02 лютого 2022 року Справа № 160/25522/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦТЕХ» до відповідача-1: Державної податкової служби України, відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішення комісії ДПС та зобов'язання вчинити певні дії, -
14 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦТЕХ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1: Державної податкової служби України, відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2932631/40049277 від 03.08.2021 року;
- зобов'язати ДПС України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦТЕХ» (код ЄДРПОУ 40049277) №15 від 21.09.2020 року датою її подання;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) та Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) подати звіт про виконання судового рішення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що рішення Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, оскільки винесені неправомірно, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. В оскаржуваному рішенні не наведено достатнього обґрунтування причин відмови в реєстрації податкової накладної. Також зауважив, що контролюючим органом у квитанції № 92.53729023 не зазначено, які саме документи та пояснення відносно якого моменту господарської операції необхідно було надати. Наголосив, що у квитанції не було вимоги щодо надання контролюючому органу у складі пояснень та копій документів конкретно: "...розрахункових документів та / або банківських виписок з особових рахунків. Додаткова інформація: Не надано розрахункові документи на сплату за отримані матеріали ФОП " ОСОБА_1 " при розстрочці 120 днів з 01.09.2020 року". Крім того будь-яким іншим способом контролюючий орган не вимагав надання вказаних документів. За таких умов ТОВ "ПРОМСПЕЦТЕХ" на власний розсуд надало пояснення та копії документи, які вважає достатніми та такими, що підтверджують зазначену інформацію у податковій накладній № 15 від 21.09.2020 року. Також позивач зауважив, що у підприємства наявні усі технічні засоби (ТМЦ), які необхідні для здійснення господарської діяльності. Отже, позивач вважає, що контролюючим органом допущено процесуальні порушення Порядків №520, №1165 та обрано упереджене ставлення до ТОВ "ПРОМСПЕЦТЕХ" з метою недопущення реєстрації податкової накладної.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем 1 надано відзив на позов, в якому він, з посиланням на норми законодавства, просив в задоволенні позову відмовити. Вказав, що розгляд питання щодо реєстрації податкових накладних позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних покладено саме на Комісію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Тобто, відповідно до Порядку №1165, саме компетенцією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області є розгляд питання щодо реєстрації податкової позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також зазначив, що зобов'язання зареєструвати податкові накладні є похідною вимогою до ДПС України від вимог головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оскільки скасування рішення відповідної комісії контролюючого органу є самостійною підставою для реєстрації відповідної податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.28 Порядку.
Відповідачем 2 надано відзив на позов, в якому він, з посиланням на норми законодавства, просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що Комісією за результатами розгляду пояснень та документів, наданих ТОВ "ПРОМСПЕЦТЕХ" з повідомленням №9 від 30.07.2021р., винесено рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №15 від 21.09.2020р. з причин того,що за результатами розгляду наданих позивачем документів було встановлено відсутність розрахункових документів на сплату за отримані метеріали від ФОП ОСОБА_1 при розстрочці 120 днів з 01.09.2020 року. Отже, ТОВ "ПРОМСПЕЦТЕХ" (код 40049277) не надано в достатній кількості підтверджуючі документи, на підставі яких Комісією можливо було б зробити висновок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №15 від 21.09.2020р. в ЄРПН. Додатково повідомив, що ТОВ "ПРОМСПЕЦТЕХ" (код 40049277) віднесено до переліку ризикових СГ.
До суду від позивача надійшли відповіді на відзиви, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ПРОМСПЕЦТЕХ» є юридичною особою, яка зареєстрована 05.10.2015 року, про що внесено запис до єдиного державного реєстру щодо проведення державної реєстрації юридичної особи № 12301020000005123.
01.11.2015 року ТОВ «ПРОМСПЕЦТЕХ» зареєстроване як платник податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер: 400492704076).
Основний вид економічної діяльності - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Для здійснення господарської діяльності ТОВ «ПРОМСПЕЦТЕХ» використовує приміщення, що знаходяться за адресами: України, 53200, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, вулиця Дружби, будинок 24, квартира 56 та Україна, 53200, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, проспект Трубників, будинок 56, на підставі договорів оренди нежитлового приміщення, оренди складського приміщення.
У ТОВ «ПРОМСПЕЦТЕХ» працює дві штатні одиниці, а саме: директор - Малий В.С.; водій - ОСОБА_2 . У разі необхідності ТОВ «ПРОМСПЕЦТЕХ» залучає третіх осіб на підставі ЦПД. У ТОВ «ПРОМСПЕЦТЕХ» наявні технічні засоби (ТМЦ), які необхідні для здійснення господарської діяльності, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями: наказу №1 від 15 грудня 2015 року про призначення директором Малого В.С., наказу №16 від 06.07.2020 року про призначення на посаду водія ОСОБА_2 з 06.07.2020 року, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність від 04.09.2020 року (Форма №20-ОПП), відомостей обліку ТМЦ по рахунку 104 «ОС», відомостей про нарахування заробітної плати працівникам, договору оренди офісних та складських приміщень №01012020/1 від 01.01.2020 року, договору оренди транспортного засобу №012020/1 від 01.01.2020 року та актів приймання-передачі транспортних засобів.
З матеріалів справи вбчається, що між ТОВ «ПРОМСПЕЦТЕХ» та ПАТ «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00100227, далі - Замовник) було укладено договір поставки №17-084130-20 від 26 серпня 2020 року (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1, Постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити Товар - 42130000-9 Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої Засувка з електроприводом, зазначений у п. 1.2. цього Договору, а покупець оплатити такий Товар. Згідно з п. 1.2 Договору, найменування, кількість та ціна Товару зазначені в Додатку №1 до цього Договору. Пунктом 3.1 Договору ціна становить 16 999,20 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 20 коп.) в.т.ч. ПДВ 20% - 2 833,20.
Відповідно до обов'язків, визначених Договором, ТОВ «ПРОМСПЕЦТЕХ» поставило Замовнику продукцію, визначену специфікацією (Додаток №1 до Договору), а саме: Засувка 30ч6бр Ду200 Ру10, Електропривід ПБ 1 03-У2.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №Р243 від 21 вересня 2020 року, ТОВ «ПРОМСПЕЦТЕХ» навантажила замовлений товар за адресою: м. Нікополь, вул. Запорізька, 49 та направила до Замовника, де замовлений товар було відвантажено за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2.
Факт поставки та отримання продукції Замовником підтверджується видатковою накладною №243 від 21 вересня 2020 року, підписаною з обох сторін. Жодних зауважень до кількості та/або якості з боку Замовника не пред'являлося.
За фактом господарської операції ТОВ «ПРОМСПЕЦТЕХ» було складено та подано на реєстрацію податкову накладну №15 від 21.09.2020 року на суму ПДВ - 2833,20 грн.
Відповідно до квитанції № 9253729023, податкову накладну № 15 від 21.09.2020 року прийнято, реєстрацію зупинено та зазначено наступні підстави для зупинення реєстрації вказаної податкової накладної: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 21.09.2020 № 15 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податків. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
30.07.2021 ТОВ «ПРОМСПЕЦТЕХ» було подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області пояснення №9 та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній № 15 від 21.09.2020 року.
03.08.2021 року за результатами розгляду зазначених пояснень Комісією Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області прийнято рішення №2932631/40049277 про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «ПРОМСПЕЦТЕХ» №15 від 21.09.2020 року у зв'язку з ненаданням платником податку копій документів: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Додаткова інформація: не надано розрахункові документи на сплату за отримані матеріали ФОП « ОСОБА_1 » при розстрочці 120 днів з 01.09.2020 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної, з метою його скасування та зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до вимог п. 74.2 ст. 72 ПК України, в ЄРНП забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРНП.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 року № 2245-VIII пункт 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України був викладений у новій редакції, та з 1 січня 2018 року передбачає, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Процедура зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРНП з наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію/відмову у реєстрації регулюється ПК України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» із змінами (чинного на момент зупинення податкової накладної), Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Порядок № 520).
Згідно з п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п.п. 201.3 та 201.9 ст. 201 ПК України, для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015; наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується, факту реєстрації/зупинення реєстрації/ відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. № 1165 (далі Порядок № 1165), платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Пунктом 6 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно з п. 7 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної /розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 11657, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку № 520 встановлено, що Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно з п.6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з п. 5 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДПС) та комісії центрального рівня (ДПС) (п.п. 2, 25 Порядку № 1165).
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (п.25 Порядку № 1165).
Відповідно до п. 9, 10, 11 Порядку № 520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Згідно додатку до Порядку № 520, в рішенні про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних обов'язково підкреслюються документи, які не надано.
Згідно з п.11 Порядку № 520, Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Згідно з п. 19 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Додатками №1 та №3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій відповідно.
Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:
1.Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданого такими особами.
4.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5.Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6.Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 6.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
7.Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.
8.У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення. У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні комісії Головного управління ДПС в Дніпропетровській області зазначено, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної стало ненадання позивачем копій документів, а саме: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Додаткова інформація: не надано розрахункові документи на сплату за отримані матеріали ФОП « ОСОБА_1 » при розстрочці 120 днів з 01.09.2020 року.
Разом із тим, надаючи оцінку рішенню відповідача 2, суд зазначає, що у квитанції № 9253729023 не було вимоги щодо надання контролюючому органу у складі пояснень та копій документів конкретно: «...розрахункових документів та / або банківських виписок з особових рахунків. Додаткова інформація: Не надано розрахункові документи на сплату за отримані матеріали ФОП « ОСОБА_1 » при розстрочці 120 днів з 01.09.2020 року» та будь-яким іншим способом контролюючий орган не вимагав надання вказаних документів.
Також квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної містить посилання на п.8 критеріїв ризиковості платника податку, без зазначення конкретної причини його застосування до позивача.
Суд погоджується з доводом позивача, що пункт 8 додатку 1 до Порядку № 1165 не містить чіткої підстави його застосування, а лише відсилає до податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції. Відтак, зазначення у квитанції лише посилання на пункт 8 критеріїв ризиковості платника податку, без зазначення податкової інформації, що стала підставою для його застосування, є недостатнім для обґрунтування підстави зупинення реєстрації податкової накладної за цим пунктом та формує стан необізнаності у платника податку, що суперечить засадам правової визначеності та створює платнику податків перешкоди у реалізації його прав.
Впродовж розгляду справи відповідачі не надали суду доказів існування податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, за якою була складена податкова накладна, а також будь-якої іншої податкової інформації, що свідчить про ризиковість позивача як платника податку. Таким чином, відповідачами не доведено наявність підстав застосування п.8 критеріїв ризиковості платника податку і відповідно не доведено наявність підстав для зупинення реєстрації податкової накладної.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж є протиправним.
Також можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.
На переконання суду, надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів відображають зміст господарських операцій позивача із його контрагентом та були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.
Відповідачем 2 не наведено також жодних обставин та не надано суду доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій позивача цілям та завданням його та його контрагента статутної діяльності, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю учасників зазначених операцій, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії учасників операцій були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Відповідачем 2 не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям.
Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує факту здійснення платником податків господарської операції, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
Одночасно, в межах даної спірної ситуації суд звертає особливу увагу на той факт, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.
Таким чином, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів щодо ризиковості платника податку, та на те, що наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, відповідач 2 не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.
У постановах від 12.11.2019 року у справі №816/2183/18, від 21.05.2019 року у справі №0940/1240/18, від 18.02.2020 року у справі №360/1776/19, від 27.04.2020 року у справі №360/1050/19, від 18.06.2020 року у справі №824/245/19-а та ряду інших суд касаційної інстанції наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
В цьому випадку, під час розгляду справи відповідач 2, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навів обґрунтованих мотивів прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж є протиправним.
Таким чином, за наведених вище обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання на реєстрацію, варто звернути увагу на таке.
Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.
У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим.
Згідно з приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням Державної податкової служби України.
Проте, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій щодо остаточного вирішення спору між сторонами, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію.
Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому вважає, що покладання на Державну податкову службу України обов'язку зареєструвати податкові накладні не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідачі як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів на підтвердження правомірності рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права на судовий захист.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».
З наведеного вбачається, що здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства, є виключним засобом судового контролю, якому передує примусове виконання судового рішення за виданим судом виконавчим листом органами примусового виконання рішень суду за Законом України «Про виконавче провадження», відповідно статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У зв'язку з тим, що клопотання про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення є передчасним, оскільки заявником не вживались передбачені процесуальним законом дії щодо самостійного ініціювання примусового виконання судового рішення, а також зважаючи на те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду, суд не вбачає підстав для задоволення поданого позивачем клопотання.
Суд роз'яснює позивачу право на отримання за його заявою, після набрання судовим рішенням законної сили, виконавчого листа з метою пред'явлення його до виконання органам державної виконавчої служби для примусового виконання судового рішення.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 2270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України пропорційно.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Згідно з частинами 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі 200/14113/18-а зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Під час визначення суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн. позивачем до матеріалів справи надано: Договір №1/2021 про надання правової допомоги від 04.01.2021 року, прас-лист (розмір адвокатського гонорару) від 30.07.2021 року, оригінал ордеру про надання правової допомоги, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3661 від 12.03.2018 року, посвідчення адвоката, попередній розрахунок суми судових витрат, зокрема, витрати на правничу допомогу - 9000,00 грн. відповідно до п.7.2, п.7.6 та п.7.8 прайс листа АБ «ШАШЛИКОВ ТА ПАРТНЕРИ», згідно договору про надання правової допомоги № 1/2021 від 04.01.2021 року.
Питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді. Так, у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа № 520/12065/19), постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа № 922/445/19) сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, судом враховано, що сама по собі справа є не складною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала витрат значного часу та коштів.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи позивача, заперечення відповідачів, враховуючи складність розгляду саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, наявність сталої судової практики з розгляду такої категорії спорів, суд вважає заявлений позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову, який є позовом немайнового характеру, і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 2 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦТЕХ» до відповідача-1: Державної податкової служби України, відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішення комісії ДПС та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2932631/40049277 від 03.08.2021 року.
Зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦТЕХ» №15 від 21.09.2020 року датою її подання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦТЕХ» понесені позивачем судові витрати в сумі 1135,00 грн. та понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦТЕХ» понесені позивачем судові витрати в сумі 1135,00 грн. та понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник