Справа № 212/10020/21
2/212/769/22
15 лютого 2022 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Зюркевич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , яка діє через свого законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ КРИВОМУ РОЗІ РАДИ про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням,-
08 листопада 2022 року до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулася неповнолітня ОСОБА_1 через свого законного представника ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3 про визнання відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 (позбавлення права користування).
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що у травні 1976 року було укладено договір найму житлового приміщення з Жовтневим райкомунхозом та ОСОБА_4 . В подальшому в житловому приміщенні було зареєстровано місце проживання членів сім'ї наймача. Відповідач близько десяти років не мешкає у житловому приміщенні.
Ухвалою від 23 листопада 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24 грудня 2021 року.
В судовому засіданні законний представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, послався на обставини, що зазначенні у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлявся про дату та час розгляду спрви.
Представник третьої особи - Виконавчого комітету Покровського районної у місті ради до початку розгляду справи надав до суду письмове пояснення по справі та просив суд відмовити в задоволенні справи.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позичав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 грудня 2005 року та відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08 листопада 1995 року, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджуються матеріалами справи.
В судому засіданні судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 можливо є об'єктом комунальною власності.
У якості письмового доказу у підтвердження заявлених вимог позивачем надано суду акт про не проживання осіб за місцем прописки, складений (без зазначення дати) мешканцямми будинку АДРЕСА_4 , підписи яких не засвідчені, у якому йдеться про те, що відповідач ОСОБА_3 більше десяти років у квартирі АДРЕСА_5 не мешкає.
Відповідно до статті 71 Житлового кодексу України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Судом встановлено, що відповідно до Рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради №94 від 17 березня 2010 року, надано неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 статус дитини, позбавленої батьківського піклування та закріплено за ОСОБА_3 житло за адресою: АДРЕСА_2
Частиною другою вказаної статті передбачено, якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Проте, вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого непроживання.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Європейський суд з прав людини вказував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, від 02 грудня 2010 року).
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 3 частини третьою статті 71 ЖК передбачено, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування .
Статтею 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», передбачено, що збереження права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа на житло йдеться про те, що за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно дост.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Таким чином за змістом вказаних норм матеріального права передбачено, що обов'язковою умовою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є її не проживання в житловому приміщенні понад шести місяців без поважних на те причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відсутності поважних причин непроживання відповідачів у спірній квартирі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, на підставі положень статті 71 ЖК Української РСР.
Керуючись ст.ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 - 268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 (позбавлення права користування), відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 16 лютого 2022 року.
Суддя: Р. В. Дехта