ф
15 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 420/7876/21
адміністративне провадження № К/990/3393/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №420/7876/21 за позовом Управління дорожнього господарства Одеської міської ради до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Лайн Констракшн", про визнання протиправним та скасування висновку від 28 квітня 2021 року № UA-2021-03-29-001557-c,
Управління дорожнього господарства Одеської міської ради звернулось до суду з позовом до Південного офісу Держаудитслужби, в якому просило скасувати висновок Південного офісу Держадитслужби про результати моніторингу закупівлі від 28 квітня 2021 року № UA-2021-03-29-001557-c.
30 липня 2021 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано висновок Південного офісу Держадитслужби від 28 квітня 2021 року про результати моніторингу закупівлі № UA-2021-03-29-001557-c.
Стягнуто з Південного офісу Держаудитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Управління дорожнього господарства Одеської міської ради судові витрати у розмірі 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
На вказані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Південним офісом Держаудитслужби подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 24 січня 2022 року.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктами «в», «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
А саме, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, оскільки існує різна судова практика у цій категорії спорів.
Суд відхиляє доводи заявника, що суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження помилково.
За загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
У цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, та урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Також у касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Покликаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що є необхідність відступити від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 640/467/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Проте, у касаційній скарзі відсутні доводи та посилання на конкретну норму, щодо якої викладено висновок, від якого є необхідність відступити, на спростування мотивів, з яких виходив суд апеляційної інстанції, а інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів та незгоди з висновком судів попередніх інстанції. Заявник лише наводить низку нормативно-правових актів, без належної аргументації щодо їхнього неправильного застосування судом апеляційної інстанції у цій справі у системному зв'язку з обґрунтуванням доводів відступу від правового висновку, викладеного у зазначених постановах Верховного Суду.
Відповідачем у касаційній скарзі також зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування зазначеної підстави оскарження судових рішень, відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду про застосування пункту 22 частини першої статті 1, абзацу сьомого пункту 11 частини першої статті 9 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VІІІ та пункту 3 розділу 2 Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15 квітня 2020 року. Помилка судів попередніх інстанцій полягає у неправильному тлумаченні положень законодавства, що регулюють порядок визначення предмета закупівлі для послуг з поточного ремонту. Таким чином, на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Проте у касаційній скарзі відповідач фактично викладає обставини справи та цитує норми КАС України та Закону України «Про публічні закупівлі». У цілому, доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та доводів про надання їм неправильної, на думку скаржника, правової оцінки, що суперечить правовому змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги, наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, судом установлено, що відповідач уже подавав касаційну скаргу, і ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року її повернуто Південному офісу Держаудитслужби та надано вичерпні роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 328 КАС України.
Проте, повторно подана касаційна скарга позивача містить лише виклад обставини справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, а отже скаржником вдруге так і не викладено підстав для касаційного оскарження судових рішень, у зв'язку з чим така касаційна скарга підлягає поверненню.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням відповідачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктами 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку з відсутністю судді Шевцової Н.В. на робочому місці за листком тимчасової непрацездатності з 31 січня 2022 року, розгляд цієї скарги відбувся після її виходу на роботу.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 420/7876/21 за позовом Управління дорожнього господарства Одеської міської ради до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Лайн Констракшн", про визнання протиправним та скасування висновку від 28.04.2021 року № UA-2021-03-29-001557-c - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова