02 лютого 2022 року Справа № 160/20734/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
01 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 з 11.08.2021р. та зарахувати до пільгового стажу по Списку №2 роботу:
- з 29.06.1993р. по 31.01.2000р. на посаді газоелектрозварювальника на Дніпропетровському орендному підприємстві «Пивкомбінат «Дніпро», яке в подальшому, внаслідок неодноразових перейменувань та реорганізацій, на момент звільнення Позивача з підприємства 30.01.2000р. мало назву - Колективне підприємство «Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат «Дніпро»;
- з 01.02.2000р. по 17.12.2002р. на посаді газоелектрозварювальника в TOB «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро»;
- з 13.09.2004р. по 26.08.2011р. на посаді електрогазозварювальника в ЗАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро», яке в подальшому змінило назву на ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що шкідливий стаж позивача в сукупності складає більше 14 років, тому позивач має право на вихід на пільгову пенсію по Списку №2 з досягненням 55-річного віку. 11.08.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та документами для призначення пільгової пенсії по Списку №2. 17.08.2021 року відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на те, що пільговий стаж позивача за Списком №2 не підтверджений, оскільки пільгові довідки та документи про проведення атестації заявником не надавалися, а також про те, що позивач має право на пенсію за віком за досягненням 60-річного віку з 17.01.2026 р. Зауважено, що позивач, з метою отримання уточнюючих довідок, копій первинних докуметів та документів про проведення атестації, неодноразово звертався до ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро». На повторний адвокатський запит, підприємством булла надан відповідь, в якій було повідомлено, що копії зазначених документів у ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» відсутні, у зв'язку з чим надати копії запитуваних документів неможливо.
Позивач не погоджується із рішенням відповідача від 17.08.2021 року, вважає, що ненадання підприємством копій первинних документв про проведення атестації, а також уточнюючої довідки не може бути підставою для позбавлення його права на зарахування до пільгового стажу шкідливої роботи, що підтверджується записами у трудовій книжці. Отже, позивач вважає, що відповідач протиправно не врахував в пільговий стаж спірний період роботи та відмовив позивачу у призначенні пільгової пенсії з 11.08.2021р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
29.11.2021 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач 11.08.2021 року звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через відділ обслуговування громадян № 2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян з заявою та доданими до неї документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1V. Відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, всебічно розглянувши надані Позивачем документи встановив, що загальний страховий стаж роботи Позивача на дату звернення складає 33 роки 05 місяців 20 днів. Водночас пільговий стаж за наданими документами не підтверджений, оскільки пільгові довідки відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637 та накази про результати атестації робочих місць згідно пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом від 18.11.2005 № 383, позивачем не надані. Отже, через те, що позивач на дату звернення не має необхідного пільгового стажу, передбаченого абзацом першим пунктом другим частини 2 статті 114 Закону № 1058, позивачу в призначення пенсії було відмовлено, про що він отримав рішення від 17.08.2021 № 045750014434, надіслане повідомленням від 20.08.2021 № 0400-010205-8/111359, складеним відділом обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управлінням обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
06.12.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано про відсутність у відзиві посилань на докази, які спростовують позовні вимоги. Твердження відповідача про відсутність необхідного пільгового стажу у позивача для призначення пільгової пенсії спростовуються записами у трудовій книжці. Позивач не може нести відповідальність внаслідок не передання роботодавцем до архіву документів або неналежне оформлення бухгалтерських документів. Крім того, зі змісту трудової книжки вбачається, що позивач більше 20 років працював на шкідливій роботі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року в якості другого відповідача по справі №160/20734/21 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідач 2 не скористався правом на подання відзиву на позов.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
11.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області із заявою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу за Списком №2. До заяви були надані наступні документи: довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; трудова книжка від 18.1 1.1987 серія НОМЕР_1 ; військовий квиток від 11.06.1984 серія НОМЕР_2 ; свідоцтво про навчання від 16.11.1984 № 1965; трудовий договір від 04.05.2004; трудовий договір від 24.12.2019 № ТД 241219; адвокатський запит від 21.05.2021; відповідь на адвокатський запит від 31.05.2021; довідка про заробітну плату від 08.12.2020 № 12 08; довідки про зміну назви організації від 27.07.2020 №№ 27/07, 28/07; паспорт.
17.08.2021р. відповідач вприйняв рішення № 045750014434 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, в якому зазначено про те, що пільговий стаж позивача за Списком №2 не підтверджений, оскільки пільгові довідки заявником не надавалися. Також зазначено, що за наведених умов позивач має право на пенсію за віком за досягненням 60-річного віку з 17.01.2026р.
Не погодившись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 «Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі по тексту - Порядок № 383), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі по тексту - Порядок № 637).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (надалі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з пунктом 2.1 Порядку 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок №637). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийнятті документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно до ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника встановлює «Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (надалі Порядок № 18-1).
Згідно з п. 3 Порядку № 18-1, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В пунктах 1 та 2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.27 вказаної Інструкції визначено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номерзапису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до п.4.1 Інструкції, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 4 Постанови Кабінету міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. За змістом частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, з системного аналізу зазначених вище правових норм приходимо до висновку про те, що для призначення пільгової пенсії чоловікам по Списку №2 необхідно дотримання таких умов:
- досягти 55 років;
- мати страховий стаж не менше 25 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на шкідливих роботах.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах підлягають застосуванню Списки, чинні в період роботи позивача, зокрема, Списки, затверджені постановами Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 р.; Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, в яких визначено, що до професій, передбачених Списком №2, відносяться робітники, зокрема, електрозварники (розділ ХХХІІ «Общие професии»).
Так, судом встановлено, що у спірні періоди, відповідно до відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 в період з 29.06.1993р. по 31.01.2000р. працював газоелектрозварювальником на Дніпропетровському орендному підприємстві «Пивкомбінат «Дніпро», яке в подальшому, внаслідок неодноразових перейменувань та реорганізацій, на момент звільнення позивача з підприємства 30.01.2000р. мало назву - Колективне підприємство «Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат «Дніпро».
В період з 01.02.2000р. по 17.12.2002р. позивач працював на посаді газоелектрозварювальника в ТОВ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро».
Також, в період з 13.09.2004р. по 26.08.2011р. позивач працював на посаді електрогазозварювальника в ЗАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро», яке в подальшому змінило назву на ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро».
Довідкою від 08.12.2020 року, долученою до матеріалів справи, підтверджується розмір заробітної плати, яку позивач отримував, коли працював на підприємстві. При цьому, в довідці зазначено, що ця довідка видана на підставі особових рахунків позивача.
В довідці від 27.07.2020 року зазначено інформацію щодо реорганізацію підприємства та зміну найменування.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач з метою отримання уточнюючих довідок, копій первинних документів та документів про проведення атестації, неодноразово звертався через адвоката до ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» шляхом направлення адвокатських запитів від 04.03.2021 та від 12.05.2021р.
На адвокатський запит від 04.03.2021р. підприємством відповіді надано не було.
На повторний адвокатський запит від 12.05.2021р. підприємством була надана відповідь, в якій повідомлено, що копії документів, зазначені у адвокатському запиті у ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод» «Дніпро», відсутні, у зв'язку з чим надати копії запитуваних документів не є можливим.
Також з матеріалів справи вбачається, що наразі підприємство перебуває в стані припинення, що підтверджується копією витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд зазначає, що ненадання підприємством копій первинних документів, документів про проведення атестації, а також уточнюючої довідки не може бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування до пільгового стажу шкідливої роботи, що підтверджується записами у трудовій книжці (записи № 5-13, №18-20).
Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки або інших бухгалтерських документів. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці або бухгалтерських документах.
В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пільгової пенсії.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в частині не зарахування відповідних періодів до пільгового стажу позивача та в частині надання відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищенаведене, відповідачем не дотримано вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», його дії не відповідають приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії, оформлене листом від 17.08.2021 № 045750014434, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку №2 за наслідками розгляду заяви від 11.08.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 з 11.08.2021 року та зарахувати до пільгового стажу по Списку №2 роботу: з 29.06.1993р. по 31.01.2000р. на посаді газоелектрозварювальника на Дніпропетровському орендному підприємстві «Пивкомбінат «Дніпро», яке на момент звільнення ОСОБА_1 з підприємства 30.01.2000р. мало назву - Колективне підприємство «Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат «Дніпро»; з 01.02.2000р. по 17.12.2002р. на посаді газоелектрозварювальника в TOB «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро»; з 13.09.2004р. по 26.08.2011р. на посаді електрогазозварювальника в ЗАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро», яке в подальшому змінило назву на ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник