28 грудня 2021 року Справа № 160/17914/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юркова Е.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
01 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС України, з вимогами: визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення № 0003853305 від 23.01.2020р. на суму 974 477,31 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0003863305 від 23.01.2020р. на суму 81 206,44 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що податкові повідомлення-рішення № 0003853305 та № 0003863305 від 23.01.2020 р. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором. Оскільки заборгованість позивача за генеральним договором про здійснення кредитування № М 131/369/06 від 25.12.2006 року не була погашена станом на 01.01.2014 року, а операція з прощення (анулювання) кредиту здійснена після 01.01.2015 року, спірні правовідносини підпадають під дію пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Вказує, що курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника та не підлягає оподаткуванню.
Позов не відповідав вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 р. був залишений без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач надав до суду 12.10.2021 р. відповідну заяву з додатками на усунення недоліків, та виправив вказані недоліки у зазначений судом строк.
Ухвалою суду від 18.10.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем 09.11.2021 року було подано відзиви на позовну заяву (вх.. № 98409/21), в якому у задоволенні позову просив відмовити, мотивуючи тим, що згідно з інформацією, отриманою від банківської установи АТ «Укрсоцбанк» - лист № 05.6-12/79-190 від 16.04.2019 року (вхідний №65820/10 від 26.04.2019 року), наданої на запит Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.02.2019 року № 13918/04-36-57-50 встановлено, що в період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 отримано дохід з ознакою доходу «126» (додаткове благо) у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на адресу позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) було направлено листа №54424/10/04-36-57-50 від 08.05.2019 року щодо надання пояснень та копій документів за 2018 рік, однак, поштове відправлення 5000022053394 повернуто з відміткою АТ «Укрпошта» за закінченням встановленого строку зберігання. Вказує, що позивачем, у зв'язку з отриманням у IІ кварталі 2018 року суми у розмірі 4 331 941,03 грн., як додаткового блага у вигляді основної суми прощеної (анульованої) заборгованості за кредитом, не нараховано за 2018 рік податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, а відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.
06.12.2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що позивач зі змістом акту перевірки, листів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, наказу про проведення перевірки не ознайомлений. Також вказує, що ним банку було сплачено значно більше грошей ніж отримана в якості кредиту, що вказує, на думку позивача, на відсутність факту збільшення загального майнового стану чи приросту активів, а тому не є доходом платника.
09.12.2021 року відповідачем подано до суду заперечення на позов, в яких наведено доводи, аналогічні доводам відзиву на позов.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у період з 07.12.2021 р. по 24.12.2021 р. у відпустці, розгляд справи здійснено 28.12.2021 р.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 08.05.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 лист № 54424/10/04-36-57-50 щодо надання пояснень та копій документів щодо отриманої від АТ «Укрсоцбанк» інформації про отриману суму з ознакою доходу «126» (додаткове благо) у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості у розмірі 4 331 941,03 грн., сплати податку та відображення даної суми у річній податковій декларації.
Вказаний лист було повернуто до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з зазначенням причин повернення.
Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 668-п від 02.10.2019 року призначено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з 22.11.2019 року тривалістю 3 робочих дні.
Вказаний наказ направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , та 11.11.2019 року було повернуто до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з зазначенням причин повернення.
На підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 668-п від 02.10.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт перевірки від 28.11.2019 року №13118/04-36-33-06/ НОМЕР_1 .
Згідно висновків акта перевірки, позивачем порушено:
1. абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 779 581,85 грн.;
2. п.п.1.2, п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результаті чого донараховано військовий збір за 2018 рік в розмірі 64 965,15 грн.
Акт перевірки від 28.11.2019 року №13118/04-36-33-06/ НОМЕР_1 було направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , та 08.01.2020 року було повернуто до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з зазначенням причин повернення.
На підставі акта від 28.11.2019 року №13118/04-36-33-06/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено:
- податкове повідомлення-рішення № 0003853305 від 23.01.2020 року, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання з податку на фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, за податковим зобов'язанням на 779 581,85 грн., за штрафними санкціями на 194 895,46 грн.,
- податкове повідомлення-рішення № 0003863305 від 23.01.2020 року, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання з військового збору за податковим зобов'язанням на 64 965,15 грн., за штрафними санкціями на 16 241,29 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із приписами статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Підстави проведення документальних позапланових перевірок визначено у пункті 78.1 статті 78 ПК України.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Згідно зі статтею 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Судом встановлено, що на адресу позивача - АДРЕСА_2 - відповідачем направлялись запит № 54424/10/04-36-57-50 від 08.05.2019 року щодо надання пояснень та копій документів, наказ про проведення перевірки № 668-п від 02.10.2019 року.
В свою чергу, конверти з поштовим відправленням, якими позивачу була направлена вказана кореспонденція, повернулись відправнику із зазначенням у довідці про причини повернення: «за закінченням встановленого строку зберігання».
Також суд вказує, що пункт 45.1 статті 45 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України).
У постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19 Верховний Суд виходив з того, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
У постанові від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19 Верховний Суд також зазначав, що у разі обрання податковим органом способу надіслання кореспонденції поштою та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа, такий відповідно до абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивач згідно з положеннями Податкового кодексу України був повідомленим про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки.
З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідних правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, суд доходить висновку, що контролюючим органом не було порушено процедуру повідомлення позивача про проведення перевірки, що в свою чергу тягне відповідні правові наслідки такої, зокрема прийняття податкових повідомлень-рішень за її результатами.
Щодо твердження позивача про неправомірність віднесення суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що 25 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений генеральний договір про здійснення кредитування № М 131/369/06 (далі - кредитний договір), відповідно до якого позичальник отримав кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 198 000,00 доларів США, зі строком до 23.12.2016 року. Забезпеченням за договором визначено договір іпотеки № 131/395-І-М 131/369/06 від 25.12.2016 року.
25 грудня 2006 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода № М 131/370/01/06 до генерального договору про здійснення кредитування № М 131/369/06, відповідно до якої встановлено графік погашення кредиту у валюті кредиту на період з січня 2007 року по грудень 2016 року.
Інформація щодо зміни валюти генерального договору про здійснення кредитування № М 131/369/06 від 25 грудня 2006 року з доларів США на гривні в матеріалах справи відсутня.
21.06.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» вручено ОСОБА_1 повідомлення № 13-09/96-5941, яким повідомлено про те, що 01.06.2018 року Банком здійснено анулювання заборгованості за Договором кредиту №М 131/370/01/06 від 25.12.2006 року: основна заборгованість 165 833,00 (сто шістдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять три) дол. США 00 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ на 01.06.2018 року становить 4 331 941,03 (чотири мільйони триста тридцять одна тисяча дев'ятсот сорок одна) гривня 03 коп.; нараховані відсотки 143 855,85 (сто сорок три тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) дол. США 85 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ на 01.06.2018 року становить 3 757 847,11 (три мільйони сімсот п'ятдесят сім тисяч вісімсот сорок сім) гривень 11 коп. У відповідності до вимог Податкового Кодексу України, до складу річного доходу за 2018 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 4 331 941,03 (чотири мільйони триста тридцять одна тисяча дев'ятсот сорок одна) гривня 03 коп. Отриманий дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5 %, які ОСОБА_1 , відповідно до вимог чинного законодавства, самостійно повинен сплатити до Державного бюджету України.
У підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
В абзаці «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року), в свою чергу, передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Одночасно, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» №321-VIII від 09.04.2015 року, положення якого набрали чинності 07.05.2015 року, передбачено, що підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, слід розглядати окремо.
За змістом наведених положень, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу Україниз обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Таким чином, боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Судом встановлено, що позивачу анульовано в тому числі основну суму боргу у розмірі 165 833,00 (сто шістдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять три) доларів США 00 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ на 01.06.2018 року становить 4 331 941,03 гривні.
Суд зауважує, що метою запровадження положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і невключення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу прощених (анульованих) кредитором сум курсової різниці та процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами. Курсова різниця обчислюється як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року, та валюту зобов'язання, за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Застосування вимог абзацу «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, предбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 року у справі № 821/1594/17, у постанові від 19.07.2019 року у справі № 826/4240/18.
Судом не встановлено наявності доказів (договорів, додаткових угод тощо), які б підтвердили факт реструктуризації кредитних зобов'язань позивача. Сторонами також не надано до суду доказів зміни валютних зобов'язань за даним договором з іноземної на національну.
Отже, підстави для застосування пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в даному випадку відсутні.
При встановленні обставин щодо того, із чого складається сума анульованої (прощеної) заборгованості ОСОБА_1 (тіло кредиту, проценти, пеня, штрафні санкції), та зазначення, що проценти, пеня, штрафні санкції не є додатковим благом судом враховано, що проценти, пеня та штрафні санкції не були враховані контролюючим органом при визначені грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб та військового збору.
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
У відповідності до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такий дохід: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.
За наведених обставин, суд вважає прощену суму основного боргу - додатковим благом, в розумінні пп.«д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України, що, в свою чергу, підтверджує правомірність дій відповідача щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за результатами річного декларування за податковим повідомленням-рішенням № 0003853305 від 23.01.2020 року.
Щодо обов'язку подання платником податку річної декларації про майновий стан і доходи суд зауважує, що відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Щодо донарахованого військового збору, суд вказує, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Таким чином, отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, є підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).
Отже, враховуючи зазначене та висновок суду, що відповідачем вірно визначено суму податкового зобов'язання несплаченого позивачем, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0003863305 від 23.01.2020 року є законним та обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вище викладене, оскільки доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ІК ВП 44118658; 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 28 грудня 2021 року.
Суддя Е.О. Юрков