17 січня 2022 року Справа № 160/21725/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у поверненні сплачених коштів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна за договором купівлі - продажу квартири і комори від 30.07.2012 р. № 3058, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н.С. у розмірі 9 135,00 грн (дев'ять тисяч гривень 00 копійок).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до п.9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Позивач зазначає, що він вперше придбав житло та при укладенні договору безпідставно (помилково) сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна. За вказаних обставин позивач вважає, що має право на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості нерухомого майна у сумі 9135,00 грн. Звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, позивач отримав відмову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року відкрито провадження у справі №160/21725/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Представником позивача подано 07.12.2021 до суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.
22.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач вважає, що позивачем подано позов з порушенням строку звернення до суду.Правовідносини з приводу, яких позивач звернувся до суду виникли у липні 2012, тоді як з позовом позивач звернувся у листопаді 2021.
Пенсійний фонд зазначає, що за п.15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про переррахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у п. 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне ст рахування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» п. 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов"язкове державне пенсійне страхування».
З приводу стягнення судових витрат на правничу допомогу,відповідач вважає, що надані представником позивача документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в даній справі, витрати на правову допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв"язку з чим клопотання про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
30.07.2012 між ОСОБА_2 (продавець) і ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу квартири і комори, за яким продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив):
-квартиру під номером АДРЕСА_1 ;
-у приміщенні №24 комора поз.8 у будинку під номером АДРЕСА_2 та сплатив за зазначене нерухоме майно грошову суму у розмірі, порядку та на умовах, визначених цим договором.
Договір посвідчено Каримовою Н.С., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за №3058.
Відповідно до п.20 договору позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9135,00 грн., що підтверджується копією квитанції №ПН1988 від 30.07.2012.
23.09.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою, в якій на підставі ч. 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 просив сформувати подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов"язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири і комори від 30.07.2012 №3058 у розмірі 9135,00 грн.
У відповідь Головне управління Пенсійного фонду України листом №0400-010604-8/137473 від 20.10.2021 повідомило про відсутність підстав для складання подання на повернення збору з операцій придбання купівлі-продажу нерухомого майна, вказавши, що звільнення покупця від сплати збору на обов"язкове державне пенсійне страхування можливе за умови наявності інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов"язкове державне пенсійне страхування.
Позивач вважає, відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області скласти подання на повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна протиправною, що спонукало його звернутися за захистом своїх порушених рав і інтересів до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного:
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до п. 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Зміст наведених норм свідчить про те, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Як зазначає позивач у позовній заяві, нерухоме майно ним придбано вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири інша нерухомість ним не придбавалася.
Інформація щодо придбання позивачем на підставі договору купівлі-продажу іншого житла відсутня.
Відповідачем вказані відомості в порядку виконання обов'язку, визначеного частиною другою статті 77 КАС України не спростовані та судом зворотного не встановлено.
За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 20.03.2018 у справі №819/1249/17 відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.
За відсутності доказів щодо придбання позивачем на підставі договору купівлі-продажу іншого житла в розумінні пункту 15-1Порядку, останній має право на повернення суми помилково сплаченого збору.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна", покладений на Пенсійний фонд України.
Частиною 2 ст.45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787
Пунктом 5 зазначеного Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (п. 8 Порядку № 787).
Враховуючи, що відповідним органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов'язкового пенсійного страхування є відповідач, суд зазначає, що саме останній наділений обов'язком щодо формування та подання до органу Казначейства подання про повернення коштів.
Відповідно до абз. 5 підп.2 п. 4. Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 . № 215 казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, для ефективного відновлення порушеного права позивача, відповідач зобов'язаний сформувати подання до органу Казначейства щодо повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в сумі 9135,00 грн, сплаченого за квитанцією від 30.07.2012 № ПН1988.
Щодо посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на пропуск строку позовної давності, суд вважає необхідним зазначити, що Порядком №787 не передбачено граничного строку для звернення до органу, що контролює справляння надходжень до бюджету, із заявою про формування подання.
Згідно ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з вказаних норм строк позовної давності в даному випадку вираховується від дати відмови відповідача листом №0400-010604-8/137473 від 20.10.2021 і спливає 20.04.2022, а отже не є пропущеним, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 05.11.2021 відповідно до штемпеля відділення поштового зв"язку.
При вирішенні клопотання позивача про стягнення 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до положень п.1 ч.3ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістомстатті 134 КАС Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За вимогами ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6, ч. 7 ст. 134 КАС України).
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правовничої допомоги №197 від 27.10.2021, укладений між ОСОБА_1 (Клієнт) і Адвокатським об"єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» (Адвокатське об"єднання), за яким Клієнт доручив, а Адвокатське об"єднання прийняло на себе зобов"язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
В пунктах 4.1., 4.2. договору сторони дійшли згоди, що надання правничої допомоги оплачується в розмірах і на умовах, встановлених Додатком до цього договору. Приймання-передача надани послуг щомісячно оформлюється Актом приймання-передачі наданиих послуг, по факту надання послуг але не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги. Клієнт протягом 3-х календарних днів з моменту отримання Акту приймання-передачі наданих послуг повинен підписати його і направити Адвокатському об"єднанню, або надати у цей же строк мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну Акт приймання-передачі наданих послуг вважається прийнятим та підписаним Клієнтом, і підлягає оплаті Клієнтом без заперечень.
28.10.2021 сторонами до договору була укладена додаткова угода №1, відповідно до якої Адвокатське об"єднання зобов"язалось надати наступні послуги Клієнту:
Підготовка та подача адміністративного позову до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що включає:
1.Аналіз наданих Клієнтом матеріалів та документів;
2.Надання правової кваліфікації обставин справи;
3.Визначення нормативно-правової підстави вимоги;
4.Моніторинг судових рішень;
5.Визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції;
6.Підготовка адміністративного позову до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії;
7.Подача адміністративного позову до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Супровід справи за позовом Клієнта до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області визнання дій протиправними та зобов"яання вчинити певні дії у суді першої інстанції.
В додатковій угоді зазначено, що Клієнт оплачує надані послуги з правничої допомоги передоплатою у розмірі 4000,00 грн.на підставі виставленого рахунку.
26.11.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг №1, що підтверджує виконання в повному обсязі передбачених додатковою угодою послуг та є підставою для проведення взаєморозрахунків. В акті зазначено про відсутність у сторін претензій.
Крім того, Адвокатським об"єднанням надано від 26.11.2021 звіт про надану правничу допомогу із зазначенням витраченого часу по кожній наданій послузі.За виставленим Адвокатським об"єднанням рахунком №245 від 25.11.2021 ОСОБА_1 відповідно до квитанції №0.0.2360686897.1 від 30.11.2021сплатив за послуги з правничої допомоги 4000,00 грн.
Зважаючи на заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу та враховуючи той факт, що спірні відносини не є новими у судовій практиці, справа не є складною, була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а отже не вимагала великого обсягу юридичної роботи, суд вважає, що клопотання позивача стягнути витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню в сумі 2500,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2321518638.1 від 29.10.2021.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст.139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у поверненні сплачених коштів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна за договором купівлі - продажу квартири і комори від 30.07.2012 р. № 3058, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н.С. у розмірі 9 135,00 грн (дев'ять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев"ятсот вісім) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 2500 (дві тисячи п"ятсот) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона