Справа № 420/20157/21
21 січня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Болградської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення відповідача №Б1069 від 06.10.2021 року, зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Болградської міської ради.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що він звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Болградської міської ради. Однак відповідач листом від 06.10.2021 року відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою із зазначенням, що земельна ділянка є несформованою та включена до переліку для інвентаризації земель комунальної власності та подальшої передачі у користування на умовах оренди. Позивач не погоджується з такою відмовою, вважає її протиправною, так як вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України та розширенню не підлягає, та надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Таким чином, оскільки земельна ділянка є несформованою та знаходиться на території Болградської міської ради, а позивачем надано документи у відповідності з вимогами чинного законодавства, відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також позивач вважає, що орган місцевого самоврядування зобов'язаний видати йому відповідний дозвіл, оскільки повноваження державних органів не є дискреційними, коли лише є один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень..
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що позивач звернувся до Болградської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до клопотання було додано графічний матеріал, документи на підтвердження особи позивача та документ, що підтверджує участь в АТО. 27.09.2021 року зазначене клопотання було винесено на розгляд постійної комісії міської ради з питань земельних відносин, природокористування, однак за результатами розгляду висновки та рекомендації прийняті не були. 30.09.2021 року клопотання позивача було винесено на розгляд пленарного засідання сесії міської ради, за результатами розгляду сесія не змогла прийняти рішення. Болградська міська рада 06.10.2021 року пленарні засідання не проводила та й відповідно рішення від 06.10.2021 року №Б-1069 не приймала.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача, заперечення відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
04.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Болградської міської ради Одеської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га.
До клопотання позивачем було додано графічні матеріали, документи на підтвердження громадянства України та документи, що підтверджують участь позивача в АТО.
Листом №Б-1069 від 06.10.2021 року, Болградська міська рада Одеської області повідомила ОСОБА_1 про те, що клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 04.08.2021 року, було розглянуто 27.09.2021 року на засіданні постійної комісії міської ради з питань земельних відносин, природокористування.
В подальшому, на пленарному засіданні 24 сесії Болградської міської ради VIII скликання, яка відбулася 30 вересня 2021 року, було розглянуто питання «Про розгляд заяв осіб, які належать до ветеранів війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га кожному, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Болградської міської ради (за межами населеного пункту)», проте за результатами голосування рішення не було прийнято.
Додатково повідомлено, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 (не сформована земельна ділянка) рішенням сесії Белградської міської ради включена до переліку для проведення інвентаризації земель комунальної власності та подальшої передачі у користування на умовах оренди (аркуш справи 10).
Не погодившись із результатом розгляду клопотання, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 19, ч. 2, 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно із п. «б» ч.1 ст.81, п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення фермерського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
При цьому, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином для отримання земельної ділянки безоплатно у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.
При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 року, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України та статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26, ч. 5, 12 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Відповідно до «Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №34/5 від 12.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року за №381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, у тому числі про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах повноважень органу місцевого самоврядування, цей орган має приймати відповідне рішення на пленарному засіданні відповідної ради.
З матеріалів справи вбачається, що Болградська міська рада Одеської області листом №С-1056 від 06.10.2021 року, повідомила ОСОБА_2 про те, що клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 04.08.2021 року, було розглянуто 27.09.2021 року на засіданні постійної комісії міської ради з питань земельних відносин, природокористування.
Тобто, протягом встановленого законодавством строку, Болградською міською радою Одеської області не було прийнято відповідного рішення на пленарному засіданні ради про відмову у наданні дозволу чи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , а відмова позивачу листом - не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Болградської міської ради Одеської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмову у його наданні у формі «рішення», а не листа, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного акту організаційно-розпорядчого характеру з числа тих, які він повинен був постановити за законом.
Крім того, судом встановлено, що 30 вересня 2021 року, на пленарному засіданні 24 сесії Болградської міської ради Одеської області VIII скликання, було розглянуто питання «Про розгляд заяв осіб, які належать до ветеранів війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га кожному, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Болградської міської ради (за межами населеного пункту)», проте за результатами голосування рішення не було прийнято.
З витягу з протоколу пленарного засідання 24 сесії Болградської міської ради VIII скликання 30.09.2021 року вбачається, що на пленарному засіданні був необхідний кворум для роботи сесії.
Зі списку депутатів Болградської міської ради Одеської області VIII скликання, присутніх на засіданні чергової 24 сесії 30.09.2021 року судом встановлено, що з 25 депутатів Болградської міської ради, присутніми на пленарному засіданні були 24 депутати, що звісно становить більше двох третин депутатів від загального складу ради.
Крім того, на пленарному засіданні чергової 24 сесії Болградської міської ради Одеської області 30.09.2021 року, було ухвалено рішення №681-VІІІ «Про проведення інвентаризації земель комунальної власності Болградської територіальної громади Одеської області», проте не прийнято рішення щодо розгляду питання «Про розгляд заяв осіб, які належать до ветеранів війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га кожному, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Болградської міської ради (за межами населеного пункту)», зокрема, ОСОБА_1 .
При цьому, відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Аналіз вищевикладених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямованими на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Разом з тим, слід зазначити, що строк розгляду заяви є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк, разом з іншими елементами (складовими), утворюють структуру повноважень суб'єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов'язку - є свідченням формального порушення реалізації повноважень.
Станом на час подання позивачем даної позовної заяви до суду, рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмову у наданні такого дозволу - не прийнято, що не заперечується і відповідачем. Отже, останнім допущено порушення місячного строку розгляду клопотання ОСОБА_1 .
Таким чином відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не прийняття відповідного рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, згідно з чинним законодавством.
Також суд звертає увагу, що прийняття відповідачем рішення №681-VІІІ «Про проведення інвентаризації земель комунальної власно Болградської територіальної громади Одеської області» від 30.09.2021 року відбулося після подання позивачем клопотання від 04.08.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що може свідчити про штучне створення Болградською міською радою Одеської області підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбаченої статтею 136 Земельного кодексу України.
Таким чином, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, яка передбачає вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо розгляду клопотання позивача від 04.08.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Болградської міської ради Болградського району Одеської області (за межами населених пунктів).
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Болградської міської ради Одеської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Болградської міської ради, суд зазначає наступне.
Завдання адміністративного судочинства полягає у гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суті яким на адміністративний суд покладено обов'язок контролю легальності дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач не прийняв жодного акту організаційно-розпорядчого характеру з числа тих, які він повинен був постановити за законом, суд зазначає, що з метою захисту порушених прав позивача, ефективним та належним є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.08.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Болградської міської ради Болградського району Одеської області (за межами населених пунктів), з урахуванням висновків суду.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі, суд перебирає на себе повноваження суб'єкта владних повноважень.
У свою чергу, прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання Болградської міської ради Одеської області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, буде ефективним та належним засобом захисту порушених прав позивача.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є засобом судового контролю за виконанням судового рішення, який застосовується судом за власною ініціативою та розсудом і не може бути предметом позовних вимог, проте в даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду клопотання позивача від 04.08.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Болградської міської ради Болградського району Одеської області (за межами населених пунктів), зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.08.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Болградської міської ради Болградського району Одеської області (за межами населених пунктів), з урахуванням висновків суду, а в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Болградської міської ради Одеської області (вул. Шпитальна, 45, м. Болград, Одеська область, 68702, код ЄДРПОУ 04057008) про визнання незаконним рішення відповідача №Б1069 від 06.10.2021 року, зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Болградської міської ради - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Болградської міської ради Одеської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 04.08.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Болградської міської ради Болградського району Одеської області (за межами населених пунктів).
Зобов'язати Болградську міську раду Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.08.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Болградської міської ради Болградського району Одеської області (за межами населених пунктів) та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.І. Свида