Справа № 211/6469/21
Провадження № 2/211/1273/22
15 лютого 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Сарат Н.О.,
при секретарі - Литвиненко О.А.,
у відсутність учасників процесу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом до відповідача Акціонерного товариства «Банк Форвард», який в послідуючому уточнила, та просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3325 від 29.07.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з неї несплачених в строк відповідно до умов кредитного договору грошових коштів в сумі 18361,32 грн., посилаючись на відсутність правових підстав у нотаріуса на його вчинення. В обґрунтування вимог зазначила, що їй стало відомо про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з неї заборгованості. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження було встановлено наявність виконавчого напису від 29.07.2021, вчиненого приватним нотаріусом Сазоновою О.М. про стягнення з неї на користь відповідача заборгованості за кредитним договором за період з 01.06.2019 по 30.08.2019. Вважає вчинений виконавчих напис з грубими порушеннями Порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки при його вчиненні нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, фактично розрахунки зроблені відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача, без наявності первинних документів та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Тому виходячи з викладеного, просить вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2021 року за клопотанням позивача забезпечено позов, шляхом зупинення примусового стягнення на підставі виконавчого напису № 3325, вчиненого 29 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в сумі 18361,32 грн. у виконавчому провадженні № 66574219, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко Аллою Вікторівною.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомили причин неявки.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, на позові наполягає, згоди щодо винесення заочного рішення, суду не надала.
Відповідач АТ «Банк Форвард» відзиву на позов не надали.
Треті особи приватний виконавець Овсієнко А.В. та приватний нотаріус Сазонова О.М. письмових пояснень до суду не надали.
Враховуючи вимоги частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 29 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис № 3325 про стягнення з Воляк ( після реєстрації шлюбу 11.11.2017 року змінила прізвище на ОСОБА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованість за кредитним договором № 92960840 від 07.11.2011 року за період з 01.06.2019 року по 30.08.2019 року в сумі 18361,32 грн. (а.с. 50 - копія виконавчого напису).
Відповідно до положень статей 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Процедура вчинення виконавчих написів, чинна на момент вчинення спірного виконавчого напису, визначена в розділі 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція).
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20).
Верховний Суд в постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20) зазначив, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».
Отже, вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд враховує висновки й мотиви Верховного Суду, висловлені в в постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20) та встановивши відсутність доказів направлення позичальником листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником ОСОБА_1 такого листа, про що зазначено позивачем в тексті позову та не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про те, що встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
При цьому суд зазначає, що у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
До подібних правових висновків дійшов також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), постанові від 25 березня 2019 року, у справі № 629/3881/16-ц, провадження № 61-31187св18.
Суд також бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), відповідно до якої вчиняючи 29 липня 2021 року спірний виконавчий напис приватний нотаріус Сазонова О.М. неправомірно керувалась пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23, відповідно до якої у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Тобто кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Доказів на спростування вищезазначеного відповідачем до суду не надано.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки позивач як споживач послуг, відповідно до положень статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 643/2870/18 (провадження № 614126св19) та від 12.08.2020 у справі № 638/6060/18 (провадження № 61-2657св19), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим стягнути їх з відповідача на користь держави.
Згідно частин сьомої, восьмої статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним продовжити дію заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 07 жовтня 2021 р. протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 628, 638, 799, 806 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 29 липня 2021 року № 3325 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованість за кредитним договором № 92960840 від 07.11.2011 року за період з 01.06.2019 року по 30.08.2019 року в сумі 18361,32 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 коп.
Продовжити дію заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 07 жовтня 2021 року протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 лютого 2022 р.
Суддя: Н. О. Сарат