Справа № 420/9231/21
20 січня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333457), Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2021 року №№00012500019, 00013500019, -
02.06.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2021 року №№00012500019, 00013500019.
В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи щодо проведення перевірки та висновки акту, що складений за її результатами і прийняті на його підставі спірні рішення, зазначає, що мiж позивачем (покупець) та компанією Hollmann International GmbH & Co. KG (продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір від 07.08.2018 р. № 18G0595, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а саме: RANGE ROVER, покупець у свою чергу зобов'язується сплатити та прийняти на умовах цього договору товар. Позивачем за митною декларацією від 05.09.2018 № UA401010/2018/30099 було ввезено товар за кодом УКТ ЗЕД 8703249010: «Автомобiль легковий: торговельна марка LAND ROVER, модель: RANGE ROVER 5.0 V8, тип двигуна: бензин, календарний рік виготовлення 2018, модельний рік виготовлення 2019, дата першої реєстрації: 24.07.2018 р., потужність: 386 кВт, робочий об'єм циліндрів двигуна: 499 см3, № кузова: SALGA2BE5JA510753, бувший у використанні, номер двигуна: невизначено, загальна кількість місць 5, колісна формула: 4х4, тип кузова: універсал, колір: чорний, категорія: MI, призначення: пасажирський для використання по дорогах загального користування, т/з не містить в своєму складі передавачі або передавачі та приймачі, виробник: JAGUAR LANDROVER, крапна виробництва: GB».
Як вказує позивач, митна вартість визначена за основним методом та становила 5 062 370,65 грн. Товар було ввезено на митну територію України на умовах поставки згідно з ІНКОТЕРМС EXW - DE remen. Вищеозначений товар був оформлений із застосуванням префенційного режиму в рамках Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованоп Законом України від 16.09.2014 № 1678. Преференцію по сплаті ввізного мита за товаром застосовано на підставі сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 від 30.08.2018 №A 799889, зазначеного у графі 44 за кодом документу « 0954», а саме: до товару №1 за кодом згiдно 8703249010 застосована зменшена ставка мита - 7,3 % (пільгова ставка ввізного мита без застосування преференції - 10,0%).
У позові зазначено, що на підставі договору щодо надання брокерських послуг по митному оформленню № 151 вiд 28.08.2018 року укладеного мiж ТОВ «Компанія Скай Сервіс» (клієнт) та ТОВ «Енернотранзит+» (брокер) - здійснено митне оформлення товару.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним отриманий лист «Про проведення документальної невиїзної перевірки з 21.01.2021 пo 27.01.2021 р.р.» від відповідача - лише 29.01.2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на листi вiд вiдповiдача та трекінг-кодом Укрпошти про отримання листа, а саме: 6507807531017. Тобто в даному випадку вбачається неналежне повідомлення позивача про проведення перевірки, оскільки повідомлення про проведення перевірки - позивач отримав вже після фактичного проведення такої перевірки відповідачем. Як зазначено у позові, несвоєчасне повідомлення про проведення перевірки - є порушенням прав позивача на своєчасне повідомлення щодо заходів, які планує провести контролюючий орган. Так, відповідачем проведено невиїзну перевірку, а позивач був позбавлений можливості недопущення відповідача від проведення такої перевірки.
З покликанням на ч.1 ст.43, ст.280, ст.281 Митного кодексу України, Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом. Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014, ч.1 ст.16, п.4 ст.17 Розділу V Протоколу №1 «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, позивач зазначає, що митним органом було оформлено Митну декларацію від 05.09.2018 №UA401010/2018/30099 з рахунком, що підтверджується штампом від Львівської митниці ДФС вiд 05.09.2018 р. Як стверджує позивач, жоднi сумніви/запити/ або iншi дії (наприклад коригування митної вартості товарів, у відповідності до ст. 55 Митного кодексу України), які б свідчили про невизнання митним органом поданих декларантом документів щодо ввезеного товару - з боку митного органу проведено не було. Відтак, 05.09.2018 року товар було оформлено з врахуванням преференційного режиму відповідно до ст. 281 Митного кодексу України та ввезено на митну територію України. Окрiм митної декларації та рахунку, при митному оформленні митному органу були наданi акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу - з усiма додатками, що підтверджується штампом від Львівської митниці ДФС від 05.09.2018 р.
У позові вказано, що відповідачем в п.2.6. акту не зазначено на яких підставах було зроблено запит до уповноваженого органу Німеччини щодо перевірки сертифікату з перевезення товару форми EUR. 1 від 30.08.2018 №A 799889, а в п.3.2. акту не зазначено на яких підставах було зроблено запит до уповноваженого органу Німеччини щодо перевірки сертифікату з перевезення товару Форми EUR. 1 від 30.08.2018 №A 799889. Позивач зазначає, що в акті не відображено, які саме обґрунтовані сумніви виникли при оформленні товару преференційного походження і що стало підставою та умовою для направлення таких запитів до уповноваженого органу Німеччини. Окрім того, зазначає позивач, відповідно до абз. 3 п. 3 Наказу Державної митної служби № 1050 від 13.09.2010 p. - перевірка підтвердження походження товару може здійснюватися наявності доручення, однак жодних посилань на наявність доручень анi у акті, ані в листах Одеської митниці Держмитслужби чи Державної митної служби України не вказано.
Окрім того, як вказує позивач, у п.3.2. акту відповідач вказує, що уповноваженим органом Німеччини разом із відповіддю митним органом було надано копії сертифікату з перевезення товару форми EUR.1, у якому відповідно до проведеної перевірки проставлено позначку у графі 14 «Результат перевірки», яка означає, що виконана перевірка довела, що цей сертифікат не відповідає вимогам щодо достовірності й правильностi. При цьому, на думку позивача, жодних документальних підтверджень щодо справжності такої відповіді від уповноваженого органу Німеччини - до акту надано не було. Так само не надано документальних підтверджень щодо справжностi такоп вiдповiдi вiд уповноваженого органу Німеччини і у Рішенні про результати розгляду скарги № 08-1/10-06/13/4528 вiд 28.04.2021 від Державної митної служби України від 18.05.2021 року.
Ухвалою суду від 07.06.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС” і відкрито провадження по справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.
16.06.2021 року (вх.№ЕП/16551/21) та 22.06.2021 року (вх.№32597/21) від представника відповідача до суду надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій представник Одеської митниці Держмитслужби просить суд розглядати справу №420/9231/21 в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.06.2021 року заяву представника відповідача про розгляд справи №420/9231/21 в порядку загального позовного провадження - залишено без задоволення.
25.06.2021 року (вх.№33537/21) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками (т.1 а.с.109-122).
У відзиві вказано, що Одеська митниця Держмитслужби не погоджується з адміністративним позовом ТОВ «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС», вважає, що доводи, викладені в позові, є необґрунтованими а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.
З покликання на фактичні обставини справи та висновки акту перевірки №1/7.10-19-19/39023224 від 05.02.2021 року, у відзиві вказано, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39023224):
1. частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України вiд 13.03.2012 No4495-VI, зі змінами та доповненнями, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та неправомірно застосовано преференцію до товару, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввiзного мита на суму 136 684,01 грн;
2. пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зi змiнами та доповненнями, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 27 336,80 грн.
Таким чином, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС».
02.07.2021 року (вх.№ЕС/1369/21, 35041/21) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с.125-156).
Додатково у відповіді на відзив вказано, що в Акті перевірки не містяться докази умисного надання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили недобір обов'язкових платежів під час митного оформлення. Крім того, зі змісту Акту перевірки - неможливо встановити, що спричинило перевірку достовірності сертифікату з перевезення товару EUR.1 та правильності інформації, що міститься в цьому документі, які обґрунтовані сумніви в достовірності такого документу, статусі походження відповідних товарів мали митні органи країни імпорту. Користуючись своїм правом на застосування преференційного режиму ввезення товарів, що походять з Європейського Союзу, декларант подав до митного органу примірник сертифікату з перевезення товару та зазначив у відповідній графі про застосування преференції. Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 30.08.2018 №А 799889 був оформлений відправником/експортером. При цьому жодними нормативними актами не передбачено обов'язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій, а отже не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею Німеччини при оформлені експортної декларації. За таких обставин не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату про походження товару. Позивач звертає увагу, що відповідачем у відзиві надано копію листа, як стверджує відповідач, від уповноваженого органу Німеччини, яким повідомлено що преференційне походження товарів відповідно до Протоколу № 1 не підтверджено. Однак нотаріально посвідченого перекладу такої відповіді від уповноваженого органу Німеччини до відзиву не надано, а тому не можливо стверджувати, що цей лист містить інформацію, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 не відповідає вимогам щодо достовірності та правильності. Крім того, митними органами України взагалі не ставилося питання перевірки сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 від 30.08.2018 № А 799889, і, як наслідок, відсутня відповідь німецької сторони саме щодо з'ясування питання преференційного походження товару. декларацій, а отже не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею Німеччини при оформлені експортної декларації. За таких обставин не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату про походження товару. Позивач звертає увагу, що відповідачем у відзиві надано копію листа, як стверджує відповідач, від уповноваженого органу Німеччини, яким повідомлено що преференційне походження товарів відповідно до Протоколу № 1 не підтверджено.
Ухвалою суду від 09.08.2021 року вирішено розглядати справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2021 року №№00012500019, 00013500019 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання в даній адміністративній справі на 30.09.2021 року об 11 год. 00 хв.
30.09.2021 року (вх.№53736/21) від представника Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (т.1 а.с.171-213).
30.09.2021 року (вх.№53735/21) від представника Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 44005631) надійшло клопотання про заміну відповідача по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2021 року №№00012500019, 00013500019 з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333457) на Одеську митницю Держмитслужби як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 44005631)
У підготовчому судовому засіданні 30.09.2021 року представник позивача не заперечував проти задоволення даного клопотання.
Ухвалою суду від 30.09.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці Держмитслужби як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про заміну відповідача по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2021 року №№00012500019, 00013500019, залучено до участі у справі №420/9231/21 у якості другого відповідача Одеську митницю Держмитслужби як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 44005631).
Ухвалою суду від 02.11.2021 року закрито підготовче провадження по справі № 420/9231/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333457), Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2021 року №№00012500019, 00013500019, призначено справу до судового розгляду об 11:00 год.25.11.2021 року.
19.11.2021 року (вх.№ЕП/32544/21) від представника відповідача надійшло клопотання, в якому представник просить суд забезпечити розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суд з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 24.11.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333457), Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2021 року №№00012500019, 00013500019.
У судове засідання, призначене для розгляду справи по суті позовних вимог сторони не прибули, про дату час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.
25.11.2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
У судовому засіданні 25.11.2021 року судом вирішено відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання представника відповідача та продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
06.12.2021 року (вх.№68303/21) від представника Одеської митниці Держмитслужби надійшло клопотання про долучення до матеріалдів справи доказів (т.2 а.с.15-17).
13.12.2021 року (вх.№ЕС/3071/21) від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення разом із додатками (т.2 а.с.28-35).
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом відповідача, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують вимоги та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено.
Мiж позивачем (покупець) та компанією Hollmann International GmbH & Co. KG (продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір від 07.08.2018 р. № 18G0595, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а саме: RANGE ROVER, покупець у свою чергу зобов'язується сплатити та прийняти на умовах цього договору товар.
Судом встановлено, що позивачем за митною декларацією від 05.09.2018 № UA401010/2018/30099 було ввезено товар за кодом УКТ ЗЕД 8703249010: «Автомобiль легковий: торговельна марка LAND ROVER, модель: RANGE ROVER 5.0 V8, тип двигуна: бензин, календарний рік виготовлення 2018, модельний рік виготовлення 2019, дата першої реєстрації: 24.07.2018 р., потужність: 386 кВт, робочий об'єм циліндрів двигуна: 4999 см3, № кузова: НОМЕР_1 , бувший у використанні, номер двигуна: невизначено, загальна кількість місць 5, колісна формула: 4х4, тип кузова: універсал, колір: чорний, категорія: M1, призначення: пасажирський для використання по дорогах загального користування, т/з не містить в своєму складі передавачі або передавачі та приймачі, виробник: JAGUAR LANDROVER, крапна виробництва: GB» (т.1 а.с.21-22).
Митна вартість визначена за основним методом та становила 5 062 370,65 грн.
Товар було ввезено на митну територію України на умовах поставки згідно з ІНКОТЕРМС EXW - DE Вremen.
Вищеозначений товар був оформлений із застосуванням префенційного режиму в рамках Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованоп Законом України від 16.09.2014 № 1678.
Преференцію по сплаті ввізного мита за товаром застосовано на підставі сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 від 30.08.2018 №A 799889, зазначеного у графі 44 за кодом документу « 0954», а саме: до товару №1 за кодом згiдно 8703249010 застосована зменшена ставка мита - 7,3 % (пільгова ставка ввізного мита без застосування преференції - 10,0%).
На підставі договору щодо надання брокерських послуг по митному оформленню № 151 вiд 28.08.2018 року укладеного мiж ТОВ «Компанія Скай Сервіс» (клієнт) та ТОВ «Енернотранзит+» (брокер) - здійснено митне оформлення товару.
Подільською митницею Держмитслужби листом вiд 05.11.2020 №7.12-08 1/19/7.10/8393 (вх. вiд 05.11.2020 №26085/7) надано відповідь уповноваженого органу Нiмеччини від 14.04.2020 № 24215F-477/19-1 (доведений листом Держмитслужби України від 27.05.2020 №16-3/10-01/7/12/1254), щодо результату перевірки сертифікату з перевезення товару форми EUR. 1 вiд 30.08.2018 №A 799889.
Судом встановлено, що 12.01.2021 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято наказ №12 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Компанія Скай Сервіс» (код ЄДРПОУ 39023224) вимог законодавства України з питань митної справи», яким на підставі пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (із змінами і доповненнями) наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «Компанія Скай Сервіс» (код ЄДРПОУ 39023224) вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезені на митну територію України товарiв за митною декларацією вiд 05.09.2018 № UA401010/2018/030099 тривалістю 5 робочих днів з « 21» сiчня 2021 року (т.1 а.с.177).
На підставі наказу №12 від 12.01.2021 року посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби проведена перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» (далі - ТОВ «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС», код ЄДРПОУ 39023224. юридична адреса: 65054, м.Одеса, вул. Центральний Аеропорт, буд. 2) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пiльг i звільнення від оподаткування при ввезенi на митну територію товарів за митною декларацією від 05.09.2018 року UA401010/2018/30099, за результатами якої складено акт від 05.02.2021 року №1/7.10-19-19/39023224 (т.1 а.с.40-49, 179-188).
Згідно даного акту ТОВ «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» направлено поштою письмове повідомлення від 12.01.2021 №7.10-19-23/6 про проведення з 21.01.2021 по 27.01.2021 документальної невиїзної перевірки, місце проведення якої 65078. м.Одеса, вул. Лип Івана та Юрія. 21 А.
Вказаною перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС»:
1. частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України вiд 13.03.2012 №4495-VI, зі змінами та доповненнями, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та неправомірно застосовано преференцію до товару, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввiзного мита на суму 136 684,01 грн;
2. пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зi змiнами та доповненнями, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 27 336,80 грн.
Копію акту перевірки від 05.02.2021 року №1/7.10-19-19/39023224 отримано ТОВ «Компанія Скай Сервіс» 10.03.2021 року (т.1 а.с.52).
На підставі акту від 05.02.2021 року №1/7.10-19-19/39023224 Одеською митницею Держмитслужби 01.03.2021 року прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №00000095000 року, яким позивачу за порушення частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України вiд 13.03.2012 №4495-VI, зі змінами та доповненнями, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 150352,41 грн, з яких: 136684,01 грн - за податковим зобов'язанням, 34171,00 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с. 191);
- податкове повідомлення-рішення №00000105000 року, яким позивачу за порушення частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України вiд 13.03.2012 №4495-VI, зі змінами та доповненнями, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 30070,48 грн, з яких: 6834,20 грн - за податковим зобов'язанням, 2733,68 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с. 192).
12.03.2021 року на вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ «Компанія Скай Сервіс» було подано скаргу (т.1 а.с.53-61), яка рішенням Державної митної служби України від 28.04.2021 року №08-1/10-06/13-4528 частково задоволена (т.1 а.с.62-70)..
Так, даним рішенням зменшено суму грошових зобов'язань, визначених підприємству у ППР Одеської митниці Держмитслужби від 01.03.2021 №№ 00000095000, 00000105000. При цьому, у рішенні зазначено, що сума податкових зобов'язань, визначених у вказаних ППР, залишається незмінною, а сума штрафних санкцій підлягає зменшенню до 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.
У даному рішенні, зокрема, вказано, що 13.01.2021 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6507807531017 Одеською митницею Держмитслужби направлено скаржнику повідомлення «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Скай Сервіс» з 21.01.2021 по 27.01.2021» вiд 12.01.2021 № 7.10-19-23/6, що свідчить про виконання умови для проведення документально перевірки, передбаченої частиною четвертою статті 351 МК України.
На підставі акту від 05.02.2021 року №1/7.10-19-19/39023224, рішення Державної митної служби України від 28.04.2021 року №08-1/10-06/13-4528, 06.05.2021 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №00012500019 року, яким позивачу за порушення частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України вiд 13.03.2012 №4495-VI, зі змінами та доповненнями, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 150352,41 грн, з яких: 136684,01 грн - за податковим зобов'язанням, 13668,40 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.74-75, 201);
- податкове повідомлення-рішення №00013500019 року, яким позивачу за порушення частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України вiд 13.03.2012 №4495-VI, зі змінами та доповненнями, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 30070,48 грн, з яких: 27336,80 грн - за податковим зобов'язанням, 2733,68 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.76-77, 202).
Не погодившись з висновками митного органу та прийнятими Одеською митницею Держмитслужби податковими повідомленнями-рішеннями від 06.05.2021 року №№00012500019, 00013500019, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на викладених в акті перевірки висновках митного органу щодо порушення позивачем вимог митного законодавства.
Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.
У п.3.2 Акту перевірки встановлено, що митне оформлення товару №1 за МД вiд 05.09.2018 №UA401010/2018 30099 здійснено із застосуванням преференції по сплаті ввізного мита за кодом « 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший ч.1 ст.29 додатка I-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом. Європейським Співтовариством з атомної енергії їхніми державами членами, з іншої сторони).
Преференцію по сплаті ввізного мита за товаром №1 застосовано на підставі сертифікату з перевезення товару форми EUR.I вiд 30.08.2018 №A 799889, зазначеного у графі 44 за кодом документу « 0954», а саме: до товару №1 за кодом згідно УКТЗЕД 8703249010 застосована зменшена ставка мита:
- 7,3 % (пільгова ставка ввізного мита без застосування преференції -10.0%).
При цьому відповідно до даних, наведених у графі 47 «Нарахування мита та митних платежів» МД 05.09.2018 № UA401010/2018/30099 по товару №1:
- сума ввізного мита (код 020), що нарахована умовно (сп. платежу 06) - 136 684,01 грн.:
- сума ввізного мита (код 020), що сплачено (сп. платежу 01) - 369 553,06 грн.
В Акті вказано, що листом Департаменту митно-тарифного та нетарифного регулювання Держмитслужби від 27.05.2020 №16-3/10-01/7.12/1254 направлена відповідь уповноваженого органу Німеччини від 14.04.2020 №Z4215F-477/19-I, щодо результату перевірки сертифікату з перевезення товару форми EUR. I вiд 30.08.2018 №A 799889, який надавався ТОВ «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39023224) до МД вiд 05.09.2018 №UA401010/2018/30099. Згідно вказаної відповіді уповноваженого органу Німеччини товар, що зазначений у сертифікаті з перевезення товару форми EUR. 1 від 30.08.2018 №A 799889 не являється товаром з Європейського Союзу у розумінні Протоколу 1 та Угоди. і не має права на застосування преференційного режиму. Уповноваженим органом Німеччини не надано iнших документів, що підтверджують статус походження товару.
Отже, вказано в Акті, сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 вiд 30.08.2018 №A 799889, виданий експортеру Hoimann Intemational Gmb &Co. KG, не може бути визнаний для застосування преференційного режиму вiльної торгiвлi до вищезазначеного товару, оформленого за МД від 05.09.2018 NUA401010/2018/30099, імпортером ТОВ «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39023224).
Як зазначено в Акті, уповноваженим органом Німеччини разом з відповіддю надано копії вищевказаного сертифікату з перевезення товару форми EUR.1, у якому відповідно до проведеної перевірки проставлено позначку у графі 14 «Результат перевірки», яка означає, що виконана перевірка довела, що цей сертифікат не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності.
Отже, вказано в Акті №1/7.10-19-19/39023224 від 05.02.2021 року у відповіді уповноваженого органу Німеччини чітко вказано про непідтвердження преференційного походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару форми EUR.I вiд 30.08.2018 №A 799889 за результатами проведеної перевірки.
Таким чином, статус походження товару у сертифікаті з перевезення товару EURT від 30.08.2018 №A 799889, який був виданий експортеру Нoiimann Intemational Gmb &Co. KG не підтверджено у відповідності до вимог Протоколу 1 Угоди, тобто до вказаного товару не може бути застосований преференцiйний режим із застосуванням зменшеної ставки мита, а саме: до товару «Автомобіль легковий торговельна марка LAND ROVER, модель: RANGE ROVER 5.0 V8 тип двигуна: бензин, календарний рік виготовлення 2018, модельний рік виготовлення 2019, дата першої реєстрації: 24.07. 2018р. потужність. 386 кВт, робочий об'єм циліндрів двигуна: 4999 см3. № кузова: SALGA2BESJA510753, бувший у використанні, номер двигуна: невизначено, загальна кількість місць 5, колісна формула: 4x4, тип кузова: універсал. колір: чорний категорія: МI. призначення: пасажирський для використання по дорогах загального користування, т/з не містить в своєму складі передавачі або передавачі та приймачі. Виробник: JAGUAR LANDROVER, країна виробництва:GB».
Таким чином, перевіркою встановлено порушення частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 МКУ, Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони. та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 та пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу Угоди, та неправомірне застосування режиму вільної торгiвлi до товару №1. оформленого за МД від 05.09.2018 NUA401010/2018/30099.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.
Частиною 1 статті 271 МК України визначено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 вказаної статті одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 278 МК України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
За змістом частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з ч.1 ст.300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
За визначенням наведеним у підпункті "в" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).
Відповідно до п.190.1 ст.190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Згідно з пп. 54.3.6 п. 54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Суд зазначає, що суть спору між сторонами у даній справі зводиться виключно до встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.
У відповідності до ч.ч. 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
При цьому, положення МК України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина 6 статті 36 МК України).
Відповідно до частини 7 статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
З 01.01.2016 застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі Угода про асоціацію) розділом IV "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею" якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
За змістом ст.26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").
Відповідно до ст. 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави “мито” включає будь-яке мито або інший платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару.
Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Згідно статті 2 розділу ІІ "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною 1 статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Так, відповідно до частин 1-3 статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 МК України у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару:1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;
Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1-це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.
В той же час, обов'язок вжиття належних заходів для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.
З матеріалів справи встановлено, що до митного оформлення позивачем надало сертифікат з перевезення товару EUR1 від 30.08.2018 року № А 799899.
У вказаному сертифікаті зазначено, що країною походження товару, який був ввезений за поданою митною декларацією, є Європейський Союз.
Відповідно до частини 1 статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.
Статтею 25 розділу V "Підтвердження походження" «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованоп Законом України від 16.09.2014 № 1678 визначено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.
Частиною 1 статті 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов'язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов'язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.
Якщо сторона на основі об'єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.
Відповідно до статті 32 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс.
З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.
Згідно з положеннями статті 33 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він була поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.
Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
За правилами частини 5 статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.
Вказане свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України.
При цьому, контролюючий має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.
Пунктом 2 частини 2 статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у пункті 2 частини 2 статті 351 МК України можливе лише за умови, якщо інформація, яка надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 (далі - Порядок).
В силу пункту 5 розділу 2 названого Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
У підпункті 7 пункту 4 розділу 3 Порядку закріплено, що результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості та країни походження товарів, підстави для звільнення від оподаткування митними платежами окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті (довідці) документальної перевірки.
В той же час, як вбачається з акту перевірки, останній не містить доказів умисного надання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили недобір обов'язкових платежів під час митного оформлення.
Зі змісту акту перевірки неможливо встановити, що спричинило перевірку достовірності сертифікату з перевезення товару EUR.1 та правильності інформації, що міститься в цьому документі, які обґрунтовані сумніви в достовірності такого документу, статусі походження відповідних товарів мали митні органи країни імпорту.
Позивач вважає, звертає увагу на відсутність жодних документальних підтверджень щодо справжності відповіді від уповноваженого органу Німеччини.
В той же час, як вже встановлено судом, Подільською митницею Держмитслужби листом вiд 05.11.2020 №7.12-08 1/19/7.10/8393 (вх. вiд 05.11.2020 №26085/7) надано відповідь уповноваженого органу Нiмеччини від 14.04.2020 № 24215F-477/19-1 (доведений листом Держмитслужби України від 27.05.2020 No16-3/10-01/7/12/1254), щодо результату перевірки сертифікату з перевезення товару форми EUR. 1 вiд 30.08.2018 NA 799889.
Суд зазначає, що дії Подільської митниці Держмитслужби щодо перевірку достовірності сертифікату з перевезення товару EUR.1 та правильності інформації, що міститься в цьому документі не є предметом розгляду у даній справі.
Позивачем не зазначено, а судом не встановлено, що вказані дії Подільської митниці Держмитслужби визнані в судовому порядку протиправними.
Також, матеріали справи не місять доказів, які свідчили б про те, що наданий Подільською митницею Держмитслужби лист уповноваженого органу Нiмеччини є таким, що вимагає перевірки його достовірності.
Суд враховує, що у позивача, з урахуванням правової позиції у справі №140/2168/21 як у імпортера відсутній обов'язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікату.
Відповідальність за оформлення та видачу сертифікату і правдивість інформації, що в ньому зазначена лежить виключно на експортерові (продавцеві). Сертифікат є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим, недійсним чи ін., інакше до нього застосовується презумпція правомірності.
Суд зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено обов'язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею Німеччини при оформлені експортної декларації.
За таких обставин, у ТОВ «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату з перевезення товару.
Доказів того, що сертифікат EUR.1, який надавався позивачем, скасований чи визнаний недійсним, відповідачем до суду не подано. Тому суд вважає, що він є чинними та єдиним документом, що підтверджує походження товарів з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів.
Щодо доводів відповідача щодо відсутності у позивача права на преференцію на підставі сертифікату з перевезення товару EUR1 від 30.08.2018 року № А 799899, суд зазначає.
Статтею 28 Протоколу І встановлено, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:
(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;
(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;
(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;
(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;
(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
З матеріалів справи вбачається, що висновок контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Німеччини від 14.04.2020 року №Z4215F-477/19-I, яким не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у вказаному сертифікаті.
Із листа-відповіді від 14.04.2020 №Z4215F-477/19-I вбачається , що уповноважений орган Німеччини даним листом повідомив Держмитслужбу про результати перевірки та надіслав завірену копію сертифіката з перевезення товару EUR1 від 30.08.2018 року №А 799899 із відміткою про результат його перевірки.
У відповіді зазначено, що доданий доказ преференції є справжнім, але зазначений продукт не є оригінальним продуктом у розумінні Протоколу №o I до Угоди між Європейським Союзом та Україною.
На завіреній копії сертифікату з перевезення товару EUR1 від 30.08.2018 року №А 799899 уповноваженого органу Німеччини, у 14 графі "Результати додаткової перевірки" зазначено, що сертифікат не відповідає вимогам щодо достовірності та правильності.
Наведене, з урахуванням приписів Протоколу 1 є окремою підставою для відмови у наданні права на преференції.
Позивач вважає, що за відсутності офіційного перекладу листа уповноваженого органу Німеччини, він не може бути прийнятий за основу для прийняття спірного рішення.
Зважаючи на вимоги законодавства, якими керувався митний орган при проведенні перевірки, суд погоджується з твердженнями відповідача, що проставлена позначка у графі 14 «Результат перевірки» у наданій уповноваженим органом Німеччини разом із відповіддю копії сертифікату з перевезення товару форми EUR.1, означає, що виконана перевірка довела, що цей сертифікат не відповідає вимогам щодо достовірності й правильностi.
У випадку, що розглядається має перевагу суть над формою. Тобто факт наявності справжнього сертифікату не спростовує тієї обставини, що товар не є продуктом Європейського Союзу і пільги на цей товар не поширюється.
Вказані висновки повністю узгоджуються з раніше викладеними висновками у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 року по справі №420/3254/20.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що у позивача було відсутнє право на преференцію при митному оформленні за митною декларацією від 05.09.2018 № UA401010/2018/30099 товару за кодом УКТ ЗЕД 8703249010: «Автомобiль легковий: торговельна марка LAND ROVER, модель: RANGE ROVER 5.0 V8, тип двигуна: бензин, календарний рік виготовлення 2018, модельний рік виготовлення 2019, дата першої реєстрації: 24.07.2018 р., потужність: 386 кВт, робочий об'єм циліндрів двигуна: 4999 см3, № кузова: НОМЕР_1 , бувший у використанні, номер двигуна: невизначено, загальна кількість місць 5, колісна формула: 4х4, тип кузова: універсал, колір: чорний, категорія: M1, призначення: пасажирський для використання по дорогах загального користування, т/з не містить в своєму складі передавачі або передавачі та приймачі, виробник: JAGUAR LANDROVER, крапна виробництва: GB».
З приводу доводів позивача, що перевірка має бути проведена лише за наявності обґрунтованого сумніву щодо справжності документів, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як зазначалось вище, відповідно до положень статей 32, 33 Протоколу 1, митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс.
З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документах. Також подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перевірка підтвердження походження товару має здійснюватися у двох випадках: або у довільному порядку або за наявності обґрунтованих сумнівів.
Отже наявність обґрунтованих сумнівів не є єдиною підставою для проведення перевірки. Перевірка може бути проведена і в довільному порядку.
При цьому пунктом 54.4 статті 54 ПК України визначено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Враховуючи приписи Протоколу 1, а також за наявної в матеріалах справи інформації про не підтвердження походження товарів з Європейського Союзу, суд вважає, що митним органом зроблений правомірний висновок про відмову у наданні позивачу права на преференції та правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем мито на товари, які ввозяться на територію України суб'єктами господарювання та за платежем податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів.
В той же час, згідно п.109.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.
Зважаючи на вищевикладене, так як під час розгляду справи по суті, відповідач не довів належними та допустимими доказами вини позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за встановлені при перевірці за наслідком якої складено акт від 05.02.2021 року №1/7.10-19-19/39023224.
Отже, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» підлягають частковому задоволенню шляхом скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2021 року №№00012500019, 00013500019 в частині застосування до позивача штрафних санкцій на загальну суму 16402,08 ( 13668,40 грн +2733,68 грн).
Щодо покликань позивача на неналежне повідомлення позивача про проведення перевірки, суд зазначає.
При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що у постанові від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив наступне:
«Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справа №813/1790/18».
Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття спірних рішень, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його рішення та відзив на позов, і не довів суду правомірності прийнятих рішень.
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 2706,35 грн.
При цьому суму судового збору, яка підлягала сплаті за звернення до суду з даним позовом складає 2706,34 грн.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2021 року №№00012500019, 00013500019 в частині застосування до позивача штрафних санкцій на загальну суму 16402,08 ( 13668,40 грн +2733,68 грн), тобто судом задоволено 9,1% від заявлений позовних вимог (з округленнями від 9,09090859), суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) як правонаступника Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333457) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» судового збору у розмірі 246,28 грн. (2706,34 грн*9,1), тобто пропорційно до розміру задоволених позовних.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333457), Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2021 року №№00012500019, 00013500019 - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00012500019 року від 06.05.2021 року Одеської митниці Держмитслужби, яким товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» за порушення частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 13668,40 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00013500019 року від 06.05.2021 року Одеської митниці Держмитслужби, яким товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» за порушення частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 2733,68 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС» судовий збір у розмірі 246,28 грн (двісті сорок шість гривень 28 копійок) пропорційно до розміру задоволених позовних.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС»» (вул.Центральний аеропорт, буд.2, м.Одеса, 65054, код ЄДРПОУ 39023224).
Відповідачі:
Одеська митниця Держмитслужби (вул.Івана та Юрія Лип, буд.21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333457).
Одеська митниця Держмитслужби (вул.Івана та Юрія Лип, буд.21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631).
Суддя Корой С.М.