Справа № 523/2722/13-ц
Провадження №6/523/116/22
"27" січня 2022 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді Далеко К.О.
за участю секретаря судового засідання Сирф Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в місті Одесі, заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» про заміну сторони (стягувача) на правонаступника, видачу дубліката виконавчих листів, поновлення строку для пред'явлення їх до виконання по цивільній справі №523/2722/13-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №ОД14/11/2007/840-К/334 від 15.11.2007 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс»звернулося до суду із заявою, якою просить: 1) замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»; 2) видати дублікати виконавчих листів щодо стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 3) поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання. В обґрунтування поданої заяви, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» зазначило, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.04.2013 року стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ «КБ «Надра» в сумі 719 051, 64 гривень та судовий збір в сумі 3219,00 гривень. Щодо боржника ОСОБА_2 , Чорноморським міським відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відмовлено у відкритті виконавчого провадження. 04.08.2020 року право вимоги за кредитним договором до вищенаведених боржників було відступлене від ПАТ «КБ «Надра» на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». 20.08.2020 року право вимоги за кредитним договором до вищенаведених боржників було відступлене від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на користь ТОВ «Фінанс Проперті Груп». 26.08.2020 року право вимоги за кредитним договором до вищенаведених боржників було відступлене від ТОВ «Фінанс Проперті Груп» на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Посилаючись на вищенаведені кредитні договори, та керуючись ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», заявник просить замінити сторону стягувача по справі. Наявність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, позивач обґрунтовує тим, що строк пред'явлення виконавчих листів до виконання пропущений ще попереднім стягувачем ПАТ КБ «Надра» з поважних причин, оскільки припав на період ліквідації Банку, що призвело до припинення основної діяльності банку, зміну керівництва, закриття територіальних відділень, звільнення відповідальних за супровід судових справ. Також заявник посилається на обов'язковість виконання рішення суду, передбачену ст. 18 ЦПК України. Наявність підстав для видачі дублікатів виконавчих листів обґрунтовує їх втратою, із посиланням на Акт про втрату виконавчих листів від 04.08.2020 року.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» до свого провадження, призначено дату судового засідання.
Сторони повідомлялись судом про дату, час та місце судових засідань починаючи з дати прийняття заяви до розгляду, в свою чергу судові засідання по справі неодноразово відкладались з підстав відсутності належних доказів повідомлення сторін по справі, зокрема повернення судових повісток з відміткою «за відсутністю марок».
У судове засідання 27.01.2022 року сторони не з'явились, із заявами про відкладення розгляду справи не звертались, були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи судовими повістками, зокрема: судова повістка на стягувача ОСОБА_1 повернулась у зв'язку із його смертю; судова повістка на стягувача ОСОБА_2 повернулась з причин «адресат відсутній за вказаною адресою», що суд розцінює як належне повідомлення; первісний стягувач ПАТ "КБ "Надра" належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення; заявник ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у первісній заяві початково просив розглянути заяву без його участі.
Відповідно до ч.3 ст.442, ч.3 ст.433 ЦПК України, неявка учасників не є перешкодою для вирішення заяви, тому суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви за відсутності учасників справи, враховуючи їх належне повідомлення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку що подана заява ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № ОД14/11/2007/840-К/334 від 15.11.2007 року на користь ПАТ «КБ «Надра» в сумі 719 051, 64 гривень та судовий збір в сумі 3219,00 гривень.
На виконання вказаного рішення суду від 03.04.2013 року, ПАТ «Комерційний банк «Надра» - 29.04.2013 року було видано виконавчі листи №523/2722/13-ц, що підтверджується матеріалами справи №523/2722/13-ц, зокрема відміткою на заяві Банку про видачу виконавчих листів.
Постановою Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 15.12.2016 року було закінчено ВП № 49672071 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» грошової суми у розмірі 722270,64 грн., у зв'язку зі смертю боржника. Це підтверджується копією постанови, яка знаходиться в матеріалах справи № 523/2722/13-ц.
