справа № 208/484/22
№ провадження 1-в/208/118/22
Іменем України
09 лютого 2022 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Заводського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає в АДРЕСА_1 , яка 20.10.2019 засуджена Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. ч.1 ст. 185 КК України,-
встановив:
24.01.2022 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська надійшло подання Заводського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Заводськогорайонного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень.
Подання обґрунтовує тим, що обвинувальний вирок відносно ОСОБА_4 , яка була засуджена Заводськимрайонним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 850 гривень, був оголошений 10 жовтня 2019 року та набрав законної сили 11 листопада 2019 року. Станом на 18.01.2022 року Заводський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області не отримав від засудженого документа про сплату штрафу. Відомості про причини не виконання рішення суду протягом двох років, про ухилення засудженого від відбування покарання, а також про матеріальний стан чи інші обставини життя ОСОБА_4 в Заводському РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області відсутні. Згідно довідки №25-01122021/12040 ОСОБА_4 нових злочинів, з моменту винесення вироку, не скоювала, до адміністративної відповідальності не притягувалась. 01.02.2021 року за вихідним № 21/8/772-21 до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області відносно засудженої ОСОБА_4 було направлене подання на підставі ч. З ст. 26 Кримінально-виконавчого України.05.04.2021 року до Заводського РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області надійшла ухвала Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24.03.2021 року, згідно якої в задоволенні подання відносно ОСОБА_4 - задоволено. Надати засудженій ОСОБА_4 розстрочку виплати несплаченого штрафу, певними частинами на 10 місяців, зобов'язавши сплачувати рівними частинами по 85 гривень щомісячно, починаючи з квітня 2021 року.01.06.2021року за вихідним № 21/8/2901-21 до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області відносно засудженої ОСОБА_4 було направлене подання на підставі ч. 4 ст. 26 Кримінально-виконавчого України. 18.01.2022 року до Заводського РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області надійшла ухвала Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26.10.2021 року, згідно якої у поданні відносно ОСОБА_4 про заміну несплаченої суми штрафу покарання у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі - відмовлено. Таким чином, враховуючи, що строк виконання вказаного вироку, відповідно до ч.1ст.80 КК України, закінчився, начальник Заводського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області звернувся до суду з вказаним поданням.
Представник Заводського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд подання без участі представника, подання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення подання.
Засуджена в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду подання була повідомлена належним чином.
Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Враховуючи вказану норму, суд приходить до висновку про можливість розгляду подання без засудженого.
Клопотань від учасників процесуальної дії в порядку, визначеному ч.1 ст.107 КПК України щодо застосування технічних засобів фіксування не надходило, тому фіксація процесуальної дії за допомогою технічних засобів фіксування не проводилася.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з вироку Заводськогорайонного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2019 року, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначено їй покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Вищевказаний вирок суду набрав законної сили 11.11.2019 року.
Відповідно до ч.1 ст.26 КВК України, засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Як вбачається з матеріалів подання, засуджена ОСОБА_4 до звернення начальника Заводського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» до суду з вищевказаним поданням, штраф призначений вироком Заводськогорайонного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2019 року, не сплатила.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Згідно ч.3 ст.80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Відповідно до ч.4 ст.80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст.80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас засуджений до певного виду покарання не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Перебіг строку давності виконання обвинувального вироку починається з дня набрання чинності вироком суду.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в діях обвинуваченого ухилення від виконання вироку суду, суд приходить до наступного.
Главою 5 КВК України передбачено порядок виконання кримінального покарання у виді штрафу.
Статтею 26 КВК України передбачається порядок заміни штрафу у разі його несплати.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, слід дійти до висновку, що не відбування покарання у виді штрафу та ухилення від відбування покарання у виді штрафу не тотожні поняття і тягнуть за собою різні наслідки. Ухиленням від відбування покарання є дії засудженого, спрямовані на те, щоб уникнути приведення обвинувального вироку у виконання, зокрема виїзд з місця проживання, перехід на нелегальне становище, приховання доходів тощо. Сюди не відносяться випадки, коли вирок не був виконаний з незалежних від засудженого причин (неналежне виконання своїх обов'язків працівниками державних органів, зміна чинного законодавства щодо визначення компетентних органів, які повинні виконувати покарання тощо).
З огляду на викладене, суду не надано достовірних доказів того, що засуджена ухилялась від сплати штрафу, отже висновки суду з цього приводу не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, враховуючи обставину, що засуджена за період з 11.11.2019 року до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась, факт ухилення від виконання вироку суду не доведено, суд вважає, що строки виконання вироку, визначені ст. 80 КК України, закінчились.
Існування в Кримінальному кодексі України звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків виконання покарання за вироком суду обумовлюється недоцільністю виконання обвинувального вироку, оскільки після спливу вказаних строків його виконання не може мати належного карального і превентивного впливу, а також тим, що невчинення засудженим у цей період нового злочину, як правило, свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.
В той же час суд зазначає, що редакція ч. 3 ст. 80 КК певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК.
Отже, дійшовши висновку про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч. 3 ст. 80 КК, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч. 1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Наведені висновки суду обґрунтовані також правовою позицією ВСУ висловленою в постанові від 24 грудня 2015 року 5-324кс15 винесеної за результатом неоднакового застосування положень ст. 80 КК України в якій дійшов висновку про те, що вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що термін виконання вироку Заводськогорайонного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2019 року, сплив, а обставин, які б свідчили про ухилення засудженої ОСОБА_4 від відбування покарання не встановлено.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, про можливість та доцільність звільнення засудженої від відбування покарання у зв'язку зі спливом строку давності виконання обвинувального вироку.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 80 КК України, ст. 537, 539 КПК України, ст. 26, 27 КВК України, -
ухвалив:
Подання начальника Заводського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання призначеного вироком Заводськогорайонного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2019 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду, якщо її не скасовано, вона набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.
Суддя ОСОБА_1