25 січня 2022 року Справа № 204/8850/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Букіна Л.Є. розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чечелівський відділ державної виконавчої служби умісті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про компенсацію матеріальної та моральної шкоди, -
З Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чечелівський відділ державної виконавчої служби умісті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про компенсацію матеріальної та моральної шкоди.
Розглянувши матеріали справи суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи при здійсненні ними владних, управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Водночас, за правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, і такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Тобто, питання про стягнення моральної шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов'язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними.
Водночас, поєднувати в одному провадженні дві пов'язані вимоги, як-от про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, є правом позивача та у спірному випадку він скористався таким право та заявив виключно вимоги про компенсацію матеріальної та моральної шкоди, що підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, та саме у такому порядку позивач звернувся до суду із цієї позовною заявою, тоді як Красногвардійським районним суд м. Дніпропетровська при направленні справи за підсудністю застосовані приписи КАС України.
Крім того, навіть якщо враховувати, що позивач у цьому спорі також оскаржив би постанову про адміністративне правопорушення, що фактично не відбулось (лише мотивувальна частина позову містить посилання на КАС України), суд мав зважати на приписи пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України, відповідно до яких місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом враховуються, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. У той же час, вирішуючи питання про відкриття провадження в цій суд має застосувати наслідки, визначені п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, оскільки позивач звернувся до суду у порядку цивільного судочинства, що обмежить позивачеві доступ до правосуддя.
У відповідності до п.2 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що адміністративну справу № 204/8850/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чечелівський відділ державної виконавчої служби умісті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про компенсацію матеріальної та моральної шкоди необхідно передати за підсудністю до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Керуючись статтями 26, 29, 241, 243, 244, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративну справу № 204/8850/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чечелівський відділ державної виконавчої служби умісті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про компенсацію матеріальної та моральної шкоди передати за підсудністю до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Л.Є. Букіна