Справа № 199/7059/21
(2/199/423/22)
іменем України
10.02.2022
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання - Подварченко А.Ю.,
за участі представника відповідача адвоката Ялової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання,
Згідно з поданим позовом в останньому заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат та 3% річних в сумі 209 866,03 грн., та відповідно до ч. 10, ч. 11 ст. 265 ЦПК України нараховувати 3% річних на залишок заборгованості за правилами, визначеними у мотивувальній частині рішення суду та стягнути їх з відповідача на користь позивача за період, починаючи з дати ухвалення остаточного рішення суду до моменту повного виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2012 р. у справі №401/2467/12 з урахуванням приписів законодавства, що регулюють таке нарахування.
Позов обґрунтований тим, що рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2012 р. у цивільній справі №401/2467/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили 27.08.2012 р., позов було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-302/115/2007 від 17.04.2007 р. у розмірі 652 503,49 грн.
10.12.2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно умов якого банк відступив, а позивач прийняв право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №ML-302/115/2007 від 17.04.2007 р.
Втім, вказане судове рішення відповідачем не виконано, та станом на дату пред'явлення даного позову заборгованість за вказаним вище кредитним договором становить 651 645,45 грн., у зв'язку з чим, на переконання позивача, наявні підстави для застосування ст. 625 ЦК України (інфляційні витрати становлять 151 164,38 грн. (за період з 07.09.2018 р. по 07.09.2021 р., 3% річних - 58 701,65 грн. (за період з 07.09.2018 р. по 07.09.2021 р.).
Відповідач позов не визнав.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що, зважаючи на те, що заборгованість за основним боргом та процентами за користування кредитними коштами станом на лютий 2012 року вже стягнута, а доказів невиконання рішення суду позивачем не надано, тому підстави для 3% річних та інфляційних втрат за кредитним договором за період з 07.09.2018 р. по 07.09.2021 р. відсутні.
Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, 10.12.2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно умов якого банк відступив, а позивач прийняв право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №ML-302/115/2007 від 17.04.2007 р. (а.с. 11-18).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2012 р. у цивільній справі №401/2467/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили 27.08.2012 р., позов було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-302/115/2007 від 17.04.2007 р. у розмірі 652 503,49 грн. (а.с. 20-22).
Втім, вказане судове рішення відповідачем не виконано (а.с. 23 - 27).
За розрахунком позивача заборгованість за вказаним вище кредитним договором становить 651 645,45 грн., інфляційні витрати становлять 151 164,38 грн. (за період з 07.09.2018 р. по 07.09.2021 р., 3% річних - 58 701,65 грн. (за період з 07.09.2018 р. по 07.09.2021 р.) а.с. 35).
Правовідносини між учасниками справи виникли із захисту прав позивача, як кредитора, та регулюються ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України.
Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, обставини щодо укладання кредитного договору та розміру суми боргу за ним встановлено рішенням суду та не підлягають доведенню у цій справі.
Доказів сплати відповідачем на користь позивача суми боргу (яка визначена судовим рішенням) відповідачем не надано, у зв'язку з чим суд погоджується з доводами позивача про невиконання відповідачем грошового зобов'язання та про наявність підстав для застосування ст. 625 ЦК України.
Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Аналогічний висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлена вимога про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми 651 645,45 грн., за період з 07.09.2018 р. по 07.09.2021 р., яка складає 58 701,65 грн., встановленого індексу інфляції становить 151 164,38 грн. (за період з 07.09.2018 р. по 07.09.2021 р.).
Як встановлено судом, відповідач не виконав свого обов'язку і не повернув позивачеві кредит, у зв'язку з чим вочевидь порушення прав позивача з боку відповідача, тому, враховуючи межи заявлених вимог, позовна вимога про стягнення трьох відсотків річних в сумі 58 701,65 грн., а також встановленого індексу інфляції в сумі 151 164,38 грн. підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позову про нараховування відповідно до ч. 10, ч. 11 ст. 265 ЦПК України 3% річних на залишок заборгованості за правилами, визначеними у мотивувальній частині рішення суду та стягнути їх з відповідача на користь позивача за період, починаючи з дати ухвалення остаточного рішення суду до моменту повного виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2012 р. у справі №401/2467/12 з урахуванням приписів законодавства, що регулюють таке нарахування, то підстави для її задоволення відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Виходячи з приписів зазначених правових норм, вони підлягають застосуванню у правовідносинах зі стягнення боргу, тоді як виникли між учасниками справи правовідносини зі стягнення боргу вже розв'язані та Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 30.05.2012 р. ухвалено відповідне судове рішення.
Виникли між учасниками справи правовідносини регулюються ст. 625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання у виді сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, що не є тотожним стягненню боргу, на який нараховуються відсотки або пеня (ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України).
Керуючись ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст. ст. 23, 89, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 1, ч. 2, ч. 6, Ч. 8 ст. 259, ст.ст. 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (м. Київ, вул. Фізкультури, 28Д, ЄДРПОУ 36789421) 209 866 (двісті дев'ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 03 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Дата складення повного судового рішення 15.02.2022 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї