18 січня 2022 року Справа № 160/21380/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01.04.2019 року, з обмеженням її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами встановленими для осіб, які втратили непрацездатність; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 22.03.2021 за №ФД110890, без обмеження її максимальним розміром, на рівні 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили непрацездатність, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що в серпні 2021 року, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/7249/21 від 07.06.2021 року, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року на підставі наданої уповноваженим структурним підрозділом Міністерства оборони України - Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки оригіналу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019 року, за №ФД 110890 від 22.03.2021 року. Однак, отримавши 05.08.2021 року пенсійну виплату за серпень 2021 року у розмірі - 18540.00 грн. позивач з'ясував, що розмір отриманої пенсії є меншим, оскільки при виплаті пенсії відповідачем було застосовано обмеження виплати пенсії максимальним розміром 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У відзиві відповідача наданого до суду 06.01.2021 року, зазначено, що 23.07.2021 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшло рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 по справі №160/7249/21, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.04.2019 року, виходячи з розрахунку 85% від грошового забезпечення, на підставі наданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки № ФД 110890 від 22.03.2021 року про розмір грошового забезпечення. На виконання рішення суду Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019 року у розмірі 85% від грошового забезпечення (27712,85 грн), яке зазначено у довідці від 22.03.2021 за № ФД 110890, яка надана Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Статтею 43 Закону №2262 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим, розмір пенсії на виконання рішення суду обчислено з урахуванням зазначених норм.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” у розмірі 85 % грошового забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року по справі №160/16606/20 зобов'язано Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, підготувати та надати позивачу оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019 року, у відповідності до статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та з врахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців”, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 року перерахунку основного розміру пенсії.
На виконання рішення суду Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки до відповідача направив лист від 22.03.2021 №7/11282/9 та довідку про розмірі грошового забезпечення №ФД110890 для перерахунку пенсії.
Відповідно до вказаної довідки розмір грошового забезпечення включав такі складові: посадовий оклад 8030,00грн.; оклад за військове звання - 1480,00грн.; надбавка за вислугу років 50% - 4755,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби 65% - 9272,25 грн.; надбавка в умовах режимних обмежень 10% - 803,00грн., надбавка за кваліфікаційну категорію 7% - 562,10 грн., премія 35% - 2810,50 що разом становить 27712,85 грн.
Відповідачем було відмовлено у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивача на підставі довідки про розмірі грошового забезпечення №ФД110890.
Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, звернувся до суду з позовною заявою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 року по справі № 160/7249/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.03.2021 за № ФД110890 про розмір грошового забезпечення позивача; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2019 року, виходячи з розрахунку 85% від грошового забезпечення, на підставі наданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки № ФД110890 від 22.03.2021 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В даному рішенні суд прийшов до висновку, що відповідач, після отримання від позивача довідки № 110890 від 22.03.2021 року з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, зобов'язаний був здійснити перерахунок та виплату його пенсії з 01.04.2019 року.
На виконання вказаного рішення суду, відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року у розмірі 85% від грошового забезпечення 27712,85 грн., яке зазначене у довідці від 22.03.2021 року за № ФД 110890, наданій Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки про що, було повідомлено позивача листом від 04.10.2021 року за № 34686-27922/Х-01/8-0400/21.
У вказаному листі відповідачем також зазначено, що статтею 43 Закону № 2262 передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач не погодившись з обмеженням його пенсії максимальним розміром, звернувся до суду з означеною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд виходить з наступного.
Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Питання правомірності обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII було предметом спору в адміністративній справі №400/2085/199.
Верховним Судом складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.12.2021 року в даній справі зроблено висновок, що застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Тому обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо перерахунку та виплати його пенсії без обмеження максимального розміру підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Керуючись ст. 139, 241, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром на підставі довідки Дніпропетровського обласного центру комплектування та соціальної підтримки від 22.03.2021 року №ФД110890, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська