Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
14 лютого 2022 року № 520/25068/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В. розглянувши в порядку спрощенного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені із розрахунку 823,88 грн. в день за період з 15.06.2021 року по 24.11.2021 року терміном 162 календарних днів у сумі 133 468,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 10 червня 2016 рок по 14 червня 2021 року ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_4 ).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.05.2021 року №126-РС звільнено ОСОБА_1 з військової служби у запас.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.06.2021 №168 (по стройовій частині) виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення виключено з 15 червня 2021 р.
При звільненні відповідачем не було проведено з позивачем розрахунок за невикористане, за час проходження військової служби, речове майно, грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки за період з 2016 - 2021 роки в кількості 84 діб, грошової компенсації невикористаної основної відпустки за 2020 рік в кількості 05 календарних днів та за 2021 рік в кількості 13 діб, грошової компенсації невикористаної відпустки за вихідні та святкові дні за період з 2016 року по 2021 рік та не проведено нарахування та виплату індексації за період з 10 червня 2016 до 21 червня 2021 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року по справі №520/14242/21 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , а саме: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не здійснені нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосування базового місяця для обрахування індексації - січень 2008.
Рішення набрало законної сили та не було оскаржено.
25 листопада 2021 року військовою частиною виконано вказане судове рішення, проведено виплату індексації заробітної плати. Загальний розмір виплати становить 69 829,86 грн. Здійснення виплати підтверджується випискою з банку .
Враховуючи довідку ОК-5, видану Пенсійним фондом України, грошове забезпечення позивача за квітень, травень 2021 року (останні два календарні місяці, що передували даті звільнення позивача) становить - 50 256,86 грн., середньоденний розмір грошового забезпечення складає 823,88 грн. (розмір грошового забезпечення 50 256,86/61 кількість днів за два останніх місяців роботи).
Таким чином, з урахуванням розрахунку середньоденного грошового забезпечення (823,88 грн.) та періоду затримки розрахунку при звільненні - 162 календарних днів (з 15.06.2021 року по 24.11.2021), середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні складає 133 468,56 грн. (823,88 грн./162 (кількість календарних днів затримки розрахунку), що стало підставою звернення до суду.
Дослідивши надані до справи матеріали, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992р. №2232-ХІІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Наслідки невиконання обов'язку із проведення повного розрахунку з особою у день звільнення, визначені законодавцем у ст.117 КЗпП України, де указано, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117); При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2 ст.117).
Таким чином, законом явно та очевидно передбачено два випадки виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, котрі залежать від факту існування спору про розміри виплат, а саме: 1) у разі відсутності спору про розмір платежів за ч.1 ст.117 КЗпП України та 2) у разі наявності спору про розміри платежів за ч.2 ст.117 КЗпП України.
Положеннями ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч.1 ст.233); У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст.233); Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ч.3 ст.233); Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу (ч.4 ст.233).
Суд бере до уваги, що відмінність у правовому режимі захисту права особи на одержання заробітної плати та права особи на одержання інших платежів (зокрема і компенсації середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні) згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013р. № 8-рп/2013 та рішенням Конституційного суду України від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 є суттєвою і полягає, зокрема, у різних строках позовної давності, котрий відносно заробітної плати є необмеженим у часі, а відносно компенсації середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні складає три місяці від події проведення остаточного розрахунку.
При цьому, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.01.2020 р. по справі №620/1982/19 відносно компенсації середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні у правовідносинах з приводу проходження публічної служби строк давності взагалі складає один місяць від події проведення остаточного розрахунку.
Також суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі справа №825/742/16: "Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення. Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.
Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.
Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позову.
Однак позаяк відсутність належної довідки про розмір заробітної плати позивача суд позбавлений можливості вказати суму невиплаченого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені за період з 15.06.2021 року по 24.11.2021 року.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зінченко А.В.