15 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 805/1698/16-а
адміністративне провадження № К/990/5478/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.06.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі №805/1698/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вдруге 10.02.2022 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.06.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі №805/1698/16-а, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» у повному обсязі.
Також, як вбачається зі змісту поданої відповідачем касаційної скарги, останнім, у зв'язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, заявлено клопотання про його поновлення, яке обґрунтовано доводами, що на думку скаржника, свідчать про поважність причин пропуску такого строку.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з'ясовано, що предметом розгляду справи №805/1698/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Донецькій області щодо відмови в реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» від 29.07.2015 №6 та від 14.09.2015 №2 протягом операційних днів в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» від 29.07.2015 №6 протягом операційного дня - 07.06.2016 та від 14.09.2015 №2 протягом операційного дня - 07.06.2016.
За результатом останнього розгляду справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.06.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021, позовні вимоги задоволено.
Як убачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Донецькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги, підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі останнє, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зазначає положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зокрема, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, відповідач наводить мотиви незгоди із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій здійсненими по факту оцінки доказів та фактичних обставин справи, посилається на неправильне застосуванням судами норм права та вказує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що вперше подану відповідачем касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 14.01.2022 повернув відповідачу на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. При цьому, у своєму рішенні Верховний Суд роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Натомість, під час перевірки вдруге поданої відповідачем касаційної скарги встановлено, що усуваючи недоліки попередньої касаційної скарги, скаржник посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України так і не наводить обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судових рішень у касаційному порядку на цій підставі. Зокрема, скаржник не вказує у чому саме полягає помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні норм права та яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду (з обґрунтуванням відповідача, як відповідна норма, на його думку, повинна застосовуватися). Контролюючий орган також не вказує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду, втім подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв'язок наведених доводів скаржника до зазначеної підстави.
У свою чергу, суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд повторно наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Обґрунтування формального зазначеного пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, аналогічно вперше поданій касаційній скарзі, зводиться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами, що не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права та цитування норм діючого, на момент виникнення спірних правовідносин законодавча з абстрактним зазначенням, що судами рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що також не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Верховний Суд наголошує, що згідно з вимогами КАС України обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Проте, таких умов у їх взаємозв'язку у касаційній скарзі контролюючим органом не наведено.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 06.12.2021 застосував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.03.2020 у справі №815/4448/16, від 16.04.2020 у справі №823/1685/16 та від 17.06.2020 у справі №805/1697/16-а, проте скаржником не аргументовано, у чому, на його думку, полягає помилковість врахування Першим апеляційним адміністративним судом цих позицій.
Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Головним управлінням ДПС у Донецькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити відкриття касаційного провадження та вподальшому розгляд касаційної скарги.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.06.2021 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі №805/1698/16-а. Посилання скаржника на положення статей 242, 246 КАС України не підміняють визначення підстав у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.06.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі №805/1698/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер