09 грудня 2021 року Справа № 160/6826/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТурлакової Н.В.
за участі секретаря судового засіданняЛукомського А.О.
за участі:
позивач представнка відповідача не з'явився Полівчука Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів в частині, поновлення на посаді
ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №436к від 23.03.2021р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП» в частині накладення на позивача, дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №145 о/с від 29.03.2021р. «По особовому складу» в частині звільнення позивача зі служби в поліції;
- поновити, ОСОБА_2 , на службі на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення № 3 Дніпровського районного управління поліції з 29 березня 2021 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з оскаржуваних наказів вбачається, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за недотримання принципів діяльності поліції та вчинення дій не сумісних з вимогами, що пред'являється до професійно-етичних якостей поліцейського. Сам факт повідомлення позивача про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ще не може бути самостійною та окремою підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки моєї провини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, на момент прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, доведено не було. Доводи про те, що ним були отримані грошові кошти, які були передані іншим підозрюваним ОСОБА_3 в якості неправомірної вигоди, не могли бути враховані під час дисциплінарного провадження, оскільки належних, допустимих та достатніх доказів передачі цих коштів ОСОБА_3 на користь позивача досудовим розслідуванням здобуто не було та відповідно такі докази не досліджувалися дисциплінарною комісією. Позивач зазначає, що притягуючи його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, фактичною підставою для такого звільнення були висновки відповідача щодо вчинення ним протиправних дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, при цьому, відносно вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, вирок у кримінальному проваджені судом не приймався. Крім того, вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду - є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена п.10 ч.1 ст.77 Закону № 580-VIII, а тому наказ про звільнення за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» є передчасним. Позивач звертає увагу, що оскаржувані накази є протиправними у зв'язку з недоведеністю факту порушення ним службової дисципліни, оскільки висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються йому у кримінальному провадженні №42021040000000127, яким буде надана оцінка під час судового розгляду, інших діянь порушення службових обов'язків у висновку службового розслідування не зазначено.
Відповідачем подано до суду відзив на позов в якому зазначено, що 19.02.2021 до відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП надійшла інформація про те, що цієї ж доби Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, спільно з Дніпропетровським управлінням ДВБ Національної поліції України, за процесуальним керівництвом Дніпропетровської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021040000000127 від 11.02.2021 (ч. З ст. 368 КК України), у ході якого, під час проведення негласних слідчих (розшукових) заходів, було задокументовано протиправну діяльність старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП № 3 Дніпровського РУПГУНП майора поліції ОСОБА_2 котрий через залученого ним посередника -громадянина ОСОБА_3 вимагав та отримав від приватного нотаріуса ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 900 доларів США, за не передачу матеріалів ЖЄО, зібраних відносно останнього, до слідчого відділення підрозділу поліції та невнесення їх до ЄРДР. Вищевказана подія викликала суспільний негативний резонанс, так в засобах масової інформації опубліковано значну кількість статей про отримання майором поліції ОСОБА_2 неправомірної вигоди, що вказує на завдання шкоди авторитету органів поліції, що у свою чергу, призводить до зменшення довіри громадян до Національної поліції, як державного органу. Таким чином, аналізуючи матеріали службового розслідування, зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, п.1 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 1, 2 п. 1 розділу II, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, тобто, вчинено дисциплінарний проступок, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, приниження авторитету та рівня довіри населення до органів Національної поліції України, не інформуванні (невідкладно) уповноваженого керівника про наявність в матеріалах ЖЄО відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення та не вжиття відповідних заходів щодо їх внесення до ЄРДР, відсутності затвердженого керівником відділення поліції плану роботи дільничного офіцера поліції, та наявності в діях ОСОБА_2 складу дисциплінарного проступку. Таким чином, оскаржувані накази є правомірними, у задоволенні позовних вимог просять відмовити.
Позивачем та представником позивача подано відповідь на відзив та письмові пояснення, в яких останні просять відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Додатково зазначено, що дільничний офіцер поліції у розумінні ст. 214 КПК України не є уповноваженою посадовою особою на внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей згідно заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, а отже за невжиття заходів щодо внесення/невнесення відомостей до ЄРДР щодо таких заяв та повідомлень не може нести дисциплінарну відповідальність. Окрім того, відповідач не мав права за висновками службового розслідування від 23 лютого 2021 року посилатися на будь-які факти «задокументовування» можливої протиправної діяльності старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції ОСОБА_2 , оскільки тільки 26 квітня 2021 року прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури Бондарем Є. було прийнято рішення про розсекречування матеріальних носіїв інформації у кримінальному провадженні № 42021040000000127, про що ним була прийнята відповідна постанова, яка у цей самий день погоджувалася першим заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури. При цьому, жодного «задокументовування» результати розсекреченого НСРД не містять оскільки ОСОБА_2 не затримувався в порядку ст. 208 КПК України та грошові кошти у нього співробітниками ДБР не вилучалися, а слідчі дії - обшуки, огляди тощо, щодо позивача взагалі не проводилися.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2021р. прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2021р. клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - задоволено та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначення підготовчого засідання.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату. час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 07.11.2015р. перебуває на службі в Національній поліції, та наказом ГУ НП в Дніпропетровській області від 15.02.2021р. №64о/с був призначений на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення № 3 Дніпровського районного управління поліції, звільнивши з посади старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Новокодацького відділення поліції Дніпровського відділу поліції.
23.02.2021р. начальником ГУ НП в Дніпропетровській області було видано наказ №413 «Про організацію проведення службового розслідування», зі змінами встановленими наказом ГУНП від 01.03.2021 № 458, призначено службове розслідування за фактом можливого вчинення неправомірних дій окремими поліцейськими відділення поліції №3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП, що призвело до внесення Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві відповідних відомостей до ЄРДР за №42021040000000127 від 11.02.2021, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, з подальшим проведенням негласних слідчих (розшукових) заходів, у ході яких було задокументовано можливу протиправну діяльність старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції цього відділення поліції майора поліції ОСОБА_2 .
У вказаному наказі зазначено, що 19.02.2021 до ВІОС УКЗ ГУНП надійшла інформація про те, що цієї ж доби Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, спільно з Дніпропетровським управлінням ДВБ Національної поліції України, за процесуальним керівництвом Дніпропетровської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021040000000127 від 11.02.2021 (ч. 3 ст. 368 КК України), у ході якого, під час проведення негласних слідчих (розшукових) заходів, було задокументовано протиправну діяльність старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП майора поліції ОСОБА_2 , котрий через залученого ним посередника - ОСОБА_3 вимагав та отримав від громадянина «Ц» неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 900 доларів США, за не передачу матеріалів ЖЄО, зібраних відносно останнього, до слідчого підрозділу поліції та невнесення їх до ЄРДР.
19 березня 2021р. начальником ГУНП в Дніпропетровській області було затверджено Висновок Дисциплінарної комісії ГУНП від 19.03.2021р. «Про результати проведення службового розслідування за фактом можливого вчинення неправомірних дій окремими поліцейськими відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП, що призвело до внесення Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві відповідних відомостей до ЄРДР за № 42021040000000127 від 11.02.2021, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, з подальшим проведенням негласних слідчих (розшукових) заходів, у ході яких було задокументовано можливу протиправну діяльність старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції цього відділення поліції майора поліції ОСОБА_2 ».
У вказаному Висновку міститься наступний виклад обставин: 19.02.2021 до відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП надійшла інформація про те, що цієї ж доби Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, спільно з Дніпропетровським управлінням ДВБ Національної поліції України, за процесуальним керівництвом Дніпропетровської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021040000000127 від 11.02.2021 (ч. 3 ст. 368 КК України), у ході якого, під час проведення негласних слідчих (розшукових) заходів, було задокументовано протиправну діяльність старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП майора поліції ОСОБА_2 , котрий через залученого ним посередника - ОСОБА_3 вимагав та отримав від приватного нотаріуса ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 900 доларів США, за не передачу матеріалів ЖЄО, зібраних відносно останнього, до слідчого підрозділу поліції та невнесення їх до ЄРДР.
19.02.2021, упродовж часу з 14 год. 00 хв. по 17 год. 30 хв. майор поліції ОСОБА_2 , вступивши в попередню змову з ОСОБА_3 , домовився через нього (в якості посередника) отримати від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 900 доларів США, за повернення йому вилученого 01.02.2021 паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_7 та довіреності від даної особи на ОСОБА_3 (серія бланку НМН 807213 від 22.01.2021) на право користування та розпорядження квартирою, котра розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, цього ж дня, близько 17 год. 30 хв., ОСОБА_3 перебуваючи на автозаправній станції «БРСМ», що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Павлова, 16-в, неподалік від відділення поліції №3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП (м. Дніпро, вул. Павлова, 3/5), отримав від ОСОБА_5 25000 гривень (еквівалент 900 доларів США), після чого, упродовж часу з 18 год. 25 хв. по 18 год. 30 хв. на подвір'ї вказаного відділення поліції, передав дану суму майору поліції ОСОБА_2 .
Надалі, приблизно о 18 год. 33 хв., ОСОБА_3 , виконуючи роль посередника, продовжуючи реалізовувати спільні злочинні наміри щодо передачі вилучених документів, діючи за попередньою домовленістю, підійшов до власного автомобіля марки «CHERY AMULET», який був ним залишений біля входу на територію відділення поліції №3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП, та передав ОСОБА_5 паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 та довіреності (серія бланку НМН 807213 від 22.01.2021), після чого був викритий співробітниками правоохоронних органів.
У свою чергу, майор поліції ОСОБА_2 , одержавши неправомірну вигоду у сумі 25000 грн. та повернувши вилучене майно, усвідомлюючи те, що ОСОБА_8 був викритий правоохоронцями, зник з місця скоєння злочину у невідомому напрямку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що обставини, які стали підставою для організації проведення вказаного службового розслідування, являють собою кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, насамперед в даному випадку одержання неправомірної вигоди службовою особою (дільничним офіцером поліції) за не передачу матеріалів ЖЄО, зібраних відносно ОСОБА_5 до слідчого відділення поліції та невнесення їх до ЄРДР, з метою належного забезпечення виконання вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018. зокрема встановлення наявності чи відсутності в діях майора поліції ОСОБА_2 або інших поліцейських ВП № 3 Дніпровського РУТІ ГУНП, ознак дисциплінарних проступків (котрі можливо призвели до відкриття кримінального провадження № 42021040000000127 від 11.02.2021 за ч. 3 ст. 368 КК України), 26.02.2021 працівниками УОАЗОР ГУНП, за вказівкою уповноваженого керівника, було здійснено перевірку службової діяльності сектору превенції цього відділення поліції, в частині правомірності реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Під час вказаного заходу встановлено два факти безпідставного списання до справи відділення поліції матеріалів ЖЄО з ознаками кримінальних правопорушень.
Також, у Висновку зазначено, що 08.01.2021 до ЖЄО ВП № 3 Дніпровського РУТІ ГУНП за № 787 зареєстровано заяву громадянина ОСОБА_9 про спричинення маловідомими чоловіками тілесних ушкоджень за місцем його мешкання.
У подальшому, вказаний матеріал розглянув майор поліції ОСОБА_2 (котрий на той час - з 02.12.2020 по 09.01.2021, згідно наказу ГУНП від 07.12.2020 № 330о/с, тимчасово виконував обов'язки заступника начальника сектору превенції ВП № 3 Дніпровського РУП ГУНП), який у порушення п. 11 р. II Порядку ведення єдиного обліку в органах і підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, незважаючи на наявність ознак можливого вчинення кримінального правопорушення відповідний рапорт не склав, керівнику органу поліції не доповів та доручив його виконання дільничному офіцеру поліції сектору превенції ВП № 3 Дніпровського РУП ГУНП лейтенанту поліції ОСОБА_10 .
У пунктах 1-3 Висновку пропонується:
1. Факт вчинення неправомірних дій окремими поліцейськими відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП, що призвело до внесення Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві відповідних відомостей до ЄРДР за № 42021040000000127 від 11.02.2021, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з подальшим проведенням негласних слідчих (розшукових) заходів, у ході яких було задокументовано можливу протиправну діяльність старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції цього відділення поліції майора поліції ОСОБА_2 вважати таким, що знайшов свого об'єктивного підтвердження та в їх діях дисциплінарні проступки вважати встановленими.
2. Службове розслідування за фактом можливого вчинення неправомірних дій окремими поліцейськими відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП, що призвело до внесення Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві відповідних відомостей до ЄРДР за № 42021040000000127 від 11.02.2021, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з подальшим проведенням негласних слідчих (розшукових) заходів, у ході яких було задокументовано можливу протиправну діяльність старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції цього відділення поліції майора поліції ОСОБА_2 завершити.
3. За порушення службової дисципліни, недотримання вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, п. 1 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 1, 2 п. 1 р. II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, п. 11 р. II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, п. 5 р. IV Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2017 № 650, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, приниження авторитету та рівня довіри населення до органів Національної поліції України, не інформуванні (невідкладно) уповноваженого керівника про наявність в матеріалах ЖЄО відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення та не вжиття відповідних заходів щодо їх внесення до ЄРДР, відсутності затвердженого керівником відділення поліції плану роботи дільничного офіцера поліції, застосувати до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП майора поліції ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
23.03.2021р. начальником ГУ НП в Дніпропетровській області видано наказ №436к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП», згідно п.1: за порушення службової дисципліни, недотримання вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, п. 1 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 1, 2 п. 1 р. II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, п. 11 р. II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, п. 5 р. IV Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2017 № 650, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, приниження авторитету та рівня довіри населення до органів Національної поліції України, не інформуванні (невідкладно) уповноваженого керівника про наявність в матеріалах ЖЄО відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення та не вжиття відповідних заходів щодо їх внесення до ЄРДР, відсутності затвердженого керівником відділення поліції плану роботи дільничного офіцера поліції, застосувати до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП майора поліції ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Наказом ГУ НП в Дніпропетровській області від 29.03.2021р. №145 о/с, за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_2 старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції, звільнено з 29.03.2021р.
Згідно ухвали слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 24.02.2021р. справа № 554/1584/21 (провадження № 1-кс/554/3801/2021) у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Дніпропетровської обласної прокуратури Бондара Євгена Анатолійовича про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 - відмовлено.
В матеріалах справи наявна службова характеристика ОСОБА_2 (а.с.142) згідно якої, останній за період служби в поліції зарекомендував себе з позитивного боку. У рішенні службових питань проявляє організаторські здібності, ініціативу та наполегливість. В роботі з особистим часом не рахується. В спілкуванні з громадянами та співробітниками коректний. В роботі підтримує ділові стосунки з іншими службами відділу. На критику та зауваження на свою адресу реагує вірно, робить належні висновки. Порушень законності не допускає. Має добрі показники з службової підготовки. Табельною зброєю та прийомами самозахисту володіє. Державною мовою володіє вільно. Справі служіння українському народу відданий. У родині стосунки добрі, шкідливих звичок немає.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з положеннями частини першої та шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби у Національній поліції України визначено Законом України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІІІ.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
В силу частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно із ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 цього Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 9 листопада 2016 року № 1179 (далі - «Правила №1179»), під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Пунктом 3 розділу ІV Правил №1179 визначено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який затверджено Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII.
Згідно вимог ч. 1, 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом, а поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно із ст. 12 Дисциплінарного статуту НПУ, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту НПУ, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту НПУ передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3, 4, 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту НПУ, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Відповідно до ч.1 ст.15 Дисциплінарного статуту НПУ проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Згідно ч.4 ст.15 Дисциплінарного статуту НПУ, забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов'язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування.
Частиною 7 ст.15 Дисциплінарного статуту НПУ передбачено, що Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту НПУ службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту НПУ, у разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 18 Дисциплінарного статуту НПУ, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Згідно з ч. ч 3, 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту НПУ, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка;
3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту НПУ, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно з чч.1, 2 ст.21 Дисциплінарного статуту НПУ дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Дисциплінарного Статуту НПУ, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Порядок проведення службових розслідувань в органах поліції, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення станом на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - «Порядок №893»).
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку №893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються, зокрема: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку (пункт 5 розділу VI Інструкції).
Предметом спору в цій справі є правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Із аналізу наведених вище норм слідує, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі невиконання чи неналежного виконання службової дисципліни. Обставини щодо вчинення особою дисциплінарного проступку, встановлюються у ході службового розслідування щодо особи порушника, призначеного начальником за фактом вчинення проступку.
У свою чергу, висновок службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставин, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Такі обставини повинні бути встановлені членами дисциплінарної комісії під час проведення службового на підставі зібраних ними матеріалів та пояснень осіб, яким відомі обставини щодо яких здійснюється службове розслідування.
Виходячи зі змісту оскаржуваних наказів Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №436к від 23.03.2021р. та №145 о/с від 29.03.2021р. позивача звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни із посиланням на недотримання вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, п.1 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 1, 2 п. 1 розділу II, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, тобто вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, приниження авторитету та рівня довіри населення до органів Національної поліції України, не інформуванні (невідкладно) уповноваженого керівника про наявність в матеріалах ЖЄО відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення та не вжиття відповідних заходів щодо їх внесення до ЄРДР, відсутності затвердженого керівником відділення поліції плану роботи дільничного офіцера поліції.
Як свідчать встановлені обставини справи, що підстава для звільнення позивача зі служби зумовлена досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42021040000000127 від 11.02.2021, в якому 23.02.2021 року позивачу оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (а.с.61).
Отже, притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, фактичною підставою для такого звільнення були висновки відповідача щодо вчинення позивачем протиправних дій, які містять ознаки кримінального правопорушення та викладені в повідомленні про підозру від 23.02.2021 року.
Зміст висновку службового розслідування фактично тотожний змісту повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 23.02.2021р. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021040000000127 від 11.02.2021р. за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України та ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 24.02.2021р.
Суд зазначає, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доказаний факт не можна.
Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Поряд з вказаним, за приписами ч.ч. 1, 5 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Відтак, з огляду на вказані правові приписи, позивач може вважатися винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України та вчиненні відповідних протиправних дій, лише після набрання законної сили вироком суду.
В матеріалах справи відсутнє рішення (вирок) суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили, що суперечить принципу презумпції невинуватості, регламентованому ч.1 ст. 62 Конституції України.
Проте висновки службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні та яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження.
Також суд звертає увагу, що в пунктах 1-2 висновка службового розслідування зазначено: «…внесення Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві відповідних відомостей до ЄРДР за № 42021040000000127 від 11.02.2021, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з подальшим проведенням негласних слідчих (розшукових) заходів, у ході яких було задокументовано МОЖЛИВУ протиправну діяльність старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції цього відділення поліції майора поліції ОСОБА_2 ».
З урахуванням приписів ч.1 ст. 62 Конституції України, у даному випадку має місце підозра, висунута позивачу за фактом вчинення кримінального правопорушення, та відсутні достатні й необхідні правові підстави вважати, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни.
Такі правові позиції були викладені в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 823/1460/17 та від 14.11.2018 року у справі № 802/522/16-а.
Така ж позиція щодо неможливості притягнути працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення викладений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 23 січня 2020 року № 520/8550/18 та від 28.02.2020 у справі 818/1274/17.
Також, суд зазначає, що вчинення кримінального (корупційного) правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду - є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена п.10 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, а тому наказ про звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" є передчасним.
Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.11.2018 року по справі № 802/522/16-а, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Оскільки позивача звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, тобто у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідач в силу частини 2 статті 77 КАС України має обов'язок довести наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку.
Однак висновки службового розслідування не містять посилання на обставини, в чому саме ці дії полягали, якими доказами це підтверджується та до яких негативних наслідків призвело.
Щодо інших складових дисциплінарного проступку, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст. 214 КПК України саме на слідчого, дізнавача, прокурора покладається обов'язок невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, дільничний офіцер поліції у розумінні ст. 214 КПК України не є уповноваженою посадовою особою на внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей згідно заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, а отже за невжиття заходів щодо внесення/невнесення відомостей до ЄРДР щодо таких заяв та повідомлень не може нести дисциплінарну відповідальність.
Так само, ОСОБА_2 не міг нести дисциплінарну відповідальність за неінформування (невідкладне) уповноваженого керівника про наявність в матеріалах ЖЕО відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, оскільки як вбачається з наявних у матеріалах справи письмових доказів, виконавцем матеріалів щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_9 були інші співробітники сектору превенції відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, зокрема, поліцейські ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , саме на яких вказані матеріали були розподілені керівництвом сектору превенції ВП № 3 та саме ці посадові особи приймали кінцеві процесуальні рішення щодо вказаних матеріалів, а не ОСОБА_2 , що фактично відповідачем не заперечувалось під час розгляду справи.
