Копія
02 лютого 2022 року Справа № 160/16032/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №21-95вих-21 від 01.04.2021 р., обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 N 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 13.04.2020 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.91 року N 1789-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, без обмежень її граничного розміру, з розрахунку 80 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-95вих-21 від 01.04.2021 р. обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 N 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у частині обмеження ОСОБА_1 пенсійних виплат 60% від загальної суми складових місячного заробітку та обмеженням її граничного розміру 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2021 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII без обмежень її граничного розміру, з розрахунку 80 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-96вих-21 від 01.04.2021р. з виплатою різниці між фактично отриманою та перахованою сумою пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.04.2021 вона звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (через відділ обслуговування громадян №26) із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років: з 13.04.2020 р. виходячи із розміру заробітної плати працівників прокуратури, обчисленої відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 657 якою були збільшені посадові оклади працівників прокуратури та деякі інші доплати, та перерахунок пенсії з 01.04.2021 р. відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з початком роботи з 15.03.2021 р. окружних прокуратур. Позивачка отримала відповідь від ГУ ПФУ у Дніпропетровській області б/н про відмову в перерахунку пенсії на підставі довідки №21-95вих.21 від 01.04.2021 р. про розмір заробітної плати, обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 р. з посиланням на те, що право на перерахунок пенсії виникає за зверненнями, що надходять починаючи з 13.12.2019 р. та для яких момент виникнення права на перерахунок настав не раніше 13.12.2019 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до чинного законодавства України: розмір пенсійних виплат 60% від загальної суми складових місячного заробітку та обмеженням граничного розміру 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Перерахунок пенсії позивачу не здійснено на підставі довідки №21-95вих.21 від 01.04.2021 р.
Ухвалою суду від від 05.10.2021 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 08.11.2021 року провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 13.01.2022 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 24.01.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з серпня 2012 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру».
Дніпропетровською обласною прокуратурою 01.04.2021р. видано ОСОБА_1 довідки про розмір заробітної плати № 21-95вих-21, № 21-96вих-21.
Довідка № 21-95вих-21 видана відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-(ІІ)/2019 та постанови КМУ від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури». Згідно з даною довідкою розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами, чинними на 06.09.2017р. за відповідною (прирівняною) посадою прокурор прокуратури, становить: посадовий оклад - 5660,00 грн, надбавка за класний чин - 2000,00 грн., надбавка за вислугу років (30%) - 1698,00 грн., інші щомісячні надбавки - 6550,60 грн., премія - 9545,16 грн., матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) - 2121,15 грн., а всього 29696,06 грн.
Довідка № 21-96вих-21 видана відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII та наказів Офісу Генерального прокурора від 17.02.2021р. №39, від 17.02.2021р. №40. Згідно з даною довідкою розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами, чинними на 15.03.2021р. за відповідною (прирівняною) посадою прокурор прокуратури, становить: посадовий оклад - 32000,00 грн., надбавка за вислугу років (30%) - 9600,00 грн., матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) - 3466,67 грн., а всього 48 533,34 грн.
18.04.2021р. позивач звернулась до Пенсійного органу із заявою в якій просила провести перерахунок призначеної пенсії з розрахунку 80 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-95вих-21 від 01.04.2021 р.
Листом від 12.05.2021 № 15476-11543/Б-01/8-0400-21 пенсійним органом було повідомлено позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії на підставі довідки №21-95вих.21 від 01.04.2021 р. з посиланням на те, що право на перерахунок пенсії виникає за зверненнями, що надходять починаючи з 13.12.2019 р. та для яких момент виникнення права на перерахунок настав не раніше 13.12.2019 р.
27.05.2021р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії за вислугу років згідно довідки від 01.04.2021р. №21-96вих.-21.
Листом від 20.07.2021р. за №23476-18309/Б-01/8-0400/21 пенсійним органом повідомлено про те, що перерахунок був здійснений таким чином: 29120,00 грн. - основний розмір пенсії від заробітку (48533,34 грн. - розмір заробітної плати (грошового забезпечення) згідно зазначеної довідки *60% (встановлений згідно чинного законодавства загальний процент для розрахунку пенсії). У листі міститься інформація про перерахунок пенсії лише на підставі довідки від 01.04.2021 року № 21-96вих.21.
Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач не здійснив перерахунку пенсії позивача на підставі іншої довідки № 21-95вих-21 від 01.04.2021 року.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Стосовно розміру розміру відсотків, який підлягає застосуванню при призначені працівнику прокуратури пенсії.
Так, статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри « 80» замінено цифрами «70».
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».
Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон № 1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на призначення якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час призначення пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час призначення пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 N 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Ураховуючи наведене, суд вважає що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а інші норми права в т.ч. і ті, які втратили чинність на момент звернення із заявою про призначення пенсії.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
За вказаних обставин доводи позивача стосовно визначення відсоткового значення розміру пенсії у розмірі 80% не є обгрунтованими.
Стосовно обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
За змістом статті 2 Закону № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
На думку суду, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, позовні вимоги у частині здійснення призначення пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 року у справі № 580/5962/20.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 13.04.2020 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII з розрахунку 60 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-95вих-21 від 01.04.2021р. з виплатою різниці між фактично отриманою та перахованою сумою пенсії.
Суд зазначає, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки від 01.04.2021 року № 21-96 вих.21, що видно з листа відповідача 20.07.2021 року № 23746-18309/б-01/8-0400/21. Перерахунок пенсії здійснено відповідно до чинного законодавства та перерахунок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то відповідач повинен відшкодувати позивачу судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 454 грн.
Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №21-95вих-21 від 01.04.2021 р., обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 N 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 13.04.2020 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII з розрахунку 60 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-95вих-21 від 01.04.2021р. з виплатою різниці між фактично отриманою та перахованою сумою пенсії.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили
Помічник судді Лісна А.М.