02 лютого 2022 року Справа № 160/429/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
10.01.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 №Ф-9408-50/66У.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 15.10.2010 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/698. З 10.05.2017 позивач як адвокат перебуває на обліку у ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Крім того, він з 14.03.2017 по 07.04.2018 працював у ТОВ «УКРТАФТ», з 10.04.2018 по 19.06.2019 працював у ТОВ «КОМПАНІЯ ПІТЛАЙН» та з 20.06.2019 по 31.07.2020 працював у ТОВ «БЕРЛІ ЛТД» та роботодавці щомісяця сплачували за нього єдиний соціальний внесок. Оскільки відповідач здійснив подвійне нарахування ЄВ як самозайнятій особі та найманому працівнику, спірна вимога є незаконною. Тому просив задовольнити позов.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/429/22; зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9408-50/66У від 08.02.2021 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у виконавчому провадженні №68034631 відкритого 05.01.2022 Чечелівським відділом Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/429/22.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 відкрито провадження у справі № 160/429/22 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі яку отримано відповідачем 14.01.2022.
01.02.2022 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оскаржувана вимога є правомірною, та такою, що винесена відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , виникла недоїмка, яка підтверджується вимогою про сплату боргу від 08.02.2021 №Ф-9408-50/66У. З урахуванням викладеного, оспорювана податкова вимога є цілком правомірною, винесеною у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач вважає, що оскаржувана вимога винесена виключно на законних підставах та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 15.10.2010 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/698.
З 10.05.2017 позивач як адвокат перебуває на обліку у ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Згідно даних АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків - ОСОБА_1 відображено не сплачені нарахування за 2017 - 2020 роки у загальній сумі 18 190,64 грн.
Відповідачем на підставі даних АІС «Податковий блок» оформлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 №Ф-9408-50/66У, якою ОСОБА_1 визначено до сплати 18 190,64 грн. недоїмки з єдиного внеску.
Позивач вважає вказану вимогу протиправною та такою, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
При вирішенні спору суд виходить із того, що спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
При цьому, п.п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно наявних в матеріалах справи індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_1 є найманим працівником, за якого роботодавцем протягом 2017-2020 років сплачувались страхові внески.
Означене також підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , а саме: з 14.03.2017 по 07.04.2018 позивач працював у ТОВ «УКРТАФТ», з 10.04.2018 по 19.06.2019 позивач працював у ТОВ «КОМПАНІЯ ПІТЛАЙН» та з 20.06.2019 по 31.07.2020 позивач працював у ТОВ «БЕРЛІ ЛТД».
На підставі викладеного суд робить висновок, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності, як адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
У даному випадку, ОСОБА_1 у період з 14.03.2017 по 31.07.2020 був найманим працівником за якого роботодавці, а саме ТОВ «УКРТАФТ», ТОВ «КОМПАНІЯ ПІТЛАЙН» та ТОВ «БЕРЛІ ЛТД» сплачували єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску виникла у позивача через його несплату за 2017-2020 роки.
Водночас, у вказаний період позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «УКРТАФТ», ТОВ «КОМПАНІЯ ПІТЛАЙН» та ТОВ «БЕРЛІ ЛТД», що підтверджується даними трудової книжки позивача.
Поряд з цим, відповідачем доказів здійснення позивачем адвокатської діяльності у 2017-2020 роках, отримання інших доходів, ніж від трудової діяльності як найманого працівника, суду не надано.
За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Крім того, суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як самозайнятою особою не призведе до покращення її становища у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі вона не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку. Натомість, покладення на позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням єдиного соціального внеску.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, від 04.12.2019 у справі № 404/2149/19, від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18, від 18.03.2020 у справі № 140/1777/19.
Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) від ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-9408-50/66У від 08.02.2021 на суму 18 190,64 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 №Ф-9408-50/66У.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 992,40 грн. судового збору за подання позову.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 744,30 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 02.02.2022 року.
Суддя А. Ю. Рищенко