Окрім того, матеріали відносно ОСОБА_3 взагалі були скеровані до сектору превенції відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області після того як були перевірені відповідальними посадовими особами слідчого відділу, про що свідчать резолюції на процесуальних документах із вказівками відповідальних посадових осіб, копії яких наявні в матеріалах справи та були досліджені судом.
Будучи допитаною на досудовому розслідування ОСОБА_17 (начальник сектору превенції ВП № 3) підтвердила, що матеріали відносно ОСОБА_3 дійсно нею, як керівником сектору, після надходження їх із слідчого відділу, скеровувалися на виконання саме до дільничного офіцера поліції ОСОБА_14 , яким за результатами розгляду й приймалося рішення у формі висновку. Останній будучи допитаний на досудовому розслідуванні, також підтвердив цю інформацію.
Вказані обставини підтверджуються письмовими протоколами допитів вказаних осіб, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, відповідач міг за висновками службового розслідування від 23 лютого 2021 року посилатися на будь-які факти «задокументовування» можливої протиправної діяльності старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції ОСОБА_2 , оскільки тільки 26 квітня 2021 року прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури Бондарем Є. було прийнято рішення про розсекречування матеріальних носіїв інформації у кримінальному провадженні № 42021040000000127, про що ним була прийнята відповідна постанова, яка у цей самий день погоджувалася першим заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури. Копія якої наявна в матеріалах справи.
При цьому, жодного «задокументовування» результати розсекреченого НСРД не містять оскільки ОСОБА_2 не затримувався в порядку ст. 208 КПК України та грошові кошти у нього співробітниками ДБР не вилучалися, а слідчі дії - обшуки, огляди тощо, щодо позивача не проводилися, що відповідачем не заперечується та матеріали справи доказів протилежного не містять.
Разом з тим, в матеріалах справи наявна позитивна службова характеристика ОСОБА_2 (а.с.142) згідно якої, останній за період служби в поліції зарекомендував себе з позитивного боку. У рішенні службових питань проявляє організаторські здібності, ініціативу та наполегливість. В роботі з особистим часом не рахується. В спілкуванні з громадянами та співробітниками коректний. В роботі підтримує ділові стосунки з іншими службами відділу. На критику та зауваження на свою адресу реагує вірно, робить належні висновки. Порушень законності не допускає. Має добрі показники з службової підготовки. Табельною зброєю та прийомами самозахисту володіє. Державною мовою володіє вільно. Справі служіння українському народу відданий. У родині стосунки добрі, шкідливих звичок немає.
Про будь-які інші характеризуючи складові службової дисципліни ОСОБА_2 , як-то дисциплінарні стягнення, догани, тощо, у т.ч. їх аналіз під час проведення службового розслідування відповідачем не зазначається та матеріали справи не містять.
Таким чином, відповідачем при проведенні службового розслідування не було дотримано приписів ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, оскільки не було з'ясовано всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку.
Службовий висновок не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни (як наприклад відсутні пояснення осіб та інші докази, які підтверджують наявність у діях позивача ознак дисциплінарного правопорушення).
Доказів в підтвердження обставин, викладених у висновку службового розслідування не надано, крім обставин, описаних в повідомленні про підозру та інших матеріалах досудового розслідування.
Отже, суд приходить висновку про те, що факт порушення позивачем службової дисципліни Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області службовим розслідуванням не встановлено та не доведено.
Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07.02.2020 року по справі №260/1118/18, від 08.08.2019 року по справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 року по справі №800/508/17, від 02.10.2019 року по справі № 804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов'язані з морально-етичними нормами.
Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року по справі №813/3279/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Як було зазначено вище та судом встановлено, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить конкретних обставин, які вказують на порушення позивачем службової дисципліни.
При цьому, в наказі перелічені лише загальні правові норми, але не вказано в чому конкретно полягає порушення службової дисципліни позивачем.
Отже, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №436к від 23.03.2021р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП» в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення та відповідно на підставі якого був прийнятий наказ №145 о/с від 29.03.2021р. «По особовому складу» в частині звільнення позивача зі служби в поліції, - прийняті з порушенням діючого законодавства, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи.
Щодо посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17 та інші постанови Верховного Суду перелічені у відзиві на позов, відповідно до якої Суд вважав накази про звільнення правомірними у випадках наявності кримінального провадження, суд зазначає, що дійсно Верховний Суд у зазначених рішеннях дійшов висновку: «що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X.v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. The United Kingdom» про неприйнятність заяви№ 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру».
