Справа № 686/3169/22
Провадження № 1-кс/686/1322/22
04 лютого 2022 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділення поліції №2 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій ОСОБА_2 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022243560000011,
встановив:
03.02.2022 року старший дізнавач сектору дізнання відділення поліції №2 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду з клопотанням, погодженим з прокурором Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_3 , про накладення арешту на тимчасово вилучений у ОСОБА_4 автомобіль марки «КАМАЗ», із реєстраційним номером " НОМЕР_1 ".
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.
Зі змісту ч. 3 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно з ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Дізнавач при зверненні із клопотанням до слідчого судді не дотримався вимог ч.2 ст.171 КПК України, зокрема не обґрунтовував підставу для накладання арешту на автомобіль марки «КАМАЗ» із реєстраційним номером " НОМЕР_1 ".
За змістом ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом із цим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Отже, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Кримінальна відповідальність за ст.290 КК України настає за знищення, підробку або заміну ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або за заміну без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.
У матеріалах клопотання відсутні відомості про те, яка саме невідповідність вузлів та агрегатів транспортного засобу не відповідає записам в реєстраційних документах. Не долучена до матеріалів справи й реєстраційна картка на вказаний транспортний засіб. Більш того, у поданому клопотанні йдеться про те, що огляд вказаного транспортного засобу не проведений. Сам дізнавач зазначає у клопотанні, що необхідність у накладенні арешту на транспортний засіб виникає для підтвердження або спростування факту вчинення кримінального проступку.
Клопотання дізнавача складено формально та містить лише посилання на ряд статей КПК, які регламентують порядок накладення арешту на тимчасове вилучене майно, а також цитати з коментаря ст.290 КК України, які містять тлумачення усіх дій, передбачених диспозицією вказаної норми Закону, не зазначаючи, які саме дії мають місце у даному кримінальному провадженні. Разом з тим, відсутнє будь-яке обґрунтування, яке значення вилучене майно має як речовий доказ та які обставини за допомогою цього доказу можливо довести у цьому кримінальному провадженні, а відтак, яка необхідність у накладенні арешту саме на це майно. Не містить розкриття змісту ознак речових доказів і постанова слідчого від 01.02.2022 р. про визнання вказаного автомобіля речовим доказом.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Клопотання дізнавача не містить відомостей про місце проживання (перебування) власника (володільця) майна, на яке просить накласти арешт слідчий, що позбавляє слідчого суддю здійснити судовий виклик вказаних осіб.
У клопотанні слідчий взагалі не зазначає, кому належить майно, на яке він просить накласти арешт, хоча мав би зазначити документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю вирішити питання про накладення арешту та мають бути усунуті.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, клопотання слідчого підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України,-
постановив:
Клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділення поліції №2 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 , яке погоджено прокурором з Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12022243560000011 - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя