Справа № 686/24598/21
Провадження № 2/686/946/22
09.02.2022
09 лютого 2022 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Чевилюк З.А.
за участі секретаря - Перун А.М.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник Верховний Суд про відшкодування шкоди,-
В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вище зазначеним позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої йому невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11 в розмірі шістдесят шість мільярдів гривень, внаслідок зумисним невиконанням рішення суду працівниками відповідача в період з 15 жовтня 2021 року по 18 жовтня 2021 року. На обґрунтування своїх вимог вказав, що моральна шкода, завдана йому, полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які він переніс внаслідок невиконання рішення суду. Неналежне виконання посадовими і службовими особами органів державної влади своїх повноважень, що призвело до порушення прав, та свідчить про невиконання державою головного обов'язку перед людиною-утверджувати та забезпечувати її права. Адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної шкоди, є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Порушення державою прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень викликають негативні емоції та завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей. Закінчення виконавчого провадження, відповідно до постанови у ВП 33223826 від 28.12.2018 р. і сама постанова про закінчення виконавчого провадження є абсолютним належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом невиконання рішення суду, оскільки в ньому двічі накладено штраф на УДМС в Хмельницькій області та повідомлено в поліцію про вчинення кримінального правопорушення у відповідності до ч.2.ст.382 КК України.
В справі №686/5244/21 стягнуто 1000 грн. за період з 15 лютого 2021 року по 01 березня 2021 року та встановлено преюдицію,в справі №686/4032/21 стягнуто 500 грн. за період з 09 лютого2021 року по 15 лютого 2021 року, справа№686/7986/21 стягнуто 2700 грн. моральної шкоди. За постановою ВС від 20.09.2021 року підтверджено правомірність стягнення на користь позивача 10510 грн. моральної шкоди внаслідок тривалого невиконання рішення суду.
Позивач до суду не з'явився, просив здійснювати розгляд за відсутності. та наполягав на задоволені позову. Представник Верховного Суду подав письмовий відзив на позов, де просив відмовити у задоволені позову. Вказав, що Верховний суд не може бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.
Так, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
З огляду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, що висловлені в постанові від 25 березня 2020 року по справі № 641/8857/17 держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 року у справі № 688/2479/16-ц) зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст. 23 ч. ч. 1 та 2 п. 2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до вимог ст. 23 ч. 3 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Аналізуючи зазначені норми права, наявні підстави для висновку, що в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. І до його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов'язок по відшкодуванню шкоди.
При цьому, саме на потерпілого покладається обов'язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. Відповідач же повинен довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За ст.82 ЦПК, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Правова оцінка, надану судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05.10.2020 у справі № 686/8422/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, яке набрало законної сили, встановлено такі обставини.
14.11.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Хмельницького міського відділу УМВС в Хмельницькій області , управління державної казначейської служби України у м. Хмельницькому про зобов'язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2011 року у справі №2270/14181/11, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року, адміністративний позов було задоволено частково та зобов'язано Хмельницький відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки та відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року визначено, що паспорт повинен був знаходитьсь на момент винесення рішення по справі у відповідача, оскільки останнього було зобов'язано видати позивачу паспорт, виданий Хмельницьким УМВС України в Хмельницькій області 27.07.1999 року, а не новий.
Рішення суду у справі №2270/14181/11 набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.
На підставі цього рішення 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист №2270/14181/11, який перебував у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області на виконанні (виконавче провадження №33223826).
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 05 жовтня 2012 року замінив у виконавчому проваджені №33223826 боржника Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління.
Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Вищезазначені факти підтверджені Постановою Хмельницького апеляційного суду від 5 квітня 2021 року у справі №686/24767/20, де позивачем виступав ОСОБА_1 , а тому в порядку ст.82 ЦПК є доведеними в даному процесі.
Позивач звернувся до суду про відшкодування моральної шкоди, що завдана йому зумисним невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11.
Позивачем не зазначено, в чому саме полягає незаконність дій чи бездіяльність Держави Україна в особі Верховного Суду (представника відповідача позивач визначив при подачі позову) при невиконанні рішення суду у справі №2270/14181/11 саме в період з 15 жовтня 2021 року по 18 жовтня 2021 року. Таким чином, зважаючи на викладене, заявлений позов є таким, що не обґрунтований, не підтверджений у встановленому порядку, а отже не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 15, 81, 258, 354 ЦПК України суд -
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди у розмірі шістдесят шість мільярдів гривень, завданої зумисним невиконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 в період з 15 жовтня 2021 року по 18 жовтня 2021 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач:Держава України, Верховний Суд, м.Київ, вул.П.Орлика 8.
Повний текст виготовлено 15 лютого 2022 року.
Суддя: Чевилюк З.А.