Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання вирішення заяви про відвід
14.02.2022 р. справа №520/28691/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб заяву позивача про відвід судді Сліденка А.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про: 1) визнання неправомірною постанови заступника начальника Шевченківського ВДВС м. Харкова Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) від 04.10.2017р. по ВП №3953555 про стягнення 66.318,41грн. виконавчого збору; 2) зобов'язання начальника Шевченківського ВДВС м. Харкова Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) усунути порушення (поновити порушене право ОСОБА_1 ), -
встановив:
Матеріали неналежно оформленого позову були отримані судом - 31.12.2021р.
Позов був прийнятий до розгляду після виправлення недоліків в оформленні - 25.01.2022р., розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 12:40год. 01.02.2022р.
25.01.2022р. у порядку ч.1 ст.268 КАС України сторони були сповіщені про прийняття позову до розгляду, а також про дату, час та місце засідання з усного слухання справи (позивач у спосіб направлення телефонограми, відповідач у спосіб направлення ухвали на електронну адресу).
27.01.2022р. до суду надійшов оформлений окремим процесуальним документом відзив відповідача, а також оформлене окремим процесуальним документом клопотання відповідача про розгляд усієї справи (а не про проведення конкретного судового засідання) без участі органу ДВС.
31.01.2022р. до суду надійшло клопотання позивача про ознайомлення з матеріалами справи, на якому суддею негайно була проставлена резолюція про надання справи для ознайомлення.
31.01.2022р. до суду надійшло клопотання позивача про видачу копії ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2022р. по справі №520/28691/21 про прийняття позову до розгляду, на якому суддею негайно була проставлена резолюція про видачу копії згаданого судового рішення.
До призначеного на 01.02.2022р. судового засідання позивач не реалізував ані наміру на отримання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2022р. по справі №520/28691/21, ані наміру на ознайомлення з матеріалами справи №520/28691/22.
31.01.2022р. до суду також надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
01.02.2022р. до судового засідання прибув представник позивача, котрий був допущений до участі у розгляді справи і повторно заявив усі згадані вище клопотання.
Усними ухвалами суду, які були внесені до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання позивача про видачу копії ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2022р. по справі №520/28691/21 було відмовлено (у зв'язку із тим, що процесуальним законом не передбачено видачі копій судових рішень у межах судового засідання), клопотання позивача про відкладення розгляду справи було задоволено, нове судове засідання було призначено на 12:00год. 15.02.2022р.
07.02.2022р. до суду надійшла заява позивача про відвід судді Сліденка А.В., котре вмотивовано: 1) неотриманням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2022р. по справі №520/28691/21 про прийняття позову до розгляду; 2) неотримання судової повістки про призначення судового засідання у справі №520/28691/21; 3) проведення судового засідання 01.02.2022р. без участі позивача; 4) сумнівом у неупередженості та об'єктивності судді; 5) прямою чи опосередкованою зацікавленістю судді у вирішенні спору на користь відповідача.
Розглядаючи згаданий вище процесуальний документ, суд зазначає, що правовідносини з приводу відводу (самовідводу) від участі у розгляді адміністративної справи унормовані, насамперед, приписами ст.ст.36-41 КАС України та додаткового деталізовані приписами Закону України "Про запобігання корупції" в частині урегулювання реального конфлікту інтересів чи потенційного конфлікту інтересів.
У тексті клопотання про відвід не викладено жодних доводів, котрі б вимагали застосування норм Закону України "Про запобігання корупції".
Відтак, суд не вбачає підстав для вирішення клопотання в аспекті названого акту законодавства.
Продовжуючи вирішення поданого відповідачем клопотання про відвід, суд зважає, що згідно з ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.9 КАС України суд зобов'язаний з'ясувати об'єктивну істину у спорі за власною ініціативою безвідносно до правових позицій сторін та процесуальної поведінки учасників справи.
Частиною ч.2 ст.73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на приписи ч.2 ст.2, ч.4 ст.9, ч.2 ст.77, ч.3 ст.77, ч.3 ст.80, ч.4 ст.159, ст.162 КАС України у цілях з'ясування об'єктивної істини у спорі безвідносно до доводів сторін та процесуальної поведінки учасників справи судом було прийнято процесуальне рішення про витребування у суб'єкта владних повноважень процесуального документу у формі відзиву та усіх доказів на підтвердження відповідності закону вчиненого у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення.
Процесуальні рішення про сповіщення сторін стосовно дати, часу та місця судового засідання були прийняті судом у порядку ч.1 ст.268 КАС України, якою не передбачено направлення судової повістки як такої, що зумовлено у даному конкретному випадку, насамперед, приписами ч.4 ст.287 КАС України, згідно з якими спір підлягає вирішенню по суті протягом 10 днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, судом в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2022р. по справі №520/28691/21 було взято до уваги те, що ініційований заявником спір підлягає розгляду та вирішенню по суті саме у порядку ст.287 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.269 КАС України у спорі, розгляд якого передбачений ст.287 КАС України, заявами по суті є позов та відзив.
Відтак, процесуальним законом заявнику не надано права на подачу інших процесуальних документів по суті справи.
У судовому засіданні 01.02.2022р. був присутній представник позивача, відповідач подав заяву про слухання справи без його участі, до справи надійшов відзив відповідача разом із копіями документів виконавчого провадження, справа підлягала вирішенню по суті у строк до 04.02.2022р.
Будь-яких вагомих, суттєвих та істотних перешкод для початку розгляду справи у судовому засіданні 01.02.2022р. не існувало.
Проте, за клопотанням представника позивача (котре було умотивовано одразу низкою причин, а саме: неотриманням ухвали про прийняття позову до розгляду - визнана судом помилковою, наміром подати відповідь на відзив - визнана судом помилковою; потреба в ознайомленні з матеріалами справи - визнана судом слушною) розгляд справи було відкладено, нове судове засідання було призначено на 12:00год. 15.02.2022р.
За загальним правилом, результат вчинення судом певної процесуальної дії, оцінка доказів та аргументів учасників справи відповідно до ст.246 КАС України підлягає відображенню у тексті рішення по суті спору.
Оцінивши наявні у справі документи, суд констатує, що насправді (у дійсності) зміст усіх аргументів заявника явно та очевидно зводиться до незгоди саме із процесуальними рішеннями, постановленими суддею при відправленні правосуддя у цій справі.
Між тим, чітко сформульованим застереженням ч.4 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підтверджує повне усвідомлення того, що єдина легітимна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Цій меті кореспондує п.4 ч.1 ст.36 КАС України, де у якості підстави для відводу зазначені обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Проте, коло цих обставин, характер, суть та правова природа цих обставин, межа рівня істотності, а також джерело походження інформації про них процесуальним законом не визначені.
Тому суд зважає на положення ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України", де зазначено, що: 1) "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду"; 2) Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного"; 3) Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими", суд вважає, що не можуть бути визнані достатніми підставами для відводу суддів - заяви учасників справи, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, котрі не підтверджені належними і допустимими доказами.
До того ж, у силу правових висновків ухвали Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі №520/3535/2020: 1) надаючи оцінку об'єктивності та неупередженості судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.; 2) Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.; 3) При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, проте не вирішальною.; 4) Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Аргументи заяви про відвід не містять спроможних доводів демонстрування суддею упередженості та небезсторонності.
Частиною 1 ст.57 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту: "Я, (ім'я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя".
Відтак, запровадження законодавцем правового інституту Присяги судді та повсякденна дія цього правового інституту спростовує обґрунтованість доводів, наведених у заяві про відвід судді та засвідчує відсутність навіть щонайменшої можливості виникнення у судді упередженого або необ'єктивного ставлення до будь-якого учасника справи.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що матеріали справи не містять жодної з передбачених ч.1 ст.36 КАС України підстав відводу (самовідводу), адже зміст поданої заявником заяви про відвід судді не містить взагалі будь-яких вагомих та істотних аргументів на підтвердження як минулих так і майбутніх проявів суддею упередженості чи необ'єктивності.
Доказів існування таких проявів заявником не подано, а судом не виявлено.
Тому, оцінивши наявні у справі документи, суд повторно констатує, що зміст усіх аргументів заявника явно та очевидно зводиться до незгоди саме із процесуальними рішеннями, постановленими суддею при відправленні правосуддя у цій по справі.
Відтак, суд доходить до переконання про те, що матеріали справи не містять жодної з передбачених ч.1 ст.36 КАС України підстав відводу (самовідводу), позаяк доводи заяви про відвід не підтверджені ані належними аргументами, ані відповідними доказами.
За таких обставин задоволення заяви про відвід призведе до маніпуляції з автоматичним розподілом судових справ, що повністю суперечить вимогам ст. 31 КАС України, оскільки доводи про відсутність довіри до судді є вигаданими.
Однак, задля створення в усвідомленні заявника усіх фізично можливих в об'єктивній дійсності умов дотримання вимог процесуального закону, суд вважає за необхідне передати заяву про відвід для вирішення по суті іншому складу суду згідно з абз.1 ч.4 ст.40 КАС України.
При вирішенні питання про відвід, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), тому надав оцінку усім обставинам, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення відводу, та дослухався до усіх аргументів заявника, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення згаданого питання.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 36-41, 90, 211, 236, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Передати заяву про відвід для вирішення по суті у порядку ч. 4 ст. 40 КАС України іншому складу суду, зупинивши провадження у справі.
2. Роз'яснити, що ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту проголошення (підписання).
Суддя Сліденко А.В.