26 січня 2022 року Справа № 160/18206/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітної плати (доходу), сплаченого Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро), за період з серпня 2016 року по березень 2020 року у сумі 192 684,51 грн., починаючи з 15.03.2020 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати (доходу), сплаченого Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро), за період з серпня 2016 року по березень 2020 року у сумі 192 684,51 грн., починаючи з 15.03.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправне рішення пенсійного органу щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітної плати (доходу), сплаченого Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро), за період з серпня 2016 року по березень 2020 року у сумі 192 684,51 грн., починаючи з 15.03.2020 порушує право позивача на належний розмір пенсії, відтак слід у судовому порядку зобов'язати відповідача вчинити такі дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.21 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.21 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
14.12.21 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
30.12.21 року представником позивача надано відповідь на відзив, за змістом якого останній просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 15 березня 2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
15 березня 2021 року позивач отримав через особистий кабінет пенсіонера Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК -5), з якої йому стало відомо, що при призначені та розрахунку розміру пенсії за віком відповідач не врахував заробітну плату, сплачену позивачу Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) за період з серпня 2016 року по березень 2020 року.
У зв'язку з чим позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії з урахуванням заробітної плати за період з серпня 2016 року по березень 2020 року у сумі 192 684,51 грн.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом за вих. №14222/-9740/Б-01/8- 0400/21 від 28.04.2021 повідомлено позивача, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 42 роки 1 місяць 12 днів (зарахований по 29.02.2020). Пенсія обчислена із заробітної плати розрахованої за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2020 по 29.02.2020. В реєстрі застрахованих осіб з серпня 2016 року по грудень 2019 року по Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро) відсутні дані про сплату страхових внесків.
З метою отримання інформації про суми єдиного соціального внеску, які були сплачені Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) при виплаті заробітку ОСОБА_1 за період з 05.08.2016 по 24.04.2020 року, позивач звернувся із відповідною заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Листом за вих. №11297/12.3-64/1074 від 21.05.2021 Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повідомило, що кошти нараховані як середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з серпня 2016 року по березень 2020 року у сумі 192 684,51 грн. з помісячною розбивкою відображені у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Отримавши інформацію, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) нарахувало та сплатило з заробітку ОСОБА_1 єдиний внесок за період з серпня 2016 року по березень 2020 року позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням такого заробітку.
Листом за вих. №20675-15829/Б-01/8-0400/21 від 29.06.2021 відповідач повідомив, що за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування дані про сплату страхових внесків Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) за ОСОБА_1 з серпня 2016 року по грудень 2019 року відсутні.
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09 липня 2003 року.
Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Пенсійні виплати - це грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону України №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною 1 статті 40 Закону України №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За змістом частини 1 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно частини 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Як встановлено судом, надана позивачем відповідачу довідка про сплату страхових внесків містить всі відомості для врахування заробітної плати (доходу), сплаченого Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро), за період з серпня 2016 року по березень 2020 року.
Згідно частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Пунктом 4.1, 4.2. розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через веб-портал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Відтак, органи Пенсійного фонду мають право перевіряти достовірність відомостей, що надані пенсіонером.
Проте, відповідачем вказаних вимог, в частині перевірки документів, що надані позивачем, не дотримано.
Таким чином, із врахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітної плати (доходу), сплаченого Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро), за період з серпня 2016 року по березень 2020 року.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.
Щодо частини позовних вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визначені повноваження суду при вирішенні справи.
З огляду на зміст статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а статтею 8 Конституції України закріплено що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди при розгляді справ застосовують принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод як джерело права.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту (відновлення) порушеного права позивача та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати (доходу), сплаченого Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро), за період з серпня 2016 року по березень 2020 року, починаючи з 15.03.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом із тим, визначаючись щодо дати з якої слід здійснити перерахунок пенсії позивача, суд зазначає, що перерахунок слід здійснити з 15.03.2020 року - з дати призначення пенсії за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, обрахунок точної суми належить до компетенції відповідача, а суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Щодо нарахування компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи, що перерахунок та виплату пенсії не проведено, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як передчасні.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 908,00 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Станом на дату винесення рішення заяви щодо подання доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу не подано, доказів понесених витрат матеріали справи не містять, отже на момент розгляду справи відсутні підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітної плати (доходу), сплаченого Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро), за період з серпня 2016 року по березень 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати (доходу), сплаченого Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро), за період з серпня 2016 року по березень 2020 року, починаючи з 15.03.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська