14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 160/5194/21
адміністративне провадження № К/9901/41212/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Сармат» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року (головуючий суддя: Божко Л.А., судді Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.) у справі № 160/5194/21 за позовом Приватного підприємства «Сармат» до Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,
І. РУХ СПРАВИ
06 квітня 2021 року Приватне підприємство «Сармат» (далі також позивач або ПП «Сармат») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької міської ради (далі також відповідач), у якому просило визнати незаконним та скасувати рішення № 320 від 24 лютого 2021 року «Про використання частини земельної ділянки комунальної власності, що перебуває в оренді Приватного підприємства «Сармат», для створення майданчику відпочинку».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року визнано протиправним та скасовано рішення Криворізької міської ради № 320 від 24 лютого 2021 року «Про використання частини земельної ділянки комунальної власності, що перебуває в оренді Приватного підприємства «Сармат», для створення майданчику відпочинку».
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 15 листопада 2021 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
22 грудня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позову представником позивача зазначено, що оскаржуваним рішенням Криворізька міська рада вирішила питання про вилучення частини орендованої ПП «Сармат» земельної ділянки в порядку статті 149 Земельного кодексу України (далі також ЗК України). Проте, за позицією позивача, вилучення орендованих земельних ділянок комунальної власності нормами чинного законодавства взагалі не передбачено. Наведена процедура стосується виключно ділянок, що перебувають у постійному користуванні. Своєю чергою, для задоволення суспільних потреб за рахунок орендованих земель радою приймається рішення в порядку статті 32-1 Закону України «Про оренду землі» (рішення про використання земельної ділянки для суспільних потреб). Тобто, Криворізька міська рада вирішила вилучити частину орендованої земельної ділянки та застосовує для цього процедуру, яка не може бути застосована до орендованих ділянок. Також представник позивача зазначив, що рішення про використання частини вказаної ділянки для суспільних потреб Криворізькою міською радою фактично не приймалось.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що підставою прийняття вказаного рішення було колективне звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 щодо незадовільного санітарного стану земельної ділянки, розташованої в історичному центрі міста біля зупинки громадського транспорту «Центральний ринок», та виходу з підземного переходу. Вказує, що це також є потребою мешканців міста в розвитку вказаної території, поліпшенні екологічного та естетичного стану, довкілля міста, покращенні мікроклімату та санітарно-гігієнічних умов житлового комплексу, створенні майданчика відпочинку, що відповідає інтересам територіальної громади міста.
Відповідач наголошує, що прийняттю оскаржуваного рішення передувала детальна робота структурних підрозділів органів місцевого самоврядування щодо всебічного опрацювання, у тому числі питання звернення мешканців розташованого поблизу будинку.
ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «Сармат» та Криворізькою міською радою укладено договір оренди земельної ділянки № 2018032 від 30 січня 2018 року, відповідно до якого ПП «Сармат» передається в оренду земельна ділянка за кадастровим №1211000000:08:309:0005, загальною площею 0,3194 га, яка розташована у м. Кривий Ріг по вул. Лермонтова, 33 у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу.
За змістом вказаного договору оренди, на земельній ділянці розміщено комплекс, згідно із витягом про реєстрацію прав КП ДОР «КБТІ» (пункт 3 Договору).
Умовами використання земельної ділянки визначено оренду для розміщення магазину (пункт 14 Договору).
Договір оренди земельної ділянки № 2018032 від 30 січня 2018 року укладено на 5 років, до 29 грудня 2022 року (пункт 6 Договору).
24 лютого 2021 року Криворізька міська рада на пленарному засіданні прийняла рішення № 320 (далі також рішення № 320), яким вирішила:
1. Вилучити для суспільних потреб - створення майданчика відпочинку земельну ділянку орієнтовною площею 0,1200 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,3194 га на вул. Лєрмонтова, 33 в Центрально-Міському районі (кадастровий номер 1211000000:08:309:0005), яка перебуває в оренді Приватного підприємства «САРМАТ» для розміщення магазину.
2. Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради письмово звернутися до Приватного підприємства «САРМАТ» з вимогою про виділення в окрему земельну ділянку частини земельної ділянки для створення майданчика відпочинку із земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею Д),3194 га на вул. Лєрмонтова, 33 в Центрально-Міському районі (кадастровий номер 1211000000:08:309:0005), яка перебуває в його оренді для розміщення магазину, та припинення шляхом розірвання договору оренди, зареєстрованого 30.01.2018 за №24633134.
Позивач стверджує, що зазначене рішення відповідача суперечить нормам чинного законодавства та порушує його права як землекористувача, що і стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлені такі обставини.
28 серпня 2019 року Криворізька міська рада прийняла рішення № 4035 «Про затвердження детальних планів територій та надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким вирішила:
1. Затвердити детальні плани територій згідно з додатком;
2. Надати заявникам, зазначеним у додатку, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та заявнику, зазначеному в пункті 3 додатку - дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки.
Відповідно переліку детальних планів територій, наданих для затвердження, та заявників, яким надається дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в переліку під № 4 зазначений Детальний план території для будівництва магазину по вул. Лермонтова, 33 в Центрально - Міському районі, площа земельної ділянки 0,3194 га.
Наказом Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради № 252 від 23 жовтня 2019 року затверджені містобудівні умови та обмеження для проектування об'єктів будівництва на нове будівництво магазину за адресою: м. Кривий Ріг вул. Лермонтова, 33 , замовником яких є ПП «Сармат».
Листом відділу з питань державного архітектурно - будівельного контролю управління виконкому Криворізької міської ради повідомлено, що за результатами розгляду поданої ТОВ «Сармат» заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт та доданих до неї документів по об'єкту «Нове будівництво магазину за адресою м. Кривий Ріг вул. Лермонтова,33 » відділом прийняте рішення про відмову у видачі дозволу. Відомості про відмову у видачі дозволу на будівництво зазначеного об'єкту від 05 лютого 2021 року № ДП12210118143 міститься у вільному доступі у Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
11 січня 2021 року мешканці будинку АДРЕСА_1 звернулися до голови Криворізької міської ради Павлова К.Ю. із заявою про допомогу, де зазначили, що деякий час тому відстоювали частину земельної ділянки, розташованої перед їх будинком АДРЕСА_1 з боку «червоної лінії», біля зупинки та виходу з підземного переходу, щоб на цьому місці не будували ніяких споруд. Зараз територія знаходиться в занедбаному стані, частина тротуарної плитки демонтована, сміттєві урни відсутні, повністю зіпсовані зелені насадження, територія постійно засмічена. У зв'язку з чим просили допомогти у вирішенні питання про приведення даної території до ладу, відновити покриття та зелені насадження, встановити сміттєві урни та освітлення.
Спільним листом Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (№ 7/06/346 від 25 січня 2021 року) та Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому міської ради (№139/7-5 від 25 січня 2021 року) звернулись до Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради щодо надання інформації, де, зазначили, що в зв'язку з колективним зверненням мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 до міського голови Костянтина Павлова з питанням заборони будівництва будь-яких споруд та благоустрою частини земельної ділянки, що розташована перед вказаним будинком, біля зупинки громадського транспорту та виходу з підземного переходу, просили надати інформацію стосовно статусу земельної ділянки, розглянути ескізну пропозицію скверу - майданчику для відпочинку на засіданні архітектурно - містобудівної ради та в разі необхідності вилучити земельну ділянку для суспільних потреб для розташування скверу майданчику для відпочинку громадян.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що лист Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради № 139/7-5 від 25 січня 2021 року став підставою для підготовки проекту спірного рішення Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради і для розгляду ескізної пропозиції скверу - майданчику для відпочинку на архітектурно - містобудівній раді.
Також встановлено, що проект оскаржуваного рішення оприлюднений 05 лютого 2021 року на офіційному веб - сайті Криворізької міської ради та її виконкому управлінням інформаційно - комунікаційних технологій виконкому Криворізької міської ради, що підтверджено листом № 7/12-01-12/669 від 03 червня 2021 року.
На підставі інформації, наведеній у пояснювальній записці до проекту рішення міської ради «Про використання частини земельної ділянки комунальної власності, що перебуває в оренді Приватного підприємства «Сармат», для створення майданчика відпочинку», встановлено, що в зв'язку з колективним зверненням мешканців будинку АДРЕСА_1 щодо незадовільного санітарного стану земельної ділянки, розташованої в історичному центрі міста біля зупинки громадського транспорту «Центральний ринок», та виходу з підземного переходу, потребою мешканців міста в розвитку вказаної території, з метою організації території міста, оформлення міського ландшафту, поліпшення екологічного та естетичного стану, довкілля міста, покращення мікроклімату та санітарно - гігієнічних умов житлового комплексу, створення майданчику відпочинку, що відповідає інтересам територіальної громади міста, проектом рішення пропонується вилучити для суспільних потреб - створення майданчику відпочинку земельну ділянку орієнтованою площею 0,1200 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею. 0,3194 га на вул. Лермонтова,33 в Центрально - Міському районі (кадастровий номер 1211000000:08:309:0005), яка перебуває в оренді ПП «Сармат» для розміщення магазину.
За змістом виписки з протоколу архітектурно - будівельної ради від 09 лютого 2021 року, слухали ескізний проект «Реконструкція скверу, розташованого біля житлового будинку АДРЕСА_1», замовник: департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради та після обміну думками вирішили погодити ескізний проект «Реконструкція скверу, розташованого біля житлового будинку АДРЕСА_1».
Судом встановлено, що міська рада листом № 20/18/2067 від 23 березня 2021 року повідомила позивача про прийняте рішення № 320 від 24 лютого 2021 року.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте всупереч встановленого законом порядку та порушення процедури, визначеної Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв в межах повноважень, наданих чиним законодавством, в зв'язку з чим дане рішення є правомірним.
Суд апеляційної інстанції встановив, що прийняття спірного рішення відповідачем викликане потребою мешканців міста в розвитку спірної території міста, поліпшенні екологічного та естетичного стану, покращення мікроклімату та санітарно - гігієнічних умов житлового комплексу, створенні майданчику відпочинку, що відповідає інтересам територіальної громади.
Водночас перед прийняттям відповідачем спірного рішення, його структурними підрозділами була проведена велика робота щодо опрацювання даного питання, після чого позивачу надіслані відповідні звернення, але ПП «Сармат» при відсутності дозволу відділу з питань державного архітектурно - будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради на виконання будівельних робіт, продовжувало здійснювати будівництво на наданій в оренду земельній ділянці.
За позицією суду апеляційної інстанції, в спірному рішенні були зазначені всі необхідні складові, передбачені статтею 32-1 Закону України «Про оренду землі».
Крім того, судом апеляційної зазначено, що на орендованій позивачем земельній ділянці, де розташовані будівлі, що належать позивачу на праві приватної власності, є частина земельної ділянки, на якій можливе розташування майданчику відпочинку, що не заперечується і самим позивачем, оскільки зазначив, що самостійно може на орендованій земельній ділянці створити майданчик відпочинку.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Касаційна скарга обґрунтована відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо порядку застосування статті 32-1 Закону України «Про оренду землі» під час прийняття рішень органів виконавчої влади про використання земельних ділянок для суспільних потреб.