При цьому, Верховний Суд зазначав, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, хоч і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього за ч.3 ст. 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.
Разом з тим, у цій справі судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що матеріали службового розслідування не містять самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни, тобто факт порушення позивачем службової дисципліни службовим розслідуванням не встановлено та не доведено.
За таких обставин посилання відповідача на вказану практику є недоречним.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №436к від 23.03.2021р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП» в частині накладення на позивача, дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, та відповідно на підставі якого був прийнятий наказ №145 о/с від 29.03.2021р. «По особовому складу» в частині звільнення позивача зі служби в поліції прийняті передчасно, без врахування всіх обставин що мають значення для прийняття рішення, та з порушенням принципу розсудливості, є протиправними та відповідно підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги про поновлення ОСОБА_2 , на службі на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення № 3 Дніпровського районного управління поліції з 29 березня 2021 року, суд зазначає наступне.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді, як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст.235 та статті 240-1 КЗпП України, тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняній до займаної посаді.
Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що відповідач звільнив позивача з порушенням порядку, установленого законом, а тому, відповідно до положень статті 235 КЗпП України зобов'язаний поновити його на попередній посаді.
Щодо дати поновлення на посаді, суд зазначає, що згідно п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, днем звільнення вважається останній день роботи.
Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №145 о/с від 29.03.2021р. «По особовому складу» позивача звільнено з 29.03.2021р., отже, датою поновлення позивача на посаді є 30 березня 2021 року, тобто наступний день за днем звільнення, а не як просить позивач 29.03.2021р.
Отже, позовна вимога в частині поновлення позивача на посаді підлягає задоволенню, шляхом поновлення позивача на посаді начальника відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Дніпропетровської обласної прокуратури, або на рівнозначній посаді в органах прокуратури з 01.09.2020.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260 (далі - Порядок №260).
Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 року у справі № 808/928/16, де вирішувалося питання, у тому числі про стягнення на користь поліцейського суми середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу, відзначив, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному.
Таким чином, ураховуючи, що, на день звільнення позивача зі служби в поліції норми вказаного Порядку № 260, який є спеціальним нормативно-правовим актом для нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, є діючими, вони підлягають застосуванню для визначення розміру грошового забезпечення.
Так, пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І Порядку №260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Отже, указаним нормативним актом встановлений порядок обрахунку виплати грошового забезпечення поліцейського за кожний календарний день, що за суттю аналогічно поняттю середньої заробітної плати. Так, вказана сума визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Наведений висновок узгоджується й з позицією Верховного Суду (зокрема, постанови від 14.11.2019 року у справі № 814/695/16 та від 19.07.2018 року у справі №805/1110/17-а), яка полягає у тому, що зі змісту Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, слідує, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Згідно довідки ГУ НП в Дніпропетровській області №1954 від 03.06.2021 року середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_2 із розрахунку календарних днів складає 314,08 грн. Зауважень щодо такого розрахунку позивачем не висловлено.
Кількість календарних днів вимушеного прогулу у період з 30.03.2021 року (наступний день після дня звільнення позивача) по 09.12.2021 року (день прийняття рішення суду) складає 255.
Таким чином, стягненню з ГУ НП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 належить грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.03.2021 року по 09.112.2021 року в сумі 80090,40грн. (314,08грн. х 255 календарних днів) з урахуванням податків і зборів.
Крім того, суд зазначає, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Вказана правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 18.07.2018р. по справі № 359/10023/16-ц.
Таким чином, суд вважає за необхідне також задовольнити позовні вимоги про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, шляхом стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 80090,40грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., вказана сума судових витрат підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м.Дніпро, вул.Троїцька, 20-А, ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправними та скасування наказів в частині, поновлення на посаді, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №436к від 23.03.2021р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП» в частині накладення на ОСОБА_2 , дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №145 о/с від 29.03.2021р. «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_2 з посади старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Дніпровського районного управління поліції.
Поновити ОСОБА_2 на службі на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення № 3 Дніпровського районного управління поліції з 30 березня 2021 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 80 090, 40 (вісімдесят тисяч дев'яносто гривень сорок копійок).
Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення № 3 Дніпровського районного управління поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, підлягає до негайного виконання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова