Справа № 420/12914/21
20 січня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії, вирішив відмовити у задоволенні адміністративного позову .
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області десятої сесії восьмого скликання від 26.02.2021 №114-VIII «Про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проєкту землустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтованою площею 2,0 га, що виділена на викопіюванні (місцезнаходження: район: Одеський (раніше Біляївський) КОАТУУ:5121081400 Зона:01 Квартал:003; знаходиться в районі та поміж земельних ділянок з кадастровими номерами: 5121081400:01:003:0332; 5121081400:01:003:0017; 5121081400:01:003:0019; 5121081400:01:003:0401; 5121081400:01:003:0211) з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межам населеного пункту Великодальницької сільської рали (що входить до Великодальницької сільської громади) Одеського (раніше Біляївського) району Одеської області.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
Позивач стверджує, що у відповідача не було законних підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Адже позивач звернувся до відповідача з клопотанням та усіма належними додатками.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що підстава відмови, вказана відповідачем, - включення бажаного місця розташування земельної ділянки до державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Дружба» та яке є паєм, є незаконною, оскільки дане КСП вже не існує, а розпорядження колективними землями з 01.01.2019 перейшло до органів місцевого самоврядування, сертифікати чи державні акти на право власності на землю відсутні, а отже земельна ділянка є вільною та може бути відведена позивачу.
Також позивач посилався на правові висновки Верховного Суду про те, що надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є лише певним етапом у процесі передачі земельної ділянки у користування, реалізація якого може бути здійснена тільки після затвердження розробленої документації з землеустрою.
(б) Позиція відповідача
Відповідач на призначені судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином про них повідомлений, інформацію до суду про причини неприбуття не надав, правом на подання відзиву на позов не скористався.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
27.07.2021 суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
27.09.2021 суд ухвалив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
01.11.2021 суд ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та призначив судове засідання в режимі відеоконференції.
На судове засідання, призначене на 06.01.2022, сторони не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату , час та місце судового розгляду. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Суд ухвалив закрити підготовче провадження та відповідно до ч.9 ст.205 КАС України призначив розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.
IV. Обставини, встановлені судом
22.12.2020 позивач надав до відповідача клопотання в якому він просив надати йому дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтованою площею 2,0 га, що виділена на викопіюванні (місцезнаходження: район: Одеський (раніше Біляївський) КОАТУУ:5121081400 Зона:01 Квартал:003; знаходиться в районі та поміж земельних ділянок з кадастровими номерами: 5121081400:01:003:0332; 5121081400:01:003:0017; 5121081400:01:003:0019; 5121081400:01:003:0401; 5121081400:01:003:0211) з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межам населеного пункту Великодальницької сільської рали (що входить до Великодальницької сільської громади) Одеського (раніше Біляївського) району Одеської області (а.с.20).
До клопотання позивач додав копію паспорта, ідентифікаційного номеру, графічний матеріал земельної ділянки із позначеним бажаним місцем розташування (а.с.21).
У відповіді на адвокатський запит від 24.02.2021 відповідач повідомив позивача, що земельна ділянка, яка знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками з кадастровими номерами: 5121081400:01:003:0332 та 5121081400:01:003:0211, має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; з 01.01.2019 на підставі закону розпорядження нею перейшло до органів місцевого самоврядування, договір оренди на вказану земельну ділянку не укладався через відсутність кадастрового номеру; на вказану земельну ділянку власнику був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації.
Крім того, відповідач у даному листі зазначив, що зазначена земельна ділянка є земельною часткою (пай) оскільки відноситься до колишніх земель колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Біляївського району Одеської області згідно з державним актом на право колективної власності на землю (а.с.27).
Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ОД від 12.08.1997 Великодальницька сільська рада Біляївського району Одеської області передала в свій час колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба» у колективну власність 4111,6 га землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.29).
На підставі Закону України від 19 серпня 2018 року №2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» з 01.01.2019 землі колективних сільськогосподарських підприємств перейшли у розпорядження органів місцевого самоврядування.
26.02.2021 відповідач прийняв рішення №114 - VIII про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Підставою відмови відповідач у спірному рішенні зазначив: «[…] оскільки згідно з наданими графічним матеріалом бажаного місця розташування земельні ділянки знаходяться у колективній власності та включені до Державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Дружба», який не скасований та є земельною часткою (паєм)».
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
Позивач у своєму позові не заперечував факт того, що бажане місце розташування земельної ділянки є паєм та відноситься до колишніх земель сільськогосподарського підприємства, що були передані у розпорядження відповідача. Позиція позивача зводиться до того, що факт припинення КСП «Дружба» та передачі у розпорядження відповідача, колишніх земель КСП, надає повноваження відповідачу передавати ці землі у власність особам, які виявили бажання реалізувати таке право. Проте суд не погоджується з даними аргументами.
За загальним правилом відповідно до п. “б” ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до пп. “а” ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.
Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Звертаючись до фактів даної адміністративної справи, слід наголосити на тому, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, що міститься в матеріалах справи, бажана земельна ділянка є ділянкою із колишніх земель колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба». Також відповідно до інформації Великодальницької сільської ради у відповіді на запит адвоката від 24.02.2021 вказана земельна відноситься до колишніх земель колективного сільськогосподарського підприємства та була сформована як земельна частка (пай), на підставі Закону України від 19 серпня 2018 року №2498-VIII розпорядження колективними землями перейшло до органів місцевого самоврядування.
В свою чергу чинне законодавство встановлює окремий порядок розпорядження колишніми земельними ділянками колективної власності, які відносяться до площі земель, що належать до розподілу.
Так, Закон України від 19 серпня 2018 року №2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі- Закон №2498-VIII) торкнувся багатьох аспектів та надає органам місцевого самоврядування нові можливості. Зокрема, з 01.01.2019 року органи місцевого самоврядування отримують нові повноваження у розпорядженні колективними землями та з 01.01.2025 року зможуть поповнити свої землі невитребуваними частками (паями) та нерозподіленими землями.
Новий Закон №2498-VIII доповнює статтею 21 Розділ Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України: « Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності».
Проте, такі земельні ділянки, що перейшли до комунальної власності згідно з ст.21 Розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, підпадають під мораторій, встановлений Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», від 05.06.2003 № 899-IV. Так, вказаний Закон регулює особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).
Зокрема, стаття 13 цього Закону регулює питання використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв), відповідно до якої:
«Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
[…] У разі, якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).
Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям)».
Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», від 05.06.2003 № 899-IV: «У разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
В оголошенні повідомляються:
мета, дата, місце і час проведення зборів;
прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.
Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.
Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.
Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.
У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій - восьмій цієї статті, не були сформовані як об'єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Визначення меж земельних ділянок, зазначених у абзаці дев'ятому частини четвертої статті 7 цього Закону, здійснюється з урахуванням будівельних норм, державних стандартів і норм.
За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.
До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради.
Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді.
Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.
До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди землі колективної власності, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору оренди до дня збирання врожаю.
Передача в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що залишилися у колективній власності, здійснюється з урахуванням вимог, визначених частиною п'ятою статті 37-1 Земельного кодексу України.
Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.
У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб'єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним».
Тобто з аналізу вказаних законодавчих норм випливає, що закон надає можливість колишнім членам КСП, які ще не до кінця оформили своє право власності на земельну частку (пай), до січня 2025 року його дооформити. Надалі неоформлення такого права розцінюється як відмова від земельної ділянки. При цьому органам місцевого самоврядування забороняється протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, яка сформована з невитребуваних часток (паїв), передавати у приватну власність. За винятком, передачі таких ділянок власникам або спадкоємцям цих земель.
Таким чином, суд робить висновок, що оскільки бажане позивачем місце розташування земельної ділянки відноситься до колишніх земель колективного сільськогосподарського підприємства, що передані у розпорядження відповідача, проте, право на розпорядження в повному обсязі якими у відповідача виникає тільки в січні 2025 року, вказана позивачем земельна ділянка відповідно до зазначених вимог закону не може бути передана у власність позивача.
Крім того, суд зазначає, що погоджується з позивачем, що розроблення проєкту землеустрою ще не є реалізацією передачі земельної ділянки у власність, а лише певним етапом у цьому процесі. Разом з тим, суд вважає, що надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою є ланкою одного ланцюга у процедурі набуття права власності на земельну ділянку із земель комунальної власності, її початковим етапом, кінцевою метою якого є передання земельної ділянки у власність. Тому даний етап недоречно розглядати абстрактно без прив'язки до можливості реалізації отримання у власність земельної ділянки за бажаним місцем розташування в цілому. Таким чином, оскільки чинне законодавство встановлює заборону до 2025 року на передачу права власності на земельні частки, особам, які не є власниками або спадкоємцями таких паїв, у позивача на даний момент відсутнє право на отримання права власності на вказану земельну ділянку, як таке. Відповідно - виготовлення проєкту землеустрою на відведення земельної ділянки, стосовно передачі якої у власність, існує законна заборона, втрачає будь-який сенс. В свою чергу вказана заборона унеможливлює надання органом місцевого самоврядування дозволу на вчинення будь-яких етапів процедури відведення земельної ділянки у власність.
На підставі викладеного, суд вважає законною відмову відповідача у наданні позивачу дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Відтак - суд робить висновок, що позовні вимоги не належать до задоволення.
VI. Судові витрати
Оскільки суд зробив висновок про відмову в задоволенні адміністративного позову, експертиза не призначалася, свідки не викликалися у цій справі, суд не здійснює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Оксана БОЙКО
.