Згідно даних з автоматизованої системи виконавчих проваджень, Чорноморським МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області було відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_2 , стягувач: ПАТ «КБ «Надра», № НОМЕР_1 .
Згідно даних з автоматизованої системи виконавчих проваджень, відносно боржника ОСОБА_1 відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження.
За договором про відступлення права вимоги від 04.08.2020 року №GL48N718070_F_3 право вимоги за кредитним договором № ОД14/11/2007/840-К/334 від 15.11.2007 року було відступлене від ПАТ «КБ «Надра» на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
За договором про відступлення права вимоги від 20.08.2020 року №№GL48N718070_А102 право вимоги за кредитним договором № ОД14/11/2007/840-К/334 від 15.11.2007 року було відступлене від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на користь ТОВ «Фінанс Проперті Груп».
За договором про відступлення права вимоги від 26.08.2020 року, право вимоги за кредитним договором № ОД14/11/2007/840-К/334 від 15.11.2007 року було відступлене від ТОВ «Фінанс Проперті Груп» на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».
Згідно акту Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» від 04 серпня 2020 року, під час проведення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра», у зв'язку зі зміною керівництва Банку, закриттям територіальних відділень Банку та звільнення всіх місцевих співробітників, що здійснювали супровід кредитних справ, втрачені виконавчі листи щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , видані за наслідком невиконання кредитного договору №ОД14/11/2007/840-К/334 від 15.11.2007 року.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.512 ЦК України, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу; дарування; факторингу.
Відповідно до п.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 Закону «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Отже, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Водночас, відповідно до ст.55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується виконанням судового рішення або спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документу до виконання. Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання виконавчого листа або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.
Отже, суд дійшов висновків що заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви. Аналогічні правові висновки викладені в ряді постанов Верховного Суду (справи № 908/3929/14, № 911/3217/15, № 911/4460/13, № 910/2954/17, № 5/128, № 910/10031/13, № 905/2084/14-908/4066/14) та концептуально узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20, пункти 6.19-6.22, 6.28), а тому на підставі ч.4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом по даній справі.
Вирішуючи питання щодо можливості поновлення строку пред'явлення виконавчих листів до виконання, суд виходить із наступного.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6,13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
19 листопада 2010 року Консультативною радою європейських суддів (КРЄС) прийнято Висновок №13 (2010), який зокрема встановлює, що у державі, яка керується верховенством права, державні органи передусім зобов'язані поважати судові рішення і виконувати їх швидко exofilicio. Сама ідея державного органу, який відмовляється підкоритися рішенню суду, підриває концепцію примату закону (п. 31).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15 жовтня 2009 року).
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Таким чином, на Державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3рп/2010 у справі №1-7/2010 зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (в редакції, на час постановлення ухвали судом першої інстанції) передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Разом із тим, пропущений строк на пред'явлення виконавчого документу до виконання, може бути поновлений за заявою стягувача.
Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» в чинній редакції стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Суд виходить з того, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Тобто, суд має право видати дублікат виконавчого листа тільки у разі доведеності втрати його оригіналу та не закінчення перебігу строку пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в Постановах від 08 квітня 2019 року у справі № 2-1118/09 та від 30 січня 2020 року у справі № 405/12449/13-ц.
Аналогічна позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19, пункт 35), згідно якої у разі якщо сплив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
При цьому, за загальним правилом ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням кредитором дій до заміни його правонаступником, переходить до правонаступника, тож правонаступник має довести, що пропуск строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання стався з причин, які є об'єктивно непереборними, і можуть бути визнані судом поважними.
Судом встановлено, що 29.04.2013 року було видано виконавчі листи №523/2722/13-ц про стягнення в солідарному порядку заборгованості з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2013 року по справі №523/2722/13-ц.
На момент набрання рішенням законної сили, діяли положення Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999року, в редакції станом на 18 січня 2013 року (далі - Закон №606-XIV).
Так, п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №606-XIV було передбачено, що виконавчі документи може бути пред'явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 Закону №606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Отже, за приписами Закону №606-XIV, який діяв на момент набрання рішенням законної сили, строк пред'явлення виконавчих листів до виконання за рішенням суду від 03 квітня 2013 року, яке набрало законної сили 16 квітня 2013 року, був встановлений до 16 квітня 2014 року.
05 жовтня 2016 року набрав законної сили Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII), який встановлює інші строки пред'явлення виконавчих документів до виконання.
Відповідно до п.5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно ч.ч.1,2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» в діючий редакції встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно п. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
- пред'явлення виконавчого документа до виконання;
З наявних матеріалів справи, зокрема витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 19.02.2021 року, вбачається що Чорноморським МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області було відмовлено у відкритті виконавчого провадження № АСВП 54463363, стягувач: ПАТ «КБ «Надра», боржник: ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Разом із тим, надані заявником ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» матеріали справи не містять даних про дату відмови у відкритті виконавчого № АСВП 54463363, стосовно боржника ОСОБА_2 , дату пред'явлення виконавчого листа до виконання, що унеможливлює надання судом правової оцінки можливого переривання строків пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В свою чергу, судом встановлено, що виконавче провадження № 49672071 про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 закінчено, згідно постанови державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гузь О.В. від 15.12.2016 року.
Доказів того, що попередній стягувач ПАТ «КБ «Надра» не був позбавлений права вимоги, згідно ч.4 ст. 1281 Цивільного кодексу України, відступаючи права за договором відступлення права вимоги від 26.08.2020 року на користь заявника ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" суду також не надано.
Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що заявник визнав обставини пропуску строку пред'явлення виконавчих листів до виконання попереднім стягувачем ПАТ "КБ "Надра". В якості причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, заявник посилався на процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», скорочення штату, звільнення працівників відповідальних за супровід судових справ. Вказане стало наслідком втрати виконавчого документу та порушенням строків. Крім того, при укладенні договору відступлення прав вимоги, до нового кредитора виконавчий документ не передавався.
Проте, на думку суду, наведені заявником причини пропуску строку не є поважними, та не є безумовною та достатньою підставою для поновлення пропущеного строку.
Так, дійсно згідно із рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатору банку» та постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», починаючи з 05 жовтня 2015 року відкрито ліквідаційну процедуру.
Разом з тим, за змістом статей 36,37,47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після запровадження тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, а Фонд (уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень) набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Отже, в межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання в зазначеній банківській установі діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та в межах своїх повноважень мала об'єктивну можливість з'ясувати обставини виконання рішення суду, однак цього не зробила.
В постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року в справі № 616/4465/12, від 13 грудня 2018 року в справі № 683/1070/14-ц викладені правові висновки щодо безпідставності доводів заявника про те, що запровадження процедури ліквідації банку свідчить про поважність пропуску цього строку.
В свою чергу, набуваючи прав стягувача, ТОВ ФК «Еліт Фінанс» повинен був бути обізнаний про стан виконання рішення суду від 03.04.2013 року. З огляду на положення ч.5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» заявник, набуваючи прав вимоги за даним кредитним договором, зобов'язаний був бути обізнаним про стан майнових вимог за кредитними договорами, право вимоги за якими він набуває.
На підставі викладеного, суд вважає що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не довів належними та допустимими доказами поважності причин поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів № 523/2722/13-ц до виконання, а відповідно і наявності умов для видачі дублікатів виконавчих листів, а тому подана заява про заміну сторони стягувача у виконавчому документі, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків для його пред'явлення є такою, що заявлена безпідставно та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 258, 260, 261, 354, 433, 442, ч.1 п.17.4 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України,
У задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» про заміну сторони (стягувача) на правонаступника, видачу дублікатів виконавчих листів, поновлення строку для пред'явлення їх до виконання по цивільній справі №523/2722/13-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № ОД14/11/2007/840-К/334 від 15.11.2007 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя К.О. Далеко