03 лютого 2022 року м. Львів
справа № 1.380.2019.003950
провадження № 380.03.1.380.2019.003950
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Давид О.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник - Іванський В.І.
відповідача: представники - Стреченюк В.В., Хробак Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства «Львіввугілля» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,-
Позивач - Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Львіввугілля» (Відповідач), в якому, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог від 25.10.2019 року (а.с.1 т.4), просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 165410846,52 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
На обґрунтування позовних вимог контролюючий орган посилався на те, що у відповідача наявна узгоджена заборгованість в розмірі 165410846,52 грн, яку він самостійно не сплачує, відтак, відповідно до положень статті 95 Податкового кодексу України, наявні підстави для надання дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна платника податків згідно з актами опису від 13.02.2019 № 1-з на загальну суму 683 100,00 грн; від 12.11.2018 №10-з на загальну суму 701 223,80 грн; від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн; від 03.05.2018 № 5-з на суму 507 000,00 грн; від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн; від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн; від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн; від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн; від 06.11.2017 № 16-з на загальну суму 5525564,38 грн; від 06.11.2017 № 15-з на суму 2 702 794,00 грн; від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн; від 06.11.2017 № 13-з на суму 9 258 928,00 грн; від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн; від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн; від 06.11.2017 № 10-з на суму 89 110,00 грн; від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1638 290,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на суму 2145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн; від 30.11.2016 № 10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн.
Позивач вказує, що контролюючим органом дотримано встановлений ПК України порядок звернення до суду з вимогою надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі,
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву, додаткових поясненнях заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що ним надавались докази реалізації оборотних активів підприємства (вугілля), вказаних в актах опису майна в податкову заставу, й, більш того, усі кошти, отримані від реалізації описаного в податкову заставу вугілля, були спрямовані на цілі, передбачені частиною третьою пункту 92.1 статті 92 ПК України. Окрім того, звертає увагу на факт заборони реалізації необоротних активів підприємства.
Відповідач наголошує на тому, що податковий орган просить дозвіл на реалізацію майна - основних засобів ДП «Львівугілля», що суперечить нормам чинного законодавства.
Крім того зазначає, що позивачем порушено особливий порядок звернення до суду з вимогою про надання дозволу на реалізацію майна платника податків ДП «Лвіввугілля».
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву, поясненнях, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року позов задоволено частково: надано Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 31653756,44 грн за рахунок майна платника податків - ДП «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та від 8 липня 2020 року залишено без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року, а апеляційні скарги Державного підприємства «Львіввугілля» та Офісу великих платників податків Державної податкової служби, відповідно, - без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.003950 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 02 липня 2021 року прийнято матеріали справи № 1.380.2019.003950 до провадження і призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання від 16.09.2021 року було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів в порядку ч.4 ст. 173 КАС України.
В підготовчому засіданні 12.10.2021 року та ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін та у зв'язку із запровадженням на території України карантину з метою не поширення COVID-19.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, із урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року, встановив наступні фактичні обставини справи.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №813/3195/14 задоволено позов податкового органу та стягнуто з рахунків ДП «Львіввугілля» у банках, обслуговуючих цього платника податків, на користь Державного бюджету України 3574342,44 грн заборгованості.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі №813/5271/15 задоволено позов податкового органу та стягнуто з рахунків ДП «Львіввугілля» на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 28079414,00 грн.
З метою погашення заборгованості податковим органом на адресу ДП «Львівугілля» надсилалися перша податкова вимога форми «Ю1» №1/171 від 17 червня 2003 року та друга податкова вимога форми «Ю2» №2/175 від 22 липня 2003 року.
Контролюючим органом на підставі перелічених вище судових рішень скеровано інкасові доручення в банк, який обслуговує відповідача, однак такі повертались без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках у банку.
Згідно з актами опису майна в податкову заставу (від 13.02.2019 № 1-з на загальну суму 683 100,00 грн; від 12.11.2018 № 10-з на загальну суму 701 223,80 грн; від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн; від 03.05.2018 № 5-з на загальну суму 507 000,00 грн; від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн; від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн; від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн; від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн; від 06.11.2017 № 16-з на загальну суму 5 525 564,38 грн; від 06.11.2017 № 15-з на загальну суму 2 702 794,00 грн; від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн; від 06.11.2017 № 13-з на загальну суму 9 258 928,00 грн; від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн; від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн; від 06.11.2017 № 10-з на загальну суму 89 110,00 грн; від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1 638 290,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на загальну суму 2 145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн; акт опису майна від 30.11.2016 № 10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн, про що внесено записи у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна) по ДП «Львіввугілля» складено та обтяжено майна в податкову заставу на суму 165 410 846,52 грн.
Оскільки вжиті позивачем заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, позивач звернувся до суду із цим позовом з вимогою надати дозвіл на погашення податкового боргу ДП «Львіввугілля» за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом (підпункт 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
За приписами пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
За приписами пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4 статті 95 ПК України).
Вирішуючи подібні спори у справах за позовом податкового органу до ДП «Львіввугілля» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, Верховний Суд, у розрізі доводів Підприємства щодо наявності законодавчо встановленої заборони на відчуження майна боржника, який перебуває на стадії приватизації, у постановах від 11 грудня 2018 року (справа №813/933/15), від 18 березня 2020 року (справа №813/3962/15), від 24 березня 2020 року (справа №813/3326/15), від 4 червня 2020 року (справа №813/2271/17), від 12 січня 2021 року (справа №813/2700/15) висловив правову позицію, суть якої зводиться до наступного.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» від 12 травня 2012 року №4650-VI (далі - Закон №4650-VI) з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.
Пунктом 2 статті 16 («Прикінцеві та перехідні положення») Закону №4650-VI визначено, що дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин четвертої та шостої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 року №2163-XII (далі - Закон №2163-XII) з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється, зокрема, здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності; обмін, іпотека або застава майна; списання основних засобів, що мають залишкову вартість; безоплатна передача та реалізація майна для погашення заборгованості; передача майна в оренду; вчинення дій, які можуть призвести до обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку державної власності, на якій розташований такий об'єкт; прийняття рішень про припинення господарської організації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення та інше.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 року №271 затверджено перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2017 роках, до яких віднесено відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», а саме: «Шахта «Межирічанська», «Шахта «Відродження», «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Червоноградська» та «Шахта «Зарічна», «Шахта «Степова».
Проаналізувавши наведені вище положення законодавства у правовому взаємозв'язку з нормами Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», 7 «Основні засоби» та 9 «Запаси», - ВС у перелічених вище постановах дійшов висновку, що мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження вугледобувних підприємств стосується виключно нерухомого майна, інших необоротних активів, земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт (основні фонди). В той же час така заборона не поширюється на оборотні активи, до яких може бути застосовано заходи примусового стягнення, у тому числі й надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу. Своєю чергою, за висновком ВС, готова продукція (вугілля, відходи шахтного виробництва) є оборотним активом, відносно якого будь-яких застережень щодо реалізації, в тому числі примусової, законодавством не встановлено.
Суд наголошує, що оцінка доводів сторін у межах спірних правовідносин надається судом на дату звернення позивача із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а саме 01.08.2019 року.
Матеріалами справи підтверджено, що актами опису майна в податкову заставу (від 13.02.2019 № 1-з на загальну суму 683 100,00 грн; від 12.11.2018 № 10-з на загальну суму 701 223,80 грн; від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн; від 03.05.2018 № 5-з на загальну суму 507 000,00 грн; від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн; від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн; від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн; від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн; від 06.11.2017 № 16-з на загальну суму 5 525 564,38 грн; від 06.11.2017 № 15-з на загальну суму 2 702 794,00 грн; від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн; від 06.11.2017 № 13-з на загальну суму 9 258 928,00 грн; від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн; від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн; від 06.11.2017 № 10-з на загальну суму 89 110,00 грн; від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1 638 290,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на загальну суму 2 145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн; акт опису майна від 30.11.2016 № 10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн, про що внесено записи у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна) по ДП «Львіввугілля» складено та обтяжено майна в податкову заставу на суму 165 410 846,52 грн.
В той же час, за наслідками детального аналізу актів опису майна ДП «Львіввугілля» у податкову заставу, на підставі яких податковий орган просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, суд констатує, що у актах опису майна описано:
від 13.02.2019 № 1-з на загальну суму 683 100,00 грн - кліть шахтна;
від 12.11.2018 № 10-з на загальну суму 701 223,80 грн - газовідсмоктувальна установка, вимикач автоматичний, пускач;
від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн - котел твердопаливний - 2 шт.;
від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн - касовий апарат, морозильна камера;
від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн - конвеєр заводський;
від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн - акумуляторні батареї, відеокамери, агрегати шахтні, холодильна вітрина, касові апарти, насосна станція, вимикач, сверло, установки, тощо;
від 06.11.2017 № 16-з на загальну суму 5 525 564,38 грн - секції, електродвигуни, комбайн, котел, інш.;
від 06.11.2017 № 15-з на загальну суму 2 702 794,00 грн - комбайни, камера;
від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн - секції 2КД -90;
від 06.11.2017 № 13-з на загальну суму 9 258 928,00 грн - будівля, секції, комбайн, насосна станція;
від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн - секції;
від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн - сверло, вентилятор;
від 06.11.2017 № 10-з на загальну суму 89 110,00 грн - установка автоматичного пожежогасіння;
від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1 638 290,00 грн - кліть плахтна, лебідка, провідник, інш.
Отже, таке майно, яке описане у вищезазначених актах опису майна відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля» відноситься до основних фондів й до яких, відповідно, не може бути застосовано заходи примусового стягнення, у тому числі й надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу.
Щодо актів опису майна від 03.05.2018 № 5-з на загальну суму 507 000,00 грн; від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на загальну суму 2 145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн, від 30.11.2016 № 10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн в податкову заставу передано майно - вугілля, що знаходяться на складах відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля», яке не є основними фондами, а є оборотними активами, а тому до них може бути надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу.
В той же час, частина майна (вугілля) підприємства, що перебувало у податковій заставі, згідно актів опису майна від 03.05.2018 № 5-з, від 30.11.2017 № 22-з, від 30.11.2017 № 20-з, від 30.11.2016 № 10-з, відповідачем було реалізоване відповідно до вимог частини третьої пункту 92.1 статті 92 ПК України, що підтверджене матеріалами справи, а саме договорами поставки вугілля, відомостями по рахунку 361 та актами звіряння взаємних розрахунків за договорами, як наслідок, не може бути реалізоване в рахунок погашення суми податкового боргу ДП «Львіввугілля» відповідно до приписів пункту 95.3 статті 95 ПК України.
Водночас актом опису майна від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн описано вугілля марки Г(Г2)Р(0-200), у кількості 39834 т, на яке ДП «Львіввугілля» набуде права власності у майбутньому (а.с. 34 т.1), отже є оборотним активом, відносно якого будь-яких застережень щодо реалізації, в тому числі примусової, законодавством не встановлено.
Судом встановлено, що Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №813/3195/14 задоволено позов податкового органу та стягнуто з рахунків ДП «Львіввугілля» у банках, обслуговуючих цього платника податків, на користь Державного бюджету України 3574342,44 грн заборгованості.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі №813/5271/15 задоволено позов податкового органу та стягнуто з рахунків ДП «Львіввугілля» на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 28079414,00 грн.
Проте, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року у справі 1.380.2019.003594, яке набрало законної сили, надано Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 1498827 грн, за рахунок майна платника податків ДП «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі. Підставою до прийняття такого рішення, як і в справі, що розглядається, слугувала наявність постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі №813/5271/15, якою стягнуто з рахунків ДП «Львіввугілля» податковий борг в сумі 28079414 грн.
Зазначені обставини беззаперечно підтверджують той факт, що в податкового органу є дозвіл на погашення податкового боргу, стягнутого Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №813/3195/14 в сумі 3574342,44 грн та Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі №813/5271/15 в сумі 28079414,00 грн., за виключенням із цієї суми 1498827 грн, дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків ДП «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі вже надано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року у справі 1.380.2019.003594.
Доводи позивача, що дозвіл на погашення податкового боргу в розмірі 1498827 грн, за рахунок майна платника податків ДП «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі у справі 1.380.2019.003594 було надано на підставі інших актів опису майна, суд відхиляє, як помилкові, оскільки підставою до прийняття такого рішення, як і в справі, що розглядається, слугувала наявність постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі №813/5271/15.
Стосовно дотримання контролюючим органом встановленого ПК України порядку звернення до суду з вимогою надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі, суд виходить з наступного.
Так, як зазначалося вище, пункт 95.3 статті 95 ПК України в редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом, передбачає, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків (…), здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
З аналізу положень статті 95 ПК України в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, вбачається, що податкові органи мали право стягувати кошти з рахунків платника податків у рахунок погашення податкового боргу виключно на підставі відповідного рішення суду.
Втім, Законом від 21 грудня 2016 року №1797-VIII пункт 95.5 ПК України доповнено абзацами другим - шостим наступного змісту: «У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
Тобто, з 1 січня 2017 року повноваження податкових органів у частині стягнення податкового боргу розширено, й, починаючи з указаної дати, в окремих випадках їм надано можливість стягувати податковий борг без необхідності отримання рішення суду, а лише за наявності рішення керівника податкового органу.
Обґрунтовуючи наявність підстав до надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган зазначав, що у зв'язку зі збільшенням податкового боргу у 2016-2019 роках, який виник внаслідок несплати до бюджету зобов'язань, узгоджених самостійно, в адміністративному чи судовому порядку, у Підприємства утворилась заборгованість, яка має статус узгодженої та може бути погашена шляхом надання судом відповідно дозволу у порядку статті 95 ПК України.
На підтвердження таких доводів, позивачем долучено до матеріалів справи Рішення № 4 від 16 січня 2018 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу ДП «Львівугілля», втім суд критично оцінює такі доводи позивача, позаяк у такому рішенні не зазначено жодної інформації у якому розмірі суми податкового боргу або його частини стягується контролюючим органом та не надано жодних доказів вручення ДП «Львівугілля» даного рішення. Відтак позивачем не дотримано імперативних норм, визначених пунктом 95.3 статті 95 ПК України в редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом,
Адже, обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких сукупно зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду з цим позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду з позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
ПК України встановлює послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 818/909/16.
З урахуванням встановлених обставин суд констатує, що позивач не в повному обсязі дотримався вимог щодо особливого порядку погашення заборгованості платників податків перед бюджетами, оскільки щодо податкового боргу в сумі 133 757 090,00 грн податковий орган жодних доказів щодо звернення до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків у банку не надав, що виключає можливість надання дозволу на погашення податкового боргу в цій частині за рахунок майна відповідача.
Також позивачем не враховано, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року у справі 1.380.2019.003594, яке набрало законної сили, вже надано Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 1498827 грн.
Із урахуванням встановлених обставин у справі та висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.003950, суд констатує, що податковий борг є узгодженим лише у сумі 30154929,44 грн, оскільки контролюючий орган підтвердив вжиття усіх послідовних дій щодо погашення лише цієї суми податкового боргу відповідача, що передують зверненню до суду з позовними вимогами про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, проте позитивних результатів ці заходи не дали внаслідок відсутності коштів на рахунку платника.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задоволити частково, а саме надати Західному міжрегіональному управлінню Державної податкової служби по роботі з великими платниками дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 30154929,44 грн за рахунок майна платника податків Державного підприємства «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України суд,-
Позов Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026) до Державного підприємства «Львіввугілля» (вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80001) про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - задоволити частково.
Надати Західному міжрегіональному управлінню Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 44045187) дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 30154929,44 грн за рахунок майна платника податків Державного підприємства «Львіввугілля» (вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80001, код ЄДРПОУ 32323256), що перебуває у податковій заставі.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 14.02.2022 року.
Суддя Клименко О.М.