14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 540/5437/21
адміністративне провадження № К/990/2902/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі №540/5437/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення коштів,
20 січня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2022 було задоволено заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2022, по справі №540/5437/21 було призначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Данилевич Н.А., судді Шевцова Н.В., Мацедонська В.Е.
20 вересня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив:
- стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 21275 грн шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державною казначейською службою України в рахунок відшкодування завданої ОСОБА_1 неконституційним актом майнової шкоди, у вигляді недоотриманої заробітної плати у 2016-2019 роках;
- стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10000 грн шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державною казначейською службою України в рахунок відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху на підставі того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений частинами 1-2 статті 122 КАС України. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
06 жовтня 2021 року від позивач на виконання ухвали суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
Заява мотивована тим, що з 2014 року і по теперішній час позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Особовий склад частини постійно залучений до виконання планових або позапланових заходів бойової підготовки, навчань та тренувань різного роду як в пункті постійної дислокації, так і за межами пункту постійної дислокації. Тому, про порушення Державою Україна прав позивача та не виконання нею встановлених гарантій позивачу стало відомо лише 31 березня 2021 року, з моменту отримання відповіді від Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. У позивача виникла можливість звернутись до адвоката за захистом своїх порушених прав лише у вересні 2021 року, під час перебування у відпустці. Вказує, що звернувся до суду одразу як з'явився вільний від несення служби час, коли він не перебував на виконанні завдань, на варті тощо, та мав змогу без негативних для себе та Держави наслідків відлучитись від військової частини. З урахуванням викладеного, на думку позивача, ним не пропущено строк звернення до суду з цією позовною заявою.
07 жовтня 2021 року Херсонський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою визнав вказані підстави для поновлення строку неповажними та повернув позовну заяву позивачу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення коштів було залишено без змін.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу.
Отже, законодавцем визначено, що особа може скористатись правом на касаційне оскарження судових рішень виключно у визначених цим Кодексом випадках.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухваленого у цій адміністративній справі судового рішення у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судове рішення про повернення позовної заяви, скаржник не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Також, скаржник жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає значення цієї справи для формування правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Таким чином, аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем “розумних обмежень” в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі №540/5437/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.Е. Мацедонська
Н.В. Шевцова