січня 2022 року задоволено клопотання слідчого СГ ГСУ НП України ОСОБА_10 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.03.2022 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та обрати йому більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та невмотивованою, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм кримінального процесуального законодавства України.
Апелянт вказує на те, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 307 КК України не відповідає фактичним обставинам справи та є необґрунтованою. В матеріалах, наданих стороною обвинувачення в обґрунтування клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , немає жодного доказу обґрунтованості зазначеної підозри. Органом досудового розслідування не встановлено об'єктивну та суб'єктивну сторони складу інкримінованого йому злочину, а саме: не встановлено місце, час, обстановку, форму вини, мету.
Також апелянт зазначає, що стороною обвинувачення не надано жодних матеріалів, які б підтверджували ризик передбачений п. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_7 збирається переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Відсутні будь-які відомості про наявність хоча б однієї із підстав (наявність нерухомості на території іншої держави, наявність достатньої кількості грошових коштів для такого переховування та виїзду за кордон).
Жодним чином не доведено ризик передбачений п. 2 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_7 може знищити сховати або речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, необхідно взяти до уваги, що всі речові докази, документи у даному кримінальному провадженні на даний час вилучені співробітниками правоохоронних органів.
Також не доведено ризик передбачений п. 3 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_7 має намір незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів. Жодних відомостей ні від свідків, ні від інших підозрюваних ні від експертів про те, що на них чиниться тиск не надходило. Також такими відомостями не володіють і співробітники правоохоронних органів. Крім того, з особами, які допитані в якості свідків у даному кримінальному провадженні, (протоколи допитів яких долучені до клопотання про продовження строку тримання під вартою) ОСОБА_7 не знайомий.
В своєму клопотанні слідчий вказує про наявність ризику, передбаченого п. 4 ст. 177 КПК України - «...перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином». Такі твердження не підтвердженні жодним доказом, документом, який долучений до клопотання про продовження строку тримання під вартою.
З урахуванням зазначеного апелянт вважає, що слідчим не виконано вимоги ст. 184, 199 КПК України, взагалі не обґрунтовано твердження щодо наявності ризиків, які виправдовують продовження тримання під вартою ОСОБА_7 . Також слідчий належним чином не обґрунтував неможливість застосування до нього будь-якого іншого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою.
Апелянт вважає, що на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019000000000927 від 27.09.2019 проводиться з грубим порушенням норм Кримінального процесуального законодавства України, Конституції України, Європейської Конвенції з прав людини. Судовий контроль фактично відсутній, відсутня обґрунтована підозра, відсутні будь-які ризики, передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутня будь-яка суспільна небезпека від ОСОБА_7 , що в сукупності виключає необхідність застосуванню стосовно нього найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, а для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного цілком достатньо застосувати до нього цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали доводи апеляційної скарги, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження №12019000000000927 від 27.09.2019 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
11.10.2021 о 06 год. 21 хв. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України.
11.10.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави, строком до 09.12.2021 року.
01.12.2021 постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_17 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 11.01.2022.
07.12.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11.01.2022.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.12.2021 строк досудового розслідування продовжено до 11.06.2022.
05.01.2022 слідчий СГ ГСУ НП України ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором першого відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 .
В обґрунтування вимог даного клопотання сторона обвинувачення послалась на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, з конфіскацією майна, з посиланням на докази, які обґрунтовують підозру. А також на ризики, передбачені п. п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії ухвали про тримання ОСОБА_7 під вартою не можливо з об'єктивних причин, у зв'язку із необхідністю виконання ряду слідчих та процесуальних дій, а відтак виникла необхідність у продовженні тримання підозрюваного під вартою.
05.01.2022 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.03.2022 року включно.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, всупереч доводам сторони захисту, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та всупереч доводам сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Соловей і Зозуля проти України" зазначено, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_18 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "IlgarMammadovv. Azerbaijanп. 88", "Erdagozv. Turkeyп. 51", "Cebotariv. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження, а тому доводи апеляційних скарг щодо відсутності у кримінальному провадженні доказів на підтвердження наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України, колегія суддів вважає передчасними.
Більш того, дослідження та оцінка доказів у кримінальному провадженні відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування, а тому посилання апелянтів на те, що наявні у матеріалах провадження докази є неналежними та недопустимими, та не підтверджують викладені у клопотанні фактичні обставини інкримінованихкримінальних правопорушень, а також доводи про те, що слідчий суддя під час розгляду клопотання не надав оцінки доказам з точки зору належності та допустимості, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Продовжуючи дію, відносно підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена прокуроромта сумнівів не викликає.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України на які вказує слідчий у клопотанні, продовжують існувати.
Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя прийшов до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання слідчого.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя місцевого суду в сукупності із зазначеним, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та відомості про його особу, в їх сукупності.
Також, слідчий суддя місцевого суду ретельно дослідив доводи клопотання слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою. При цьому для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких перевірена та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання. Врахував тяжкість злочину, конкретні обставини вчинення злочинів, дані про особу підозрюваного, в їх сукупності та ті обставини, що на даній стадії досудового розслідування неможливо провести всі заплановані процесуальні дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин справи, на підставі чого слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
Таке обмеження права ОСОБА_7 , на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Доводи сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не доведено, а слідчим суддею не встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину, наявність ризиків неправомірної поведінки підозрюваного, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про невмотивованість висновків суду щодо необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Таким чином колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для продовження такого запобіжного заходу, оскільки вони в сукупності можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
При цьому, продовживши строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , слідчий суддя в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України вірно не визначив підозрюваному розмір застави, враховуючи кваліфікацію злочину, зміст підозри та вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 січня 2022 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4