Скаржник наполягає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 32-1 Закону України «Про оренду землі», а саме:
за змістом рішення № 320 від 24 лютого 2021 року міськрада вирішила вилучити для суспільних потреб земельну ділянку (на підставі статті 149 ЗК України), хоча ця процедура може застосовуватися тільки для ділянок, що перебувають у постійному користуванні;
відсутнє обґрунтування неможливості розмітити об'єкт на іншій ділянці;
містить відомості лише про орієнтовану площу земельної ділянки (чи можна вважати зазначення в рішенні лише орієнтованої площі земельної ділянки, виконанням встановлених законом вимог щодо необхідності зазначити площу ділянки);
умови передачі земельної ділянки відсутні (не зазначено особу, якій вона передається).
Також скаржник звертає увагу, що судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, не надано оцінку зазначення відповідачем в якості підстави прийняття оскаржуваного рішення статті 149 ЗК України, яка виключно передбачає вилучення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні, а не в оренді.
Скаржник зазначає про прийняття судом апеляційної інстанції доказів з порушенням норм процесуального права.
Так, позивач стверджує, що листи № 139/7-5 та № 7/06/346 від 25 січня 2021 року не надавались до суду першої інстанції.
Водночас лист від 03 червня 2021 року на підтвердження опублікування 05 лютого 2021 року проекту рішення № 320 від 24 лютого 2021 року виготовлений міськрадою вже після розгляду справи у суді першої інстанції та поданий разом з апеляційною скаргою без будь- якого обґрунтування неможливості подання.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач наполягає на правильному застосуванні судом апеляційної інстанції норм матеріального права стосовно відповідності рішення Криворізької міської ради від 24 лютого 2021 року № 320, зокрема, статті 32-1 Закону України «Про оренду землі».
Відповідач наголошує, що у спірному рішенні зазначена орієнтована площа, оскільки тільки після виділення частини земельної ділянки в натурі на місцевості буде визначена дійсна площа частини земельної ділянки, тобто процедура вилучення земельної ділянки відповідного розміру передбачає спочатку розірвання відповідного договору, потім - виділення земельної ділянки з деталізацією меж, розміру у натурі.
Також зазначає, що у випадку, коли вилучення ділянки для суспільних потреб не потребує передання її іншій особі, окрім органу місцевого самоврядування (у розпорядженні якого вона залишається), вказівка на необхідність зазначення конкретної особи не потребує виконання.
Наполягає на тому, що проект оскаржуваного рішення було оприлюднено 05 лютого 2021 року на офіційному веб-сайті Криворізької міської ради та її виконкому управлінням інформаційно-комунікаційних технологій виконкому Криворізької міської ради, проте дана обставина судом першої інстанції не була з'ясована.
Водночас звертає увагу на той факт, що в позові не ставилося питання щодо скасування рішення від 24 лютого 2021 року № 320 з такої підстави як відсутність оприлюднення проекту рішення, у зв'язку з чим докази не надавалися.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі (..) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Предметом спору є рішення Криворізької міської ради № 320 від 24 лютого 2021 року «Про використання частини земельної ділянки комунальної власності, що перебуває в оренді Приватного підприємства «САРМАТ», для створення майданчика відпочинку», згідно із яким відповідач вирішив вилучити для суспільних потреб - створення майданчика відпочинку земельну ділянку орієнтовною площею 0,1200 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,3194 га на вул. Лєрмонтова, 33 в Центрально-Міському районі (кадастровий номер 1211000000:08:309:0005), яка перебуває в оренді Приватного підприємства «САРМАТ».
В якості нормативного обґрунтування прийняття спірного рішення відповідач у тому числі послався на Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" та вимоги статей 12, 122, 149 ЗК України, статті 32-1 Закону України «Про оренду землі».
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Закон України 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Згідно із статтею 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами».
Статтею 26 цього Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються у тому числі (…) питання регулювання земельних відносин.
Відповідно статті 59 Закону № 280 Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень».
Згідно із частиною 1 статті 60 Закону № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності у тому числі (…) на землю, інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності…».
За приписами статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин у тому числі (…) відноситься вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункти «к», «г» статті 12).
Офіційне тлумачення положення пункту "г" статті 12 Земельного кодексу України надано в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року.
Так, Конституційний Суд у справі № 10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року наголосив, що повноваження сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, у тому числі щодо (…) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.
Отже, при прийняття оскарженого рішення відповідач діяв як суб'єкт владних повноважень.
Водночас правова конструкція пункту "г" статті 12 ЗК України передбачає вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а отже є відсилочною нормою до інших статей Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування
Водночас у частині 10 статті 122 ЗК України зазначено, що земельні ділянки, що вилучаються, викуповуються або примусово відчужуються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, надаються у користування для таких потреб органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Проте зазначена частина не визначає, яку землю та за яких умов мають право вилучати. Отже, зазначена норма має застосовуватись у сукупності із нормами, які регламентують спірні правовідносини.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною 3 статті 149 ЗК України сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Отже, стаття 149 ЗК України визначає порядок вилучення земельних ділянок наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності.
Згідно із статтею 1 Закону України 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі також Закон 161-XIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За приписами статей 2, 3 Закону № 161-XIV відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Судами встановлено, що спірна земельна ділянка була передана в оренду позивачу за договором оренди № 2018032 від 30 січня 2018 року, який укладено із Криворізькою міською радою.
Отже, земельна ділянка знаходиться у строковому платному володінні та користуванні позивача.
За приписами статті 32-1 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірваний у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об'єктів, визначених частиною першою статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".
У разі прийняття рішення про використання для суспільних потреб лише частини земельної ділянки може бути заявлена вимога про виділення такої частини в окрему земельну ділянку та розірвання договору оренди.
Вимога про розірвання договору оренди, зазначена у частині другій цієї статті, може бути пред'явлена органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими надавати земельні ділянки для суспільних потреб відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, а також однією із сторін цього договору.
Зі змісту рішення Криворізької міської ради № 320 від 24 лютого 2021 року вбачається, що відповідач прийняв рішення вилучити для суспільних потреб земельну ділянку комунальної власності, яка знаходиться в оренді с подальшим розірванням договору оренди.
Проте стаття 32-1 Закону України «Про оренду землі» не регламентує порядок та підстави вилучення земельної ділянки, яка знаходиться у строковому володінні та користуванні.
Отже, дослідивши зміст вказаних вище норм (статті 122 ЗК України та статті 32-1 Закону України «Про оренду землі»), суд зазначає, що останні не регламентують питання вилучення земельної ділянки державної чи комунальної власності, яка перебуває в оренді, для суспільних потреб.
За такого правового регулювання, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірного та безпідставного застосування відповідачем приписів статті 149 ЗК України, оскільки вказана норма не регламентує спірні правовідносини.
Також суд першої інстанції слушно зазначив, що всупереч вимогам статті 149 ЗК України, відповідач не отримав згоду позивача на вилучення земельної ділянки.
У пункті 2 рішення № 320 зазначено: Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради письмово звернутися до Приватного підприємства «САРМАТ» з вимогою про виділення в окрему земельну ділянку частини земельної ділянки для створення майданчика відпочинку із земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га.
Отже, пункт 2 оскарженого рішення є похідним від пункту 1, оскільки передбачає звернення до позивача з вимогою, за наслідком реалізації пункту 1, відповідно також є протиправним.
Водночас Верховним Судом в межах спірних правовідносин не надається оцінка вимогам до самого рішення суб'єкта владних повноважень та порядку його оприлюднення, оскільки прийняття суб'єктом владних повноважень рішення на підставі норм закону, які не регулюють спірні правовідносини, є самостійною підставою для визнання такого протиправним та скасування. Відповідно дотримання або не дотримання процедури прийняття рішення не впливає в цій справі на оцінку його протиправності.
За змістом статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За такого правового регулювання рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а судом апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Сармат» задовольнити.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 160/5194/21 скасувати.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін
В.М. Бевзенко
А.А. Єзеров