07 лютого 2022 року Справа № 160/16139/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр. Богдана Хмельницького, 116 а, м.Дніпро, 49033) про визнання дій щодо не врахування до пільгового стажу роботи за списком №2 довідки №22 від 18.09.2002 р. та відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах протиправними; зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, -
03 грудня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр. Богдана Хмельницького, 116 а, м.Дніпро, 49033), в якій позивач просить суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування до пільгового стажу роботи за списком № 2 довідки № 22 від 18.09.2002 р. та відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту «б» частини першої ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 22 вересня 1985 року по 31 січня 1995 року включно, на посаді «техніка по контролю випробувань»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, та відповідно до положень пункту «б» частини першої ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 04 жовтня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
02 жовтня 2020 р. позивач звернулася через особистий кабінет на веб-порталі Пенсійного фонду до управління ПФУ в м. Павлоград та Павлоградському районі в Дніпропетровській області, із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивач зазначає, що остання працювала техніком по контролю випробувань з 25 вересня 1985 р. по 31 січня 1995 р. відповідно до записів трудової книжки та архівної довідки, наказів по філії 227 Військового представництва Міністерства оборони.
В довідці № 22 від 18 вересня 2002 р., що надана філією 227 Військового представництва МО України та довідки № 9 від 03.08.2020 р., що надана 227 Головним представництвом МО України вказано, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день з 25 вересня 1985 р. по 31 січня 1995 р. на виробництві «Вибухових, ініціюючих речовин». У довідках зазначено, що робочі, керівники та спеціалісти зайняті при проведенні випробувань на полігонах, випробувальних станціях та стендах відносяться до Списку № 2 і мають право на пільгову пенсію. Робота на зазначеній посаді віднесена до списку № 2, розділ XI «Виробництво вибухових, ініціюючих речовин, порохів і спорядження боєприпасів », пункт 21201000-1754а «Рабочие, руководители и специалисты, занятые при подготовке и проведении испытаний на полигонах, испытательных станциях и стендах затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.
Відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, затверджених Кабінетом Міністрів України.
В жовтні 2020 р. ОСОБА_1 було отримано відповідь від відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.10.2020 р. за № 0400-0305-8/94129 «Про відмову в призначенні пенсії».
Зазначеним вище листом від 09.10.2020 р. за № 0400-0305-8/94129 «Про відмову в призначенні пенсії» Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі того що, довідку № 22 від 18.09.2002 р. не враховано до пільгового стажу роботи за списком №2 , оскільки довідка не відповідає додатку 5 Постанови № 637 від 12.08.1993 р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», відсутня атестація робочих місць та перелік професій зазначені в довідці.
Філію 227 військового представництва було розформовано з 20.01.1994 р. Директивою начальника Генерального Штабу Збройних Сил України від 16.06.1993 р. № 15/1/0528. Всі документи були здані до архіву МО 19.03.1998 р. Акт ліквідації-фонд №3468-опис 16374.
На запит до архіву МО від 26.08.2020 р. позивач отримала архівну довідку № 179/1-11228 від 09.09.2020 р. в якій вказано, що «надати відомості про прийняття ОСОБА_2 /дано мовою оригіналу, російською/ в Філію 227 Військового представництва МО в вересні 1985 р. не є можливим, оскільки, згідно з наказом начальника 5576 ВП Управління Військових представництв МОУ від 20 жовтня 2008 р. № 37 « Про порушення в організації та ведення нетаємного діловодства» накази начальника Філії 227 ВП за 1965-1993 роки відсутні з невідомих причин, в особистих картках працівників вищеназваного ВП за 1974-2008 роки, які знаходяться на зберіганні в архіві, особиста картка ф.Т-2 ОСОБА_2 /дано мовою оригіналу, російською/, відсутня».
Після відмови Пенсійного фонду позивач звернулася за додатковими документами для оформлення пільгової пенсії до 227 Головного представництва МО України.
Позивачу надано Довідку про те, що остання дійсно працювала з 25 вересня 1985 р. до 31 січня 1995 р. на посаді техніка філії 227 військового представництва Міністерства оборони, а також про те, що 227 Військове представництво (код ЄДРПОУ 07729098) є правонаступником філії 227 Військового представництва МО України (Код ЄДРПОУ 07667248 ) з 30.07.2019 р.
З питання відсутності атестації робочих місць, у довідці № 22 від 18.09.2002 р., що надана організацією, де працювала ОСОБА_1 у шкідливих умовах, зазначено, що «дана професія атестована наказом № 1-35 від 25.01.1995 р.», також додаю до заяви наступні документи, що свідчать про атестацію робочих місць: протокол №1 від 28.11.1995 р. «Про засідання комісії по встановленню пільгового стажу роботи службовців ВП МОУ, що працювали у шкідливих умовах праці»; наказ № 12 від 21.01.1995 р. «Про право на пільгове пенсійне забезпечення»; відповідь із архіву МО, де є посилання на Наказ № 2 від 02.01.1995 р. «О льготах рабочим и служащим 100 ВП» (надано мовою оригіналу) про додаткові виплати до посадових окладів та додаткових відпустках, пов'язаних зі шкідливими умовами праці.
Позивач зазначає, що факт роботи на зазначених вище посадах у шкідливих умовах підтверджується трудовою книжкою останньої, довідкою № 22 від 18.09.2002 р., довідкою №9 від 03.08.2020 р., копією протоколу № 1 від 28.11.1995 р. та копією наказу № 12 від 25.01.1995 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 р. у справі №160/16139/20 відкрито провадження, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 29.12.2020 р., в якому останній проти позову заперечує та просить в позові відмовити з наступних підстав.
Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано, що періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пп. 2.14, п. 2 наказу Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Довідка про підтвердження періодів роботи від 18.09.2002 р. № 22 не відповідає додатку № 5 постанови від 12.08.1993 р. № 637, отже, зарахувати її при призначенні пенсії не має підстав.
Відповідно до архівної довідки від 09.09.2020 р. № 179/1/11228, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, є інформація про звільнення позивача з посади "технік" з 31.01.1995 року. Інформація про прийняття на роботу, проведення атестації робочого місця, характер виконуваної роботи, особова картка форми П 2 та інші документи, які можуть підтвердити характер виконуваної роботи відсутні.
Загальний стаж роботи ОСОБА_1 (по 31.08.2020 р.) складає 35 р. 09 міс. 12 дн., пільговий стаж відсутній, що не дає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону № 1058.
На підставі викладеного вище, та з урахуванням відповідних норм чинного пенсійного законодавства, представник відповідача просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 р. визнано типовою адміністративну справу №160/16139/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр. Богдана Хмельницького, 116 а, м.Дніпро, 49033) про визнання дій щодо не врахування до пільгового стажу роботи за списком №2 довідки №22 від 18.09.2002 р. та відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах протиправними; зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Зупинено провадження у справі №160/16139/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр. Богдана Хмельницького, 116 а, м.Дніпро, 49033) про визнання дій щодо не врахування до пільгового стажу роботи за списком №2 довідки №22 від 18.09.2002 р. та відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах протиправними; зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 (адміністратвине провадження №Пз/9901/32/20).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 р. у справі №160/16139/20 поновлено провадження в адміністративній справі №160/16139/20 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр. Богдана Хмельницького, 116 а, м.Дніпро, 49033) про визнання дій щодо не врахування до пільгового стажу роботи за списком №2 довідки №22 від 18.09.2002 р. та відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах протиправними; зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, з урахуванням правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. у справі №360/3611/20, з дотриманням вимог ст. ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що копію ухвали суду від 26.11.2021 р. у справі №160/16139/21 разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено на адресу відповідача, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
При цьому, суд зазначає, що станом на 24.01.2022 р. представником відповідача , окрім відзиву на позовну заяву від 29.12.2020 р., не було надано до суду відзиву на позовну заяву, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення останнього, з урахуванням правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. у справі №360/3611/20.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
Відтак, оскільки відзив на позовну заяву, з урахуванням правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. у справі №360/3611/20, до суду не надходив, а матеріали справи містять відомості про належне повідомлення відповідача про необхідність подання відзиву, з урахуванням правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. у справі №360/3611/20, до суду, останнє не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до довідки від 20.12.2021 р. №236, складеною начальником відділу управління персоналом Аліною Шевченко, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Жукова Євгенія Олексіївна перебуватиме у щорічній відпустці, а саме з: 28.12.2021 по 31.12.2021 року; 04.01.2022 по 06.01.2022 року; 10.01.2022 по 14.01.2022 року; 20.01.2022 до 21.01.2022 року.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка від 07.02.2022 р. №34 складена начальником відділу управління персоналом А.В. Шевченко, в тексті якої зазначено, що суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Жукова Євгенія Олексіївна в період з 24.01.2022 р. по 04.02.2022 р. перебувала на лікарняному.
Отже, дана справа вирішується в перші робочого дні судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Жукової Євгенії Олексіївни, тобто 07.02.2022 р.
На підставі викладеного вище, суд розглянув справу відповідно до ст. 262 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи.
В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , якою визначено трудовий шлях останньої.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 02.10.2020 р. позивач - ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право за віком на пільгових умовах.
09.10.2020 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено на адресу ОСОБА_1 лист «Про відмову в призначенні пенсії» від 09.10.2020 р. вх.№0400-0305-8/94129, в тексті якого зазначено наступне.
Ч. 2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, жінки - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
За наданими документами, загальний страховий стаж складає 35 років 09 місяців 12 днів (стаж враховано по 31.08.2020 р.).
В листі також повідомлено, що довідку № 22 від 18.09.2002 р. не враховано до пільгового стажу роботи за списком № 2, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Постанови № 637 від 12.08.1993 р. "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", відсутня атестація робочих місць та перелік професій зазначені в довідці.
Враховуючи вищезазначене, відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положення ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Так, відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУвстановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому, рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.
Відтак, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, суд зазначає, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював у шкідливих умовах праці - є записи в його трудовій книжці.
Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться докази стосовно того, що позивач - ОСОБА_1 дійсно в період з 25.09.1985 р. по 31.01.1995 р. працювала на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, що дає право на врахування до пільгового стажу роботи за списком №2, що підтверджується довідкою №22 від 18.09.2002 р.
Відтак, відмова відповідача у зарахуванні позивачу пільгового стажу пенсії не відповідає вимогам пенсійного законодавства.
За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.
Ураховуючи, що позивачка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 3 місяці 3 дні, у тому числі на пільгових умовах за списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 20 років 11 місяців 23 днів, суд дійшов висновку, що вона має право на пенсію.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Здійснивши системний аналіз як зазначених вище норм чинного законодавства, так і доводів як позивача, викладених в позовній заяві, так і представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд приходить до висновку про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування до пільгового стажу роботи за списком № 2 довідки № 22 від 18.09.2002 р. та відмови, оформленої листом від 09.10.2020 р. №0400-0305-8/94129 «Про відмову в призначенні пенсії» протиправними.
Оскільки, судом встановлено протиправний характер оскаржуваної відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленої листом від 09.10.2020 р. № 0400-0305-8/94129 «Про відмову в призначенні пенсії», суд приходить до висновку, що належним засобом щодо поновлення такого порушеного права буде саме визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленою листом від 09.10.2020 р. №0400-0305-8/94129 «Про відмову в призначенні пенсії».
Відтак, встановивши та підтвердивши матеріалами справи протиправний характер відмови суб'єкта владних повноважень винесеного без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначених рішень; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що мають наслідком порушення прав та законних інтересів позивача в публічно-правових відносинах з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, а також встановивши, що в даному випадку мають місце саме дії відповідача, як активна форма поведінки останнього, суд приходить до висновку, що належним та допустимим засобом щодо поновлення порушеного права буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту «б» частини першої ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 22 вересня 1985 року по 31 січня 1995 року включно, на посаді «техніка по контролю випробувань»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, та відповідно до положень пункту «б» частини першої ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 04 жовтня 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції № 82078 від 01.12.2020 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.
Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр. Богдана Хмельницького, 116 а, м.Дніпро, 49033) про визнання дій щодо не врахування до пільгового стажу роботи за списком №2 довідки №22 від 18.09.2002 р. та відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах протиправними; зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудженні всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, а саме, судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр. Богдана Хмельницького, 116 а, м.Дніпро, 49033) про визнання дій щодо не врахування до пільгового стажу роботи за списком №2 довідки №22 від 18.09.2002 р. та відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах протиправними; зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, - задовольнити.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування до пільгового стажу роботи за списком № 2 довідки № 22 від 18.09.2002 р. протиправними.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленою листом від 09.10.2020 р. №0400-0305-8/94129 «Про відмову в призначенні пенсії».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту «б» частини першої ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 22 вересня 1985 року по 31 січня 1995 року включно, на посаді «техніка по контролю випробувань».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, та відповідно до положень пункту «б» частини першої ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 04 жовтня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова